Донька поїхала на заробітки до Польщі і втратила здоровий глузд:

Молодша донька зовсім здуріла у тій Польщі — сама голодна, і ще й прокльони шле

Через глобальну нерівність і низку проблем української економіки мільйони українців змушені шукати кращого життя за кордоном. Хтось виїздить на заробітки, а хтось і емігрує зовсім; багатьом вдається знайти себе у новій країні, але далеко не всім.

Читайте Знай в Google News!

Історією однієї дівчини, яка пробувала себе відшукати у Польщі, але так і не знайшла, Знай.ua ділиться на основі матеріалу ресурсу Айбілінг. Мова йде від особи її батьків.

Старша наша дочка вже заміжня, у неї двоє дітей, живуть в місті. А молодша п’ять років тому, у свої 25, поїхала на заробітки в Польщу, і вже п’ять років як не повертається. Спочатку жила в Кракові в гуртожитку і мила підлогу у фітнес-центрі. Два роки тому перебралася до Варшави, змінила кілька робіт, зараз працює посудомийкою в ресторані великого готелю.

Ми думали, що їй вдасться влаштувати життя в новій країні. Що вона знайде собі супутника життя, стабільну роботу, заведе дітей. Та й самі ми теж розраховували на допомогу: ніяк на ремонт в старій хаті не назбираємо.

Але молодша всі гроші витрачає на одяг. У неї вже мішки по всій квартирі (вона сама показує, коли ми телефонуємо по відеозв’язку), вона шле нам сюди, мені і сестрі, те, що їй набридло, стало не модно або велике на неї, тому що вона все більше худне. Вона вже, дивлюся, на своїх сторінках у соцмережах продає за копійки свої шмотки, а нові продовжує купувати.

На одяг йдуть всі її заробітки, вона навіть відпочити або в подорож не може поїхати. До того ж живе надголодь, тому, мабуть, і на їжу не вистачає, схудла сильно, але запевняє, що це вона так стежить за своїм здоров’ям. Через різке схуднення у неї став нерегулярним цикл.

У відповідь на всі благання можна почути тільки одне: “Мамо, я сюди поїхала, щоб дозволити собі таке життя, яким живу зараз, воно Мені подобається. А ви мені просто заздрите, що я з ваших убогості вибралася. А ремонт я робити вам не буду, це вже не мій будинок, я у нього не повернуся ніколи”.

Батькам боляче чути такі слова, але ще більше їх хвилює стан дочки — її шопоголізм ставить під загрозу її здоров’я і майбутнє.