УКРАЇНА LIVE

«Ми ще живі і хочемо жити!» – відео з таким заголовком учора облетіло мережу. Мешканці містечка Монастириська в Тернопільській області записали звернення до Президента України і заявили: скоро в них буде «другий Ухань».

Що ж відбувається в місті і як на це реагує влада – «Вголос» запитав у міського голови Монастириськ Андрія Старуха.

А.С.:Станом на 9.00 год. ранку в Монастириському районі зафіксовано 87 осіб, інфікованих коронавірусом. З них безпосередньо в Монастириськах – 48. Загалом в районі вже перевірили 310 осіб.

У нас дійсно зафіксовано найбільший спалах в області. Але думаю, що це пов’язано з тим, що у нас добре виявляли хворих, а медики, правоохоронці та ті, хто вели статистику – правдиво про це повідомляли. У нас ніколи нічого не приховували, тому й такі цифри.

Чи вдалося з’ясувати, звідки пішло захворювання? Хто найбільше хворіє?

А.С.: Найбільше хворіють ті, що багато контактують. Це насамперед лікарі, держслужбовці, поліцейські, комунальники. Ну, і родичі інфікованих, зрозуміло.

Наразі захворіли 35 медиків: це 11 лікарів, 24 медсестри та фельдшери. Хворі також 4 держслужбовці, 3 поліцейські,1 священик, 1 завдитсадком, 1 вчитель, 1 рятівник НС, 1 голова ОТГ. Виявлено коронавірус і у 5 дітей.

Джерело захворювання – таке, як і в усій Україні: масовий транзит людей. Шукати когось конкретно при хворобі, яка має довгий інкубаційний перід – те саме, що шукати голку в копиці сіна. Так не можна визначити. У нас містечко на трасі, тут постійно сотні, якщо не тисячі заробітчан. Можна з’ясувати хіба, від когось пішла певна гілка захворювання, але таких гілок багато.

Вперше про Монастириська гучно заговорили ще тиждень тому. Одне з відомих видань опублікувало дражливу статтю про похорон 68-річного чоловіка із села Ковалівка Монастириського району, який помер від коронавірусу в Тернопільській лікарні. У статті розповідали про паніку серед медиків – вони спакували тіло в мішок і виставили за двері (так боялися заразитися). А також про паніку серед селян – ніхто не згоджувався копати могилу. Яка ситуація в районі зараз? Як поводиться населення?

А.С.: Бояться, звичайно. Є прояви паніки, є прояви безтурботності й нерозуміння ситуації. Найбільше, на щастя, тих, хто поводиться відповідально і дисципліновано. Як у всьому світі, по суті. Було би дивно, якби було по-іншому.

Напередодні коронавірус виявили і у вас. Де могли заразитися? На тому ж похороні?

А.С.: Коронавірус передається від безпосереднього контакту з людиною, через слизову оболонку, або з поверхонь, на які впали краплі слизу. А якщо ти в масці, в рукавицях і просто лопатою засипаєш землю – від цього не заразишся. Я глибоко переконаний, що заразився за інших обставин, точно не на тому похороні. Це нереально.

Як ви дізналися, що захворіли? Були симптоми?

А.С.: Привіз лікарям захисні засоби. А вони кажуть: ви багато контактуєте, буваєте в людних місцях, в зоні ризику – перевіртеся, будь ласка. Я пройшов тест, він виявився позитивним. Хоча симптомів у мене не було жодних. Відчував хіба втому, але списував це на роботу, загальний стан і нерви. Тепер вже я дочитався, що втома – це теж симптом коронавірусу. Температура у мене була взагалі понижена протягом двох днів – 36,0 градусів. Сьогодні вже – 37,0. Тобто трошки підвищена. Тобто сильного, явного відхилення від норми нема.

Зараз перебуваєте на ізоляції?

А.С.: Обов’язково. Такий протокол безпеки. Це ж не радіація, і вітром не розноситься – передається від людини до людини. Ми – спільнота, маємо думати один про одного.

Як почуваєтеся? Що медики радять?

А.С.: Почуваюся трохи втомленим. Температура то 36,0, то 37,0. Препаратів для лікування не існує, тому медики радять піклуватися про загальний імунітет, провітрювати приміщення, їсти наваристий жирний бульйон, бо там є речовини, необхідні для легень. Постійно спілкуюся зі своїм сімейним лікарем, повідомляю про стан, він контролює. От і все.

Ви самі вдома чи з родиною?

А.С.: Дружина і син зі мною. Вони вчора також здали тести, чекаємо результатів. Симптомів не мають. Я з ними намагаюся особливо не контактувати, живу в окремій кімнаті.

У відеозверненні, яке поширили чимало ЗМІ, мешканці вашого містечка повідомляють про катастрофічну ситуацію у лікарнях, зокрема, про нестачу апаратів ШВЛ. Це справді так?

А.С.: У нас є один ШВЛ «База», один ШВЛ «Бриз», один ШВЛ «Драгер Каріна» та ще один ШВЛ РО-6, ще радянський. Коли є стабільна робота лікарні у штатному режимі – цього достатньо. Наразі, коли хворих на коронавірус порівняно мало – також вистачає. Згодом, коли вірус пошириться – очевидно, що не вистачить.

Обласна влада якось пропонує допомогти?

А.С.: Кажуть, звісно, що допоможуть. Як буде – побачимо. Наразі позичили ще один ШВЛ у Заліщицькому районі. Крім того, міська рада виділила кошти на купівлю ще одного. Але ці кошти ми віддали в районний бюджет – за законом медицина в них на утриманні, тож купити щось можуть тільки вони. Така бюрократія.

Як із халатами, масками, рукавичками, дезинфекторами?

А.С.: Наразі є. Але це дуже витратні матеріали, одноразового вжитку. Нинішніх запасів вистачить на один-два тижні. Тому зрозуміло, що є потреба. Але пересмикувати також не треба. Якщо у розвинених країнах світу проблема, то в найбіднішому районі найбіднішої області України раптом має бути все ідеально? Епідемія – це біг на довгу дистанцію. Тому однозначно, що нинішніх запасів не вистачить на весь час. Для цього ми й залучаємо підприємців, волонтерів, меценатів, спілкуємося з усіма органами влади. От напередодні вже привезли 3 тонни речовин для дезинфекції міста. Учора меценати передали 140 тис. грн для міської лікарні. Працюємо, намагаємося виходити із проблеми.

Вистачає медперсоналу?

А.С.: Учора спілкувався з цього приводу із керівництвом лікарні. Багато медиків вже захворіли. Питаю, як вирішують проблему. Відповідає: збільшенням навантаження на тих, хто працює, а ще – залученням фахівців з інших медичних служб. Зрозуміло, що медикам важко, але вони погоджуються так працювати, бо розуміють, наскільки необхідні громаді.

Які обмежувальні заходи вжили в місті?

А.С.: Обмежили кількість осіб, яка може перебувати в магазинах, аптеках, банках. Слідкуємо за дистанцією і носінням захисних засобів. Проводимо дезинфекцію. Діємо відповідно до рішень тернопільської комісії та Кабінету Міністрів.

Щоби не допустити колапсу зі сміттям, змінили дещо графік чергувань комунальників. Ми зробили окремі контейнери, куди люди приносять медичне сміття, маски, рукавиці. Там комунальникам не доводиться контактувати – машина просто вивозить. Там, де доводиться збирати сміття у мішки – зробимо чергування рідше і з довшими проміжками часу, щоб максимально убезпечити працівників, щоб вони і самі не заразилися, і не розносили вірус.

Найголовніше ж – не панікувати. Ні за першим найменшим приводом, ні без приводу. Бо ми всі – як два плавці. Одного вхопить судома – другий має зорієнтуватися і врятувати його. Якщо почне панікувати – втопить обох.