Перший клас “комом”: чи варто батькам віддавати першачків до школи в часи пандемії

“Всеосвіта” з’ясувала, чи налаштовані батьки першокласників на початок нового навчального року під час пандемії та як готуються до першого вересня школи.

Чи не пролунає для когось перший дзвоник онлайн, залежатиме від рівня захворюваності, – повідомляє МОН. Однак офіційних інструкцій щодо нового навчального року поки не надали. І якщо старшокласники можуть свідомо контролювати дотримання дистанцій та використовувати засоби бар’єрного захисту, то учнів початкових класів вгамувати важче. Тим паче– першачків, які щойно сіли за шкільну парту. Та й форму дистанційного навчання важко адаптувати для потреб наймолодших учнів.

“Всеосвіта” запитала у батьків першокласників, чи не бояться вони через карантин віддавати дитину до школи та поспілкувалася з працівниками шкіл про шляхи подолання можливого зростання рівня захворюваності з початком навчального року.

Микола Чайкін, директор Миколаївської ЗЗСО №26

Щодо конкретних інструкцій про засоби безпеки у закладі освіти з 1 вересня говорити ще зарано. Попереду місяць до початку навчального року.

У будь-якому разі, у межах карантинних заходів– контроль за температурою тіла учнів і вчителів, масковий режим, дезінфекція рук, соціальна дистанція. Ми розуміємо, що перші кілька тижнів буде складно звикнути до можливого сценарію шкільного дня: щоранковий та періодичний вимір температури тіла, дезінфекція рук та намагання тримати дистанцію. Але постійні бесіди з учнями (у школі та вдома), зауваження щодо правильності носіння маски або дистанції допоможуть учням будь-якого віку адаптуватись до нових правил та вимог.

Більш доцільно розробляти та встановлювати правила разом з учнями згідно рекомендацій МОЗу та МОНу, обґрунтовуючи кожен пункт прикладами та аргументами. За виконанням встановлених і прийнятих разом правил будуть слідкувати обидва боки– і вчителі, і учні.

Саме це і є допомогою у вирішенні питання щодо маскового режиму учнів початкової школи. Не треба змушувати, треба заохотити! Показати приклад дією.

Хочу закликати всіх учасників освітнього процесу: за перших симптомів інфікування, навіть легкого, залишитися вдома, звернутися до лікаря, отримати консультацію. Зараз ми повинні бути відповідальними, як ніколи! Задля нашого майбутнього та здоров’я наших дітей!

Олександр Черкас, вчитель інформатики та української мови і літератури

Зараз проходить набір до перших класів– із дотриманням дистанції та в масках і рукавичках. Але більшість батьків, упевнений, ще спить/думає, чи варто йти до школи цього навчального року через пандемію.

Справді, змусити дітей ходити весь час у масці, дотримуватися дистанції буде дуже важко, але можливо. Головне ж– бажання. Для цього варто спочатку батькам до 1 вересня привчити дитину носити маску – так само, як носити сукню чи штани. Тоді вчителю буде легше це контролювати.

Якби я організував це навчання, то були б обов’язково якісь асистенти у кожному класі, які б контролювали носіння маски, її вчасну заміну, миття рук, дотримання дистанції. Навчання б відбувалось у шкільних коридорах, на стадіоні, на шкільному подвір’ї, парку тощо. А як буде у дійсності–побачимо.

Ірина Грабенко, мама, власниця та засновниця альтернативної школи-садка

Мій 6-річний син цього навчального року збирається до альтернативної школи, власницею якої я і є.

Карантинних обмежень не остерігаємося, якщо буде жорсткий карантин– навчатимося дистанційно У сучасних реаліях це неминуча доля. Хоча звісно, маленьким школярам важко так займатися. Та якщо немає іншого виходу– то це варіант короткочасної підтримки знань.

Усе ж вважаю, що така форма навчання погано впливає на комунікацію та розвиток дитини у 99% випадках. Є 1%, на кого вплинуло позитивно– це діти тих батьків, які змогли приділити весь час їм, знайти спільні заняття та інтереси. Однак, у більшості сімей діти залишаються сам на сам з ґаджетом, поки батьки на роботі. І цей ґаджет використовують не для навчання.

Тетяна Ухіна, бабуся двійнят, 22 роки педагогічного стажу вчителя початкових класів

У січні цього року онучці та онуку виповнилося 6, тому вважаємо, що чекати наступного навчального року немає сенсу. До карантину ставимося без фанатизму і крайнощів. Якщо ізолювати дітей від зовнішнього світу, це не сприятиме їхній повноцінній соціалізації та міцному імунітету. Це, як сидіти довгий час на жорсткій дієті, а потім в один день об’їстися– результат може бути катастрофічний.

З іншого боку, є чітке дотримання гігієнічних процедур (миття рук, наприклад– це в них вже на рефлекторному рівні) та активні заняття спортом (спортивна гімнастика, танці, велосипеди– батьки і я також активно займаємося спортом), вітаміни, здорове харчування. А от комунікації з іншими дітьми ми не обмежуємо.

Школи і раніше закривали на карантин. І не завжди на це впливали реальні показники захворювань в окремому класі чи закладі. Були випадки, коли закривали школу на карантин, а у мене у класі було 2-3 учні, які були хворі на застуду із температурою 38.

Щодо дистанційки– у мене ставлення до такої форми навчання рівне. Є цікаві платформи, прийоми, методи. Разом з тим, тут інше запитання: хто буде з дітьми у цей час, якщо батьки мають працювати?

Наступне: у моїх онуків уже зараз чіткі часові обмеження щодо використання різноманітних девайсів. Перевага надається активним видам діяльності, читанню паперових книжок, ігровим активностям тощо. А дистанційка таки передбачає прикутість до екранів ноутів чи телефонів. Не думаю, що така форма добра для дітей молодшого і середнього шкільного віку.

До того ж, дітей такого віку складно організувати у домашніх умовах до навчання, якщо батьки, бабусі чи дідусі не мають відповідної освіти, удосталь часу і навичок такої діяльності.

Жанна Шпак, мама

Дитині 6 років і 3 місяці. Відчувається, що дитина готова до школи, і морально, і фізично.

Карантину не боїмося, розуміючи, що дітям потрібен соціум, спілкування, контакт один з одним та вчителями. Якщо розібратися, то можна і вдома заразитися від дорослих. То що тепер, дітям зростати, як Мауглі?

У нашому оточені немає інфікованих COVID-19. Страху, що дитина захворіє у школі немає.

Я проти дистанційного навчання, як у 6 років, так і в 15. Діти мають знаходитися під контролем педагогів. Що стосується старшокласників– не усі діти достатньо відповідальні та самостійно виконують завдання. Стосовно ж першокласників– тоді батьки мають сидіти вдома і займатися вихованням дитини. А як бути самотнім мамам, наприклад? До того ж. не у всіх є інтернет, тим паче у селах. Україна поки не готова до такої форми організації навчального процесу. І що буде з зором наших дітей?

Наразі більшість батьків усе ж чекають на перші шкільні будні своїх дітей саме у цьому навчальному році. За даними МОЗ, діти в Україні хворіють на коронавірусну хворобу рідше, аніж дорослі, хоча окремої статистики захворюваності у залежності від віку регулярно не ведеться. Так, за останніми даними станом на травень 2020 року серед дітей був 881 підтверджений випадок захворювання, з них 250– у віці від 5 до 9 років.

Святослав Протас, глава Державної санітарно-епідеміологічної служби України у 2014-2016 роках, стверджує, що владі варто звернути увагу на створення безпечного простору у школах, а не змушувати дітей сидіти вдома, повідомляє “Українська правда”.

Гостра дискусія про ефективність дистанційного навчання насправді відволікає увагу від загроз здоров’ю дітей, які за наслідками серйозніші за Covid-19. Ніхто не бере до уваги, що в Україні наразі нема жодного контролю за безпекою повітря і води у школах і дитячих садочках,– говорить Святослав Протас.

Шукайте деталі в групі Facebook