Василь Голян: як держава й надалі підтримує олігархів

Найбільш потужні фінансово-промислові групи в Україні сформувалися у сфері господарського освоєння мінерально-сировинних ресурсів. Рудні та нерудні корисні копалини, які перебували і де-юре перебувають у власності українського народу, були надані скороспілим українським підприємницьким структурам, які максимальною мірою використали можливості отримання надприбутків завдяки недосконалим механізмам перерозподілу гірничої ренти. При цьому видобуток корисних копалин відбувався і відбувається на застарілій матеріально-технічній базі без належного дотримання вимог природоохоронного законодавства.

При цьому держава також несе витрати, пов’язані з підтримкою промисловості видобутку рудних та нерудних корисних копалин. Видатки Зведеного бюджету України на підтримку промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин протягом 2007-2015 років відображали висхідний тренд до 2012 року і низхідний тренд у наступні періоди (рис. 1). Ця ситуація пояснюється тим, що 2012 рік можна назвати роком відносної макроекономічної стабілізації, адже в цей період підприємства поступово відновилися від впливу кризи, в тому числі і у сфері видобутку рудних та нерудних корисних копалин.

Видатки Зведеного бюджету України для підтримки промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин у 2007 році становили 28 млн. грн., у 2008 – 43,3 млн. грн., у 2010 – 49, 8 млн. грн., у 2012 – 123,87 млн. грн., у 2014 – 65,22 млн. грн., а у 2015 – 63 млн. грн. Видатки Зведеного бюджету України для підтримки промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин у 2015 році порівняно з 2007 роком зросли майже у 2,5 рази, а порівняно з 2012 роком знизилися у 2 рази. Мова йде про обсяги бюджетної підтримки у поточних цінах. У порівняних цінах зменшення буде ще більшим.

Видатки Зведеного бюджету України для підтримки промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин в останні роки знизилися через те, що значна кількість видобувних підприємств знаходяться в зоні проведення АТО. Ще однією причиною зниження обсягів фінансування є загальна економічна рецесія в видобувних та переробних галузях національної економіки.

Як показує аналіз динаміки видатків Зведеного бюджету України на підтримку промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин – суми видатків є мізерними, що не сприяє забезпеченню належних виробничо-технічних умов господарського освоєння неенергетичних корисних копалин. Така ситуація пов’язана з тим, що держава не спромоглася сформувати інструментарій перерахунку частини гірничої ренти, яку присвоюють приватні гірничодобувні підприємства, у фонди відтворення мінерально-сировинної бази, зокрема в частині видобутку рудних та нерудних корисних копалин.

Приватні гірничовидобувні підприємства здійснюють видобуток корисних копалин, які є власністю українського народу, тому мають сплачувати рентну плату за користування надрами на порядок більших розмірів. Частина рентної плати має концентруватися у спеціальних фондах відтворення мінерально-сировинної бази, що дасть можливість державі на порядок збільшити обсяги видатків на підтримку промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин, особливо в частині екологічної реабілітації наближених до родовищ корисних копалин територій.

Василь Голян,
директор громадської організації