«Привіт президентові» передають українці, які вистоюють по 7-9 годин у черзі на українсько-польському кордоні

По 7-9 годин очікують громадяни України перед польським пунктом пропуску «Медика». Це єдиний піший перехід на українсько-польському кордоні. Українці другий тиждень поспіль масово їдуть на роботу у Польщу.

Майже вся нейтральна зона, або ж, як ще кажуть, сервісна, а це між українським і польським пунктами пропуску, заповнена громадянами України. На оголошення з проханням дотримуватись соціальної дистанції втомлені люди не зважають, багато хто нехтує й маскою.

Хтось сидить на власній валізі або на траві, тому що ніяких лавок немає, а більшість стоїть.

– Я вже стою у черзі близько 7 годин. А ще до приміщення пункту пропуску мені 1 або 2 години чекати. Трохи стояв, трохи сидів. Їду у Кельце на сезонну роботу у полі. У мене все написано у запрошенні, де я буду працювати. Я був у Польщі на роботі до карантину. Але перший раз так довго чекаю.

– Я вже десь 4 години у черзі, а ще мені певно 3 години чи більше. Це ненормально, але немає іншого виходу. Їду на навчання. Перед карантином їхав додому і теж стояв із польського боку, десь понад 3 години чекав на автобус. У Польщі замовив уже місце у перевізника у Кельці. Це 200 злотих (близько 1400 гривень – ред.).

– Туалети тут потрібні і лавочки, бо стоїмо отак на ногах. Дуже важко, – говорили люди.

Каріна Лесів із Івано-Франківщини – студентка першого курсу академії у Лодзі. 16 червня у неї починається сесія, але студентка їде заздалегідь, із огляду на труднощі при перетині кордону. Їй доводиться чекати з заробітчанами. Хоча обсервацію у Польщі не проходитиме.

Виходу нема, треба чекати

Каріна Лесів

«Мали б бути окремі черги для студентів і тих, хто на сезонні роботи їде, а тут усі разом. Виходу нема, треба чекати. Морально себе налаштувала, взяла воду і пончики», – каже Каріна Лесів.

У Державній прикордонній службі черги у нейтральній зоні пояснюють тим, що у зв’язку з карантином польська сторона запровадила обмежувальні заходи і довше часу оформлюють документи.

З польської сторони є певні обмеження

Маргарита Вершиніна

«За останні дні стає більше людей, які їдуть у Польщу. З українського боку черги немає, тому що обмежень щодо виходу з території України немає. З польської сторони є певні обмеження у зв’язку з карантином, бо вносять дані щодо місця перебування громадянина України у Польщі, проходження обсервації, здійснюються санітарні заходи, що займає певний час. Тому людям доводиться очікувати перед польським пунктом пропуску», – говорить Маргарита Вершиніна, речниця Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

У Польщу їдуть з усіх регіонів України

Якщо 10 років тому на роботу у Польщу їхали переважно мешканці областей Західної України, а у час збройного конфлікту на Донбасі почастішали виїзди людей із Луганщини і Донеччини, то зараз велика кількість заробітчан – із Полтавської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Харківської, Запорізької областей. Серед тих, хто їде працювати у Польщу, і підприємці, які втратили роботу через карантин, бо не отримали жодної допомоги від держави.

Тетяна Білецька мала власний бізнес у Дніпрі, зокрема шила дизайнерські подушки, але три місяці карантину знищили її власну справу. Вона їде у Польщу працювати доглядальницею.

Треба для дітей і онуків заробити гроші

Тетяна Білецька

«Не маю замовлень і роботи, втратила, а треба для дітей і онуків заробити гроші. Вони орендують квартиру. Їду вперше на роботу за кордон», – розповіла жінка.

У довжелезній черзі і колишній лікар із Полтавщини Тетяна Резвіцова. Теж жінка вперше їде працювати за кордон, здавши тест із польської мови. Працюватиме у медицині. Емоції переповнюють жінку.

Я не потрібна Україні

Тетяна Резвіцова

«3826 гривень була моя зарплата в Україні, лікар вищої категорії, 25 років стажу. Привіт президентові. Їду не від доброго життя. Україна нічим не забезпечує. Люди викинуті за борт життя. Лише з боку влади були одні обіцянки. Якби була робота в Україні, люди б не їхали по чужих кордонах і не кидали б родини. У мене дитина вступатиме і їй потрібно дати освіту. Все платне і за все треба платити. Розвалили медицину, викинули людей. Я не потрібна Україні. Мені страшно у своїй країні. Це хіба не жах?», – каже Тетяна Резвіцова.

Українців із різних регіонів України до пішого пункту пропуску у Шегині привозять нелегальні перевізники. Люди їдуть сюди цілодобово великими автобусами, бусами, легковими автівками. Стоять по 7-9, а то й по 12 годин, під дощем і сонцем. Заховатись – ніде. Сісти – ніде. За добу піший перехід перетинає від 2500 до 3000 громадян.