Експеримент над дітьми: чого очікувати від шкільної реформи
Збирається Україна в Європу, чи ні, але дітей вчити розуму необхідно.
Більшу частину свого дитинства дитина проводить за шкільною партою, де перша вчителька вчить її читати, виводити букви і запам’ятовувати таблицю множення. Крім цих необхідних навичок атмосфера в класі істотно впливає на становлення дитини як особистості, закладаючи всі необхідні дані для подальшого формування.
Декомунізація з вулиць закралася під дах українських шкіл. В уряді вирішили, що прийшов час дітей вчити по-іншому, без радянських авторів, швидкочитання і важких домашніх завдань.
Еврооріентир відчувається в усьому. З цілісної концепції західних реформ потрібно відламати шматочок і приклеїти на стовп совкової системи. Там добре живуть і ми хочемо, отже, приклад для наслідування є. Продовжуємо експериментувати. Цього разу на дітях.
В першу чергу МОН поставило за мету «розвантажити» школярів молодших класів. Оперативно нашкрябавши нові методички, розіслали їх по школах і дали постанову — «Впровадити». А чи готові вчителі і самі діти до змін — часу розбиратися вже не залишилося.
Все починається з малого і реформу запускають тихими, але впевненими кроками. Дійсно, малеча зараз вчиться писати олівцями, отримує вербальні оцінки і гуляє на вихідних замість того, щоб під замком вирішувати задачки.
Вчитися стане легше. Від третьокласника тепер не вимагатимуть знання континентів і кліматичних поясів. Складна для усвідомлення інформація буде подаватись в ознайомчій формі, обов’язковий порядок переноситися на наступні роки.
Навчальний план не буде розписуватися суворо по годинах — час на опрацювання теми з класом залишається на розсуд вчителя і залежить від того, як загальна маса дітей засвоює інформацію.
Розвиток і політ дитячої творчості — ще одне завдання для «Нової школи». Якщо діти пишуть твір — перевага віддається думці, яку дитина хоче донести, а не формі тексту. Самі школярі взялися з ентузіазмом за написання есе і просять у вчителя добавки. Щодо червоної ручки — четверокласникам подобається коли виправляють помилки цим кольором. На уроці літературного читання звертають увагу на виразність і сприйняття прочитаного, а перевірку швидкості прийняли за безглузде заняття.
Вчителі молодших класів зізнаються, що дійсно дітям стає легше вчитися. Відсутність стресів, пов’язаних з рамками і встановленням суворих норм сприяє процесу навчання.
Прискорені темпи впровадження «Нової школи» теж не стали великою проблемою. Вчителі старого гарту — це значить дисципліновані — змогли швидко переробити навчальний план. Вони поділилися, що деякі моменти навіть не довелося міняти, просто тепер вони офіційно задекларовані. Хіба що нові підручники не встигли надрукувати. А навіщо, адже старі ніхто не забирав зі шкільних бібліотек. Питання залишається в професійному підході — адже щоб вчити маленьких дітей потрібно бути першокласним фахівцем.
Проблема в нестачі нових кадрів. З тим, як держава дбає про вчителів — це далеко не професія мрії. «Держава не вкладає в учителя. А вчитель створює громадянина своєї країни. Бідний вчитель такого громадянина і створить»,- каже вчителька четвертого класу.
Держава має в планах підняти зарплату фахівцям, але про те яким ще чином будуть залучати нові кадри — мовчать.
Навантаження в молодших класах прибрали, а іспити після 4 класу нікуди не поділися. Це перший тривожний дзвіночок для дитини. Адже з лояльного клімату вона потрапить в справжні джунглі середньої школи з горою домашніх завдань, голою інформацією та постійними вимогами. Плавного переходу «Нова школа» поки що не передбачила.
З 2018 роки знову планується 12 річна програма освіти. Перед цим, пару років тому «дванадцятирічку» вже встигли скасувати. Схоже, девіз МОН — «сім п’ятниць на тиждень». Після того як до школярів піднялися вимоги, зробили більш детальну систему оцінювання і ввели додаткові іспити — потрібно зменшити навантаження дітям в молодших класах. А потім ще неодмінно якісь нові «хороші думки» з’являться.
Що стосується батьків — їм цікаво, які ж зміни відбуваються в системі освіти, але у кого і раніше не було інтересу або часу займатися шкільними питаннями своїх дітей — він так і не з’явився. Хіба що тепер є привід радіти, що не потрібно чахнути разом з дитиною над важкими домашніми завданнями.
Класні керівники не дарма скаржаться на відсутність ініціативи з боку мам і тат. Адже спочатку дитина йде в садок, потім шкільна група продовженого дня. Поки батьки працюють — їх чадо виховують чужі люди.
Майбутні нашої нації залежить від цього виховання, яке кожна людина набуває з самого раннього віку. За якість цього процесу зараз відповідає цілі інститут — від Міністерства освіти і закінчуючи кожним працівником школи. Вони ж і несуть відповідальність за наповнення та виконання навчального плану, який готує дитину до дорослого життя. Результат сьогоднішньої реформи буде видно через десятиліття — коли доля країни опиниться в руках нового покоління. Але про який результаті можна говорити, якщо європейське «сідло» намагаються натягнути на радянську «корову» і досі не зрозуміли, що для того, щоб «сідло» налізло — «корову» потрібно замінити на породистого «жеребця».
Шукайте деталі в групі Facebook
