В одній із німецьких клінік не стало 19-річного Володимира Андрієцького. Студент «Львівської політехніки» рік боровся із тяжкoю недугою – остеросаркомою. Пройшов важку операцію та кілька хіміотерапій. Вчора його мати Олеся Андрієцька повідомила, що син впав у кому, просила молитися. Про це повідомляє видання ЛМН
«Син проходив курси хіміотерапії, але через карантин його перевели на домашнє лікування, щоб не підчепив якої недуги у лікарні. З дому зовсім ніде не виходив. І чув себе досить непогано. Проте останні кілька днів Володі стало важко дихати. Поїхали у медзаклад, лікарі перевіряли його на наявність кoронавірусу – виключили. Та задуха не проходила. Брали аналізи на всі можливі грипи, віруси, бактерії, але – нічого. Потім зробили КТ. І вже воно показало, що у голові сина масові ракові клітини. Саме вони не давали дихати. Лікарі вирішили сина ввести у медикаментозну кому, аби йому було легше. З суботи на неділю перед тою процедурою Володя подзвонив мені. Наче прощався… З коми він так і не вийшов. Ці ракові клітини з’їли дитину за три дні», – розповідає Олеся Андрієцька.
Останні кілька місяців із Володею у Німеччині на лікуванні був батько. Зараз він займається питанням документів. Як тільки вони будуть готові, тіло хлопця зможуть привезти в Україну та поховати.
«Хочу поховати сина на кладовищі у Бартатові, там спочиває його бабуся, це недалеко від нашого дому. Поки не знаємо дати, все залежить від того, коли чоловік із тілом сина зможе виїхати з Німеччини. Обов’язково про час повідомимо. У Володі було багато друзів. Син був компанійським і надзвичайним життєлюбом, з ним багато людей хотіли б попрощатися…», – додає мати хлопця.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…