Третій рік у Києві тривають суди в справі 22-річної Владислави Трохимчук. Вона зачинила на 9 днів без їжі і води двох дітей в орендованій квартирі. Сама із новонародженою донькою поїхала жити до співмешканця. Діти їли шпалери і навіть власні випорожнення, за словами власників квартири. У результаті хлопчик помер, дівчинку вдалося врятувати.
Каялася у вчинку жінка лише у перші місяці. Але тепер – обвинувачена вже сміється. В суді завжди мовчить. Вчергове з’являється із новим кольором волосся. Та з обручкою на руці. У СІЗО ходять чутки, у неї начебто є якийсь покровитель – чоловік, який оплачує також адвоката.
Нескінченний процес дратує вже навіть суддів. Прокурори не можуть забезпечити виклик чотирьох свідків, серед них головний – Антон Подчапко. Він – той чоловік, до якого пішла Владислава від двох дітей, повідомляє ТСН.
Він каже, пояснення цього нема, а розсудить – Бог. Заявляє, що вже неодноразово його допитували слідчі, про залишених дітей він не знав. На запитання, чи знає він, що на нього вже два роки чекають в суді, каже, що захворів.
Наступне засідання призначили на 13 травня і звертаються до прокурорів – аби зважили, що вже порушують “розумні” строки розгляду справи. У прокуратурі виправдовуються – не їхня провина.
“З боку прокуратури не може бути ніякого затягування. Думаю, що це все ж таки до суду питання – коли”, – кажуть там то зазначають, що влітку засідання будуть проходити трохи рідше, ніж зараз.
Затягування процесу затягує і позбавлення батьківських прав горе-матері. Тож, дві її доньки досі живуть у патронатній родині.
Обвинуваченій загрожує від 7 років до довічного ув’язнення – але ніхто не може спрогнозувати, коли оголосять вирок.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…