Українські заробітчани відверто розповідають: спочатку планують їхати на роботу ненадовго, а проходять роки, – які руйнують їхні сім’ї.
Про це пише Файне місто.
Пані Оксана Кузьмович поїхала до Італії ще в ті часи, коли почався масовий виїзд українців за кордон. Тоді, коли, аби виїхати, ще ризикували життям – їхали схованими в автівках з товаром чи в спальному відсіку у машині далекобійника.
“Звичайно, страшно було перетинати кордон. Знаю, був випадок, коли жінка мало не задихнулася в прицепі з товаром, бо на кордоні довго тримали, а спека була страшенна. Ну, дав Бог і я добре доїхала”, – розповідає Оксана Іванівна.
На заробітках – 18 років
На заробітках вона пробула 18 років. Син виріс, донька також. У кожного з них вже свої сім’ї. Вони знають, що мама є – десь там. Діти від неї відвикли. Чоловік згодом пішов до іншої. Зрозуміла, що її тут не чекають як маму.
Її подруга Олена, також заробітчанка, каже: зараз вже проживає постійно на Україні, через стан здоров’я закордон більше не їздить. Тому не хоче, аби й без того не прості стосунки з сином, ще більше зіпсувалися. “За все треба платити в цьому житті – грішми чи душею. Я втратила сина. Він є, і я є – та хто ми один для одного?”, – додає пані Олена.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…