Підліток втратив зір,бо їв лише чіпси й картоплю фрі

Експерти застерігають від необережного підходу до харчування після того, як британський підліток втратив зір.

Після завершення початкової школи хлопець, про якого йде мова, їв лише картоплю фрі, чіпси і білий хліб. Лише іноді він додавав у свій раціон шинку чи сосиски.

Дослідження показали, що у хлопця – дефіцит вітамінів в організмі і серйозні порушення харчування.

Підліток, ім’я якого не розкривають, відвідував лікаря ще коли йому було 14 років – він відчував втому і знесилення. Тоді йому діагностували дефіцит вітаміну B12 і порадили вживати харчові додатки. Проте хлопець і надалі не дотримувався правильного режиму харчування.

Три роки по тому його доставили до офтальмологічної клініки у Брістолі через прогресуючу втрату зору.

Доктор Деніз Атан, яка займалася лікуванням хлопця, каже: “Його щоденним харчуванням була порція картоплі фрі. Він також регулярно їв чіпси, іноді – шинку і білий хліб. І взагалі не вживав овочів і фруктів”.

“Сам він пояснював це тим, що він просто не переносив деякі види їжі, тому картопля фрі та чіпси дійсно були єдиним, чого йому хотілося, і єдиним, що, за його відчуттями, він міг їсти”.

Пані Атан разом із колегами дійшли висновку, що у хлопця – серйозний дефіцит вітаміну B12, а також деяких інших важливих вітамінів і мінералів – зокрема міді, селену і вітаміну D.

Водночас у підлітка не було ані зайвої ваги, ані надмірної худоби. “В його кістках бракувало мінералів, що дійсно доволі шокуюче для хлопця його віку”.

Зір хлопця зрештою погіршився настільки, що відповідає критеріям, які дозволили зареєструвати його як сліпого.

“У нього сліпі плями, він не може керувати автомобілем і йому буде дуже важко читати, дивитися телевізор чи розрізняти обличчя”.

При цьому, хлопець все ще може пересуватися без сторонньої допомоги – завдяки периферійному зору.

Підлітку діагностували харчову оптичну нейропатію.

Її можна вилікувати, якщо проблему виявлено на ранній стадії. В разі ж, якщо вчасно не розпочати лікування, то пацієнту доведеться жити з цим все життя.

Доктор Деніз Атан каже, що такі випадки, на щастя, – велика рідкість. Батькам вона радить уважніше стежити за харчування своїх дітей.