УКРАЇНА LIVE

Мережу сколихнуло “откровення” жінки-породіллі з обмеженими можливостями про прайс на безкоштовне лікування в одному з Львівських міських пологових будинків, повідомляє Корупція.інфо 

Ірина Царук вирішила поділитися свою історією на своїй сторінці на Facebook про те, як проходило її лікування та перебування у пологовому будинку, та в яку “кругленьку” суму їй обійшлося так зване “безкоштовне лікування”.

Пройшло півтора місяця, оклигавши і набравшись сил я хочу поділитись своєю історією.
Так як народжувала другу дитину (можна сказати маю досвід 7 років назад народила хлопчика, правда пологи відбувались в іншому пологовому будинку) і я була здивована навіть шокована всім що відбувалося…
Почну мабуть спочатку: мені 29 років з яких 24 роки я пересуваюсь за допомогою візка. Ми з чоловіком наважились на другу дитину (так як зазвичай кажуть, що і однієї людині з інвалідністю досить) але…вагітність пройшла добре (навіть вже після 1,5 місяці від народження синочка, сумую за животиком) ось настав час народжувати і тут почалося….
20 червня об 18.20 я прибула в Обласний пологовий будинок (в народі кажуть Медінститут). Оглянувши мене, акушер сказала терміново на кесарський розтин. Покликали чергового анестезіолога(на жаль імені та прізвища мені наразі не відомо). Дали список для покупки потрібних медикаментів, анестезіолог вніс ще свої записи що потрібно купити, сказали йти чоловікові в аптеку яка знаходиться в підвалі. Поки чоловік ходив тими жахливими підвалами, мене готувати до пологів. Дякуючи Богу, все пройшло добре, я та малюк здоровенькі.
Але є завжди але.

1. Наступного дня я була в шоці від того, що медикаментів чоловік купив по списку який надали медики на суму 2254грн. Почала питати інших породіль що зі мною були в післяопераційній то одній вийшла сума 800 грн., а іншій 600грн., що в мене інший список був чи що?! (врахую те що після операції я кожного дня купувала мед. препарати мені нічого не відали лишнього)

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

2. Після операції того ж дня, я ще була під дією наркозу. Анестезіолог попросив у моєї мами оплати за здійснення ним анестезії. Сума була названа 2500грн. В мами був шок, за що???????! Мати сказала що такої суми дати не може, де набрати такі гроші?! Він не дуже над тим заморочувався і…Вона мала при собі 1500грн і всі відала йому 🙁
3. В післяопераційній породілля на наступний день переводять в просту кімнату(палату). На той час було по 10 породіль в кімнатах+10немовлят+10 родичів(друзів) які допомагають. (в таких умовах я перебувати за зрозумілих причин не можу)
Знаючи що є кімнати де є троє людей або одиночні, мати пішла до зав.від. Солощенка ПРОСИТИ щоб Він дав мені одиночну палату(вона була на той час вільна). Сказати що погодився одразу не сказати нічого(мабуть були свої клієнти), врешті решт кімнату мені цю дали під вечір. Переселившись з малюком та чоловіком до Нас на наступний день без стуку і Доброго Дня, вривається сестра господиня Надія Андріївна( вона сидить на коридорі за столом) зі словами: а Ви збираєтесь ОПЛАЧУВАТИ за кімнату? Побачивши чоловіка сказала йому: я Вас чекаю на коридорі за столом, ходіть за кімнату оплатите мені. Закрила двері не давши відкрити рот.
Звісна річ що ніхто оплати не здійснював.
На наступний день та ціла сестра господиня Надія прислала санітарочку, та бідна не знала як мені про це сказати. Каже ідіть дайте їй гроші за кімнату 500грн. Вона вимагає, мене послала до Вас. На що я знову ж таки ніде не пішла і сказала, що оплату я буду здійснювати лише коли про це мені скаже завідуючий і мені дадуть чек про оплату. Тобто офіційно.
4. Я була у кімнаті під №8(фото нижче).

Кімната велика, досить простора, є душ, рукомийник, телевізор, холодильник. Туалету не було, зразу коло кімнати був спільний туалет(фото також нижче) Кімната вроді нічого так, але грибок у душовій просто жахливий, я ні одного разу ним не скористалась, стіни, вікна ну це без слів. Питання? За що люди платять 500грн., за цю ВІП кімнату?!
5. Туалет. Це взагалі(((Мій возик туди просто не входив в двері. Перести також було проблематично тож я попросила судно, давати не хотіли, казали що немає, занятті. Попросила його в медсестри – принесла за півтори години. Народ за півтори години, для породілля стільки стримуватись + для візочника це просто надскладно. Завідуючий, медперсонал знаючи що є туалети в хорошому стані(я про них довідалась уже будучи дома) навіть не намагались до мене довести цю інформацію.
6.Харчування, чоловік мені приніс одного разу. Всі інші рази привозили з дому.)
Багато чого ще є сказати, багато ще грошей пішло просто не знати за що. Не заплатиш не виживеш там.

Скажіть хіба у Нас приватний медінститут? За що такі гроші платити, чому аптеки у підвалах, за що такі великі розцінки?
Мені цікаво чи мала я купувати ці всі медикаменти, оплачувати анестезіологу і тд. У Нас що кожного дня жінки на візках народжують?!.
Микола Ябченко (Mykola Yabchenko)Головне, що дуже образливо не пройшло місяця як відбувся дуже хороший і потрібний семінар у Львові *Здоров”я жінок України* від USAID на якому я була присутня, було запрошено дуже багато акушер-гінекологів і Вони знали про мене і мою ситуацію. Всі говорили ми от не такі, ми дуже всі гарні, милі, багато мені обіцяли з тими самими умовами. Але абсолютно нічого не було зроблено. Я пробувши там 5 днів бачила один раз завідуючого і все, абсолютно ніякої допомоги не було надано. Доки ми будемо одне говорити і абсолютно протилежне робити?! Питань дуже багато…Хто на це відповість? Volodymyr Groysman Управління охорони здоров’я Львівської міської ради Міністерство охорони здоров’я України Міністерство соціальної політики України
Не може так тривати і далі.
Р.S. Чомусь не можу добавити Богдана Чечотку, директор департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації.