«До тебе повертається все, що ти робиш» – притча, яку варто запам’ятати, щоб не робити помилок

Дуже часто ми сердимося, коли щось відбувається не так і навіть засуджуємо людей, які нас злять. Але ми рідко замислюємося про те, що можемо самі опинитися в такій ситуації, коли на нас будуть злитися. Все в цьому світі повертається бумерангом. Це потрібно запам’ятати, щоб не робити помилок, за які можемо пошкодувати.

Один старий чоловік переїхав жити до свого сина, невістки та чотирирічного онука.

Його руки тремтіли, очі погано бачили, хода була важкою.

Сім’я їла разом за одним столом, але старі, тремтячі дідові руки і слабкий зір утруднювали цей процес. Горошини сипалися з ложки на підлогу, коли він затискав в руках склянку, молоко проливалося на скатертину.

Син і невістка стали все більше дратуватися через це.

— Ми повинні щось зробити, — сказав син. — З мене досить того, як він шумно їсть, пролитого молока, і розсипаної їжі на підлозі.

Чоловік і дружина вирішили поставити окремий маленький столик в кутку кімнати. Там дідусь став їсти на самоті, в той час як інші члени сім’ї насолоджувалися обідом. Після того, як дідусь двічі розбивав тарілки, йому стали подавати їжу в дерев’яній мисці. Коли хтось з родини мигцем дивився на дідуся, іноді у нього були сльози в очах, тому що він був зовсім один. З тих пір єдиними словами, які він чув на свою адресу, були колючі зауваження, коли він лежав на вилку або розсипав їжу.

Чотирирічний хлопчик спостерігав за всім мовчки. Одного разу ввечері, перед вечерею, батько помітив його граючим з дерев’яною зубочисткою на підлозі. Він лагідно запитав малюка:

— Чим ти займаєшся?

Так само довірливо хлопчик відповів:

— Я роблю маленьку миску для тебе і мами, з якої ви будете їсти, коли я виросту.

Хлопчик усміхнувся і продовжив працювати. Ці слова так приголомшили батьків, що вони втратили дар мови. Потім сльози потекли по їх обличчях. І хоча жодного слова не було сказано, обидва знали, що треба зробити.

У той вечір чоловік підійшов до дідуся, взяв за руку і ніжно провів його назад до сімейного столу. Всі останні дні старенький їв разом з сім’єю. І чомусь ні чоловік, ні дружина більше не нервувалися, коли падала вилка, розливалося молоко або бруднилася скатертина.