Хресні батьки: що Варто знати батькам і хресним

Хресні батьки відповідальні за зростання хрещальника у вірі та воцерковленні. Сповнюючи сумлінно свої обов’язки і несучи сумлінно відповідальність за похресника, вони великою мірою допомагають батькам у вихованні дитини. 

Хрещення означає не тільки прихід до Христа і входження у церковну спільноту, є не лише початком християнського життя, але й закликом до святости. Функція хресних батьків, яка полягає у вихованні та духовній опіці, є необхідною. Вони повинні підходити до цього вміло та поступово. Хресні батьки повинні подавати дітям правди християнської віри та моралі у простій і доступній для дітей формі. Дозріваючи, дитина стає більш свідомою, в її житті продовжується виховання у вірі.

Хресні батьки повинні запалювати і підтримувати у дитині вогонь віри. Спілкування молодої людини зі старшим має нести в собі більш дружній і повчальний характер і бути передаванням віри від серця до серця. Бачимо яка велика відповідальність кладеться на хресних батьків.

Хресні батьки мають бути обізнаними у справах віри, а в майбутньому здатними разом з іншими родичами поступово навчати похресника християнської віри. Сам підхід до приготування хресних батьків мав би полягати у вдосконаленні і розвитку їх як особи. Це означає, що у своїй підготовці їм потрібно робити головний акцент на особистій молитві, на збагаченні духовного досвіду, на вмінні бути прикладом, «сіллю землі» і «світлом світу».

У старовину був тільки один кум: для хлопця – чоловік, а для дівчини – жінка. У нашій Церкві існує звичай мати двох кумів, їх вибирають батьки дитини. Підсумовуючи сказане, визначимо, хто може стати хресним батьком чи матір’ю.

Отже, хресними батьками можуть бути особи, котрі: –

прийняли три таїнства (Хрещення, Миропомазання і Євхаристію) і належать до Церкви;

– призначені до хресного батьківства самим похресником чи його батьками, опікунами, а якщо таких нема, то священиком (проте у виняткових ситуаціях можливе хрещення без хресних батьків, тоді сам священик вважається хресним батьком новоохрещеного);

– не є батьками (фізичними) похресника чи в подружжі з ним;

– не були покарані кaрою екскумуніки, сyспенди, а також усунення чи позбавлення права виконувати завдання хресних батьків;

– мають відповідний і дозволений Церквою вік: хресний батько

– 15 років, а хресна матір – 13.

Не можуть бути хресними батьками:

особи монашого стану; невіруючі і неохрещені; псuхічно хворі люди; розлучені.

Окрім того, подружжя не може бути хресними батьками однієї і тієї ж дитини.

З моменту хрещення настає духовне споріднення між хресними батьками та похресником, а також між хресними батьками та батьками (фізичними) дитини. Тому церковні закони забороняють шлюб між цими людьми, тобто хресний батько (матір) не може взяти шлюб з похресницею (похресником), також не може одружуватися хресний батько (матір) з матір’ю (батьком) дитини, поте через поважні причини з дозволу єпископа ці особи можуть одружитися.

Церква благословляє шлюб між хресним батьком та хресною матір’ю, дітьми хресних батьків та дітьми їхніх кумів (батьків похресника).

Ще раз підсумовуючи все написане, можемо сказати, що хресні батьки повинні обиратись не тільки за бажанням самих батьків дитини, але й відповідати вимогам Церкви, бути людьми воцерковленими, щоб могти вести у вірі малюка в час самого таїнства, та бути проводирями в подальшому житті похресника, свідчити Христа, не лише порадою, але і власним життям.