04.03.2020 моєму синочку Станіславу Ковтуну виповнилося б 34 роки, але снайперська куля обірвала його молоде життя у 28. Материнський сон дуже короткий, заважають тяжкі думки. Відсвяткувавши свої 28 буквально на десятий день син пішов на війну у складі 25 бригади. Хто б міг подумати про такий фінал?
Сповнений оптимізму, істинний патріот своєї країни Станіслав свято вірив у швидку перемогу над ворогом, з честю виконував свій військовий обов”язок і як гранатометчик і як командир танку. Піклувався про своїх бойових друзів, які і зараз пам”ятають його і не забувають про мене.
Вже його синок школярик, хоча на час загибелі було всього 1 рік і 3 місяці. А війна, яка триває на Донбасі ось уже 6-й рік, приносить горе в сім”ї українських громадян. Жаль, що не здійснилися сподівання сина, який обіцяв, і був впевнений, що прибуде до рідного дому після повернення Криму.
Вічна пам”ять тобі, моя дитино. Я тебе люблю, пам”ятаю і пишаюсь тобою. Мені не соромно дивитись людям в очі. Ти в мене Герой, ти в мене найкращий. Ти завжди в моєму серці.
165 днів на позиціях. Бойовий медик батальйону «Донбас» розповідає про те, як це було, що…
Літай з нами. Будь із сильними. Ставай оператором дронів у 92 окремій штурмовій бригаді та…
Першим вогонь під час конфлікту між СБУ та ГУР відкрив боєць підрозділу «Тимура» Сергій Іванов,…
Після СЗЧ став командиром взводу в «Маґурі»✊ У 47 ОМБр «Маґура» почав свою нову історію…
Кіберфахівці Служби безпеки України викрили в Івано-Франківській області працівника місцевого державного підприємства, який, за даними…
Повертайся у військо в новій ролі! Ти пішов в СЗЧ, бо не подобалось те, чим…