9 квітня, з життя пішов видатний актор театру та кіно народний артист України Петро Бенюк. Про це повідомила адміністрація Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
“Все життя він присвятив творчості. Армія його фанатів не полишала свого кумира ніколи. На його вистави зали були повні глядачів з якими він і плакав, і сміявся! Його талант був справжньою окрасою Національного театру імені Марії Заньковецької”, – кажуть його колеги.
Петро Бенюк народився 4 березня 1946 року у селищі Битків, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.
Освіта – Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1971 рік).
Кавалер Ордена «За заслуги» ІІІ ступеня;
Лауреат премії СТД України імені Мар’яна Крушельницького;
Лауреат ІІІ Республіканського фестивалю-конкурсу читців гумору і сатири (1987 рік, Київ);
Лауреат І Всеукраїнського конкурсу читців гумору і сатири (1992 рік, Київ);
Лауреат Всесвітнього фестивалю гуцулів (1992 рік, місто Вижниця);
Лауреат Всесвітнього фестивалю гуцулів (1994 рік, місто Верховина).
Серед нагород:
Диплом «За кращу роль» Дмитра у фільмі «Катруся», І Кінофестиваль «Молодість-71», Київ, 1971 рік;
Диплом ІІІ Всезоюзного фестивалю чеської драматургії в СРСР за роль Швейка у виставі театру імені Марії Заньковецької «Пригоди бравого вояки Швейка» за Гашеком, 1983 рік;
Диплом «За кращу комедійну головну роль» за роль Калитки у виставі «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого на V Регіональному фестивалі «Золоті оплески Буковини», Чернівці, 2009 рік;
Диплом «За кращу чоловічу роль другого плану» за роль Дмитра у виставі «Останній гречкосій» О. Огородника на ІХ Всеукраїнському фестивалі «Тернопільські театральні вечори. Дебют», Тернопіль, 2011 рік.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…