Про це йдеться в наказі НАЗК від 25 червня 2024 року. Таке рішення агентство прийняло, проаналізувавши звіти “Голосу” про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Зокрема, порушення були знайдені у звітах за третій і четвертий квартали 2020 року.

Як пише видання “Закон і бізнес”, в процесі перевірок НАЗК “були встановлені факти відмивання незаконних доходів і використання конвертаційних схем.

При цьому окремі члени “Голосу” тісно контактують з активістами-антикорупціонерами Віталієм Шабуніним і Юрієм Ніколовим, які відомі тим, що ухиляються від армії. І наприклад, щодо Шабуніна ДБР розслідує дві кримінальні справи – за ухилення від мобілізації та підробку документів НАЗК.

Лідером “Голосу” був співак Святослав Вакарчук, якого звинувачували у несплаті податків з мільйонних доходів і виступах на корпоративах російських олігархів вже після 2014 року.

Також видання нагадує, що “Голос” вже позбавляли держфінансування у 2020 році. Тоді причина полягала в тому, що партія включила недостовірні дані про видатки на суму 1,3 млн грн. Ці кошти нібито були виплачені 11 підприємствам за послуги, які не надавалися.

Крім того “Голос” перерахував 2 млн гривень ТОВ “Мейнтіс”, яке займається оптовою торгівлею зерном, тютюном і кормами для тварин. І ще 2,45 млн гривень ТОВ отримало від київського осередку “Голосу”. Хоча з 2018 до липня 2023 року підприємство не подавало жодної звітності, а його засновник перереєстрував ТОВ на своє імʼя за гроші.

Нагадаємо, раніше ексміністр охорони здоров’я Уляна Супрун звинуватила антикорупціонерів у підсиленні російської пропаганди, яка велася в західних країнах багато років, а зараз заважає отримувати зброю для боротьби з рф.

Поліція Київщини розшукує 15-річну Аліну Наконечну з Білогородки

23 лютого до Бучанського управління поліції Київщини надійшло повідомлення від мешканки села Білогородка про зникнення доньки, яка пішла з дому близько 8 години й до цього часу не повернулась.

На пошуки неповнолітньої оперативно залучені підрозділи поліції Київщини, в тому числі працівники відділення поліції № 4 Бучанського управління: кримінальна поліція, ювенальний інспектор, поліцейські офіцери громади, дільничні офіцери, групи реагування патрульної поліції, орієнтовано громадськість.

ПРИКМЕТИ: на вигляд 13-14 років, зріст —160 см, худорлявої статури, кучеряве світле волосся до плечей, кругле обличчя, блакитні очі, шрам на лобі.

ОДЯГНЕНА:

чорна куртка, блакитні джинси, персикове худі, біла шапка, чорний рюкзак.

При отриманні будь-якої інформації щодо можливого місця перебування неповнолітньої, просимо телефонувати на спецлінію «102» або за номерами: 067-908-07-07, 096-088-55-68.

Про це керівник СБУ повідомив на своїй Facebook-сторінці.

Артем Дехтяренко опублікував з розпису.

Артем на церемонії був одягнутий у військову форму, а Анастасія у сукню-вишиванку.

Розписувалася пара у Міністерстві юстиції.

“До цієї миті я шукав тебе все життя, щоб бути поруч з тобою решту свого життя. Разом за будь-яких обставин! І у час війни, і в день нашої Перемоги!” – написав Дехтяренко.

Про це вона розповіла у подкасті The Unfiltered Bride співведучій Бет, пише ТСН.

За словами Мітчелл, нареченій потрібно було сходити до вбиральні безпосередньо перед церемонією, і коли вона зайшла туди, побачила шокувальну картину – її майбутнього чоловіка мама годувала грудьми. Того, що вона побачила, було достатньо, щоб скасувати весілля.

На запитання ведучої, чи підозрювала наречена про це, вона відповіла, що не здогадувалася, що її потенційний чоловік усе ще ссав груди своєї матері. Як так сталося, що у жінки вироблялося молоко, найвірогідніше, тому, що вона, очевидно, постійно це робила.

У Мережі опублікували відео, його переглянули сотні тисяч разів. Та згодом воно було видалене.

І стала тут розрадою моєю, Бо повертає в Україну, до села»

Ці та цілу низку інших поетичних рядків Марія Ковальчук з Сальника написала за тисячу кілометрів від рідного дому – в Італії. У цій країні вона пропрацювала одинадцять років, а поетичні рядки та українська пісня були розрадою у хвилини, коли ятрила душу ностальгія за домівкою, ріднею, селом.

-Леся Українка писала, «щоб не плакать, я сміялась», а я, щоб не плакать, співала, – каже Марія Михайлівна.

Марія Михайлівна закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту і тридцять сім років пропрацювала у школі. А коли вийшла, як кажуть, на заслужений відпочинок, поїхала в Італію на заробітки.

-Як би мені хто сказав, що я, «старорежимна» вчителька, піду на пенсію і у 62 роки поїду за кордон працювати, ніколи б не повірила. Але все так і сталося, – каже Марія Михайлівна.

На такий відчайдушний крок її підштовхнуло серія випадковостей.

-Це був кінець дев’яностих, не надто легке життя,- розповідає Марія Михайлівна. – Онучка пішла у перший клас, донька будується, на усьому економимо. Онучці купили туфлі – вона у них в школу зайшла, а зі школи прийшла боса, бо відлетіли підошви. Після цього задумалась, невже я не можу допомогти дитині. Це був перший поштовх. А остаточно вирішила їхати на заробітки, коли побачила у Вінниці на автовокзалі як літній чоловік проводжав дружину. Я чомусь вирішила, що вона поїхала на заробітки і подумала, а хіба я не можу також поїхати.

Відтоді Марія Михайлівна загорілася цією ідеєю, поставила усіх на ноги. Просила односельчанку, яка уже працювала в Італії, допомогти їй з роботою. В Італію добиралася обхідними шляхами. Син, який на той час жив у Німеччині, зробив візу і покликав до себе в гості. А вже з Німеччини Марія Михайлівна літаком дісталася Італії.

-Було важко, – каже Марія Михайлівна, – мова спочатку не знала, жила і працювала нелегально. Шість років, поки не отримала необхідних документів, нікуди не виїжджала, не була в Україні. Працювала хатньою робітницею, доглядала сеньйору.

Нині усе це позаду. Марія Михайлівна, попрацювавши в Італії, повернулася у рідний Сальник.

Каже, що робота за кордоном багато чому її навчила.

-У мене змінилося ставлення до людей, – каже Марія Михайлівна. –Мені, здається, ще більше стало шкода самотніх, хворих людей. Я ще більше переконалася у тому, що сім’я – це одна з найголовніших цінностей в житті, яку нічим не можна замінити.

У Львові врятували 26-річну Ірину, яка отримала 70% опіків тіла. Дівчину на початку липня вразило струмом на цистерні вантажного потяга на станції “Підзамче” у Львові.

Про це повідомляє tvoemisto.tv з посиланням на завідувача Центру термічної травми та пластичної хірургії 8-ї міської лікарні Василя Савчина.

Як зазначається, дівчину після ураження струмом госпіталізували у лікарню із 70% опіків тіла. Вона була у важкому стані. Медик повідомив, що дівчині зробили 7 операцій. Їй пересадили шкіру, зараз вона може ходити по палаті та вже готується до виписки.

“Найбільше в неї постраждали шия, грудна клітка та майже уся ліва сторона тіла – рука, нога, стегно, гомілка. Але зараз операцій не плануємо. Потрібен час, щоб сформовані на тілі рубці стали м’якшими, особливо на шиї, руках, грудній клітці, ногах”, – повідомив Василь Савчин.

Нагадаємо, потерпіла родом з Волинської області. Вона розповіла медикам, що йшла з роботи, а далі нічого не пам’ятає. Тож, що робила на цистерні – поки залишається загадкою.

Ці дві родини об’єднало і горе втрати, і радість врятованого життя. Віктор Маршал, який потребував пересадки серця, і мама Ігоря Коваля, який став його донором. Після пересадки, лікарі казали, що пану Віктору можуть нашкодити будь-які емоції, навіть позитивні. Але від часу операції минуло вже три місяці, тож найскладніший період уже позаду.

Перша зустріч цих раніше незнайомих людей, які стали надзвичайно близькими, відбулася у святковому випуску ТСН до 30-річчя Незалежності України.

Віктору Маршалу 52 роки. Його нове серце – на 23 роки від нього молодше. Віктор жив у Криму. Після окупації пішов добровольцем за Схід. І, очевидно, там і був вирішальний удар по серцю. “Воно вже практично не працювало, воно просто стояло”, – пригадує чоловік.

Його могла врятувати лише трансплантація. Віктора поставили в лист очікування, однак він не вірив, що його можуть врятувати в Україні. Він потихеньку прощався в родиною, згортав усі свої бізнес-проєкти. Намагався підготувати доньку, що його смерть близько. Годинами розповідав їй як вести справи, коли його не стане. Однак через 4 місяці у його домі пролунав дзвінок. “Зателефонувала, сказала, що є донор, ми підходимо за параметрами і сказала виїжджати”, – розповідає Віктор.

27-річний львів’янин Ігор Коваль вважав, що він абсолютно здоровий. У нього щойно народився син – теж Ігор. 27 травня йому раптом стало зле, заболіло за грудиною, паралізувало руку. Швидка приїхала негайно. У Ігоря розірвалась вроджена аневризма. Жодного шансу на порятунок не залишилося. Ігоря доправили до Львівської лікарні швидкої допомоги. “Лікарі змагалися за його життя, але врятувати не вдалось і констатували смерть мозку. Після чого родичам довелося відповісти на складне запитання – чи готові вони відати органи для посмертної трансплантації”, – кажуть у лікарні.

“Ігорьошка кілька раз промовляв: “Мамо, якщо зі мною щось станеться і якийсь мій орган врятує життя, будь ласка… То було за місяць до того, що сталося, та розмова в пам’яті була свіжа”, – розповідає Людмила.

Смерть її сина врятувала три життя. В день, коли не стало Ігоря, пересадили дві нирки і серце. Трансплантацію серця робили силами лікарів Львівської лікарні швидкої допомоги і столичного Інституту серця.

Ще два роки тому посмертне донорство для України було надзвичайною подією – одиничні випадки відбувалися завдяки ентузіазму окремих хірургів. За роки незалежності тисячі українців померли, не дочекавшись медичної допомоги в своїй країні. Сотні українців, яким вдалося виїхати на трансплантацію за кордон, вивезли мільярди гривень – як особистих, так і державних.

Однак два роки тому в українській трансплантології стався прорив. Нині лише за пів року зроблена рекордна кількість пересадок – 126, половина з них – це посмертне донорство. І це трапилося завдяки кільком чинникам:

створення правового поля єдиного і зрозумілого для абсолютно всіх лікарів, пацієнта, адміністрацій і правоохоронних органів;
встановлення тарифів на трансплантацію – наприклад, за пересадку нирки посмертно медзаклад отримує понад 800 тисяч гривень, печінки – майже півтора мільйона гривень, для пацієнтів це має бути безоплатно.
Ліцензії на трансплантації вже мають 40 медичних закладів в Україні. Усі вони переобладнуються і перенавчають свій персонал. У Львівській лікарні швидкої допомоги після 16 асистенцій кардіохірург Роман Домашич самостійно виконав першу пересадку серця.

“Здійснилась професійна мрія, як кожен кардіохірург має професійну мрію, от вона реалізувалася. Ми не повинні жити однією операцією, двома – це має бути щоденна рутинна робота”, – запевняє лікар.

Однак двох років замало, щоб змінити ставлення українців. З 10 потенційних донорів згоду на забір органів дає лише одна родина.

Віктор Маршал, розуміє, що сьогодні він живий, лише тому, що у дуже складний і трагічний момент родина донора дала згоду на забір органів.

“Це не просто вдячність, вона мені друге життя подарувала, вона в мене в телефоні записана “Мама 2”, – розповідає чоловік.

“Кожен день я молюсь за здоров’я Віктора. Кожен день вставлю свічки в церкві”, – говорить про свої відчуття Людмила.

Ці люди на відстані стали рідними один одному. Вони ніколи не бачилися в житті. Однак мріяли про цю зустріч відтоді, як серце Ігоря стало серцем Віктора.

І ось така зустріч відбулася. Як це заведено під час зустрічі родичів донорів і реціпієнтів, мати Ігоря отримала можливість пережити дуже гуманний і дуже зворушливий ритуал – послухати, як б’ється рідне серце.

У повній тиші схвильована жінка взяла з рук медика, координатора Інституту серця Анни Мельник стетоскоп і приклала його до грудей врятованого ним чоловіка. Переповнена емоціями жінка ледве стримувала сльози і, відставивши стетоскоп, просто припала головою до грудей, де билося серце її сина.

Замість лівої ноги, яку втратив під час підриву, рятуючи побратима – протез. Роман показує його спокійно, з самовладанням, якого навчився, заплативши дуже високу ціну. Воїн пригадує, це сталося наприкінці вересня, йдеться на сторінці благодійного фонду Повернись живим.

«Разом із двома побратимами, Михайлом та Миколою йшли «чистим», бо вже ходженим до нас, шляхом. Відстань до ворога – дуже мала, тож були особливо пильними. Михайло йшов першим, і впродовж кількох секунд після того, як пролунав вибух, ми бачили тільки стовп пилу. Виявилося, що вибуховою хвилею Михайла відкинуло в посадку неподалік, в окоп, звідки вибратися сам він не міг. Коли я дістався до нього, шокованого, побачив, що у нього немає частини правої ноги. Швидко наклав турнікет, забрав його автомат, і витягнувши побратима з окопу, зробив крок назад. Тоді й пролунав другий вибух…», – розповідає офіцер.

Як він сам описує, коли минув перший шок від пережитого і побаченого, сам собі наклав турнікет. Каже, дуже переживав за праву ногу, але з нею все було набагато краще, ніж із лівою. В той час, коли третій із групи, Микола, біг за допомогою до найближчого спостережного поста, Роман та Михайло, попри біль і ризик смерті, почали вибиратися з посадки.

Чи пробачу я ворогу за те, що зі мною сталося? Ні, не пробачу, і не приховую цього. Не пробачу за себе, за всіх загиблих і поранених, за свою країну», – говорить український захисник.

«Повзли. Я тягнув на собі два автомати, свій і побратима: кинув автомати на 2 метри поперед себе – доповзли. Кинув знову – і так багато разів. З усіх сил намагалися не втрати пильність, не пропустити постріли в наш бік, і спробувати відбитися, аби вижити. А ще постійно падала рація, яку я чомусь того дня не причепив на карабін. Дуже боявся її загубити, щоб ні за яких обставин не дісталася в руки ворогу. Не загубив», – ділиться спогадами воїн.

Побратими прибули вчасно, віднесли на спостережний пост, де наклали турнікет на другу, теж серйозно ушкоджену ногу. Далі дорога до шпиталю, операції та лікування. Тоді, у найтяжчий момент, у голові Романа були лише дві думки:«що я скажу батькам?», і «як далі служитиму?».

«Чомусь дуже не хотілося казати рідним про те, що сталося. Думав, нехай якось пізніше, потім. А вдома, виявляється, вже все знали, і просто божеволіли від тривоги. Батькам повідомили через годину після того, як я підірвався. Але я про це дізнався майже через дві доби, уже в Харківському шпиталі. Там, після складних операцій і наркозу, і прийшло справжнє усвідомлення того, що сталося. Звичайно, був розпач: мені 22, і в мене немає ноги. Але, на моє щастя, і можливо, завдяки характеру я швидко взяв себе в руки. Зараз я мрію про те, аби зі мною та з рідними все було добре, щоб близькі були живі і здорові. І про мир після перемоги. Чи пробачу я ворогу за те, що зі мною сталося? Ні, не пробачу, і не приховую цього. Не пробачу за себе, за всіх загиблих і поранених, за свою країну», – говорить український захисник.

Хлопчик з семи місяців хворіє на цю рідкісну генетичну хворобу, яка призводить до відмови м’язів та ранньої смерті дітей. Для лікування спінальної м’язевої атрофії потрібен один укол Zolgensma, який коштує 2 мільйони 300 тисяч доларів і вважається найдорожчими ліками у світі.

Чотири місяці назад батьки Арсена Бориса та волонтери розпочали збір коштів для лікування хлопчика і за цей час їм вдалося зібрати 33 мільйони гривень. У вівторок, 1 червня, мама хлопчика Надія Борис повідомила, що сім’я виграла рятівний укол у лотерею.

«Наша сім’я мріяла про цей укол цілих 4 місяці! Скільки разів ми уявляли? Мільйон!!! Але тих почуттів, які відчуваєш в цей момент словами просто не описати! Ми хочемо подякувати всім! Вас тисячі, тих, які полюбили нашого Арсенка, як свого, як рідного і він своєю щирою дитячою любов’ю полюбив кожного з вас! Без вашої підтримки ми б не змогли пройти цей шлях. Дякуємо!» – написала Надія Борис.

Сім’я Арсена Бориса радіє, адже зараз хлопчику півтора роки, а для того, аби цей укол подіяв, його потрібно ввести до дворічного віку. Надія Борис також повідомила, що ліки Zolgensma в Україну привезуть за місяць, укол робитимуть у Києві в лікарні «Охматдит».

Родина та волонтери закрили збір коштів на лікування і наголосили, що в Тернополі є ще один хлопчик, який потребує таких же медикаментів – це Максим Антонишин, у якого діагностоване СМА 2 типу.

Додамо, що Zolgensma – це найдорожчий препарат у світі для лікування СМА. Його виробляє швейцарська фармацевтична компанія Novartis AG. Через високу вартість ліків два роки назад виробник ліків вирішив проводити специфічну лотерею для дітей, які потребують лікування і не мають змоги оплатити його. Раз на два тижні незалежна комісія тягне жереб із заявок, поданих з усіх країн, де такі ліки не продаються.

Спінальна м’язова атрофія є спадковим захворюванням, під час якого відбувається порушення функції нервових клітин спинного мозку, що призводить до прогресивного розвитку м’язової слабкості і їхньої атрофії. СМА є найпоширенішою генетичною причиною смерті дітей до двох років.

На аукціон від благодійного фонду «Фундація доброчинців» виставили два лоти. Перший – боксерські рукавиці з автографом та футболку Сергія Дерев’янченка, другий – картина, яку намалювала шістнадцятирічна дівчинка з інвалідністю.

Отримані кошти будуть використані для закупівлі наркозно-дихального апарату для онкогематологічного відділення з інтенсивною хіміотерапією ОДКЛ.

Аукціон триватиме до 23:00 12-го травня.

Ставки можна робити в коментарях під фото обраного лоту. Початкова ставка і крок для кожного лоту вказано в його описі.

Про це повідомила заступниця МОЗ Ірина Микичак під час брифінгу.

За її словами, при середній смертності в Україні 1,9%, вище 2% є летальність у Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській і Львівській областях.

Водночас найбільше підтверджених летальних випадків зафіксовано у Києві, Одеській, Хмельницькій, Львівській та Київській областях

— На стаціонарному лікуванні знаходяться 33 633 громадян і 7 600 людей з підозрою. Загалом зайняті 49% стаціонарних ліжок, виділених для лікування коронавірусної хвороби, — сказала вона.

Також Микичак додала, що лідерами за кількістю зроблених щеплень проти коронавірусу від початку вакцинальної кампанії є Дніпропетровська (9 179 осіб), Донецька (9 214) і Київська області (9 219). Найнижчий показник у Чернігівській області — 2 956 осіб.

Джерело: МОЗ, одеські лікарі, які робили розтин померлої

Деталі: Крім того, у неї також встановлено атеросклеротичний кардіосклероз.

Повідомляється, що результати розтину розглянуть на засіданні регіональної групи оперативного реагування на несприятливі події після імунізації в рамках розслідування.

Передісторія: 23 березня в смт Чорноморське померла військовослужбовиця, яка 21 березня отримала щеплення проти COVID-19.

Протипоказань до введення вакцини, а саме алергії до будь-якого з компонентів препарату, у жінки не було. У той же день з того ж флакону вакцини було щеплено ще 9 осіб. Несприятливих подій після імунізації в інших пацієнтів не зареєстровано.

Зі слів начальника медичної служби військової частини, де вона проходила службу, станом на ранок 23 березня скарг на здоров’я жінка не висловлювала.

Про це повідомили в командуванні Медичних сил ЗСУ.

– Сьогодні в Одеській області за межами військової частини, в позаслужбовий час, раптово втратила свідомість жінка-військовослужбовець військової служби за контрактом, – йдеться в повідомленні.

Їй відразу ж викликали швидку. Військові та цивільні медики намагалися реанімувати жінку, проте безуспішно.

– Військовослужбовець найближчим часом повинна була бути залучена до виконання службово-бойових завдань в районі проведення ООС тому 21 березня з дотриманням всіх алгоритмів отримала щеплення від Covid-19.

Судово-медична експертиза призначена на 24.03. Про її результати буде повідомлено додатково.

Згідно нововведення, медичний заклад та Національна служба здоров’я України укладатимуть контракт, а вагітні зможуть отримувати певний обсяг медичної допомоги безоплатно.

Які саме послуги надаватимуться українкам безоплатно – розповіли у НСЗУ.

З наступного місяця породілля отримає змогу цілком безкоштовно пройти спостереження вагітності – від взяття під нагляд, розробки індивідуального плану ведення вагітності відповідно групи ризику та його виконання.

Окрім того, українки зможуть пройти необхідні лабораторні аналізи та інструментальні обстеження.

Ось їхній перелік:

загально-клінічні, біохімічні та імунохімічні (розгорнутий клінічний аналіз крові, визначення групи крові і резус фактору, біохімічний аналіз крові, коагуляційний гемостаз, глюкоза в цільній крові або сироватці крові, загальний аналіз сечі, експрес-тест на наявність білка та інші);

на інфекції та віруси (гепатит, тестування на ВІЛ, серологічне дослідження на сифіліс, мікробіологічне дослідження матеріалу з прианальної області з метою виявлення носійства стрептокока групи В тощо);

мікроскопічні та цитологічні тощо;

інструментальні обстеження, зокрема УЗД з використанням доплерографії, кольпоскопія, кардіотокографія, електрокардіографія та інші.

Також у пакет входять:

профілактика, спрямована на запобігання ускладнень вагітності, післяпологового періоду, екстрагенітальних захворювань;

направлення вагітної до перинатального консиліуму за участю лікаря-генетика, профільних дитячих спеціалістів при виявленні у плода ознак вродженої, спадкової патології;

своєчасне направлення вагітних у стаціонар при необхідності;

заняття у “Школі відповідального батьківства” із залученням членів сім’ї до навчання;

надання повної інформації вагітним щодо перебігу їх вагітності, особливостей індивідуального плану ведення вагітності та пологів.

Переглянути весь обсяг медичної допомоги вагітним можна на сайті НСЗУ.

Також у Національній службі здоров’я нагадали, що пацієнтка має право на вибір закладу, де спостерігати вагітність. Незалежно від місця реєстрації чи фактичного проживання.

Хлопець отримав 80% опіків тіла під час пожежі. У його помешканні, в приватному будинку Тернополя стався вибух газу. Рятуючи молодших братів Дмитро та його батько отримали тяжкі опіки.

Передає – джерело.

«Сьогоднішній день почався із сумної звістки.

Зранку обірвалося життя Дмитра Мудрого. 11 березня вдома у сім’ї Дмитра стався вибух газу. Дмитро та його батько рятували братів з пожежі, обоє отримали тяжкі опіки — 70-90% тіла. Боротьба за життя продовжувалася останні дні, та Дмитра не змогли врятувати», – йдеться у повідомленні.

У «Пласті» кажуть, що Дмитро був дуже творчою людиною.

«Навчався у Київському національному університеті культури і мистецтва. На пластових ватрах завжди грав на гітарі та драйвив постійною посмішкою. Захоплювався музикою, колись з друзями заснували гурт Random, де гарно проявляли себе на аматорській сцені», – йдеться на сторінці «Пласту»

Попрощатись з Дмитром у Львові можна буде у п’ятницю. У Львові організують благодійний концерт-вечір пам’яті. Зібрані кошти перекажуть родині Мудрих. За життя батька, Олега Мудрого нині борються лікарі Львівського опікового центру.

У лікарнях області – дефіцит кисневих балонів. Не виключено, що до завершення поточного тижня в регіоні може статися медичний колапс

Відомо, що станом на сьогодні, 8 березня, у ЗСУ на коронавірус активно хворіють 1 294 військовослужбовців.

Повідомляється, що від початку пандемії побороти недугу вдалося 16 273 особам. Померли від ускладнень хвороби 49 військових.

Також повідомляється, що вчора у медичні заклади потрапили 34 військовослужбовців.

Варто зауважити, що від початку вакцинальної кампанії у Збройних силах України першу дозу вакцину вже отримали 2 796 осіб.

П’ять років минуло відтоді, як його молода дружина Жанна у двадцятип’ятирічному віці відійшла у вічність (подружжя прожило спільно лише п’ять років). Дітки мало не щодня перегортають фотоальбом зі світлинами матусі. Їм ще важко збагнути, що ненька більше ніколи не повернеться до рідного дому. А наймолодша п’ятирічна Вікторія й зовсім не пам’ятатиме маму…

Повідомляє видання Смерека.

— Все було, як у поганому сні, — ділиться спогадами Валентин. — Ніщо, як мовиться, тоді не віщувало біди. Адже третю дитинку дружина носила без жодних проблем, та й узагалі ми були родиною, котра мала чимало амбітних планів на майбутнє, виховували діток. Я працював на заробітках у столиці. Завдяки цьому нам швидко вдалося зібрати певну суму грошей, щоб збудувати омріяний дім. Уже через три роки після одруження відсвяткували новосілля. Усі внутрішні роботи у домі виконав своїми руками.

Через пів року після появи доньки Вікторії Жанна зненацька втратила cвiдoмість. Хоч до цього дня ніколи не скаржилася на погане самопочуття. Діагностували paк, фахівці порадили не oпеpувати, мовляв, вже надто пізно. І майже через місяць дружини не стало…

Може й грішу, сказавши це, та мені здається, що окремі «доброзичливці» навіть пораділи тому, що не стало моєї дружини.

Не всі були готовими допомогти

Після втрати Валентинові довелось освоювати реальність по-новому. І, як відомо, саме в моменти печалі пізнаються і близькі — друзів випробовує нещастя.

Допомогти подолати все, що зненацька спіткало родину, за словами Валентина, близькі, на жаль, не надто квапились. «Відтак вилити смуток, відверто кажучи, й не було особливо кому, — з жалем каже чоловік. — Нелегко було вчитися виконувати ту рутинну роботу по догляду за дітьми, яку зазвичай робила їхня мама. Гірко на душі було від того, що жодна із бабусь крихітних діток, ані будь-хто з рідних тіток моїх сиріток не зважив за потрібне бодай частково перейняти обов’язки дружини з догляду за дітьми.

У скрутну годину попри відсутність навичок і досвіду материнства прийшла на допомогу зовсім ще юна двоюрідна сестра Тамара. Дев’ятнадцятирічна дівчина одна з-поміж близьких родичів прийняла достойно той вимушений виклик.

Упродовж трьох років Тамара доглядала за дітьми, поки я був на заробітках.

Не надто поспішили на поміч близькі люди і тоді, коли дружина ще проходила обстеження. Чого не скажеш про зовсім чужих людей. Я і сьогодні згадую теплим словом тодішню роботодавицю Віру зі столиці, яка підставила своє плече у трудний час. Чуйна жінка й нині опікується нашими справами та переймається долею зовсім чужої для неї родини.

Нині на допомогу часто приходять односельці-протестанти. Щороку напередодні релігійних свят вони щедро обдаровують дітлахів гостинцями. А дівчинка Руслана з нашого села самотужки шиє сукні і охоче дарує їх моїм дівчаткам».

Впоратися зі скорботою та розпочати життя з чистого аркуша

— Безумовно, складно було оговтатись та усвідомити ту ситуацію, в якій усі ми опинилися мимоволі, — каже чоловік. — Однак сенсом подальшого життя з усіма його звичними клопотами стали діти. Виникало питання: що ж робити, аби компенсувати втрату матері, її відданість, та, зрештою, як заповнити брак жіночої енергетики у домі? Адже особливо дівчаткам вона вкрай необхідна. З роками найстарша Христина почала швидко дорослішати. Її допомога хоча б на кухні так доречна і необхідна.

Діти підросли, двоє старших пішли до школи. Христина — у третій клас, Максимко навчається у другому. А ось п’ятирічна Вікторія лише готується до науки — уже наступного року піде у підготовчу групу. Оскільки діти навчаються у різних змінах, то спланувати спільне дозвілля чи мандрівки разом поки що не так просто. Більше того, для зручності пересування родині не завадив би автомобіль. Однак таку розкіш голова сімейства не може собі зараз дозволити. Бо, щоб придбати авто, треба податися на заробітки, проте крім Валентина нема кому догледіти його дітей.ґ

Усі троє малих гарно малюють, а Максимко, крім того, ще мріє опанувати гру на гітарі. Утім знову ж таки треба мати машину, щоб возити його у музичну школу. Тож поки мистецькі плани діток реалізувати не вдається, їхній батько узявся наводити благоустрій на власному подвір’ї. За тиждень-другий посиленої роботи в обійсті Прачів зависочів паркан. Крім того у планах родини — облаштувати другий поверх будинку. Але то вже згодом, коли з’являться додаткові кошти, каже Валентин

Людина створена для щастя, як птах для польоту

Валентин Прач — не лише вдівець, а й особистість зі своїми думками, почуттями, цінностями та уподобаннями, котрий заслуговує на любов та жіночу увагу. Однак відтоді, як не стало дружини, чоловік так і не знайшов ту єдину, котра б розділила його плани на життя, стала добрим партнером у стосунках. Хто зна, може повторне одруження — чи не єдиний спосіб подолати самотність, що дасть можливість повноцінно втішатися життям?

У своєму дописі в п’ятницю, 5 березня він зазначив, що на Івано-Франківщині справді складна ситуація із поширенням коронавірусу. Не просту ситуацію загострювала інформація про те, що лікарні переповнені подекуди на 114%. Через брак місць частину хворих на коронавірус госпіталізували до львівських лікарень.

«Облдержадміністрація оперативно відреагувала на цю інформацію. Ми помітили у статистичних даних, які надають медичні заклади, деякі невідповідності. Для того, щоб вивчити це питання глибше, ми створили відповідну комісію обласної державної адміністрації. До неї також ввійшли представники Служби безпеки України та Національної поліції України. Основне завдання, яке отримала комісія – вияснити причину неспівпадіння цифр від медзакладів у різних базах даних», – повідомив Андрій Бойчук.

За його словами, 3 березня комісія облдержадміністрації разом із правоохоронцями пропрацювала весь день. Після перевірки виявилось, що завантаженість ліжкомісць ковідними хворими часто є нижча, ніж це декларується.

«Зараз ми не хочемо робити голосних заяв. Але, зважаючи на отримані дані, обласна державна адміністрація та правоохоронні органи проведуть перевірки по всіх закладах охорони здоров’я, які надають допомогу хворим з коронавірусом, щоб побачити реальну картину заповнення ліжкомісць по області», – зазначив голова ОДА.

Місцевий сайт «Галка» у своєму телеграм-каналі стверджує, що у деяких лікарнях є так звані VIP-палати, де пацієнти лежать без сусідів, а також місця, куди пацієнтів кладуть за гроші.

Жінка дивом вижила після розриву гранати 20 лютого та майже два тижні перебувала у реанімації лікарні швидкої допомоги Львова. Про це повідомляє місцевий сайт 03244.

Передає – джерело.

Розрив вибухового пристрою спричинив тяжкі тілесні ушкодження у Наталії, в наслідок яких у жінки була пробити легеня, шлунок, пошкоджені інші внутрішні органи.

Осколки гранати застрягли практично по всьому тілу, наробили проблем із оком. Наталія пережила кілька важких операцій. Попереду – мали бути нові операцій втручання та тривала реабілітація. Однак, як повідомили рідні жінки – її серце перестало битися цієї п’ятниці.

Сиротами залишилися двоє малолітніх дітей – 15-річний син та 6-річна дочка Наталії. Син Наталії Здебської – Микола навчається на першому курсі ВПУ №19 у Дрогобичі.

Знайомі загиблої звертаються до усіх небайдужих – не залишити родину на одинці із горем. Лікування жінки спустошило бюджет сім’ї. Тож на похорони Наталії та підтримку дітей – друзі та родичі оголосили збір пожертв від усіх небайдужих.

Кошти можна переказувати на банківську карточку батька Наталії – Анатолія Здебського за номером – 5168 7574 0221 0068. (Контактний номер телефону батька – 0671324746) або ж на картку сина Наталії – Миколи Череватого – 4149 4991 4674 9583.

Про це інофрмує ІА Волинські Новини.

Дівчинка наковталася пігулок, серед яких були медичні препарати “Нурофен”, “Ворміл” та “Парацетамол”. У якій кількості наразі невідомо.

Для зменшення інтоксикації дитині промили шлунок. Враховуючи задовільний стан, від госпіталізації сім’я і сама постраждала відмовилися.

Окрім інтоксикації медичними препаратами, в юнки виявили різані рани передпліччя.

Зазначимо, інформація про школярів, які отруїлися спазмалітиками, вже не вперше бентежить суспільство: кілька однакових випадків сталося за короткий термін у Київській і Черкаській областях, а також у столиці. За однією з версій поліції, напитися пігулок підлітків підштовхнув челендж у TikTok “Випий 40 таблеток і подивись, що буде”.

Проте журналісти одного зі всеукраїнських видань спробували знайти такий флешмоб у соціальних мережах, однак жодних подібних відео станом на сьогодні там немає.

У Черкасах від ускладнень після пологів загинула 34-річна жінка. Вона встигла порадіти своєму новонародженому сину і сказала, що дасть йому ім’я відразу по поверненню додому, але через кілька годин її не стало.

Деталі трагедії розповіли на порталі Vikka.

Олена Юшкова працювала в Корпусі Миру і її колеги вже почали збирати кошти для сім’ї загиблої. 34-річна жінка померла несподівано і її чоловік залишився один, з новонародженим малюком на руках.

Трагедія сталася 25 лютого в Черкасах. 24 лютого Олена народила здорового синочка і дуже раділа зустрічі зі своїм малюком. Вона планувала повідомити ім’я сина після повернення додому з лікарні.

З чоловіком Олексієм Олена познайомилася в бібліотеці. Пара не мислила свого життя без читання й це їх зблизило.

“Балакучий чоловік, який любив читати так само як і Олена. Він не міг залишатися осторонь і запросив її на перше побачення. На перший погляд, ця пара здавалася повною протилежністю один одному: Олена була сором’язливою і тихою, а чоловік – сповнений енергії. Але коли вони були разом, це було так, ніби їх думки синхронізувалися в ідеальному ритмі. Їм не потрібні були слова, щоб розуміти один одного. Вони підтримували один одного навіть коли були довгий час на відстані”, – розповіли колеги Олени з Корпусу Миру.

Олена Юшкова закінчила філологічний факультет ЧНУ ім. Богдана Хмельницького і в Корпусі Миру викладала мову.

“Для багатьох з нас вона була не просто вчителем мови. Вона була чудовою подругою. Вона вміла слухати з терпінням і завжди ставила потреби інших вище своїх власних. Саме її талант в розумінні однолітків дозволив волонтерам подолати культурні та мовні бар’єри, проживаючи в Україні”, – додали в Корпусі Миру.

Олексій Юшков назвав новонародженого сина Тимуром і вважає, що він дуже схожий на свою маму.

Повідомляє – джерело.

Рідні Світлани переконують, що вагітність 23-річної жінки проходила без проблем та ускладнень, адже вагітна відвідувала усі планові огляди, УЗД-діагностику, дотримувалася рекомендацій медиків.

Ввечері 9 лютого молода Світлана з чоловіком поїхали до пологового відділення Тячівської райлікарні, що на Закарпатті, де жінку оглянули та залишили, а рідних відправили додому.

«Нічого не віщувало біди. О 4.30 у жінки почалися гострі болі, і вона зателефонувала лікарці, а та прийшла не через 10 хвилин, як обіцяла, а близько 6-ї.

“О 6.40 Світлана повідомила, що її будуть кесарити”, – розповідає чоловік померлої.

Коли чоловік приїхав, немовля – абсолютно здорова дівчинка вагою 3100 грамів – вже народилося. Однак до батька лікарі вийшли з операційної із жахливою звісткою про смерть Світлани.

За його висновком паталогоанатома обласної клінічної лікарні імені Новака, причиною смерті жінки стала гостра дихальна недостатність, тромбоемболія та передчасне відшарування плаценти.

В КНП «Тячівська районна лікарня» створено спеціальну комісію, яка проводить службове розстеження. Матеріали щодо цього випадку передано до Департаменту охорони здоров’я Закарпатської ОДА та Міністерства охорони здоров’я України.

Журналісти Mukachevo.net звернулися за коментарем про подію до ГУ НП в Закарпатській області, де пояснили, що наразі заяви від рідних породіллі не було.

“Якщо спеціальна комісія райлікарні встановить, що смерть жінки настала через лікарську помилку, то правоохоронці відкриють провадження й без заяви потерпілого”, — додали в поліції Закарпаття.

Чоловік померлої породіллі наголошує, що хоче домогтися прозорого та справедливого розслідування ситуації і не хоче безпідставно звинувачувати лікарів.

«Я не хочу, щоб наказували невинуватих, але якщо винуваті – щоб їх наказали всіма законними методами», – зазначає чоловік померлої Микола Плиска.

– Та ти мачуха, а не мати. Як тобі не соромно?! Двох рідних дочок вигнати з хати. Одна вагітна, інша з дитям на руках. І куди ж їм тепер піти, бідовим?

Зіна дочекалася, коли братова закінчить репетувати, і спокійно промовила:

– То забирай їх до себе.

– Це ж з якого переляку?! – вискнула. – Ти їм мати, а я лише тітка.

– Ну якщо я мати, то мені й вирішувати, – відрубала.

Зіні цього року виповниться 50. А почувається вона на всі 70 – старою розбитою шкапою. Чоловік загинув, коли їй заледве 30 минуло. Залишилася вдовицею з двома донечками. Тягла і рвала жили, щоб поставити їх на ноги, аби були не гірші за інших. Добре, що хоч мала своє житло: двокімнатна хрущовка дісталася їй від бабусі, яку вона доглянула до смерті. Зіна сподівалася, що коли хоч одна з дочок закінчить вуз, то вона вже буде мати більше вільного часу. Але де там…

– Мамо, а це мій Колюня, познайомся! – випалила старша дочка Катя, щойно Зіна переступила поріг квартири. За донькою переминався з ноги на ногу клаповухий хлопчина і водив переляканими очима з одного кутка в інший.

– Ну?! – смикнула доня свого обранця.

Кавалер отямився і, червоніючи, пробуркотів:

– Е-е-е, ми хочемо одружитися. Той… як його… Прошу руки вашої доньки.

– Можна ми поживемо з тобою трохи? – закінчила за нього Катя і захихотіла. Чесно кажучи, вона і відповіді не дочекалася. Щаслива, потягнула його в дитячу кімнату і зачинила двері. Ну, справді, куди ж їм подітися?

***

До цього сестри жили разом в одній кімнаті, а тепер менша, Віка, мусила перебратися до матері. Не минуло і шести місяців, як Катя народила синочка, і стало зрозуміло, що «трохи поживемо» затягується надовго. Зіні якось швидко стало катастрофічно не вистачати зарплати. Молодята лишали їй бавити онучка, а самі йшли льопатися у ванну. Вода тоді лилася тоннами, рахунки приходили просто вражаючі. Нагодувати таку ораву людей, включаючи смаколики для малого Іванка, теж було непросто. А ще ж менша якраз стала дівувати: мам, дай!

– У нас немає грошей, – відразу ж розвела руками Катя, коли Зіна натякнула на те, що годилося б скидатися їхній сім’ї хоча б на продукти. – Я в декреті, а Колюня збирає на машину. Мам, ну ти що, не бачиш?

Зіна бачила, зітхала і сама себе починала сварити. Бо думки дурні лізли в голову: здавалося, що старша донька із зятем залізли їй на голову і ноги звісили. І що якось не так вона собі уявляла своє життя. Якби ж ще тиша була в хаті…

– Я не збираюся мити туалет за чужим мужиком! – верещала Віка.

– У мене дитина на руках! Іди погляди, то я приберу! – огризалася Катя.

– Чоловіку своєму віддай, він знову за комп’ютером сидить і в «танчики» грається. І взагалі – валіть вже звідси на всі чотири сторони!

***

Зіна намагалася мирити сестер, розподіляла між ними обов’язки, закликала до порядку. Але минав день-другий, і все починалося спочатку.

– Віко, твоя черга мити посуд! – гукала з кухні Катя.

– Біжу, аж спотикаюся, – відказувала та. – Твій чоловік мав ще вчора сміття винести, а воно досі стоїть і смердить.

– Я чоловік, і це не входить в мої обов’язки, – тут же встрявав у перепалку двох сестер зять. Він за п’ять років, відколи поселився у їхній квартирі, вже добре обжився.

– Мамо, – канючила менша, – скажи вже їм, щоб вибиралися! Місця ж геть немає! І взагалі, я менша твоя дочка, а значить, я повинна успадкувати квартиру.

– Ах, от як ти заговорила, – аж сплеснула руками Зіна. – Взагалі-то, я ще не збираюся помирати. Квартиру отримаєте навпіл і порівну, але не зараз.

Віка закінчила інститут і влаштувалася на роботу. Зіна сподівалася, що хоч менша якусь копійку почне підкидати у сім’ю. Але де там! То одна сумочка, то інша, то чобітки із сукенками – тринькала свої гроші так, що до кінця місяця починала просити на проїзд у матері. Зіна сердилася: вона горба гне на двох роботах, щоб прогодувати всіх і оплатити комунальні платежі, а Віка на чергові обновки гроші викидає.

– Знаєш, мамо, а чого це ти з Катьки гроші так не вимагала, як оце з мене? У неї, бачте, то декрет, то безробіття – вона не може. То і я не можу!

***

Останньою краплею для Зіниного терпіння став вечір, коли вона втомлена повернулася з роботи додому, а у них гості. І валіза з речами у коридорі – це Віка уже привела кавалера.

– Це Діма, – відрапортувала. – Ми вже заяву подали, будемо розписуватися. А поки поживемо тут. Ок?

– Де? – спитала вражена Зіна.

– Ну, тут, – глибокодумно закотила очі Віка, намалювавши в повітрі руками уявне коло. – Тим більше, у тебе скоро з’явиться онук чи онучка.

– Ви на кухні збираєтеся жити? – Зіна з останніх сил намагалася зберегти спокій.

– Та ми ніби й не проти, але Катьчин Коля любить шастати ночами до холодильника. А ми все ж таки молодята. Нам треба окрема кімната. І з тобою, як ти розумієш, теж не варіант…

Віка замовкла. Мовчанка була з підтекстом. Вона чекала, що мати сама запропонує: «Ну, звичайно, живіть, дітки, у моїй кімнаті. Ви ж молоді, а я стара, мені вже нічого не потрібно. Я собі у ванній постелю чи у коридорі…»

Та не виправдала Зіна сподівань меншої дочки. Гукнула старшу і крижаним тоном оголосила:

– Даю вам, любі мої донечки, рівно місяць на пошуки свого житла. Йдіть на орендовані, їдьте в села до своїх чоловіків. Все, крапка!

Що тут почалося, як ту Зіну тільки не гадили! Вона стала їм ворогом.

– Я втомилася, хочу спокою, – перервала Зіна істерику доньок. – Вигляділа вас, дала освіту, а тепер хочу, щоб ви вилетіли з мого гнізда. По можливості буду вам допомагати, інколи посиджу з онуками, рада вас тут бачити, але жити маєте окремо.

***

Відтоді минув рік. Хоч як кричали дочки, що дорогу забудуть до матері і внуків не покажуть, відійшли помаленьку. Стосунки перейшли у розряд ділових: вони попереджають, питають дозволу і лише тоді привозять няньчити своїх дітей. Знайшли квартири, стали крутитися. На матір ще сердяться, але її вже це не зачіпає. Щось Зіні підказує, якби не вигнала їх тоді, зараз би для неї місця у її ж власній квартирі взагалі не знайшлося.

Про це повідомив генеральний директор лікарні Олег Самчук.

Серце, печінка і три нирки – такий результат нашого вчорашнього дня! Перша в Україні посмертна трансплантація органів у 2021 році не просто виконана у Львові, серце і нирки отримали саме жителі нашого міста. Донором для них також стала львів’янка, – повідомив Олег Самчук

45-річна мешканка Львова стала посмертним донором, в неї стався розрив аневризми з крововиливом у мозок. Рідні жінки ухвалили важке, але доленосне і рятівне для чотирьох інших людей рішення.

Лікарі вишикувались у коридор пошани, яким проводили померлу в операційну, та подякували її рідним за мужнє рішення.

Відтепер серце битиметься у грудях 22-річного Василя, нирки отримали 36-річна мати двох дітей Оксана та 34-річний Ярослав, який є також батьком двох малюків.

Печінка врятувала життя 46-річній багатодітній матері Галині.

Цього ж дня в лікарні було трансплантовано ще одну нирку від живого донора своєму родичу.

Трансплантологія в Україні

За планом МОЗ, в Україні за 2021 рік планують провести 250 операцій з трансплантації органів і тканин.

За словами Максима Степанова, за три роки Україна повинна досягти повної трансплантаційної незалежності, в 2021 році планується провести першу трансплантацію легенів, а також верхніх і нижніх кінцівок, що стане важливим кроком для порятунку наших військових.

Про це ТСН.ua розповіла речниця Нацполіції Закарпаття Ганна Дан.

Малеча впала у воду під час відпочинку в Косині.

Згодом крихітка померла у медзакладі.

Малюка упродовж кількох днів намагалися врятувати лікарі, але не змогли.

За попередніми даними, у дитини не витримали серце та легені.

Малюк помер 7 лютого у Берегівській центральній лікарні, інформує Mukachevo.net.

У Черкасах 12-річний хлопчик проковтнув 25 магнітів, через що ледь не загинув. Зараз дитина перебуває у лікарні.

Про це повідомляють новини “Сьогодні”.

Він пояснив, що так грався. В обласній дитячій лікарні спочатку намагалися проштовхнути магнітні кульки твердою їжею, потім – ендоскопом. Але незабаром дитину прооперували. Зараз хлопчик почувається добре.

Як виявилося, одна частина магніту лягла в складку шлунку і зімкнулася з протилежного боку з іншою частиною магнітів.

“Зі слів хлопця, він хотів зробити собі так звану ендоскопію. Розкрив рот, подивився, випустив їх (магніти, – Ред.). Вони досягли ротової порожнини і настав акт ковтання”, – розповів завідувач хірургічним відділенням Анатолій Шкляр

Чоловікові потрібне дороге лікування Антропову Станіславу ще у 2005 році лікарі поставили діагноз Гепатит С, а за кілька років хвороба почала значно прогресувати і у чоловіка почався цироз печінки.

Не дивлячись на такий діагноз він брав участь в АТО. Проте такі вади зі здоров’ям виявилося ще не найстрашнішим, рік тому у Станіслава діагностували рак – попілярна карценома, яка вже дала метастази. “Знайшли 5 злоякісних пухлин.

Через це лікування печінки виявилось неможливим, адже ліки для печінки, швидше за все, можуть спровокувати ріст пухлин”, – розповідає Станіслав. За кілька місяців потому чоловіку за допомогою небайдужих вдалося зібрати кошти на операцію з видалення пухлин. І зараз лікування триває, але кошти скінчилися, тож Станіслав просить допомогти зібрати кошти.

“Я дуже хочу одужати, щоб разом з коханою дружиною побувати у найвіддаленіших куточках нашої мальовничої країни.

Буду вдячний кожному, хто матиме змогу мені допомогти”, – просить Станіслав.

Реквізити для допомоги: ПриватБанк 5168 7573 0832 6737( грн ). ПриватБанк 4149 6258 1325 8504 ($)

ОЩАДБАНК.5167 4989 9183 4130 Антропов Станіслав Михайлович

Вчора в Сумах катання на тюбінгу для 7-річної дитини обернулось лікарняним ліжком. Попередньо встановлено, що 38-річний батько малолітньої дівчинки вирішив покататися з дочкою на тюбінгу, прив’язавши його до автомобіля. Під час здійснення маневру на повороті тюбінг занесло, від чого він перекинувся та дитина отримала тілесні ушкодження.

У результаті, дівчинку госпіталізовано до лікарні. За даним фактом у поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами». Наразі встановлюються всі обставини цієї події. написав у себе в Фейсбуці Михаил Курочкин написав у себе в Фейсбуці Вітаю. Я навіть не знаю яке літературне слово підібрати, щоб охарактеризувати одного сумчанина, якому в голову прийшло «розважити» шестирічну дівчинку таким ось способом … Мені небайдужі люди повідомили, що вчора (15.01.21р)в лікарню Сум з переломом основи черепа доставили дівчинку.

Так ось, тато, будучи в нетверезому стані, прив’язав тюбинг до автомобіля, посадив туди дитину і почав катати … На швидкості дитина випала і вдарилася головою … Попросив би в коментарях обійтися без образ, фейсбук зараз банить сильно, але дуже сподіваюся, що подібна «розвага» більше нікому в голову не прийде.

Поліцейські вкотре застерігають громадян бути обережними під час катання на тюбінгу, санчатах, лижах, ковзанах тощо. Тим паче не приєднуйте їх до транспортних засобів, щоб покататися з «вітерцем». Так як це може призвести до тяжких та трагічних наслідків. Перш ніж купити зимове спорядження для катання батьки повинні розуміти всю відповідальність за безпеку своїх дітей.

Тому що без ретельного підходу до вибору, без знань елементарних правил безпеки, такі розваги можуть бути досить травматичними. Крім того, наголошуйте своїм дітям на тому, що категорично забороняється ходити на водоймах, які вкриті кригою. Тонкий лід – це велика небезпека для здоров’я і життя.

Заборонено кататися з гірок, які ведуть на дорогу. Під час руху по тротуару, не потрібно бігти, бо можна підсковзнутися та впасти. Неможна ковзатися, щоб не збити людей, які йдуть поруч та не виїхати на проїжджу частину. При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на пішохідному переході й уважно дивіться, щоб не було поблизу автомобіля.

Ніколи не перебігайте дорогу, навіть коли немає транспортних засобів, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно. Будьте уважними та обачними аби вберегти як своє власне життя і здоров’я, так і своїх рідних та близьких. Відділ комунікації поліції Сумської області

Проте жінка не змогла одужати й померла поруч з дітьми. Перед смертю Марія Ріко зізналася, що не боїться помирати та попросила зняти кисневу маску, аби поговорити з дітьми. Її неодноразово попередили лікарі, що це може тільки пришвидшити смерть. Про це повідомили у виданні BBC. Донька, яку звати Анабель Шарма, розповіла, що мати померла приблизно через пів години після того, як з неї зняли маску. Вона сказала нам, що не боїться померти, що вона готова. Вона сказала, що мені потрібно багато боротися, тому що у мене вдома діти. Ми тримали її за руку до останнього подиху, – розповіла Анабель Шарма. Марія Ріко померла 1 листопада 2020 року. Оскільки її донька Анабель все ще була у лікарні, то похорон матері для неї транслювали.

Анабель Шарма опублікувала їх останнє фото разом для того, щоб привернути увагу до небезпеки COVID-19. “Я хотіла б попросити людей слідувати рекомендаціям і думати про інших”, – зазначила Анабель Шарма.

Стало відомо про маленького Павлика з міста Львів, якому терміново потрібна допомога донорів.

Таким чином, повідомляється, що з’явилася публікація із закликом про допомогу на сторінці Ольги Коваль в соціальній мережі Facebook. Маленькому Павлику потрібна допомога донорів.

Його прооперували 24 грудня перший раз, і другого січня вже повторно. Він у відділенні 2 хірургії ЛМДКЛ.

Усіх небайдужих чоловіків віком від 18 до 50 років просять здати кров у центрі переливання, який розташовується за адресою вулиця Пекарська, 65 у Львові.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3543842539017759&id=100001761423638

Потерпілий був госпіталізований з осколковими пораненнями в хірургічне відділення лікарні в стані середньої тяжкості.

У Донецькій області в результаті вибуху постраждав 16-річний підліток. Він намагався розпиляти невстановлений боєприпас. Про це повідомляє регіональне управління ДСНС в понеділок, 4 січня.

Інцидент стався напередодні в селі Благодатне Великоновосілківського району.

“Підліток, 2004 року народження, намагався розпиляти вибухонебезпечний предмет, у результаті чого стався вибух. Потерпілого госпіталізовано в хірургічне відділення в стані середньої тяжкості”, – розповіли рятувальники.

Також відомо, що в результаті вибуху пошкоджень чи загорянь будівель зафіксовано не було.

У поліції уточнили, що потерпілий отримав осколкові поранення кінцівок. Відомості за цим фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань із попередньою правовою кваліфікацією за статтею про необережне тяжкої або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.128 КК України).

По-перше, бригада матиме право запізнитися на невизначений час. “У такому випадку виникає питання – що ми створюємо? Чим тоді швидка допомога буде відрізнятися від невідкладної допомоги або від сімейного лікаря, який прийде завтра? Це систематична економія коштів на житті людей”, – говорить заступник голови Всеукраїнського лікарського товариства Костянтин Надутий.

По-друге, незважаючи на те, що дотримання нормативів строго контролюється, очевидно, що запізнення відбуватимуться набагато частіше, ніж в 25% випадків по критичним викликам, і в 15% випадків за викликами екстреним, як прописано в них.

Так, наприклад, в липні заступник міністра охорони здоров’я Ірина Садов’як констатувала, що з 6,8 мільйона викликів, 4,7 мільйона є несвоєчасними. Тобто бригади спізнюються приблизно в 67% випадків.

За словами медиків, щоб нормативи дійсно виконувалися, і швидка допомога виправдовувала свою назву, необхідно вирішити дві ключові проблеми: непрофільні виклики і дефіцит кадрів. Непрофільні виклики, дійсно, справжній біч швидкої. “Близько 75% на швидкій це непрофільні виклики. Є ситуація, коли людину, наприклад, підстрелили або підрізали, або когось збив автомобіль. Людині потрібна негайна медична допомога. А все бригади зайняті тим, що їздять по стареньким бабусям і виколупують їм таблетки з упаковок”, – описав ситуацію лікар швидкої допомоги із Запоріжжя Сергій Баранник.

В Європі ця проблема вирішується винесенням рахунків пацієнтам за непрофільні виклики. Очевидно, що в українських реаліях ніхто в уряді не піде на такий крок.

Ще більш гостро стоїть проблема дефіциту кадрів. “Водії за ці копійки працювати не хочуть (зарплата водія швидкої близько 5,5 тисяч гривень, – ред.). У нас немає кому працювати. На підстанції повинно бути 8-9 бригад з розрахунку 1 бригада на 10 тисяч населення. Але до цього нормативу ніхто ж не приходить. Працює в середньому на лінії 5-6 бригад. Невідповідність між ресурсами і попитом населення. Водіїв немає, медпрацівників немає. Буває і таке, що немає кому працювати: стоїть машина і все, а бригади до неї просто немає”, – додав Баранник.

Таким чином, без рішення Кабміном цих проблем, нові нормативи так і залишаться записом на папері і швидкі працюватимуть в такому ж режимі, як і в 2020 році. “В реальності нічого не зміниться. Жоден керівник не захоче, щоб у нього з’явилася купа проблем і скарг від населення”, – резюмував Сергій Баранник.

Вісімнадцяту дитину народила багатодітна мати з Хмельниччини Світлана Кухарчук. Про це Суспільному розповіла завідувачка відділення екстрагенітальної патології вагітних Хмельницького обласного перинатального центру Людмила Мельник.

За її словами, це вперше подібні пологи на Хмельниччині.

Це Павлик, йому третій день, він 18-й у багатодітній родині, розповідає мама Світлана Кухарчук. Додає, тепер виховує десять хлопців та вісім дівчат.

18-ті пологи мали певні ризики, говорить лікар акушер-гінеколог післяпологового відділення Анна Жолкевська.

“Народила здорову дитинку, вагою 4 кілограми 150 грамів”, – говорить Анна. Завідувачка відділення екстрагенітальної патології вагітних Хмельницького обласного перинатального центру Людмила Мельник каже такі пологи у них вперше.

“Вісімнадцятих пологів не було, були перед цим 16-ті пологи, були в нас. Якщо порахувати, вона вийшла заміж в 18 зараз 42, 18 дітей, це вона народжувала майже кожен рік”, – каже Людмила.

Такими словами описав драматичну подію, яка сталася у Львові о. д-р Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії. Наталя Миколишин, мама семінариста Любомира Миколишина, стала донором органів. Її серце, печінка та нирки продовжують жити у тілах чотирьох різних реципієнтів. Після констатації смерті мозку її мама, брат і син дали згоду на донорство. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написала Ірина Заславець.

«Під стінами в рядочок вишикувалися лікарі і медперсонал. Це коридор пошани, яким до операційної провозять ту, яка помираючи, рятує інших. Хвилина мовчання і скорботи, а ще — глибокої поваги. Це вчинок, який дає надію іншим», — написала Ірина Заславець.

Згорьованому синові донорки, описує п. Заславець, немає й двадцяти років. Він майбутній священник. Його мама померла від крововиливу в мозок. Їй було усього 47. Все життя її родина, а це медики, знали, що в голові жінки аневризма. Це «бомба» сповільненої дії, яка щомиті може вибухнути. І два дні тому це сталося.

За словами Ірини Заславець, попри усі спроби її врятувати, лікарі виявилися безсилими. І тоді родичі ухвалили найважче в житті рішення — віддати органи найріднішої людини для порятунку інших.

«Син затримався у лікарні, бо хотів почути слова: хто ті люди, кого зараз рятує його мама. Це йому потрібно, щоб трішки втамувати біль. Лікар ділиться: їх аж четверо. Двоє ті, що житимуть із нирочками мами, із Тернопільщини, чоловік і жінка — 47 і 35 років. Серце битиметься у грудях 45-річного одесита, а печінка врятує життя 39-річній мамі з Житомира. Хлопець плаче, але каже: так мало бути, так вирішив Бог. І просить лише потім сказати два слова — як усе минуло», — ділиться Ірина Заславець.

Там 24-річний чоловік загинув просто на Новий рік. Він разом із своєю дівчиною переходили міст. Раптово молодик послизнувся, зірвався і впав у річку. Родичі хлопця одразу звернулись до рятувальників. Ті майже 10 годин розшукували молодика. Його тіло знайшли лише зранку 1 січня.

На ринку в Бердичеві Житомирської області знайшли ледь живого 16-річного хлопця, який помер на руках у медиків. На підлітка наїхав мікроавтобус, а водій заніс його на ринок і поклав під один із прилавків.

Про це свідчать записи з камер відеоспостереження, сказано в сюжеті ТСН. До того ж спочатку поліція переконувала рідних, що хлопчик – Андрій Крамар – помер від серцевої недостатності, хоча на тілі були сліди серйозних забоїв.

Родичі підлітка розповіли, що того ранку Андрій їхав на велосипеді до матері в село. Із собою в нього було посвідчення інваліда, через яке в поліції спочатку вирішили, що хлопець помер своєю смертю. «Сказали, що у нього серце слабке», – розповіла сестра загиблого Олена Павликовська. Однак рідні підняли шум, оскільки, за їхніми словами, на тілі не було живого місця. «У нього повністю живіт був синій. Рука повністю до м’яса здерта, потовчена, нога вивернута», – описала каліцтва Олеся Оркуша, тітка загиблого.

Відомо, що ще живого хлопчика знайшли продавці, які вранці прийшли на зміну. Як дитина опинилася на ринку, вони не знали. Згодом камери спостереження засвідчили: Андрій переїхав бус. Водій, замість допомогти, просто переніс юнака на територію ринку і залишив, уточнили у поліції. Водія знайшли одразу. Він має ятку на ринку. Після вручення підозри чоловіка відпустили.

Рідні хлопця при цьому переконані: якби дитині надали відразу допомогу, Андрій жив би. А так помер через розрив печінки та внутрішній крововилив. Водій натомість каже, що він не винен. Проте, якщо його провину доведуть, може сісти за грати на термін до 8 років.

На Покрову вийшов сюжет про бабусю, яка трагічно втратила онука, вишила ікони і хотіла продати, аби віддати гроші на лікування чиєїсь дитини. Після цього образи миттєво розкупили і всю суму (10,5 тисячі гривень) Лідія Олександрівна перерахувала на Крихітна Евелінка потребує термінової трансплантації печінки лікування маленької Евеліни. Вона потребувала трансплантації печінки. І ось тепер Евеліна вже здорова. Батьки назбирали кошти, дівчинці зробили трансплантацію і сьогодні її виписали з клініки. Про історію, що вражає – у матеріалі ТСН

Дівчинка народилася з вадою, через яку крихітна печінка була повністю зруйнована. Евеліна потребувала трансплантації печінки і мама могла бути донором. І ось цього місяця операцію зробили у приватній столичній клініці. Трансплантація печінки дитині – надзвичайна складна операція.

У донора беруть частинку здорової печінки і пересаджуть в організм дитини. Найкритичнішими після операції є перші два тижні, коли відновлюється функція печінки. А вже потім, за два місяці, орган повністю відновиться і у реципієнта, і у донора. Батьки Евелінки відчувають полегшення – сьогодні вони зі здоровою донечкою їдуть додому. Але спочатку хочуть подякувати, адже на операцію потрібні були 2 мільйони гривень. І цю суму вони зібрали всього за два місяці.

“Хочемо подякувати всім за те, що допомагали і підтримували. Без підтримки не змогли б зробити те, що зробили”.

Половину необхідної суми назбирали у рідних Бродах. Містечко маленьке, а люди там – з великими серцями. Гроші на картку пересилали звідусіль і хто скільки міг. Вчинок пенсіонерки з Київщини, яка продала ікони, їх взагалі шокував.

З подякою від батьків та з відео зі здоровою Евелінкою команда ТСН приїхала до Лідії Олександрівни. Вона із захопленням переглядає відео у нових окулярах, які придбала на кошти, що передала одна з покупчинь ікони. Ділиться: покупець з Америки знову телефонував і замовив ще один образ. На ці гроші вона накупила нового бісеру і вишила пару образів – спеціально для Евеліни.

“Я хочу подарувати Евелінці, щоб мама її благословляла ними, як буде йти заміж. А Евелінка – щоб благословляла своїх дітей та внуків цими іконами”, – каже Лідія Олександрівна.

Медики львівської лікарні швидкої допомоги вишикувалися вздвож стін і хвилиною мовчання вшанували жінку, рідні якої вирішили дати шанс на порятунок іншим людям.

Жінка мала в голові аневризму, яка могла розірватися будь-якої миті. Шансів на порятунок лікарі не давали. «Найважче – це розмова з родичами. З жінкою була мама і був син, який навчається у семінарії.

Вони абсолютно свідомо та відразу погодилися на те, що якщо є хочаб найменший шанс врятувати комусь життя, то вони згідні», – зазначила у репортажі ТСН Наталія Матолінець.

Постраждала вижила у ДТП, однак три роки перебувала у комі. Про це повідомляє “Вголос” з посиланням на Facebook волонтерки Міли Юрченко. Повідомляється, що загиблу жінку називали Владислава, а її доньку Анна. Жінка з донькою переходила дорогу у день трагедії на пішохідному переході, однак на них наїхав автомобіль. Попередньо встановлено, що водій вчинив ДТП, бо не помітив людей.

Лікарі три роки боролись за життя Владислави. Увесь цей час жінка перебувала у вегетативному стані, однак 19 грудня 2020 року жінка померла. Маленька донечка покійної вижила після ДТП.

Через декілька годин після смерті внучки, у той же день помер і її дідусь. Як повідомила Міла Юрченко, що і Владиславу, і її дідуся ховатимуть в один день. “Двоє діточок залишились без матері… А мати Владислави, в один день втратила і батька, і донечку”, – повідомила волонтерка.

Про це повідомила сестра Назарія Тополюка Vita Topolyuk, передає “Це моя Україна”. Так, у своєму дописі вона зазначає наступне: “Якщо ви читали, що наше Рівне прославилось першою операцією на пересадку серця, то знайте всі – це прославив його мій братик ТОПОЛЮК НАЗАРІЙ, який врятував не одне життя, а чотири життя!!!

Спочивай з миром мій рідненький Будемо завжди тебе любити Назарій подарував невідомим йому людям не лише своє серце, але й інші органи, які, будемо сподіватися, тепер врятують їм життя, дякуючи Назарію, його рідним та розвитку трансплантології. На жаль, залишаються досі незрозумілими обставини загибелі самого Назарія. На сторінці тієї ж Віти Тополюк знаходимо такий допис за 18 грудня:

“Вбили мого братика…

Похорон сьогодні на 14.00 біля під’їзду. Спочивай з миром…

Ми тебе завжди будемо любити”

І час доїзду “швидкої” у цих категоріях відрізнятиметься.

Ці зміни передбачені постановою Кабінету Міністрів України “Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події”.

Про це повідомила заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Садов’як під час брифінгу 18 грудня.

Також, за її словами, у МОЗ відмінили розподіл громадян України на сільських та міських жителів, тому що” однозначно невідкладні стани протікають однаково, як в жителя села, так і міста”.

Ось 4 типи викликів “швидкої”:

Критичний стан

“Наприклад, це зупинка дихання, це масивна кровотеча, це той стан, який загрожує насамперед життю пацієнта”, – пояснює Садов’як.

До такого пацієнта бригада має заїхати за 10 хвилин.

Екстрений стан

“Це випадок, коли несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до різкого погіршення стану здоров’я. Наприклад, порушення свідомості – це підозра на інфакрт чи інсульт”, – розповідає заступниця міністра.

До таких людей “швидка” має їхати щонайдовше 20 хвилин.

Невідкладний стан

Це означає, що пацієнт не перебуває в критичному стані, проте потребує огляду медичного працівника.

“Наприклад, підвищення артеріального тиску, яке не несе загрозливих станів. Або, наприклад, підозра на пневмонію”, – пояснює Садов’як.

У цьому випадку дистпетчер, спілкується з пацієнтом, аналізує його стан.

Про це звернення він може повідомити сімейного лікаря, передати цей виклик в центр первинної медико-санітарної допомоги.

А за відсутності можливостей бригада екстреної медичної допомоги все-таки може приїхати.

“Але це буде протягом певного періоду і це не буде бригада, яка виконує виїзди на екстрені і критичні випадки”, – додає заступниця міністра.

Непрофільні виклики

Це стани, які не потребують безпосереднього огляду лікаря.

“Диспетчер може порекомендувати щось дистанційно, залучивши лікаря екстреної медичної допомоги або все ж таки звернутися до сімейного лікаря”, – пояснює Садов’як.

У МОЗ кажуть, що розуміють, що встановлення таких нормативів на 100% не вплине на вчасне прибуття екстреної бригади медичної допомоги.

“Тому МОЗ працює над тим, щоб покращити матеріальну базу, тобто оновити наш автомобільний парк.

Ми вже в очікуванні завершення процедури закупівлі для станцій невідкладної допомоги”, – стверджує заступниця міністра.

Про це повідомляє “Це моя Україна” з посиланням на відділ комунікації поліції Львівської області.

Сьогодні 14 грудні медики повідомили поліцію, про те, що тіло 15-річної дівчини без ознак життя, виявлене на території товарного парку залізничної станції «Підзамче» у Львові. Машиніст потяга побачив побачив тіло дівчинки без ознак життя та викликав медиків. Попередній вердикт ескулапів, дівчина загинула внаслідок ураження електричним струмом.

Загиблою виявилась 15-річна львів’янка, про зникнення якої 13 грудня повідомили її батьки.

Правоохоронці також з’ясували, що ураження струмом дівчина отримала під час того, як робила селфі на товарному вагоні та доторкнулась до лінії електропередач.

Вартові закону відкрили кримінальне провадження за ч.1 ст.115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України з приміткою «нещасний випадок».

Поліція Львівщини застерігає: залізничні станції – не місце для забав. У жодному разі не намагайтесь підійматись на вагони чи локомотиви. Пам’ятайте – високовольтна контактна мережа перебуває під високою напругою, і результатом таких вчинків зазвичай стає ураження електричним струмом, інколи – з летальними наслідками. Окрім того, часто громадяни, які намагаються піднятись на дах вагонів, зриваються та отримують травми або гинуть, потрапляючи під колеса рухомого складу залізниці.

Про це повідомила у Facebook засновниця ГО “Всеукраїнська платформа донорства “iDonor” Ірина Заславець.

У дитини влітку раптово розвинулася гостра ниркова недостатність. Періодично маляті змушені були робити гемодіаліз, але в такому віці це дуже і дуже погано. Як не прикро говорити, але шанси такої дитинки на нормальне життя були мізерними. У ніч проти 11 грудня лікар Владислав Закордонець з командою видалили уражені інфекцією нирки дитини і пересадили їй донорську нирку. Вона працює, – написала пані Заславець. Донором став 38-річний чоловік, якого напередодні доставили у Київську лікарню медичної допомоги з важкою черепно-мозковою травмою. Після марних спроб врятувати пацієнта консиліум лікарів діагностував смерть мозку.

Трансплант-координаторка пішла на розмову з рідними, й дружина та вагітна сестра пацієнта погодилися, аби він став посмертним донором

Так 3-річна дівчинка та 50-річний житель Київської області отримали по нирці, печінку пересадили 59-річному чоловікові, а серце померлого б’ється в грудях 34-річного чоловіка, який без пересадки мав дуже мало часу. Кілька місяців тому він став батьком.

Світла пам’ять донору… Глибокі співчуття родині… Дякую за ваше найважче у житті рішення, яке подарувало надію іншим, – написала також Ірина Заславець.

Заступниця голови Чернівецької обласної державної адміністрації Наталія Гусак відвідала Вижницьку центральну районну лікарню, аби з’ясувати подробиці інциденту, який трапився у закладі напередодні.

Так у понеділок, 30 листопада, у приймальному відділенні помер чоловік. Очевидці прикрого випадку стверджують – недужий прийшов до закладу та 40 хвилин очікував на поміч лікарів. Коли ж йому стало погано, медики у приймальному відділенні нібито неналежно надавали допомогу – лише поміряли тиск. Реаніматолог, якого викликали до пацієнта, констатував смерть.

Водночас у лікарні пояснили – відео неповне. Чоловіка оглянули, зробили електрокардіограму, поміряли тиск та скерували на рентген. Його стан різко погіршився, поки чекав на проявлення плівки. Дружина покійного у заяві вказала, що претензій до медичного персоналу не має.

Як зазначив директор Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Олег Чорний, наразі створено клініко-експертну комісію, яка розглядає цей випадок.

Наталія Гусак доручила провести в області навчання працівників приймальних відділень, аби додатково відпрацювати алгоритми надання невідкладної допомоги.

– Також у Департамент Охорони здоров’я Чернівецької ОДА повинні налагодити роботу зі скаргами, причому як від лікарів, так і від пацієнтів. Буковинці мають розуміти, що будь-які справедливі нарікання на роботу медичної галузі ми готові об’єктивно розглянути спільно з органами місцевого самоврядування, – сказала Наталія Гусак.

Першою від інфекції померла його невістка, слідом за нею – син, а потім уже й дружина. Сам чоловік нині в лікарні. Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Довго лікувалися вдома Ще на початку листопада в Рогатині на Прикарпатті померла від коронавірусу 43-річна Маріанна Кліщ, невістка депутата Івано-Франківської районної ради Миколи Кліща. Слідом за нею помер і її чоловік, син депутата Степан.

“Кажуть, що вони начебто довго лікувалися вдома. У них почалися ускладнення, і вже лікарі не змогли їх урятувати”, – розповідає один зі знайомих. Пізніше захворіла дружина самого депутата – Галина. Вона теж не змогла подолати хворобу. Сам Микола Кліщ нині перебуває в лікарні. Сиротами залишилися двоє дітей У Степана і Маріанни залишилися двоє дітей: 21-річна Тетяна, студентка одного з івано-франківських вишів, і молодший 15-річний син Сергій, ще школяр.

Сам депутат, член місцевої партії “Свобода”, зовсім недавно пройшов вибори. У місті він відомий як один із власників мережі аптек “Калина”. Правда, у документах він, як і його дружина Галина, значиться як підписант. Родичі померлих не хочуть спілкуватися з журналістами. “Дайте нам спокій, нам і так важко”, – відповіла одна з них. Продавали маски й ліки“Це були чудові люди. Навіть найкращі, молоді та багаті люди теж умирають від цієї інфекції”, – сказала нам одна зі знайомих. Одна з однокласниць Степана Кліща Ірина Гречух написала: “З великим сумом і жалем ми змушені попрощатися ще з одним вірним другом, дорогим однокласником Степаном Кліщем. Від болю рветься серце, що з нами вже немає двох прекрасних людей. Їхні душі возз’єдналися на небесах. Співчуття діткам, які залишилися сиротами, батькам і близьким. Ви завжди в наших серцях”.

Степан і Маріанна обоє були підприємцями. Маріанна, судячи з документів, займалася здачею в оренду нерухомості. Її чоловік Степан постачав до лікарень і дитячих установ маски, респіратори, безконтактні градусники. Буквально чотири роки тому старша дочка Маріанни і Степана закінчила школу з медаллю. Мама дуже пишалася нею. Під їхнім спільним фото друзі писали, що дочка дуже схожа на маму.

В усіх лікарнях України будуть проведені перевірки обладнання після смерті у Львівській області двох пацієнтів, які були підключені до апаратів штучної вентиляції легень. Про це повідомив міністр охорони здоров’я України Максим Степанов у Фейсбук.

За словами Степанова, після вимкнення електропостачання в Жовківській лікарні, медики боролися за життя пацієнтів за допомогою мішка Амбу. Проте їх не вдалося врятувати.

Зазначається, що лікарня, в якій сталася трагедія, забезпечена аварійним дизель-генератором, який не переключався автоматично. Внаслідок цього в Україні проведуть перевірки обладнання в лікарнях. “На місце терміново направлено комісію, щоб з’ясувати всі обставини. Також перевірки обладнання будуть проведені в усіх лікарнях по всій країні”, – йдеться в повідомленні.

Раніше повідомлялося, що 27 листопада на Львівщині в реанімації лікарні через відсутність електропостачання померли двоє людей, які були підключені до апаратів ШВЛ. Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом вбивства через необережність.

На місті автотрощі водійка ВАЗ – 30-річна Марія та її 7-річний син Герман, ще двоє дітей – у реанімації.

У загиблої дитини саме був день народження. Хлопчику виповнилося 7.

За життя двох братів 4-х та 11-ти років борються медики

Священник Валентин Марчук у Фейсбуці просить про допомогу для родини Ясковців:

– Родині отця Григорія зараз потрібні гроші для лікування діток, а тому залишаємо номер карточки 5168 7554 3592 4267 (Ясковець Григорій Іванович).

Усі хто має можливість допомогти долучіться до благородної справи!

Проведеною перевіркою встановлено, що 27 листопада в період від 17.50 до 19.10 було відсутнє електропостачання у Жовківській районній лікарні. В цей час у реанімаційному відділенні померли двоє місцевих мешканців віком 61 та 66 років, які були підключені до апаратів ШВЛ, повідомляє відділ комунікації поліції Львівської області.

Попередня причина смерті − дихальна недостатність.

Також правоохоронці встановили, що у лікарні наявні два електричні генератори на випадок аварійного відключення світла. Проте їх задіяно не було. За фактом слідчі Жовківського відділення поліції за процесуального керівництва Червоноградської місцевої прокуратури відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.367 (Службова недбалість) та ч.2 ст 119 (Вбивство через необережність) Кримінального кодексу України.

Максимальне покарання передбачене санкціями статей, − позбавлення волі на строк до восьми років.

Досудове розслідування триває, встановлюються усі обставини події

Дорога до дітей, які могли померти щосекунди, здавалася нескінченний. Допис фельдшерки з Рівненської області обурив тисячі людей.

Медичка розповіла, як довелося їй з колегами діставатися до травмованих в жахливій аварії хлопчиків, братик яких та мама загинули в ДТП. Карету швидкої водії не лише не пропускали, а й підрізали та створювали аварійні ситуації. ТСН поспілкувалася із цією медбригадою, а ще дізналася, в якому стані травмовані братики.

Фельдшерка Ольга Гордієвич розповіла, як довелося діставатися до ДТП, в якій загинули мати із сином. За словами Ольги, це був один із численних випадків, коли бригаду «швидкої» ігнорують інші водії. Колеги Ольги погоджуються, що із байдужістю на дорогах зустрічаються щодня. Медики кажуть, що через це вони ризикують життям кожного дня.

У поліції додають, що такі проблеми існують, тому запланували черговий рейд. Тим часом двоє хлопчиків, що постраждали в ДТП, перебувають в реанімації, чотирирічний хлопчик – у Рівному, у важкому, але стабільному стані, а 11-річного – прооперували у Березному, він – у важкому стані.

У молодого подружжя з Кропивницького народилася четверня. Тепер молоді батьки виховують четверо дівчаток. За 8 років роботи у перинатальному центрі де народжувала українка це перший випадок четверні.

“Зараз ми їх вписуємо з вагою 2600 – 2700. Ну, трошечки плюс-мінус у кожної дівчинки. А народилися вони з вагою від 1760 до 1800 кг”, – розповіла завідувачка перинатального центру.

Маленькі Діана, Мирослава, Вікторія та Єлизавета побачили світ на 32 тижні вагітності. За малечею місяць наглядали лікарі, а згодом їх повністю здоровими виписали з лікарні.

“Ми вже зрозуміли, що батьки. Але ще не зрозуміли як воно так вийшло, що чотири дитинки. Але вже справляємося. З однією напевно було б дуже легко. Вони абсолютно різні, виявляється. Все добре. Дітки всі абсолютно здорові”, – розповідають молоді батьки.

Молодій матусі з опікою над дітьми допомагають бабусі, так що молоде подружжя справляється з чотирма крихітками і вже мріє про власний будинок.