Зоряна постійно просила чоловіка влаштуватися на роботу.

Зоряна постійно просила чоловіка влаштуватися на роботу. А коли зрозуміла, що даремно, залишила дитину своїй мамі і поїхала в Польщу на заробітки. Згодом зустріла хорошу людину, з чоловіком розлучилася. А коли у неї все налагодилося, Ярослав захотів до неї повернутися

Цю історію зрозуміють ті жінки, що тягнуть все на собі. Моя сестра Зоряна вийшла заміж. Її чоловік рік не працював. Спочатку щось шукав, а потім вдень спав, а ночами сидів за комп’ютером. На той час племіннику встигло виповнитися два роки.

Спочатку сестра ще тягнула сім’ю, отримуючи виплати по догляду за дитиною. А потім всі вони сіли на шию до мами. Тільки до нашої: мати зятя відразу сказала, що проблеми дорослого сина її не стосуються, і що допомоги від неї нехай ніхто не чекає. Що, втім, не заважало їм проживати спільно: мама Олега собі фруктів купить, перед онуком помиє, почистить, наріже, і тарілку до себе в кімнату понесе.

Сестра практично розривалася: тут з городом допоможе, там з дитиною посидить. Постійно просила Ярослава влаштуватися на роботу. В результаті все обдумавши, повідомила йому про те, що вони розходяться з подальшим розлученням. Дитину залишила у нашої мами і поїхала до подруги в Польщу на роботу в пошуках кращої долі і хорошої зарплати.

Речі сестра теж перевезла до мами. Вдень, нікого не соромлячись і ні від кого не ховаючись. Ярослав б обов’язково помітив би те, що дружина збирається, але не судилося – він спав. Напередодні йому було сказано про плани на життя, він ніяк не відреагував. Сестра переїхала в Польщу, влаштувалася на роботу, тяжко працювала все якийсь час і приїхала до мами і дитини. До чоловіка вона навіть не заїхала, відразу подавши заяву на розлучення.

Ділити особливо було нічого: жили вони в дерев’яному будинку, який ще дід Ярослава побудував, разом з його матір’ю. Будинок запустили, так як добрим хазяїном Ярослав ніколи не був.

Ярослав не виявляв бажання з нею поговорити, у зустрічах з дитиною він теж виявився не зацікавлений. Хоча номер телефону та адресу нашої мами йому прекрасно відомі. Мати зятя теж не хотіла бачити онука. «Буде у сина нова дружина, народить нових онуків» – говорила вона.

Приблизно через рік Зоряна зустріла хорошу людину. Вони зустрічалися, потім почали жити разом, вона привезла його на знайомство з мамою і сином. Племінник підкорив майбутнього вітчима з першого погляду, і чоловік сам наполіг, щоб дитина жила з ними.

Так мама залишилася одна, вечорами молячись за дочку і внука, щоб все у них було добре. Побували з мамою у сестри на весіллі. В школу племінник пішов в місті, вітчим їх прописав у себе в квартирі. Сестра народила другу дитину, майже відразу на роботу вийшла, з онукою підрядилась сидіти мама її нового чоловіка.

Всі ці роки ні Ярославу, ні його матері не було ніякого діла до життя сестри і її сина. Аліменти не платилися, допомога була відсутня. Але через кілька років в житті Зоряни знову з’явився Олег. Про любов почав говорити, про сина згадав, сім’ю захотів повернути.

Зоряна навіть говорити з ним не стала, відразу його відшила. А мати Ярослава ходить і всім розповідає, яка погана колишня невістка онука не дає: втекла до іншого чоловіка, на його квартиру полакомившись, повертатися до її сина, свого законного чоловіка, відмовилася. Але ж Ярослав був готовий прийняти і пробачити.

Насправді, до Ярослава і його матері дійшли слухи, що Зоряна почала добре жити, от вони на її гроші і повелися. Дуже хочеться, щоб у моєї сестри все було добре. Після життя з такою сімейкою вона заслуговує на щастя.