УКРАЇНА LIVE

Українська журналістка, керівник української редакції “Голосу Америки” Мирослава Гонгадзе розповіла, який саме тиск чинить Білий дім на українську владу, чим, на її думку, загрожує перемога Дональда Трампа на президентських виборах і чому Україні потрібно навчитися жити в умовах війни, як Ізраїль. Про все це та на деякі інші теми”Апостроф” поспілкувався з Гонгадзе.

– 5 жовтня російські ЗМІ за підсумками переговорів у Росії Нуланд з Сурковим повідомили, що вони нібито домовилися посилити тиск на Україну в питанні виконання мінських домовленостей. Мирослава, з вашої точки зору, є ознаки того, що США посилюють тиск на Україну?

– Сполучені Штати послідовно виступають на підтримку України. На сьогодні всі дипломатичні зусилля спрямовані на припинення агресії Росії в Україні. Україна пішла на підписання Мінських угод, і в певний період вони мали сенс, щоб призупинити активну стадію війни і дати можливість українським військам перегрупуватися і посилитися. На сьогодні ж “Мінськ”, ясна річ, не працює. Але це єдиний дипломатичний механізм, за яким з Росією взагалі можна вести переговори. Якщо США сьогодні і тиснуть на Україну, то тільки в рамках виконання Мінських угод, які, на жаль, недосконалі і не приведуть до вирішення конфлікту.

Завдання сьогодні для української дипломатії – шукати нові шляхи і формати переговорів і угод. Для світу Росія вже перетворилася на країну-вигнанця. Зокрема, з останнім блокуванням резолюції Ради безпеки ООН по Сирії. Отже, цим треба скористатися і домагатися не лише посилення тиску на Росію, але й можливого виключення Росії з Радбезу ООН. Не може країна, яка порушує всі міжнародні норми, залишатися в групі цивілізованих країн, які повинні дбати про безпеку світу. Парадокс, що саме Росія сьогодні очолює Раду безпеки ООН. Цей міжнародний нонсенс повинен припинитися. І Україна як один із засновників ООН може й повинна стати двигуном реформ в ООН.

– В українських ЗМІ також з’явилася інформація, що президент США Барак Обама перед тим, як залишити свою посаду, намагається чинити тиск на президента України Петра Порошенка, змушуючи його до “компромісу” з Москвою. Судячи з усього, така інформація виходить з адміністрації президента України. Як вважаєте, чи може Петро Олексійович вступати в протистояння з владою США? І чи доцільно це?

– У мене немає такої інформації. В адміністрації США питанням України опікується віце-президент Байден. Якщо на президента України і чиниться тиск, то, швидше за все, в питанні посилення боротьби з корупцією і проведенні реформ. В інтересах самої України – змінитися. Посилившись економічно і політично, Київ матиме більше аргументів відстоювати свої інтереси, і США тут є союзником України.

– Судячи з виступів Порошенка, він більше підтримує Хіларі Клінтон, а не Дональда Трампа. Як вважаєте, це правильний вибір? Хто з цих кандидатів може бути більш вигідним Україні?

– Як на мене, вибір тут для України майже однозначний. Підтримка Путіним Трампа та бізнес-інтереси останнього в Росії, вихваляння Путіна за його “лідерство” роблять президентство Трампа для України не просто небажаним, але навіть небезпечним.

У Клінтон також не ідеальний послужний список, але вона, принаймні, має досвід міжнародної політики, є відповідальним державним діячем і розсудливим політиком. Ці президентські вибори в США – це розрив усіх шаблонів. Але їх результати без перебільшення визначать майбутнє не тільки США, але й світу.

– У кого з кандидатів у президенти США, на вашу думку, зараз більше підтримки?

– Всі опитування громадської думки демонструють незначну перевагу Клінтон. Але останній скандал з Трампом, пов’язаний з його сексуальними домаганнями і грубими висловлюваннями щодо жінок, думаю, остаточно переважив шальки терезів на бік Клінтон. У Трампа залишилося мало прихильників в республіканському істеблішменті. Навіть його власний віце-президент втратив аргументи на його захист. Має статися щось екстраординарне, щоб він отримав шанс на перемогу.

– Часто у ЗМІ з’являється інформація про проблеми зі здоров’ям у Клінтон. Як думаєте, це піар-ходи суперників Клінтон чи все ж таки у неї є серйозні проблеми? Як до такої інформації ставляться у США?

– Якщо чесно, я не уявляю, як людина, якій майже 70, може витримувати такий дикий графік кампанії і при цьому залишатися здоровою і в хорошому настрої. Єдина претензія до Клінтон – що вона намагається бути сильною і приховувати свої слабкості. Виборці хочуть бачити живу людину. Але тут я її розумію: перша жінка-кандидат в президенти США проти такого конкурента, як Трамп, – це особливий виклик. Будь-яку слабкість конкуренти використовують проти неї, тому вона повинна залишатися сильною.

– Як вважаєте, чи наважаться Клінтон або Трамп надати Україні летальну зброю?

– Конгрес дав президенту США всі повноваження з цього питання, аж до надання летального зброї. Тому не виключено, що при ще більш агресивній політиці Кремля таке рішення може бути прийнято.

– Як ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію на сході Україні? Як Україна може припинити війну на Донбасі?

– Боюся, що Україні доведеться довго жити в умовах війни. Поки Путін при владі у Москві, у Кремля немає жодної політичної волі припиняти цей конфлікт. Він зацікавлений у дестабілізації України і буде продовжувати свою чорну роботу. Єдиний шлях України – посилитися внутрішньо, побудувати свою армію, створити дієву і стабільну економіку, управління і навчитися жити в умовах війни, як це зробив Ізраїль.

– Як щодо Криму? Є зараз, на вашу думку, якісь шляхи для його повернення?

– Я, на жаль, таких передумов не бачу, поки Путін при владі в Росії. Але балтійські країни були окупованими протягом понад 40 років, а сьогодні – вони успішні європейські держави.

– Коли Україна доб’ється деокупації Криму, що робити з росіянами, які там живуть?

– Тут як у старому жарті: дивіться попередню відповідь.

– Що робити з проросійськи налаштованими людьми в Україні? Чи згодні ви з твердженням, що їх досі дуже багато в Україні? І чи є такі настрої, по-вашому, загрозою для України?

– Українське суспільство пройшло складний шлях за останні два роки, і це шлях консолідації та кристалізації нації. Країна робить кроки у правильному напрямку. Вони не такі швидкі і відчутні, як хотілося б, але скажу вам, що велике бачиться на відстані, і я бачу титанічні зміни свідомості. Українці усвідомили себе як нація, стали більш асертивними та впевненими у власних силах. Що ж стосується проросійських настроїв, то це об’єктивна реальність, з якою треба працювати. Повинна бути державна інформаційна політика, треба вимагати виконання законів щодо власного теле – і радіопродукту в медіа, потрібно вдосконалювати навчальні програми і посилювати вивчення власної історії, і з часом свідомість людей зміниться.

– Останнім часом в Україні активно обговорюється тема введення візового режиму з Росією і депортація росіян. Як ви оцінюєте подібні пропозиції?

– Я вважаю, що в умовах війни Україна повинна захищати власні кордони і власну безпеку, і вважаю, що візовий режим з Росією необхідний.

Щодо депортації – це питання кожного окремого випадку, який повинен регулюватися законом. Сьогодні в Україні знайшла притулок велика кількість дисидентів з Росії, тому в цьому питанні треба бути особливо чутливим.

– 4 жовтня на конференції Асоціації армії США у Вашингтоні ряд американських генералів заявили, що війна США і Росії “практично неминуча”. Мирослава, у вас є відчуття, що така війна може виникнути?

– Ми зараз є свідками предтечі холодної війни. І Росія, і США заявляють про загрозу своїй національній безпеці з боку один одного. Політика Путіна призвела до серйозної дестабілізації у світі. Думаю, мало хто візьме на себе сміливість робити якісь чіткі прогнози. Потрібна нова політика стримування, і сподіваюся, що така відповідальна ноша стане посильною новому президенту США. Але я вірю в силу і мудрість жінки і, думаю, мир вдасться зберегти.