УКРАЇНА LIVE

Gazeta.ua опублікувала фото та інформацію про військових, які загинули минулого місяця в зоні ООС.

Відомо про 8 солдатів, які загинули у серпні. Інформація про деяких неповна.

Наймолодшим із загиблих у бою було по 20, найстаршому — 38.

Найбільш трагічним днем було 6 серпня. Тоді Україна втратила 4 бійців і 1 отримав поранення.

Вчора, 31 серпня, було найбільше обстрілів.

За місяць поранення отримали 20 захисників України.

Російські окупаційні війська порушували режим тиші 316 разів.

6 серпня

О 10:20 поблизу Павлополя Волноваського району Донецької області унаслідок ворожого обстрілу від мінно-вибухових травм загинули четверо військовослужбовців 1-ї роти 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. Бійці саме проводили інженерне обладнання позицій. Російсько-окупаційні війська застосували заборонені міномети калібру 120 мм.

Владислав Рак.

Років: 20, родом із селища Козелець Чернігівської області. У нього залишилися: батьки, сестра і брат.

Матрос, гранатометник. Контракт на військову службу підписав у 18. Завжди хотів стати військовим.

Василь Курдов.

Років: 20, родом із села Ганнівка Братського району Миколаївської області. Залишилися: батьки та двоє молодших братів.

Матрос. Контракт на військову службу підписав у квітні минулого року.

Сергій Шандра

Років: 24, родом із села Торчин Хмільницького району на Вінниччині. Залишилися мати та сестра.

Солдат, старший стрілець. Призваний на строкову військову службу у листопаді 2018-го, три місяці потому підписав контракт.

Олександр Шарко.

Років: 30. Родом із села Савинка Козелецького району Чернігівської області. Залишилися: батьки та сестра.

Старший матрос, помічник гранатометника. Контракт на військову службу підписав у 2017 році.

“Мама говорила, що він служить у Миколаєві, все у нього добре. Навіть не знала, що Саша воює. Розповідала, що навесні він приїжджав і нарубав їй дров на всю зиму. Вона так раділа, що взимку у неї буде тепло. І як тепер уявити, що бідна жінка щодня буде брати це поліно і згадувати свого загиблого сина”, – каже знайома родини.

10 серпня

Роман “Біч” Романенко.

Р.оків: 25, родом з Дніпра. Залишилася мати.

Підірвався на фугасі поблизу Світлодарська на Донеччині.

Молодший лейтенант, командир відділення снайперів у полку “Азов”. Займався боксом, любив подорожувати, захоплювався фотографією, був фаном ФК “Дніпро”. У складі полку воював з 2015 року.

У березні 2019 року на передовій Світлодарської дуги рятував із товаришами командира групи снайперів, який отримав важке поранення.

Звання офіцера отримав нещодавно.

“Кажуть, що про життя людини можна сказати тільки після її смерті. Дуже шкода, що я зараз маю говорити про життя 25-річного хлопця, який у своєму віці став одним із найкращих воїнів, я не посоромлюся цього слова, в усіх Збройних силах України. Друг Біч із 2015-го пройшов шлях від звичайно бійця-снайпера до офіцера, заступника командира снайперської групи. Він був не тільки бійцем, справжнім другом і побратимом, він був справжнім братом по зброї для кожного з нас, з яким ми виконали не одне завдання. І до останньої секунди його життя він захищав свою землю, він знаходився поряд зі своїми побратимами. Я присягаюся, я даю слово офіцера, що тепер, як і завжди, ми будемо бити ворога ще жорсткіше, ще агресивніше, і будемо вдосконалювати свої навички, вміння та ставати ще більш професійними бійцями. Ворог дуже дорого заплатить за свою поведінку, яку він проявив протягом останніх днів”, – сказав командир снайперів полку, друг “Хват“, якому Роман і врятував життя у березні цьогоріч.

14 серпня

Василь Євстегнеєв.

Років: 38, родом із села Дорожинка Вільшанського району Кіровоградської області. Залишилися: дружина та дві доньки

Загинув під час обстрілу хутора Вільний на Луганщині.

Солдат, командир відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону у 72-й бригаді ім.Чорних Запорожців.

25 серпня

Тихон “Тихон” Курбатов.

Років: 26. Родом з міста Сіверодонецьк Луганської області. Залишилися батьки і сестра.

Загинув унаслідок кульового поранення голови під час обстрілу окупантів з кулемета під Горлівкою на Донеччині.

Старший сержант, командир взводу у батальйоні “Айдар” 53-ї бригади. ОМБр.

На строкову службу пішов у 2013 році. За два роки підписав контракт, служив у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців. У складі “Айдару” воював з 2017-го.

У травні 2019 нагороджений медаллю “За військову службу Україні”.

“Весь час батькам обіцяв, що буде берегтися, ну, знаєте, що снайпер, це така професія військова, який ховається, який вижидає довго-довго і в один момент він робить 1 постріл. А зараз, як трошки перемир’я, мабуть, ми трошки розхолодилися з цим перемир’ям”, – розповідає побратим Микола Матвієвський.

30 серпня

Сергій “Сава” Савінов.

Років: 23, родом із села Мар’ївка Баштанського району, Миколаївської області. Залишилася мати.

Загинув від кулі ворожого снайпера.

Молодший сержант, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського.