В групі в Фейсбуці Українська поезія Ірина Гох написала дуже зворушливий вірш пам’яті трагедії в Тегерані.
Сльозами я вмиватимусь щоранку,
і цілуватиму я фото без кінця.
Душа і серце плачуть, відпустити треба,
а я не в силі жити без твоїх ночей.
Тепер я посмішку твою ловитиму на небі.
І сяйво неземних очей.
Душа і серце плачуть, відпустити треба…
А я не в силі жити без твоїх ночей.
Та й як мені тепер одному бути
На цій землі серед закоханих сердець?
Тебе, моя кохана, ніколи не забути,
Як не забути день, коли ішли ми під вінець.
Той чорна мить і чорна взлітна смуга
Навіки закарбуються в мені.
Проклятий рейс, він вкрав тебе, і тільки туга
Довіку житиме в душі.
Сльозами я вмиватимусь щоранку
І цілуватиму я фото без кінця.
Така прозора, чиста, і на світанку
Ти прийдеш Ангелом до мене іздаля.
Та не обіймУ вже тебе, моя кохана,
Тепла твого вже не відчути на землі.
Моє життя без тебе – вічна рана,
Лиш спогадами житиму в своїй пітьмі.
І дихати не зможу я без тебе,
Повітря тисне, груди розрива.
І небо… сіре і холодне небо…
На ньому лише посмішка твоя жива…
Батальйон «Nachtigall» Сил безпілотних систем ЗСУ висловлює щиру вдячність Службі безпеки України за проведення масштабної…
Служба безпеки спільно з ФБР, контррозвідувальними органами Республіки Польща та правоохоронними органами ЄС провела скоординовану…
Бути військовим – честь і повага! Військовослужбовці 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» на зустрічі…
Позивні народжуються по-різному — із жарту, випадку чи характеру, але з часом стають більшими за…
Окупований Бердянськ вже четвертий рік перебуває під контролем російської влади. Росгвардія зайняла місто на третій…
Тестові зразки екзоскелетів надійшли до підрозділів нашого корпусу, а їх уже випробовують в логістиці та…