Уцілілі машини їхали і підбирали всіх, хто вижив, дорогою з Іловайська на хутір Червоносільське – єдине місце порятунку. Проте там чекала ворожа засідка.
Про трагічні події серпня 2014 року «Вголосу» розповів учасник Революції гідності та «донбасівець» Ігор Михайлишин з Івано-Франківщини.
«Наш командир побачив, що там закопані ворожі танки і наказав нам їх знищити. Частина бійців закріпилася на хуторі і почала контратаку, – зазначив він. – І тут раптом росіяни попросили перемир’я, бо, мовляв, хочуть забрати поранених і вбитих. Насправді ж вони хотіли просто відтягнути техніку і особовий склад і почали нас обстрілювати здалеку – у нас далекобійної зброї не було».
«Треба було вириватися з оточення, натомість про координацію між собою можна було забути: ворог спокійно розмовляв з нами по наших же раціях», – продовжує Ігор. – У ніч з 29 на 30 серпня дуже багато бійців пішло на прорив, я та командир залишилися з пораненими, яких було понад півсотні, аби не залишити їх на смерть. Наше командування казало тримати кругову оборону, бо незабаром прийде підмога. Ми трималися, але підмога так і не прийшла, натомість на наших очах щогодини помирав хтось із поранених воїнів…».
Михайлишин пам’ятає: наступного дня вони домовилися з росіянами, аби ті передали їх і поранених «Червоному хресту», сказали, що капітулюють. «Російський офіцер дав слово: поранених передали, а наш батальйон відділили окремо і віддали у полон донецьким сепаратистам», – уточняє воїн.
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…
Ми не просто тримаємо оборону — ми стаємо майстрами своєї справи. Кожен вибух на полігоні,…
Скандал із блогеркою Юлією Вербою, яка разом зі своїм обранцем “пожартувала”, залишивши офіціанту чайові російськими…
На початку грудня, після поїздки до шелтера «Місто добра», я сказав прямо: жодних відписок і…