УКРАЇНА LIVE

Страшна трагедія сталася в Одесі. Під час марафону загинула 32-річна спортсменка Катерина Катющева. Вона знепритомніла й отримала тепловий удар. Незважаючи на те, що дівчину знайшли живою і в свідомості, через деякий час бігунка померла в лікарні.

Детальніше про НП читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

До фінішу залишалося кілька кілометрів

Ультрамарафон 13 червня став для Каті останнім у житті. Маленька тендітна дівчина в коротких шортиках буквально відразу вирвалася вперед, пробігла понад 60 км. Коли до фінішу залишалося всього кілька кілометрів, дівчина відзначилася на останньому КПП й невдовзі зникла.

Як розповів OBOZREVATEL її хороший знайомий спортивний журналіст Леонід Францескевич, зникнення дівчини помітили пізніше.

“Уже коли на фініш прийшла друга спортсменка, вона запитала: “Де Катя?” Спочатку подумали, що кудись відійшла. Але коли не знайшли, то вже забили на сполох. Її шукали сотні людей – волонтери, поліція, залучали кінологів. Але її мов слід прохолов. Навіть була версія, то Катю могли вкрасти чоловіки на “жигулях”. Хтось бачив п’яних чоловіків, а Катя дівчина симпатична, все могло бути”, – зазначає Леонід.

Увесь день марафону було душно, а до вечора почалася гроза і злива. Катя пролежала спочатку на спеці, а потім під холодним дощем вісім годин без свідомості.

Повернула до лиману
Знайти її відразу не змогли, тому що, мабуть, відчувши себе погано, дівчина звернула з траси й попрямувала в бік лиману. Вона зійшла приблизно на 50-100 м, це стало фатальним для неї. Коли силовики перевірили її телефон, з’ясували, де приблизно перебуває, то під’єднали тепловізори й виявили Катю біля води вже вночі.

“Вона була в свідомості. Одні кажуть, що вона впізнавала тих, хто її оточує, інші заперечують. Ймовірно, інсульт помутив її свідомість”, – передбачає журналіст.

Лікарі також говорили, що Катя не зовсім усвідомлювала, що з нею сталося, вона рвалася додому, стверджуючи, що з нею все гаразд. А потім у спортсменки відмовили внутрішні органи.

Віталій Гілевич, який брав участь у пошуках дівчини, каже, що Катя пролежала кілька годин на березі, коли на вулиці було під 40 градусів.

“Є нюанси в організації самого марафону. Не зрозуміло, чому з нею поруч не їхав велосипедист-волонтер, як це належить. Вона вирвалася вперед, набагато обігнала своїх суперників, і з нею поруч мав бути велосипедист. Коли марафонці біжать по місту, по асфальту, то поруч із ними їде поліція, а тут на пересіченій місцевості – велосипедисти”, – пояснив він.

Також у друзів Каті є претензії до лікарів Одеської обласної лікарні. Вони підозрюють, що саме медики не змогли зробити все для порятунку дівчини.

“Вони наполягали на тому, щоб судово-медичний розтин робити в лікарні. Але родичі хотіли проводити в іншому місці. Ховати Катю будуть 16 червня, у вівторок, у рідному селі в Білгород-Дністровському районі”, – говорить Гілевич.

Головний лікар Одеської обласної лікарні Юрій Гульченко в коментарі OBOZREVATEL висловив думку, що цей випадок – результат медреформи.

“Дівчина пробігла 47 км, отримала тепловий удар. Ніхто не знає, скільки вона пролежала під палючим сонцем. До нас потрапила вкрай виснаженою, у неї було зневоднення. Чому на такому спортивному змаганні не було ніякої медичної допомоги? Може, вони і зверталися до швидкої допомоги, щоб ті чергували біля них. Але там могли сказати, що хто за це платитиме. Національна служба здоров’я України не буде. до того ж спортсменка не мала ніяких медичних обстежень, хто її допустив до таких виснажливих змагань? Ось і результат”, – заявив він.

За словами головного лікаря, розтин тіла Каті проводили не в їхній лікарні, а в судово-медичній експертизі. І висновки лікарів там підтвердили.

Сильна й дуже витривала
Друзі Каті досі не можуть отямитися від того, що сталося. “Який день порожнеча й біль. Усе склалося проти Каті”, – розповіла нам її знайома спортсменка Валентина Ковальська.

Дівчата познайомилася в квітні минулого року. “Ми разом брали участь в “Одеській сотці”. Я бігла 100 км. А Катя входила до складу “залізної людини” – це коли спочатку їдеш на велосипеді 100 км, а потім ще біжиш 85 км поясом Слави в Одесі. Катя посіла перше місце. Потім ми бігали в Молдові – і знову в неї першість”, – згадує бігунка.

У червні минулого року Катя бігла 50 км у Києві й стала першою, пройшла відбір на чемпіонат світу. Ми в жовтні повинні були їхати на чемпіонат світу з добового бігу, але в Каті не вистачило фінансів. Вона була нашою найкращою бігункою на довгі дистанції, майстром спорту, членом збірної України з добового бігу. Сама тренувалася, їй це було дано, така енерджі-людина”, – говорить Ковальська.

Валентина не може зрозуміти, що сталося з Катею, адже для неї це була звична дистанція.

Друзі зазначають, що навчитися так бігати спортсменка змогла завдяки власній наполегливості й характеру.

Звичайна дівчина з села Сергіївка Одеської області ще в школі прищепила цю звичку –бігала щоранку, трохи соромилася й навіть ховалася за деревами, коли повз проїздили машини. Переїхавши на навчання до Одеси, Катя продовжувала тренуватися. Але поступово біг увійшов у її життя. Вона бігала вздовж моря і отримувала від цього задоволення.

У 2015 році вперше дізналася про Гонку нації й вирішила взяти в ній участь. Це не просто біг, а ще й подолання перешкод. Також брала участь у велоперегонах, а потім стала бігати стокілометровки. І в першому ж забігу посіла друге місце. Потім з’явилися добові забіги – людина повинна намотувати кола все 24 години.

За словами знайомих, Катя була природженою бігункою, дуже витривалою й сильною дівчиною. Тому те, що з нею сталося, для них дуже дивно.

У звичайному житті Катющева працювала в офісі, менеджером, одночасно проводила індивідуальні тренування в тренажерному залі.

Поліція Одеської області відкрила провадження за ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство з позначкою “нещасний випадок”).