Майже однозначно так – хоча він не обов’язково був точною копією нашого світила.

А крім того, зоряний компаньйон був у кожної зірки на початку її життєвого циклу, згідно з новим аналізом, проведеним фізиком-теоретиком з Каліфорнійського університету в Берклі і радіоастрономом з Смітсонівської астрофізичної лабораторії Гарвардського університету, обидві наукові установи США.

У багатьох зірок є компаньйони, включаючи нашого найближчого сусіда, Альфу Центавра, що представляє собою потрійну систему. Астрономи вже давно шукають цьому пояснення. Чи сформувалися подвійні і потрійні системи відразу? Може бути, одна зірка захопила іншу? Чи розпадаються іноді подвійні системи з формуванням поодиноких зірок? Астрономи навіть робили пошуки компаньйона нашого Сонця, зірки під назвою Немезида, яка отримала свою назву з тієї причини, що, імовірно, запустила на орбіту до Землі астероїд, який зіткнувся з нашою планетою і привів до вимирання динозаврів.

Ця зірка так ніколи і не була виявлена. У новому дослідженні вчені на чолі з Сарою Садавою (Sarah Sadavoy) на підставі аналізу радіоастрономічних даних, отриманих за допомогою оглядів неба VANDAM і SCUBA-2, для гігантської молекулярної хмари, розташованої в напрямку сузір’я Персея, а також математичного моделювання, змогли показати, що майже всі зірки, подібні Сонцю, народжуються спільно з зірками-компаньйонами.

Нагадаємо також, що древнє Сонце виявилося гігантською зіркою….