Вийшла заміж за італійця і відкрила піцерію у селі на Волині

У 2017 році Світлана Корольова на міжнародній трасі «Ковель – Брест» у рідному селі Секуні Старовижівського району відкрила піцерію. Вона дуже швидко завоювала прихильність любителів цієї страви, а ще кави та різноманітних смаколиків – і все завдяки рецептам, привезеним жінкою з Італії, де пропрацювала більше десяти років

За гарбузове насіння переслідувало… СБУ

Світлана Михайлівна ще у скрутні дев’яності возила в Москву ковбасу та цукерки, а згодом – гарбузове насіння і квасолю.

– За таку «діяльність» навіть СБУ переслідувало, – згадує жінка. – Діставалося і нам, і провідникам поїзда «Ковель – Москва», котрі погоджувалися нелегально перевезти товар. А вже у 1995 році заробляла в Польщі на збиранні малини.

Через шість літ Світлана Корольова зареєструвалася підприємцем офіційно. Займалась усе тим же гарбузовим насінням. Паралельно відкрила в Ковелі склад будівельних матеріалів.

Але коли її діловий партнер загинув в аварії, а на складі з вини касира виявилася чимала нестача, Світлана Михайлівна поставила крапку на власному бізнесі.

– Хороші друзі допомогли влаштуватися на роботу в Італії, прихистили, – розповідає вона. – У теплицях запилювала квіточки баклажанів. Працювали стоячи по дев’ять годин, від обприскувача на руках з’являлися рани.

Згодом Світлана взялася доглядати стару лежачу жінку. А через рік знову повернулася в теплиці, де на вирощуванні помідорів трудилася дев’ять літ.

В Італії жінка отримала посвідчення водія, купила автомобіль. У 2012 році доля подарувала їй знайомство з Джузеппе. Тоді ж він вперше приїхав в Україну як її наречений. Чоловікові тут дуже сподобалось, тож коли пізніше Світлана запропонувала відкрити в Секуні піцерію, не заперечував. Місце тут хороше, не один подорожній відвідує заклад, щоб перекусити і випити філіжанку кави, а ще – солодких гостинців дітям прихопити.

Світлана та Джузеппе побралися у Старій Вижівці, однак чоловікові довелося повернутися в Італію, щоб допрацювати там до пенсії, адже все життя трудиться у м’ясному відділі супермаркету. І всі клопоти на пекарській ниві лягли на її жіночі плечі.

Вчилася ремеслу в Італії

У секунській піцерії Світлані Михайлівні допомагає мама. Ще один такий заклад жінка відкрила і в Старій Вижівці, де переважно господарює з допомогою подруги. Випікають поки що до 20 видів пекарської продукції: піцу, три різновиди домашнього хліба, пиріжки з різноманітною начинкою тощо.

– Найчастіше замовляють піцу, – каже пані Світлана, котра навчалася у чоловікового брата, який має в Італії пиріжкову. – Головне в нашій справі – любити свою роботу і не економити на інгредієнтах, як звикли робити українці. Багато залежить від якості продуктів, зокрема, борошна. Скажімо, на гречаний хліб гречку перемелюю власноруч.

Жінка стверджує, що секретів не має, а щоб тісто на піцу тануло в роті, потрібно його витримувати 48 годин, мінімум – 12.

– Використовую один-два грами дріжджів. Це добре і для здоров’я, і для смаку. У хліб взагалі не додаю цукру, – дивує жінка.