В результаті ріелтори опублікували дані, за скільки можна придбати одно-, дво- і трикімнатну квартиру в багатоквартирних будинках старого житлового фонду країни від найбільшого до меншого в рейтингу комфортності.

Найдорожче купити однокімнатну квартиру можна в Харкові – за $25 тисяч, Одесі – за $30 тисяч і Києві – за $33 тисяч. Недороге житло малої площі виставлено на продаж в багатоквартирних будинках старого житлового фонду Хмельницького, Чернігова та Луцька – за $11 тисяч в кожному місті.

В ході опитування агенти з продажу нерухомості розповіли, у скільки обійдеться потенційним покупцям придбання двокімнатної квартири в багатоквартирних будинках старого житлового фонду України.

Найдорожчі двокімнатні квартири можна придбати в багатоквартирних будинках старого житлового фонду Одеси – за $36 тисяч і Києва – за $40 тисяч. Мінімальні середні показники при цьому зафіксовані в Хмельницькому, Луцьку та Чернігові – по $13 тисяч в кожному обласному центрі.

За найвищою вартості трикімнатне житло можуть придбати покупці у Львові – за $ 30 тисяч, Харкові – за $32 тисяч, Одесі та Києві – за $45 тисяч. Найбільш низькі ціни на покупку квартир в багатоквартирних будинках старої споруди виявлені в Хмельницькому – $14 тисяч.

За підсумками проведеного опитування серед українських ріелторів України стало відомо, що найбільш низькі ціни на покупку квартир – в багатоквартирних будинках старого житлового фонду, розташованих на околицях обласних центрів країни. Зв’язки між місцем в рейтингу якості життя і цінами на покупку житла не виявлено.

Суттєвих змін не відбулось, а збільшення виплат діючим пенсіонерам відбулось за рахунок майбутніх. Після осучаснення середня пенсія в Україні зросла на 561 гривню, та сьогодні становить близько 2,5 тисяч. Всього осучаснення торкнулось 10 мільонів людей. Проте суттєві надбавки отримала меншість: чотирьом із десяти пенсіонерів додали меньше 200 гривень.

Враховуючи інфляцію, для конкретної людини, що пропрацювала все життя, це більше схоже на насмішку. Водночас, для бюджету України – це колосальне навантаження. На доплати щоквартально додатково витрачається 20 мільярдів гривень. Загальний обсяг видатків Пенсійного фонду в цьому році становить приблизно 346 мільярдів, 139 з яких – це дефіцит. Тобто цих грошей у Пенсійного фонду немає, і виплата пенсій повністю залежить від того, чи знайдуться ці гроші в державному бюджеті.

Інший наслідок так званої реформи – приховане підвищення пенсійного віку. З першого січня 2018 року піти на пенсію у 60 можна буде лише за наявності стажу у 25 років або більше. При цьому, щорічно ці вимоги зростатимуть на один додатковий рік, допоки межа стажу не досягне 35 років.

Якщо при виході на пенсію людина не матиме необхідного стажу, вона буде або працювати до 65, або отримувати мінімальну пенсію.
Відтепер частина пенсіонерів втратила надбавки до своїх пенсій. І якщо у випадку з прокурорами, суддями, топ-чиновниками, які ніколи не жили на одну зарплату і навіть не уявляють наскільки жалюгідним є розмір пенсії в Україні, такий підхід цілком зрозумілий. То зменшення виплат науковцям, освітянам, які все життя фактично за копійки розвивали науку та опікувались освітою, є злочином з боку уряду.

На жаль, ця “пенсійна реформа” зовсім не поліпшила ситуацію для півмільйона військовослужбовців. Поза увагою урядовців також лишились і мешканці сіл. Більшість з них має великий трудовий стаж, проте отримує низьку пенсію. Основна причина – невеликі ставки та коефіцієнти, які використовуються при обчисленні пенсій. Ця політика подвійних стандартів була започаткована ще в Радянському союзі, коли заробітна платня працівників села і міста різнилась в рази.

Причина – несприйняття державою приватної власності та боротьба з будь-яким власником на землі. Цей уряд продовжує сповідувати радянську філософію, хоча мав би її змінити. І він змінив. Проте у найгірший спосіб.

Сьогодні всі пенсійні надбавки знаходяться у ручному управлінні урядовців. Розрахунки викривлені. І ця ситуація все більше схожа не на реформу, а на копіювання дій своїх попередників: так у 2011 році Уряд Азарова скасував надбавки чорнобильцям, у 2017 – Уряд Гройсмана позбавив надбавок науковців. Причина одна – в бюджеті все менше грошей.

Та головною новацією цієї реформи стало суттєве зменшення ключового коефіцієнту розрахунку пенсій – коефіцієнту вартості одного року стажу з 1,35 до 1,0. Звертаю увагу: одним рішенням Уряд Гройсмана на третину урізав пенсії всім майбутнім пенсіонерам. Згідно з міжнародною конвенцією “Про мінімальні норми соціального забезпечення” мінімально допустимий рівень коефіцієнту заміщення має складати 40 %.

Тобто розмір середньої пенсії в країні не може бути меньшим ніж 40 % від середньої заробітної плати. У 2016 році, до реформи, він становив 33 %. Після проведення реформи Уряд обіцяє утримувати його на відмітці, увага, – 25. Результат таких псевдореформ один: реальний розмір та споживча спроможність пенсій в Україні стрімко зменшуватиметься.

Цієї невтішної картини могло б не бути, якби в Україні був впроваджений обов’язковий накопичувальний рівень пенсійного забезпечення. За розрахунками, якби справжня реформа як і планувалось, була проведена ще у далекому 2008 році, сьогоднішні пенсіонери отримували б на 17 % більшу пенсію. А у 2050 пенсії були б у два рази більшими. Без реформи пенсії будуть на половину менші ніж зараз.

Може здатися, що 2050 рік – це щось далеке. Ні. Йдеться про пенсійне забезпечення людей, яким сьогодні по 35 років, і цей час швидко мине. Майбутні покоління опиняться біля прірви соціальної катастрофи. Вихід на пенсію буде в прямому сенсі означати кінець життя.
Чи лишається шанс на порятунок? Так. Це запровадження реальної пенсійної реформи та обов’язкового пенсійного накопичення вже з 2019 року.

В окупованому Криму протягом 2017 року спостерігалося «значне погіршення» ситуації з дотриманням прав людини. Як говориться в звіті Кримської правозахисної групи, за рік зафіксовано ряд нових тенденцій в політично мотивованих переслідуваннях кримчан.

Згідно з даними правозахисників, аналіз ситуації за рік показав, що в Криму триває переслідування активістів, в тому числі за релігійною та етнічною ознакою. Крім того, посилилися обмеження свободи мирних зібрань.

«У 2017 році аналітики Кримської правозахисної групи зафіксували серйозне погіршення ситуації з наданням медичної допомоги ув’язненим, що в деяких випадках можна прирівнювати до тортур. Серед таких випадків систематичне навмисне ненадання медичної допомоги Мохаммаду Кабіру, Асану Чапуху і Бекіру Дегерменджі. Подібна бездіяльність створила пряму загрозу для життя цих людей», – йдеться в звіті правозахисників.

Правозахисники зазначили і погіршення ситуації з дотриманням міжнародного гуманітарного права. Зокрема, в 2017 році значно зросла кількість кримчан, призваних до армії Росії. Повідомляється, що всього з 2014 року в Збройні сили Росії закликали приблизно 10 тисяч кримчан.

«У «справі кримських мусульман» з’явилося ще десять затриманих. Шістьох з них звинувачують в участі в організації Хізб ут-Тахрір (вважається в Росії терористичною), чотирьох – в участі в організації Таблігі Джамаат (вважається в Росії екстремістською). Зараз дев’ять з них утримуються під вартою в СІЗО Сімферополя, один знаходиться під домашнім арештом. Родичів перестали пускати на судові засідання. Майже всі засідання в цьому році проходили в закритому режим», – йдеться в звіті.

Після російської анексії в Криму почастішали масові обшуки у незалежних журналістів, громадських активістів, активістів кримськотатарського національного руху, членів Меджлісу кримськотатарського народу, а також кримських мусульман, підозрюваних у зв’язках із забороненою в Росії організацією «Хізб ут-Тахрір».

Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що піддаються несправедливому переслідуванню в Росії. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» в 2003 році, включивши в список 15 об’єднань, названих «терористичними».

Як допомогти собі загоїти розбите серце та швидше пережити розрив із дорогою людиною, розповів експерт зі стосунків, психолог, який консультує пари, Ендрю Дж. Маршалл.

Із ним поспілкувався сайт Healthista.

Прийміть той факт, що все скінчилося
“Коли наше серце розбите, ми часто намагаємося уникнути болю, але найкращий спосіб дати раду своєму розбитому серцю – це справді прийняти біль та пройти через нього”, – зазначає Маршалл.

Він радить почати з того, що підібрати назву для того, що ви відчуваєте. Це смуток чи злість, ви відчуваєте, що вас покинули, що вас “відбракували”?

“Прийміть те, що вам погано, це цілком природно і це добре, сумувати, перебувати в скорботі, думати “якби лише” та “а раптом” – це частина процесу зцілення. Усе це – частина природного процесу, тож будьте до себе добрі та співчутливі”, – наголошує психолог.

Втішайте себе, та не заліковуйте
“Утішання себе – це коли до вас приходить подруга, і ви проводите милий дівочий вечір та дивитеся “Бріджит Джонс”. Якщо ваш спосіб упоратися з ситуацією – це випити дві пляшки вина, це самозаліковування. Не об’їдайтеся морозивом, бо “зажер” – це намагання подавити ваші почуття великою кількістю солодкого”, – попереджає експерт.

Одначе від одного кремового тістечка лиха точно не буде – коли йдеться просто про те, щоби зробити собі приємність. Сумні пісні теж не зашкодять, якщо вам їх хочеться. А ще Маршалл радить спорт, бо від підйому адреналіну вам точно покращає на душі.

Мінімізуйте контакти з “екс”
“Людям здається, що повільне віддаляння буде менш тяжким, але так ви просто подовжуєте агонію. Блокування та видаляння (з друзів) звучить дуже грубо, тож не треба так чинити, але якщо вам шлють повідомлення, я би на вашому місці їх просто ігнорував або був би чемним та діловим”, – радить Маршалл.

“Подякуйте за повідомлення, але поясність, що не готові до дружби. Скажіть “дякую, але ні, дякую”, – каже він.

Позбудьтеся негативних думок
Як констатує психолог, у 9 із 10 випадків проблема полягає не в почуттях, а в негативних думках, які мучать людину. Позбудьтеся всіх цих “ніколи”, “завжди”, “треба було”.

Твердження перетворіть на запитання: “Ой лишенько, я ніколи нікого не зустріну” – “Що мені робити, щоби когось зустріти?”

Будьте до себе співчутливі
“Якщо ви сварите себе та даєте собі копняки, ви ніколи нічому не навчитеся. Ви просто робите себе нещасним, бо кажете: “Заради Бога, зберися.” Якби ваша мама таке вам казала, ви б засмутилися, але самі до себе ви так із радістю звертаєтеся”, – зазначає психолог.

Оберніть те, що сталося, на корисний досвід
Спробуйте тверезо поміркувати, чому все сталося так, як сталося. Імовірно, ви “западаєте” не на тих. Або дуже швидко поринаєте в стосунки та стаєте “килимком”. Чи пропускаєте якісь важливі тривожні дзвіночки. Замисліться, чому так відбувається, і наступного разу не повторюйте цього патерну.

Забудьте про дружбу
Маршалл не схвалює намагань залишатися друзями з колишніми, принаймні поки після розриву не минуло півроку. І фолловити їх у Facebook – це теж самокатування.

Продовжувати бачитися з тим, хто вас покинув, у компанії, щоби він чи вона побачив, які ви гарні – від цього більше шкоди, ніж добра. Коли уникнути постійних зустрічей неможливо, то варто на деякий час відсторонитися від спільних друзів.

Коли варто знову почати ходити на побачення?
Якщо ви одразу ж почнете зустрічатися з кимось іншим, у вас не буде часу винести урок із помилок минулого. Так, це потішить ваше его, але у нові стосунки ви принесете все погане з минулих і весь свій біль.

“Я би на вашому місці не починав зустрічатися з іншими людьми, доки ви не провели повного критичного розбору. Розгляньте патерни вашої історії стосунків, чому вони закінчувалися. Якщо відповідь “бо він гівнюк”, вам треба спитати себе, чому ви зустрічаєтеся з гівнюками. Коли ви засвоїте урок, тоді настане час повернутися в сідло”, – резюмує психолог.

Отже. Умови задачі такі – маємо українського московитомовного виконавця. Поруч, за східним кордоном, маємо велику, значно більшу і багатшу країну під назвою Московія. Із московитською мовою.

Що далі? А далі цілком очевидно, що будь-який український московитомовний співак, якщо він хоче грошей (а він їх хоче, інакше співати весь той шлак, який він співає, просто немає сенсу; проститутка займається сексом з клієнтами не тому, що вона так любить секс, а тому, що їй потрібні гроші) – він рано чи пізно, в наших умовах скоріше рано, навіть зараз, після початку війни, а до оної і поготів, так от, він та/чи його “власник” зверне увагу на московитський ринок.

Я зараз не кажу про ситуацію, коли московитський ринок (читайте – фінансово-медійний підрозділ ФСБ) звертає увагу на таких персонажів. Це окрема тема. Ситуація простіша – сам цей виконавець бачить перед собою 150-мільйонний ринок з центром у Москві, одному із найбільших мегаполісів світу.

Питання – захоче він стати частиною цього ринку, щоб вигрібати звідти копієчку, в рази, а то й на порядок більшу, ніж тут? Відповідь очевидна.

Йдемо далі. Московитський ринок, як я вже сказав, це по суті своїй частина ТОВ “ФСБ”. Із відповідними законами, правилами і поняттями. Які хоч-не-хоч – а доводиться виконувати. Телеканал “До///дь” гарантує вам це. А з представників України будуть дерти не те що три шкури, а значно більше.

Тому рано чи пізно – скоріше рано, бо раз все одно продаватися, то нащо витрачати гроші – будь-який український московитомовний співак заговорить так, як це потрібно ТОВ “ФСБ” і його, цього ТОВ, цільовій аудиторії, отим от пресловутим 86% лохторату.

Що це значить? А значить це дуже просту річ. Будь-який український московитомовний проект уже зі старту підсвідомо готовий до роботи на московитську публіку (і вищезгадане ТОВ). Тому питання “Скаже він про “ссору”, “братьєв” і таке інше” просто не існує. Є лише питання часу – як швидко це станеться. Але станеться це обов’язково.

P.S. Все вищесказане не виключає того, що на московитський ринок хочуть і таки виходять і українські україномовні проекти – не будемо тикати пальцями в “Океан Ельзи”, але мова в тому числі й про нього. Але відсоток цієї множини значно менший – в тому числі й через мовний бар’єр. Але якщо український україномовний проект стає частиною московитського ринку – він теж в обов’язковому порядку починає говорити “правильні” речі. В форматі плюс-мінус, звісно ж. Це як в українській футбольній журналістиці – хтось лиже сраку Суркісу чи Ахметову тупо і примітивно, а хтось робить це так елегантно, що частина ЦА навіть починає вірити, що це не лизання, а власна точка зору. Хоча насправді і те, і інше – один і той самий процес.

Так і тут. Принципової різниці між ескападами Таїсії Повалій, інтерв’ю Івана Дорна та твітами Репостислава Вакарчука не існує. Є лише стилістичні відмінності.

P.P.S. Ще раз повторюся – будь-хто з українських виконавців, хто хоче на московитський ринок (у випадку із українськими московитомовними виконавцями це 99,9% – бо інакше московитомовність не має практичного сенсу), а тим паче хто уже є частиною московитського ринку, буде говорити про “ссору політіков”, “мишебратьєв”, “оттєпєль” ітд. Винятків тут не існує.

P.P.P.S. Так, я принципово вживаю у своїх текстах, принаймні, у себе на сайті і в Facebook термін “Московія” на означення сусідньої запоребрикової країни – як історично правильний і чесний. Сподіваюся, що рано чи пізно він стане загальновживаним і офіційно записаним в документи і правопис.

Сайт Сегодня.ua з’ясував, що, наскільки і чому подорожчає для українців.

З першого березня за світло доведеться платити по-новому

Українці платять за світло за трьома тарифами: при споживанні до 100 кВт * год (71,4 копійки), при споживанні від 100 до 600 кВт * год (129 копійок), при споживанні понад 600 кВт * год (163,8 копійки). Уже з першого березня при споживанні до 100 кВт * год доведеться платити 90 копійок, кожен наступний кіловат обійдеться в 168 копійок. При цьому окремого тарифу для тих, хто споживає понад 600 кВт * год, не буде.

Наприклад, сім’я, яка щомісяця витрачає 200 кВт * год електроенергії, на даний момент платить за світло 200,4 гривні. Уже в березні за цей же обсяг енергії доведеться заплатити 258 гривень.

Подорожчання також відчують українці, які використовують для підігріву води електричний бойлер. Наприклад, щоб підігріти кубометр води бойлером на 80 літрів доведеться витратити 46,25 кВт * год і заплатити за куб холодної води.

До подорожчання підігрітий бойлером куб води коштував 73,3 гривні (в той же час тариф “Київенерго” – 83,1 гривні за куб), а після подорожчання – 91,4 гривні (за умови використання понад 100 кВт * год електроенергії на місяць) . Тобто підігрівати воду бойлером буде дорожче, ніж купувати гарячу воду у “Київенерго”.

Що ще подорожчає:

Подивитися телевізор 1 годину – 64 копійки до подорожчання і 80 копійок після
Почитати книгу при світлі настільної лампи 1 годину – 12 копійок до подорожчання 16 копійок після
Провести годину за комп’ютером – 38 копійок до подорожчання і 50 копійок після

Правда, платити за світло можна значно менше. Нацкомісія прийняла рішення продавати електроенергію з 23 вечора до 7 ранку в два рази дешевше. Зроблено це для того, щоб стимулювати українців більше використовувати електроенергію вночі і змістити період пікового споживання, який припадає на ранок, вечір і вихідні.

Щоб світло, споживане вночі, рахувалося за окремим тарифом, необхідно встановити двозонний лічильник на електроенергію. Такий прилад обліку з установкою обійдеться приблизно в 1400 гривень. Наприклад, сім’я, яка споживає 200 кВт * год електроенергії і при цьому 25% світла використовує з 23 години вечора до 7-ї години ранку, кожен місяць зможе економити 84 гривні. Отже, двозонний лічильник окупиться приблизно за півтора року. Більш того, якщо витрачати “за нічним тарифом” більше 25% світла, термін окупності двухзонного лічильника скоротиться.

Крім світла: що і чому може подорожчати в 2017-му

Тариф на електроенергію покривав лише 21,3% від реальної її вартості, пояснили в НКРЕКУ. Промислові підприємства доплачували за населення і компенсували додаткові витрати за рахунок кінцевої ціни на свою продукцію. У минулому році НКРЕКУ прийняла рішення підняти тариф для українців до рівня собівартості.

Тариф піднімають в п’ять етапів (постанова №220). Приміром, на інфографіку можна побачити, як змінювалися тарифи на електроенергію при споживанні від 100 до 600 кВт * год.

Крім того, слідом ща світлом може подорожчати і холодна вода. У структурі тарифу на воду 34% – оплата електроенергії. Ще 26% в структурі тарифу – заробітні плати, які також зросли за минулий рік.

Експерти в сфері енергетики впевнені: також в 2017-му повинен подорожчати газ. У діючому тарифі закладена вартість імпортного газу – 185 доларів за тисячу кубометрів, а в бюджеті на 2017 рік передбачено, що блакитне паливо для України подорожчає до 245 доларів.

Як підрахував екс-начальник Управління зі зв’язків з громадськістю “Нафтогазу” Валентин Землянський, газ, згідно з формулою Кабміну, в наступному році буде коштувати 9600 гривень за тисячу кубометрів (на даний момент 6800 гривень). У той же час експерт Юрій Корольчук впевнений, що економічно обгрунтований тариф на газ зросте в наступному році на 25-60% (до 8,5-11 тисяч гривень).

Якщо ж тариф на газ не переглядати, відзначають економісти, уряду доведеться дотувати “Нафтогаз”. У меморандумі з МВФ (документ підписали президент Петро Порошенко, прем’єр-міністр Володимир Гройсман та ін.) Україна зобов’язується до кінця 2017 року ліквідувати дефіцит “Нафтогазу”. Досягти цього без підвищення тарифу на газ не вдасться.

Від вартості газу залежать тарифи на опалення і гарячу воду. Якщо уряд все-таки прийме рішення переглянути тариф на газ, можна також очікувати подорожчання гарячої води і опалення.

Але так і не дочекавшись допомоги від так званого «цивілізованого світу», Алеппо пав. Варвари та вбивці прийшли у їхній дім. Вбивста, знущання, катування, стали нормою на вулицях гордого Алеппо. Ворог не жаліючи ні дітей, ні жінок, жорстоко наводить свій порядок. Мешканці Алеппо живуть у страху бути вбитими просто на вулиці. Записують свої прощальні відео. І публікуючи їх у інтернеті, вони все ще надіються на допомогу, без надії сподіваються.

Але світ мовчить, світ як завжди стурбований. Світ в режимі он лайн, спостерігає за вбивствами та злочинами, які здійснює фюрер недоімперії, та його вірний пес.

За час, що пройшов після завершення Другої світової війни, було створено безліч організацій, які мали б попереджувати такі ситуації, не давати права агресору чинити злочини і бути безкарним. Саме на ці організації більше всього і надіядись жителі Алеппо, до них звертались у своїх відеозверненнях. Але марно. Все, на що здатні всі ці бутафорські та імпотентні організації, це висловлювати глибоку стурбованість, качати головою, та знизувати плечима. Як виявилось, вони не спроможні не те що війні запобігти, вони навіть зупинити її не можуть. Та що там зупинити, вони не спроможні змусити агресора припинити чинити злочини. Максимум на що вони здатні, це зібратись за круглим столом, і просто поговорити.

А що агресор? А він оп’янів від безкарності. Навіть на тих круглих столах, які нічого не вирішують, агресор насміхаючись над цими імпотентами, нагло бреше в очі, а цинізм з яким він це робить, просто зашкалює. Хтось там питає чи є у агресора совість? Вибачте, ви про що взагалі? Чи може бути совість у того, хто каже таке:«Дітей в Сирії посипають попелом, щоб видати їх за жертв бомбардувань».

Це вже остання станція перед пеклом.

І як відповідає «цивілізований світ», на таке кощунство? В Парижі, в пам’ять про жетртв Алеппо, погасять Ейфелеву вежу. Ось і весь рівень підтримки. Українцям ця тема теж дуже близька, чи не правда?

Замість того, щоб парити мізки людям байками про 12-річну освіту краще б ввели до шкільної програми одну задачу з арифметики. У 2035 році населення України буде, скажімо, складати 30 млн населення. З них 15 млн старі, 10 млн дорослі, 5 млн діти.

Питання: Яка пенсія буде у 15 млн пенсіонерів за умови що 10 млн дорослих повинні прогодувати ще 5 млн дітей. Яка повинна бути зарплата у середньостатистичного українця в 2035 році, щоб прогодувати 2,5 утриманців і при цьому нормально жити.

Як така держава з таким соціальним навантаженням буде в принципі здатна виконувати базові функції без залучення зовнішньої робочої сили?

Гострота питання збільшується ще більше, якщо ми візьмемо до уваги, що на сьогодні тільки близько 2 млн українців генерують капітал.

Що станеться з державою, якщо кількість цих людей зменшиться в 2 рази до 2035 року. Або в три?

Про це потрібно говорити з ранку до вечора на Шустер, свободах слова і інших шоу, де тече лапшемет про кисільні береги й швидке позбавлення від нещасть і створення раю на землі.

Тому що країна, яка займає перше місце за темпами вимирання в світі, повинна порошинки здувати з тих, хто здатний забезпечити нездатну, непродуктивну й вмираючу більшість їжею і хоча б мінімальним ресурсом за допомогою високопродуктивного меншини. Якщо Україна в принципі хоче жити, вона повинна думати про таку меншину, розширювати цей прошарок і зробити все, щоб вона відчувала себе тут сухо і комфортно.

Інакше через 20 років буде український пенсіонер стояти раком, виколупивая свою пенсію з землі і мріючи про кисільні річки, які ось-ось потечуть, тому що Грицько Мудрий сказав, что кожен пенсіонер має право на субсидії, пільги і продуктовий пакет на Новий року і Великдень .

Юрій Романенко.

Про це повідомляє «КоммерсантЪ» з посиланням на інформовані джерела.

Несвобода слова: у РФ планують контролювати весь інтернет-трафік

За даними джерела видання, ФСБ спільно з Мінкомзв’язком і Мінпромторгом обговорює питання розшифровки і аналізу всього інтернет-трафіку.

«Про те, що рішення для дешифрування інтернет-трафіку знадобиться, говориться і в технічних вимогах для виконання «закону Ярової», які в серпні направляв в профільні міністерства «Ростелеком», – відзначає «Комерсант».

Поки невідомо, йдеться про дешифрування всього інтернет-трафіку в режимі реального часу або трафіку лише тих абонентів, які привернуть увагу правоохоронних органів.

Видання зазначає, що ще не отримало офіційних коментарів від відомств.

Нагадаємо, «пакет Ярової» посилює контроль за листуванням користувачів Росії. Операторів зв’язку і «організаторів поширення інформації» зобов’язали протягом півроку зберігати зміст повідомлень користувачів, а також надавати державним органам засоби для декодування зашифрованого листування.