Перш ніж стати мамою-героїнею, Галина Матюк сама зростала в багатодітній сім’ї. А нещодавно 41-річна жінка народила 17 дитину.
Пані Галина була всього сьомою (і наймолодшою). Чоловік Віктор зростав у сім’ї, де виховувалося тільки троє дітей. Тож коли 1997-го пара одружилася й оселилася в селі Седлище, то навіть уявити не могла, що через 20 років вони стануть найбільш багатодітною сім’єю Любешівського району, повідомляє Твій портал.
«Нашого первістка я народила в 19. І потім через кожні рік-півтора сім’я поповнювалася на діток, – розповідає багатодітна мама Галина Матюк. – Тепер старшим моїм дітям уже 22 і 21 рік. Наймолодшій дитині було два з половиною роки. Ну а зараз Бог подарував уже й 17-ту дитину. Її назвемо Ліаною.
На початках, коли всі діти були маленькими і не могли одне одного няньчити, доводилося не просто. Тим паче, ми тільки будували власний дім. Але тоді допомагала чоловікова мама. А вже коли дітки підросли, коли ручну працю замінила техніка, то взагалі стало легше», – каже Галина Денисівна.
«Просто в мене дуже хороший чоловік. Можна сказати – золотий! Тому я, наприклад, узагалі не працюю на городі. Не знаю навіть, де що росте й і коли сходить, – цим усім займається чоловік. Мої ж обов’язки – доглядати за дітьми й домом: їсти наварити, одяг попрати, в хаті прибрати. Аби всі діти були чистенькі, пральна машинка, буває, працює по шість разів на день. Якщо кручу голубці – то на літрів 12-ть. Коли готую млинці, то замішую відро тіста. А от борщ в нас не дуже: зварю літрів сім, то всі наїдяться, та ще й собаці вистачить», – усміхається жінка.
Втім щоденні домашні клопоти настільки приємні Галині, що вона їх і роботою не вважає. Каже: головне – аби всі були здорові.
«Тяжко доводилося тільки тоді, коли дітки хворіли. Особливо як у двомісячному віці захворіла на коклюш одна з наших донечок, – каже мама, і від цих спогадів мимохіть накочують сльози. – Коли ця хвороба уражає таких маленьких діток, це дуже небезпечно. Тому пів року я жила в стані постійної напруги, тривоги, навіть відчаю. І щоразу, коли нерви не витримували, а серце розривалося, я складала руки в молитві. Я благала Бога врятувати мою донечку. І Господь почув мої слова, допоміг одужати. Донечці вже чотири рочки. І я дякую Всевишньому за його милість».
Із 17 дитинкою, яка з’явилася на світ в останні дні липня, теж не все було просто. Та й у мами Галини були певні нюанси зі здоров’ям, через які жінка обстежувалася та консультувалася в найкращих лікарів Волині – у Волинському обласному перинатальному центрі.
“Під час вагітності Галину Денисівну обстежували наші фахівці. Коли настав час народжувати, за тиждень до пологів ми помістили пацієнтку в наш стаціонар. Адже 17-ті пологи – це ризик кровотечі й різноманітних ускладнень, – розповідає генеральний директор комунального закладу Ірина Іванівна Горавська. – На щастя, все пройшло чудово. Мамочка навіть не очікувала, що все так легко мине. Спочатку в новонародженої дівчинки діагностували жовтяницю. Та невдовзі мама і дитина були поміщені в одну палату. Дитинка перейшла на грудне вигодовування, добре набирає вагу. І якщо все буде добре, до кінця тижня їх можна буде відпустити додому«.
До речі, нещодавно в перинатальному центрі одна з пацієнток народила свою 15 дитину. А крім того, в перинатальному центрі народилися вже дві трійні.
«Це велика радість для батьків та лікарів, але водночас велика відповідальність, – щиро каже Ірина Іванівна. – Аби навіть дуже складні пологи відбувалися з найкращим результатом для мами і дитини, ми залучаємо і найкращих лікарів, і найсучасніше обладнання. Відтак виходжуємо діток із вагою, починаючи з 500 грамів. А загалом від початку року в перинатальному центрі народилися вже 1560 немовлят, із яких 312 – за липень».
Слухаючи коментар Ірини Горавської, мама-героїня підтверджує: «Я народжувала в різних закладах, та, коли вперше потрапила до Волинського обласного перинатального центру, була вражена! І не тільки умовами перебування мам та діток, не лише фаховістю лікарів. Найбільше, що мене приємно здивувало, – ставлення до мене, як до рідної людини. Тут мене не запитували, навіщо я стільки народжувала дітей. Навпаки, підтримували і разом зі мною розділяли радість материнства. Тому якщо Бог пошле мені ще одну дитинку, то народжувати я приїду тільки до Волинського обласного перинатального центру».
Ну але це буде потім. А зараз на Галину і новонароджену донечку чекають чоловік, діти і навіть двоє внуків.
“Усі разом, мабуть, не зберемося. Бо найстарший, Сергій, працює далекобійником і часто їздить за кордон. Іще один, Віктор, – у Німеччині на будівництві. Старша дочка, Ірина, живе в Кам’янці-Подільському (там працює перукарем). Син, який народився після неї, хоче стати рятувальником і зараз відбуває службу в армії, – перелічує Галина Денисівна. – Проте святковий стіл у нас і так буде не маленький. Приготувати допоможе син, який цього року закінчив школу і хоче стати кулінаром. Так що я справді дуже щаслива! І, – додає Галина, – якби життя повернути назад, я би нічого в ньому не змінювала”.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…