Простір, вільний від обмежень
Загальна ідея фінської школи в тому, аби дитині там було комфортно. Тому фінські діти не мають стресів, не плачуть вранці, не бажаючи йти до школи, і не відчувають себе гіршими за однокласників.
Найяскравіша особливість фінської початкової школи — позбавленість від умовностей та штучних обмежень у всіх аспектах — від одягу до поведінки.
Тут немає шкільної форми — діти можуть приходити і в піжамі, і в офіційному костюмі – аби їм було зручно. Під час уроку можна сидіти, стояти, ходити і навіть лежати на підлозі чи диванчиках, які є в класі — тож суворих зауважень “правильно” скласти руки і ноги, як у наших школах, фінські першачки не почують.
Тут немає єдиного завдання для всіх — одні отримують лише загальні відомості про тему, інші з огляду на свої таланти — значно глибше “занурюються в тему”. А якщо вчитель вмикає, наприклад, навчальний фільм, а учневі така форма подачі інформації нецікава — він може читати книгу. Кожен може засвоювати інформацію у найбільш зручний для себе спосіб, як результат — усі діти засвоюють тему, і можуть ці знання потім застосувати на практиці.
До 4 класу тут немає оцінок — лише в усній формі. З 4 класу починає діяти десятибальна шкала — від 4 до 10 балів. Але якщо школяр не може виконати складне завдання – йому просто дадуть навантаження полегше, і, доки не засвоїть, не будуть ускладнювати. Контрольних майже немає, екзаменів також — лише підсумковий тест у 9 класі.
Як батьки контролюють успіхи дитини
Батьків до навчального процесу майже не залучають, але вони постійно в курсі стану навчання їхньої дитини. Усі школи підключені до державної електронної системи «Wilma», щось на зразок електронного шкільного щоденника, до якого батьки отримують особистий код доступу. Педагоги виставляють оцінки, записують пропуски, інформують про життя дитини в школі; психолог, соціальний працівник, «вчитель майбутнього», фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.
Все починається з вчителя: як заохочують педагогів
Формування існуючої в Фінляндії системи освіти почалось з вчителів. До них поставили надзвичайно високий рівень вимог, але і запропонували дуже конкурентну зарплату — 2500-5000 євро на місяць.
Від вчителя залежить усе — і атмосфера в класі, і вміння знайти підхід до кожного учня, і талант зацікавити та донести інформацію. У фінського учителя всі карти в руках — він має орієнтовний навчальний план і річний контракт зі школою.
Жодних навчальних планів, конспектів уроків, паперової тяганини, строгого слідування програмі чи методичних перевірок. Він має право викладати на одному уроці кілька дисциплін одночасно, викладати теми в довільному порядку, приділяти одній багато уваги, а інші проходити побіжно, використовувати для навчання всі потрібні підручні засоби.
Головне — не процес, а результат, переконані фінські освітяни. І якщо на завершення року діти задоволені і матеріал засвоїли, то вчитель виправдав довіру і має підстави сподіватись на продовження контракту з ним ще на рік.
Тож вчитель має гарну мотивацію працювати ефективно та продуктивно — високу зарплату і короткостроковий контракт. Високий конкурс на одне місце студента педагогічних спеціальностей та на місце вчителя спонукає від року до року виправдовувати довіру, що саме з ним уклали контракт.
А методичні перевірки — це зайва витрата часу та нервів. Внутрішня мотивація до гарної роботи сильніша, ніж зовнішні примуси.
З чого складається навчальна програма?
Навчальна програма фінської початкової школи передбачає викладання звичних і нам предметів — читання, математика, природознавство, малювання, музика, праця та фізкультура.
Безумовно викладається рідна мова (фінська чи шведська), з 3 класу ще одна мова — англійська, з 7 класу ще одна мова — іспанська, російська або друга національна (шведська чи фінська), у деяких регіонах традиційно вивчають саамську мову.
Школа відділена від церкви, але релігія, на думку фіннів, надто важлива, аби починати про це говорити аж у старших класах чи університеті. Тож бути толерантним до всіх релігій, пам’ятати свої традиції та поважати інші релігійні традиції, знати все про віру і приймати відмінні від своїх погляди вчать вже з першого класу. Цей предмет – “Моя віра” або ж “Розуміння життя” для нерелігійних. Тож там і не виникає і дисонансу, як у наших реаліях.
З 4 класу діти починають вивчати додаткові дисципліни – предмети за вибором, у кожній школі вони свої: швидкість друкування на клавіатурі, комп’ютерна грамотність, вміння працювати з деревом, хоровий спів.
Майже у всіх школах – гра на музичних інструментах, за 9 років навчання діти спробують все, від сопілки до контрабаса.
Однак протягом усього навчання діти неодмінно мають пройти декілька життєво важливих тем. Це не окремі дисципліни, а, так би мовити, основні меседжі, які присутні у процесі викладання різних предметів. Перша тема – “Становлення людини”, яка передбачає усвідомлення себе як особистості і налагодження своєї взаємодії з оточуючими, відповідальності за свої слова та вчинки, наслідків дій, розуміння інакшості інших та прийняття цього. Це починається вже з дошкільної освіти, і саме тому у фінських школах так комфортно дітям із розумовими та фізичними відхиленнями, дітям різних національностей та віросповідань.
“Комунікативні навички та взаємодія зі ЗМІ” – це не назва тренінгу для дорослих людей. Це ще одна наскрізна тема фінської освіти, яка навчає висловлюватись, бути почутим і чути інших, а також критично і обдумано підходити до інформації, отриманої із засобів масовоої інформації.
Наступні дві теми вчать фіннів змалечку бути не споживачами, а активними учасниками життя – “Активна громадянська позиція та ініціативність”, а також “Відповідальність за довкілля”. Тож перша покликана навчити взаємодіяти із найближчим оточенням — сусідами, однокласниками, родичами, а також знаходити там своє місце і змінювати ситуацію в цьому оточенні на краще. Друга — це бережне і відповідальне ставлення до природи, в тому числі енергозбереження та сортування сміття, і зокрема усвідомлення наслідків своїх вчинків для природи, світу, інших людей, планети.
Ці теми-меседжі лунають протягом усього навчання маленьких фіннів на різних предметах, і так вони стають не нав’язаним згори судженням, а проживаються багаторазово дітьми і приймаються ними. Завдяки цьому з фінської школи випускається юний свідомий громадянин — толерантний, готовий до життя в світі людей і природи, з “щепленням” від маніпуляцій та провокацій, з критичним поглядом на речі та знаннями, які носять дуже прикладний характер і неодмінно йому знадобляться в житті.
“За” і “проти”: говорять цифри та факти
Про фінську школу можна писати багато. І про технічне оснащення шкіл, і про особливості викладання, і про тотальну безкоштовність, і про не декларовану, а реальну цінність кожного учня…
Є і критики, які кажуть, що фінська школа — поганий варіант для обдарованих дітей, бо не дає їм розвивати свої вміння і таланти, що багаті фінни посилають своїх дітей навчатись до англійських та американських приватних шкіл, і що в стратегічному вимірі фінська освіта покаже себе не такою привабливою.
Однак будь-яке питання ніколи не викликає однозначної реакції у світі інформаційного суспільтва. Поки ж ми бачимо очевидний результат фінської освітньої системи:
- 93% учнів закінчують середню школу;
- 66% учнів здобувають вищу освіту – це найвищий відсоток на континенті;
- 43% випускників вступають у професійні навчальні заклади;
- різниця між найкращим і найгіршим учнем є найменшою в Європі;
- в Фінляндії є потужний середній клас, і нема проблеми з робітничими спеціальностями завдяки орієнтуванню дітей на “сродну працю”, а не на пафосно-престижні професії “юристів-фінансистів-менеджерів”.
- найголовніше — діти охоче і без стресів навчаються і мають знання практичного характеру.
Здається, це якраз ті результати освіти, які нам хотілось би бачити і у своїй країні.
Довідка*
Programme for International Student Assessment, або PISA — це тест, що має на меті оцінити грамотність 15-річних школярів в різних країнах світу, зокрема з точки зору застосування знань на практиці. Проводиться раз на три роки. Вперше пройшов у 2000 році, і тоді учасниками були 32 країни. У 2015 році учасниками стали вже 65 країн.
Український центр оцінювання якості освіти буде відповідальним за участь України у оцінюванні 2018 року, оскільки КМУ визначив це стратегічно правильним рішенням, яке продемонструє реальну ситуацію в освіті і дозволить сформувати вектори адекватних необхідних змін у структурі нашої системи освіти. Наші ж сусіди регулярно беруть участь у оцінюванні за цією програмою. Поляки, до прикладу, належать до європейських країн, які демонструють найкращі показники прогресу та зростання якості освіти учнів. Російська Федерація традиційно тримається у першій половині списку.
Цікаво, що Велика Британія та США з їхніми традиційними “освітніми Мекками” знаходяться десь посередині. Є припущення, що це пов’язано із великим соціальним та інтелектуальним розривом, оскільки там майже немає освітнього “середнього класу”. Акценти ж робляться на невелику частку генїїв та лідерів, решта — середнячки або ті, хто має зовсім низький рівень знань. Фінни та інші лідери рейтингу займають висоі позиції за рахунок того, що дбають не про формування поодиноких “вожаків”, а про підняття до високої планки якомога більшої кількості учнів. Вони формують “середній клас” в освіті, “жебраків” та “багатіїв” же тут небагато.
Цікавою є тенденція до панування у всіх рейтингах “азіатських тигрів”. Цей рейтинг не став винятком. За результатами оцінювання 2012 року перші сім позицій посіли Шанхай, Сингапур, Гонконг, Тайпей, Корея, Макао та Японія. Перший європейський представник — Ліхтенштейн — на 8 місці. Фінляндія посіла 12, наші сусіди Росія та Польща — 33 і 14 відповідно.
Десятка найгірших результатів оцінювання в 2012 році виглядає так — Коста-Рика з середнім балом 407, Албанія — 394, Бразилія — 391, Аргентина — 388, Туніс — з88, Іорданія — 386, Колумбія — 376, Катар — 376, Індонезія — 375 і Перу — 368.
Тож розрив між найкращими та найгіршими в рейтингу становить близько двох з половиною сотень балів.
До слова, у своєму звіті PISA робить своєрідне порівняння: які системи освіти подібні по типу та результативності. Так от — системи освіти Шанхай і Сингапур рівних не мають! Чого і варто було очікувати з огляду на бали, які вони отримують. Адже середній бал шанхайських школярів — 613, в той час як фінських — 519, польських — 518, російських – 482, британських – 494, американських — 481.
Дослідження проводять з кількох модулів — читання, математика, природничі науки. В 2015 році вперше запровадили модуль з оцінки фінансової грамотності. Характерна особливість опитувальника — практичне спрямування знань. Всі завдання подаються у формі кейсів — практичних життєвих ситуацій. До прикладу, читання передбачає розуміння та аналіз отримуваних текстів, в числі яких не лише художні чи документальні уривки, але й банківські довідки, офіційні документи, розклади руху транспорту. Тобто школярі мають продемонструвати і критичний підхід, і використання інформації з тексту на практиці, наприклад, з розкладу руху транспорту скласти оптимальну логістично схему, як дістатися з одієї точки в іншу.