Українець з Каліфорнії вже 5 років надсилає допомогу в Україну:медикаменти,намети,харчі для військових.

У Тараса Дрофяка багато прапорів зі словами подяки від різних добровольчих батальйонів та Збройних сил України. Військові вдячні Тарасові за медикаменти, намети, спальні мішки, харчі. Зараз він готує наступну посилку.

«Підгузки ідуть людям, які у важкому стані. Покривала ми відправляємо до госпіталю. А ось це склад. Це, власне, сухофрукти, які нам приносять з Фресно. Це сушені персики», – розповідає волонтер Тарас Дрофяк.

Тарасові Дрофякові за 70. Він працює у компанії, яка займається пересилками в Україну. Понад 5 років тому події на Майдані в Києві спонукали чоловіка збирати пакунки на допомогу Батьківщині.

«Почались бойові дії на Майдані, люди почали гинути, ми побачили, що то є дуже серйозна справа», – згадує він.

Спочатку збирав пожертви бажаючих допомогти.

«Але вони не постійні, загорілись і пішло. Тому ми вирішили із сином створити організацію», – ділиться волонтер.

Зареєстровану у 2015 році організацію назвали «Милосердя». Допомагали безпосередньо бійцям на лінії вогню та військовим шпиталям.

До папки Тарас складає фотографії, вирізки із друкованих статей, що демонструють конкретних людей, які отримали допомогу від нього.

Це перші жертви війни, – показує він. «Це є знаменита Ірина Іванюш, медиком була, обірвало дві ноги».

За 700 кілометрів від Сакраменто у лікарні міста Ірвайн працює зять Тараса – анестезіолог Андрій Германович. Він показує пульсоксиметр – такі саме апарати, завдяки його зусиллям, чотири роки тому було доставлено до Дніпровського госпіталя імені Мечникова, який приймав найбільше поранених воїнів.

«Це не звичайний пульсоксиметр. Він показує не лише рівень кисню в крові, він показує пульс. І цікаво, що втн показує через випромінювання – це рівень гемоглобіну. Щоб отримати рівень гемоглобіну в крові, потрібно брати аналіз крові через вену, іти в лабораторію, ставити в машину. І ця машина показує рівень гемоглобіну», – каже Андрій Германович.

Це дозволяє економити час, необхідний, аби врятувати життя людини. Апарат разом зі спеціальним монітором коштує 4 тисячі доларів. Андрію, завдяки знайомствам, вдалося безкоштовно передати в Україну три десятки таких приладів. Чоловік продовжує і сьогодні підтримувати фонд «Милосердя» та допомагати Батьківщині.

«Коли сталась війна, для мене це було трохи персонально, бо в мене є родичі в Луганську. І я туди їздив відвідати їх в 2013 році, перед війною. І я літав, і вилітав в цей Луганський аеропорт, який був зруйнований. Це було болюче враження. Бачити руйнацію того всього, тих вулиць, по яких я ходив. Я хотів також помогти людям, які захищають Україну бо саме в цьому я знайшов своє покликання як лікар – рятувати життя».

А поки Андрій на роботі в Ірвайні, його діти проводять літні канікули у Сакраменто, де допомагають діду Тарасу збирати нову партію допомоги в Україну. Готують пакунки до Бахмута Донецької області і до Київського військового шриталю. Це вже для них родинна традиція.