УКРАЇНА LIVE

До вінницького будинку офіцерів вранці 9 березня тягнулись військові, жінки у чорних хустках та люди із перев’язаними траурними стрічками квітами.

Місто прощалось із командиром механізованого взводу батальйону 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”, лейтенантом Збройних сил України Дмитром Фірсовим.

Дмитро трагічно загинув внаслідок підриву БМП на невідомому вибуховому предметі. Отримані офіцером травми виявились несумісними з життям. Побратими, яких з усієї України приїхало кількасот людей, згадують Дмитра як веселу людину та душу компанії. – Ми разом ще з батальйону “Донбас”, з 2014-го року. У будь-якому колективі є душа, і цей пацан був душею підрозділу. Таких, з ким неможливо було посваритися в принципі, було у нас двоє. Обох вже нема, – “ковтаючи” ком у горлі сказав ветеран АТО, вінничанин Леонід Гуменний.

Товариші по службі відзначають: позивний “Фірс” був справжнім солдатом, мужнім та невибагливим. – Заходжу якось до нашої офіцерської кімнати у постійному пункті дислокації і бачу: залізне ліжко із “сіткою”, на ньому вдвічі складений каремат, а на тому карематі лежить Дмитро у берцях. Я йому кажу: “Дімо, а ти чого отак “бомжем” лежиш? Хоч би пішов матрас отримав”. А він говорить: “Коля, все добре. Сигарети є, кава є. Що ще треба?”, – із сумною посмішкою на обличчі пригадав заступник командира роти 93-ої бригади, позивний “Козак”. За словами “Козака”, Дмитро планував цього року звільнитися з військової служби і піти на заслужений відпочинок: – Він казав мені: “Коля, я втомився, у цьому році звільняюсь. Це мій останній “заход” буде”. Так вийшло, що це й дійсно був останній його “заход”… Земля йому пухом… Дмитрові Фірсову січня січня виповнилося 40 років. У нього залишились дружина та син, які переїхали до Вінниці з окупованого Донецька.