Всеядність і охоронний бізнес. Хто фінансує «Національний корпус»

До «руху» можна зарахувати і ветеранів полку Нацгвардії «Азов» і громадські організації «Азов «Цивільний корпус»; «Національні дружини» та партію «Національний корпус. Ми досліджували як фінансується партія «Національний корпус», адже завдяки новому аникорупційному законодавству партії мають показувати хто жертвує їм гроші.

Спостерігаю, як «азовці» закидують іграшковими свинями (прізвище корупціонера проти якого вони протестують Свинарчук) ряди поліції на Банкові. Серед протестувальників багато молоді, практично діти.

Їх мотивація це мікс між крайньо-правими поглядами, бажанням бути «одним з» у потужній організації, радикально подвіжувати ну і отримати пару гривень на додачу. На умовах анонімності члени партії розповіли ТЕКСТАМ, що за кілька годин стояння на акції хлопці отримали по триста гривень. Це так би мовити рядові бійці, молодіжного крила, яким по суті і є «Нацдружини».

Якщо повернутися до партії «Нацкорпус», то регіональні керівники отримують зарплату — від чотирьох до восьми тисяч на місяць, в залежності від регіону. У фінансових звітах для Національного агентства з питань запобігання корупції партія «Національний корпус» їх не показує.

Армія активістів «Нацкорпусу» росте. За словами Андрія Білецького, під егідою його політичної сили є понад 32 тисяч людей. Лише у 2018 вони році провели більше десяти тисяч масових заходів. Частина з них дуже правильні і позитивні, наприклад прибирання сміття.

— Хто фінансує партію «Національний корпус»? Чи має до вас відношення Арсен Аваков?, — запитали журналісти у лідера партії Андрія Білецького під час недавньої прес-конференції про корупцію в оборонній сфері.

— В основному це благодійні внески по 20—150 гривень від членів партії. Також нас підтримує малий та середній бізнес, — запевнив Білецький. — І не треба пов’язувати нас із Аваковим. «Азов» (чимало бійців якого входять до складу партії — Ред.) — під котролем МВС тільки через те, що на момент легалізації батальйону нам законом було заборонено вливатися в Збройні Сили України.

Та чи каже Білецький правду про фінансування його партії? Ми вирішили провести своє розслідування.

Мова цифр

Проаналізувавши фінансові звіти партії «Національний корпус» за 2018 рік, ми побачили, що на її користь протягом року було здійснено аж 3378 платежів у вигляді благодійних внесків. Кожен третій платіж — це справді суми від 20 до 150 гривень. Їх зробили люди із понад ста міст і сіл з усіх куточків України.

Але такі маленькі пожертви (по 20—150 грн) не роблять погоди в загальному фінансовому потоці — бо таким чином партія назбирала всього 52 тисячі гривень. А всього за рік «Нацкорпус» офіційно отримав 7 мільйонів 755 тисяч гривень. І дві третини пожертв на рахунки націоналістів «капнуло» із початком активної фази передвиборчої кампанії на президентські вибори — у вересні-грудні 2018 року.

Дуже дивний збіг.

Уважно роздивившись структуру фінансових платежів, ми помітили ще одну цікаву річ: різні люди в одних і тих же населених пунктах, не змовляючись (?) сплачували на користь партії ідентичні суми: у Кременчуці всі 23 платежі — лише по 980 гривень, у Житомирі — 40 платежів по 990 гривень, із міста Біла Церква було лише 5 платежів, і всі вони по 1000 грн.

Схоже на традиційний прийом партій та кандидатів, котрі для відволікання уваги від головних спонсорів великі суми розбивають на частини. Потім ці кошти можна «заводити» в партію під виглядом індивідуальних платежів від різних осіб. Так, наприклад робила і Юлія Тимошенко.

І найцікавіше — 55% суми, яку отримала партія, перерахували всього 34 доброчинці. І саме з ними ми вирішили познайомитися ближче.

Бідні благодійники

У першу чергу жертвувати кошти партії повинні її члени. Керівник організації — народний депутат Андрій Білецький — також дав гроші для «Національного корпусу». Протягом минулого року — у червні 2018-го він перерахував 1200 гривень.

Значно щедрішим виявився помічник Андрія Білецького — Олександр Дмитрук, який за сумісництвом є заступником керівника Волинського осередку Нацкорпусу та керівником право-радикальної громадської організації Цивільного корпусу «Азов. Волинь».

Згідно з даними Мін’юсту, активіст не є засновником або керівником якоїсь компанії. Він, скоріше, є дрібним підприємцем — минулої весни Дмитрук просив у Луцької міськради дозвіл на встановленя МАФу строком на три роки. І вже через півроку після початку ведення бізнесу Дмитрук перевів на рахунки партії аж 154 тисячі гривень. Схоже на те, що бізнес пішов дуже успішно.

Не пожалів грошей для рідної партії і начальник Дмитрука — керівник Волинського осередку «Нацкорпусу» Андрій Дяченко. У листопаді та грудні він пожертвував партії 46 тисяч гривень.

— Я робив благодійні внески тому, що я член цієї партії від дня заснування. Вона для мене багато що значить, — пояснює свою мотивацію Андрій Дяченко. — Я працююча людина, заробляю гроші. Я директор охоронної фірми. З фронтовими друзями ми створили охоронну фірму. Просто не бажаю вплутувати в ці речі друзів з якими займаюсь бізнесом, бо вони в політиці не активні.

— Як називається фірма, де ви керівник? Які об’єкти ви охороняєте? Державні чи приватні? Заводи, чи просто будинки приватних осіб?

— Це комерційна таємниця, відповідати не бажаю. Зазначу лиш що робота в мене абсолютно законна, просто не хочу щоб публікації у пресі шкодили моїм відносинам з клієнтами.

Найбільшу суму пожертв — 570 тисяч — зробила компанія «Юридична група «Правова Нація». Керівник і співзасновник цієї фірми Василь Горлач є водночас помічником народного депутата Олега Петренка (БПП), колишнього бійця батальйону «Азов».

«Щось мені підказує, що за рік для партії це не такі вже і великі кошти. Загальну суму не підраховував, але по можливості допомагаємо. Маю надію, що і в 2019 му буде можливість допомогти хоча б стільки ж, — коментує платежі на користь партії Василь Горлач, і додає: Вважаю, що Національний корпус здатний провести позитивні зміни в державі. Подобається та робота, яку проводять з молоддю. Подобається, що більшість з членів партії є учасниками АТО, незважаючи на юний вік, і мають досвід боротьби за територіальну цілісність нашої держави в самий складний період 14—15 років».

Де благодійники заробляють сотні тисяч гривень — ми запитували у всіх, чиї контакти змогли знайти через державні реєстри та соціальні мережі. Ми надіслали повідомлення понад трьом десяткам благодійників, але лише кілька людей погодилося бодай в кількох словах описати рід своєї діяльності. І кожного разу легенда виглядала не зовсім правдоподібно.

Член партії «Національний корпус» із Полтави Богдан Трачук пожертвував 17 тисяч гривень, а його друг Станіслав Пеєв — 28 тисяч. ТЕКСТИ задали хлопцям однакове питання: чому дали кошти партії і де вони працюють.

Станіслав Пеєв це питання проігнорував, а Богдан Трачук відмовився розповідати про своє місце роботи.

— Так. Я перерахував. Мав на те бажання, час та гроші, — повідомив Трачук у фейсбук-переписці.

— А ким ви працюєте?

— Якщо для написання Вами статті, то не дуже хочеться говорити. Мені вже певні люди доповіли про Ваші однакові повідомлення із різними цифрами, які вони направляли раніше…

Щедрі благодійні фонди

У 2015 році активістка організації «Цивільний корпус «Азов» Волинь» Олена Ільїна організовувала у Луцьку благодійні футбольні матчі, щоб зібрати кошти на потреби волинських добровольців у полку «Азов».

«В заході взяли участь збірні історичного, фізкультурного, географічного факультетів СНУ імені Лесі Українки, а також хлопці з Маневич, Вишкова та Луцька. Зіграли й бійці полку «Азов», які повернулися на ротацію», — з гордістю розповідала тоді Олена.

Всього футболом організатори змогли зібрати аж 3288 гривень.

Минуло три роки — і протягом 2018 року ця ж дівчина пожертвувала партії «Національний корпус» 44 тисячі гривень. Звідки вони взялися — невідомо.

Те, що великі пожертви для партії «Національний корпус» дають керівники благодійних фондів — не випадковість.

Економіст та громадський активіст Артем Колесніков, який вивчає схеми тіньового фінансування партій пояснює: «Під час передвиборчої кампанії партії часто співпрацюють із кишеньковими громадськими організаціями (ГО), щоб приховати реальні витрати на свою діяльність. Бо партії перевіряють всі антикорупційні органи, а ГО здають звіти лише в ДФС і Державну службу статистики.

Платежі за послуги, атрибутику роблять прямо з рахунків ГО. Наприклад, партія друкує 10 тисяч листівок, а ГО — 2 мільйони. Тираж на листівках пишуть — 10 тисяч», — каже Колесніков.

Багатих спонсорів із громадських та благодійних організацій «Національному корпусу» не позичати.

Наприклад, ГО «Наукове товариство інвалідів» проводить семінари про дітей з інвалідністю. Хто спонсорує організацію — для громадськості неясно: на офіційному сайті розділ «Спонсори» не заповнений.

Зате відомо, що протягом 2018 року керівник цієї ГО Олег Надрага зробив свій перший благодійний внесок — 50 гривень — у травні. А впродовж жовтня-грудня з інтервалом у кілька тижнів перераховував партії суми із чотирьома нулями. Так за три місяці «Національний корпус» отримав аж 192 тисячі гривень лише від цього одного симпатика.

Походження коштів чоловік пояснює так: «Ми в інтернеті і це особиста інформація, ці речі несумісні. Я думаю ви це розумієте. Це не захмарні кошти для мене. Я є членом партії з дня заснування. «Симпатик» — з 2010 року, ВГО «Патріот України» -> Правий сектор -> Цивільний корпус Азов -> Політична Партія. «Національний корпус» — це єдина ідеологічна партія в Україні (окрім маргінальних, станом на сьогодні, «5.10» та забороненої Комуністичної партії)».

Також ми помітили, що усі платежі від керівників благодійних фондів припадають на останній квартал 2018 року — якраз із початком активної фази передвиборчої кампанії: Тарас Гентош — керівник благодійного фонду «Національний волонтер» — пожертвував 38 тисяч гривень у жовтні, Олена Ільїна — у вересні та жовтні, Олег Надрага — у вересні — грудні.

Туманні відповіді жертводавців про те звідки в них такі великі суми для пожертв наводять на думку, що, вони, можливо, перераховують на партійний рахунок і не свої гроші, а лише таким чином легалізують готівку. Але звідки вона?

Скажи мені, хто твій шеф

20 липня 2018 року у Чернігові представники громадської організації «Національні дружини» прив’язали чоловіка до стовпа, приклеївши до його тіла надпис «Я ватнік. Плюньте в мене» — за те, що той кидав пляшки в стелу героїв Небесної сотні. Активісти плювали в чоловіка і поливали його лайкою. Нацполіція приїхала на виклик перехожих, і повідомила журналістам, що «ситуація під контролем». Але при цьому правоохоронці навіть не намагалися допомогти прив’язаному, можливо їм було просто лінь.

Сприяння або навіть просто нейтралітет поліції дуже допомагає партії «Національний корпус» та громадянському руху «Національні дружини» мати невидиму владу у багатьох сферах життя.

Нагадаємо, сам Білецький таку співпрацю із очільником МВС заперечує, як і сам Аваков.

Але у МВС є цікава структура — «Відділ охорони об’єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України» (згодом цю структуру перейменували). Його створили у травні 2015 року і керівником став Сергій Коротких — права рука Андрія Білецького. Він керував відділом два роки з з 2015-го по 2017.

Персона Сергій Коротких привертає увагу ще й тим, що у минулому він закінчив школу КДБ у Білорусі, після чого брав активну участь в на російських націоналістичних організаціях, а в 2014 році приїхав до України, вступив в «Азов», і згодом отримав від Порошенка українське громадянство.

Сайт «Миротворець» пише, що Коротких «підтримує тісні зв’язки з бойовиками терористичних організацій і агентами російських спецслужб». Натомість численні звинувачення у шпигунстві та роботу на російське ФСБ Коротких рішуче відкидає.

Хоча в 2017 році Сергій Коротких звільнився із лав МВС, зв’язки із правоохоронними органами нікуди не поділися. Це помітно і в фінансових звітах НАЗК.

Наприклад, приватна охоронна фірма «Ф13» протягом 2018 року пожертвувала партії «Національний корпус» аж 560 тисяч гривень. Згідно декларацій НАЗК, співробітниками цієї фірми є поліцейські, які служать у Відділі поліції охорони об’єктів стратегічного значення — який очолював Коротких.

Тож не дивно, що частина грошей потрапляє в партію через людей, які працюють в охоронних фірмах. Ми зафіксували понад 700 тисяч гривень надходжень саме від керівників та засновників таких компаній.

Хлопці-олігархи

Та крім охоронного бізнесу, який без сприяння Аакова, навряд чи склався б, Нацкорпус не відмовляється і від спонсорів-політиків.

За словами Білецького, у 2014 році Сергій Тарута допомагав азовцям фінансами, коли був губернатором Донецької області. Тарута зараз підтримує Тимошенко.

В той же час, «Азов» фінансувався тодішнім губернатором Дніпропетровської області Ігорем Коломойським — про це прямо заявив тодішній заступник Коломойського Борис Філатов.

Тоді ж колишні бійці «Азову» отримали можливість на постійній основі працювати на олігарха Ріната Ахметова.

Наприклад, після вибуху залізничного моста в Маріуполі 23 грудня 2014 року, як розповідає джерело з оточення Білецького, бійців «Азов» направили на охорону металургійного комбінату «Азовсталі» під соусом забезпечення безпеки містоутворюючого підприємства. Так само у Запоріжжі бійці охороняли інший металургійний комбінат Ахметова — «Запоріжсталь».

Офіційно охороняють підрозділи Нацгвардії. Але з факту депутатського запиту Білецького до міністра МВС Авакова у якому керівник азовців просить забезпечити охорону ряду підприємств можна зробити висновок, що залучені саме його бійці. Наші джерела свідчать, що і зараз учасники “азовського руху” служать у підрозділах, які охороняють підприємства цього олігарха.

«Деякий час партію «Національний корпус» фінансував навіть сірий кардинал партії «Свобода» Ігор Кривецький», — розповів екс-заступник командира батальйону «Азов» Андрія Білецького з виховної роботи з особовим складом Олег Однороженко.

Слід зазначити, що Однороженко має тривалий конфлікт із своїми колишніми однодумцями, живе зараз за кордоном та у своїх численних постах звинувачує їх у кримінальних злочинах. Та це вже інша історія.

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити