Як українець оселився у гаремах султана і став героєм художніх творів

У Роксолани була незліченна кількість слуг, але тільки одному вдалося стати героєм художніх творів. І цей один був українцем. Любовні пригоди Хасана-аги надихнули Марію Піа Педані на п’єсу “Султана-венеціанка”, а Павло Загребельний описав смерть яничара у битві кримців з московитами.

Що історики знають про особистості посланника султани, розповідає дослідниця османських архівів Олександра Шутко. Повідомляє WAS.

Життя Хасана-аги є прикладом того, як в Османській імперії полоненому чоловікові можна було зробити кар’єру і не втратити чоловічу гідність.

Відомо, що на початку 16 століття зовсім маленького українця взяли в полон кримські татари, які продали його османам. Під новим іменем Хасан він потрапляє у палацову школу Ендерун.

Очевидно, що хлопець досить успішно пройшов навчання. Адже вже в 16 років Хасану сам султан Сулейман доручив першу важливу задачу: відправитися у Польське королівство разом з господарем Валахії Радою VII Паїсієм. Він повинен був подбати про покарання грецьких повстанців, які переховуються серед поляків.

Роксолана також згадувала його в листах до польського короля Сигізмунда II Августа, що зберігаються в Головному архіві давніх актів у Варшаві.

У 1549 році посланець приніс королю привітання зі сходженням на трон і повинен був передати усне повідомлення.

“Ми просимо Вас до всього того, що він висловить Вашій Величності, поставитися з повною вірою”, — відзначала дружина Сулеймана Пишного.
З подальшого листування стає зрозуміло, що мова йшла про укладення миру між державами.

Показово, що разом з листом Хюррем Хасан-ага вручив польському королю послання її доньки Міхрімах. Та повторювала слова матері про дружбу, пропонувала королю підтримку свого батька, султана Сулеймана Пишного, і чоловіка, великого візира Рустема-паші. Міхрімах зазначила ім’я посильного — Хасан, назвала його слугою матері і титуловала беєм.

В архівах Венеції збереглися відомості про приїзд в 1559 році Хасана-аги і малюнок Матео Пагані із зображенням передвеликодньої процесії дожа. Серед глядачів на другому поверсі палацу видна група османів. Один нахилився і розглядає панянок у вікнах першого поверху. На думку дослідниці Марії Піа Педані, це і є Хасан.

У 1566 році Хасан всього за 7 днів доставив Селімові, який знаходивсяув місті Кютахья, звістку про смерть батька Сулеймана Пишного. Це допомогло шахзаде вчасно приїхати в столицю, заявити свої права і зійти на престол.

Так своєчасно повідомивши про смерть батька, Хасан допоміг стати султаном сина Селіма II і Нурбану. Вдячний Мурад III зробив Хасана-агу головним чавушем, тобто ад’ютантом. У цьому статусі українець у 1585 році знову відвідав Венецію – привіз ультиматум султана, який погрожував дожу війною.

Османський посол побував у Венеції, отримав багаті дари – дзеркало, соргуч з муранського скла, кольє і розкішне крісло. Все це він подарував трьом своїм дружинам.

Вперше Хасан-ага одружився на наложниці султана Сулеймана Пишного, яка прислуговувала Роксолані. Вона була розпорядницею в гаремі, тому рідко з’являлася вдома.

Так Хасан-ага захотів обзавестися ще однією дружиною, щоб та доглядала за дітьми і господарством. Є відомості, що її особисто вибирала перша дружина.

В третій раз Хасан-ага одружився на старшій його іранській наложниці з жалю. Іранка втратила чоловіка – благородного пашу стратили за наказом султана, конфіскувавши все сімейне майно.

Навряд чи це були всі жінки в житті Хасана. У Венеції пліткували, що він зізнавався у коханні майже кожній, з ким зміг познайомитися.

Дата смерті Хасана-аги невідома. Павло Загребельний у романі “Роксолана” описав його смерть у 1556 році, коли московський дяк Ржевський влаштував експедицію проти кримських татар. Однак це вигадка, оскільки ім’я Хасана згадується в османських документах до 1595 року. До того часу йому повинно було виповнитися 70 років.