УКРАЇНА LIVE

Волинянин Ілля Струк із легендарного 503 окремого батальйону морської піхоти, який захищав Україну на Донбасі з 2014 року, загинув на бойовому посту.

Морпіх Ілля Струк загинув на бойовому посту 17 червня

Він захищав Україну з 2014 року

25-річний воїн збирався одружуватися й готувався до вступу до військової академії

Волинянин Ілля Струк із легендарного 503 окремого батальйону морської піхоти, який захищав Україну на Донбасі з 2014 року, загинув на бойовому посту.

Він багато чого не встиг: відсвяткувати свій День народження, створити родину, вивчитися на офіцера й відчути смак Перемоги. Однак молодий воїн кожною хвилиною свого життя наближав цю Перемогу.

Як жив і загинув 25-річний морпіх, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Ілля Миколайович Струк народився 1 серпня 1995-го року у селі Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області.

Захищати Україну від російської агресії він вирушив серед перших, ще у 2014-му. Тоді йому було всього 19 років. Матрос 503-го окремого батальйону морської піхоти служив у підрозділі гранатометником.

“Людина-війна. Сьомий рік на фронті, з якого так і не повернувся”, – пізніше писатимуть про воїна ті, хто його знав.

Життя його обірвалося 17 червня 2020 року. Цього дня ворог знову порушив режим повного припинення вогню. Згідно з офіційним повідомленням командування ВМС ЗСУ, Струк перебував на бойовому чергуванні на одній із позицій підрозділу. Внаслідок обстрілу він отримав поранення, яке виявилися несумісним із життям.

А відомий волонтер Серж Марко уточнив, що причиною смерті воїна стала випущена ворогом снайперська куля.

Щирий, набожний, компанійський і відповідальний. Таким запам’ятають Іллю його побратими.

“Він був одним із найщиріших людей, яких я знаю. Вмів вислухати. Був доволі набожною людиною. Не скажу, що хлопець був душею компанії, але він завжди підтримував усі наші починання. Ми з ним жили в одній кімнаті. І коли йшлося про те, щоби скинутися й купити щось, аби прикрасити наш побут, Іллюха лише за. Він завжди був, як кажуть, “за будь-який кіпіш, окрім голодування”, – згадує близький приятель загиблого воїна Андрій.

За словами побратима Іллі, юнак був сповнений мрій та планів, прагнув пов’язати життя з армією і збирався створити родину.

“Останні пів року Іллюха почав активно займатися спортом. Бігав, приводив себе до ладу, бо планував весілля… Збирався вступати на офіцера. З боку начальства у нього було “зелене світло”… Йому не вистачило буквально місяця до вступу. Документи він уже подав. І не встиг”, – розповів товариш.

Як згадують друзі загиблого воїна, з Іллею було просто. Він ніколи не уникав роботи, не шукав відмовок, а брав і робив. Юнак завжди готовий був прийти на допомогу. І дуже любив пожартувати, хоча його почуття гумору розуміли не всі.

“Гумор у нього був досить специфічний. Не всі його розуміли. Кожен ранок у нас із ним починався з невеликої веселої словесної “дуелі”. І лише потім ми, вже заряджені позитивом, разом ішли снідати… Це була хороша людина. Дійсно хороша”, – каже бойовий побратим Іллі.

“Спи, брате. Твій патруль закінчено. А твої брати продовжать уже відкритий рахунок. Ми ж пам’ятаємо, так? Про десять за одного? Ти прагнув дотримуватися цього правила. Тепер убиватимуть за тебе”, – написав Серж Марко.

“Братику, ми ніколи не забудемо тебе! І зробимо так, щоб ворог теж запам’ятав!” – підтверджують слова волонтера воїни 503 ОБМП.

І в тих, хто знає про славний бойовий шлях “борсуків” на чолі з комбатом Вадимом Сухаревським (перший відкрив вогонь по російських окупантах), сумнівів немає, що цю обіцянку морпіхи виконають.