«Чому українці в Україні й досі упосліджені?»
Дитяча письменниця та громадська активістка Лариса Ніцой написала розгромний пост на захист державної мови, обурившись тим, що її не хочуть обслуговувати українською мовою.
Про це вона написала у «Фейсбуці».
Текст допису повністю:
Їду зранку на роботу. Мені замовили таксі. Що не таксист, так упорото російськомовний. Як під копірку всі. Скористалася порадами дописувачів у коментарях до попереднього допису: якщо водій російськомовний, то відмовлятися і не їхати.
Скасовую уже третє замовлення. Третє!
–Доброго дня!
-Здрастє.
–Прошу обслуговувати мене українською.
–Чєво ета?
–Тому що ви– сфера обслуговування.В Україні діє закон, що сфера обслуговування– українською. Я– українка.
–Ну і чтоа? Я буду разгаварівать так, как мнє удобнае!
В школу спізнилася. Там, де завжди коштує 80 грн, заплатила 150, але україномовному.
Чому я маю переплачувати?! Чому я маю терпіти такі незручності лише тому, що хочу української мови в Україні? Чому українці в Україні й досі упосліджені?
Звертаюся до всіх патріотів: княжицького, гопко, подоляк, порошенка, геращенко, юринець, парубія та “прочая, прочая”… звертаюся до активістів –“падпєвал” типу літинського, який живе в парникових умовах у Львові, і розповідає мені, як виживати в Києві.ЯК МЕНІ ЗАХИЩАТИСЯ цим мовним ЗАКОНОМ? В суд подати? Інспекції немає, штрафів немає, омбудсмена немає. А як призначать омбудсмена, то що?
Пальчиком покаже і скаже:“Ню-ню”?
Ви взагалі по вулицях, як нормальні люди, ходите? В магазинах буваєте? Де ви взагалі живете, що ухвалили такий беззубий закон? Чим керувалися?
Ви кому догоджали? Упоротим? Нова влада кому догоджатиме? Упоротим? То чим ви відрізняєтеся?
Штрафи ПОТРІБНІ! Хнюпите, що бюджет не наповнений. З мовними штрафами буде вам перенаповнення. Упоротих гатку гати. Хай платять.
А поки немає покарань, упоротим цей закон до спини. Як ігнорили українську мову, так і ігнорять. А нам знову боротися з ними старими дідівськими методами.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…