УКРАЇНА LIVE

Небезпечне навчання, бо на Закарпатті є десятки аварійних шкіл. Вони зовсім без зручностей, із пічним опаленням, туалетами на вулиці та без проточної води.

У селі Червоне діти вчаться у колишніх панських конюшнях. Першого вересня сюди прийде 150 учнів із десятьох навколишніх селищ, де живуть етнічні угорці. Це єдина тут україномовна школа.

Будівлі майже 140 років. Жодних зручностей. Фундамент давно просів, стіни потріскані, у дерев’яній підлозі дірки, двері перекошені. Прогнилі вікна цілорічно затягнуті клейонкою, щоб на дітей не дув вітер.

У школі немає їдальні та спортзалу.Уроки фізкультури – на подвір’ї. Обідати учнів возять у сусіднє село. Туалети на вулиці, вода лише технічна, дах тече, штукатурка відвалюється. Дорослі бояться за дітей.

Дітлахи мріють про нову сучасну школу – із теплими, просторими і світлими класами.

Востаннє навчальний заклад ремонтували 18 років тому. Цьогоріч влада на утримання виділила сім тис. грн. Їх вистачило на ремонт стелі лише в одному класі. Нову школу тут почали будувати вісім років тому. Далі першого поверху не пішли – закінчилися виділені гроші. Тепер недобудова заростає чагарниками.

Школа у селі Кам’яниця неподалік Ужгорода. Під класи пристосували колишню жандармерію.

Опалення тут пічне. Будівля без фундаменту, під стінами в землі лише камінь. Стелю у класах підпирають дерев’яними палями, щоб не обвалилася.

Тут 270 учнів. Капітального ремонту ніколи не було, та він і не допоможе. Заклад десятиліттями в аварійному стані. Проект нової школи затвердили ще тридцять років тому. Її мали звести за два роки. Встигли збудувати лише фундамент і частину стін. Нині цей довгобуд вже напівзруйнований. Діти і батьки вже втомилися чекати на відновлення будівництва.

На завершення будівництва цих двох шкіл треба майже сто млн. грн. Грошей в місцевих бюджетах немає. Вся надія на допомогу держави.