Батьки доставили дівчину вже в стані напівнепритомності, де заздалегідь отримали від лікарів невтішні прогнози. Медики стверджують, що при запущеній формі анорексії виживають лише одиниці.

“Вона абсолютно відмовилася від глюкози, від солодкого. Вона продовжувала себе обмежувати і нічого не їсти. Тільки перед реанімацією вона мене запитала, чи можна цукерку. Вона вже злякалася”, – розповів директор Центру терапії розлади харчової поведінки Валерій Патоніч.

Хвора перебувала на лікуванні два тижні і навіть придбала деякі позитивні результати: плюс два кілограми до загальної ваги. Однак, на жаль, тривала відмова від продуктів повноцінного харчування призвела до незворотніх руйнівних процесів в організмі – дівчина померла.

За словами лікарів, вона була веганом, тобто повністю відмовилася від м’яса і продуктів тваринного походження (яйця, молоко). Згодом стала вживати в їжу тільки фрукти, а організм, який перестав отримувати білок, почав “поїдати” самого себе.

У Києві померла від анорексії 18-річна дівчина з Богородчанського району Івано-Франківської області. Про це повідомило місцеве видання Фіртка з посиланням на власні джерела.

Відзначається, що дівчина займалася сироїдінням, яке сприяє втраті ваги. Вона розповіла матері, що поїхала на навчання в інше місто. Звідти повернулася, схуднувши на 15 кілограмів, стан здоров’я різко погіршився. На жаль, лікарі не змогли врятувати її життя.

Головний лікар Богородчанської районної лікарні Юрій Павлушинський підтвердив факт смерті.

“Вона, дійсно, була у нас. Потім зайнялася самолікуванням. Відомо, що поїхала лікуватися до Києва. Пробула там десь три-чотири місяці. В одній із київських лікувальних установ вона померла. Дівчину поховали в Богородчанському районі”, – розповів лікар.

Анорексія – захворювання, для якого характерні критичне зниження маси тіла, часто небезпечне для життя, втрата апетиту. Часто виникає на нервовому грунті (нервова анорексія, вона ж – невротична анорексія), особливо у дівчат і молодих жінок, одержимих бажанням схуднути. Анорексію часто супроводжує підвищене почуття голоду, булімія.

Батьки, які повернулися з клiнiки, де їм дозволили провідати дочку, говорять, що з ледве її впізнали, пише “ГородХ“.

“Ми залишили її в Центрі висохлу, як мумiю, а зараз у дочки стрaшні нaбряки. І це не просто нaбряки – вона виглядає, як повітряна куля, в яку налили води. Повіки нaбрякли, ноги стрaшні, роздyтий живiт, постійна вiдрижка – це не передати словами. у Каті розсiчена брова – від слабкості її хитнуло і впaлa в туaлеті. Але це ще не нaйстрaшніше. Мабуть, від прийому заспокiйливих у неї притупилися всі почуття і зникли емоції. Коли ми приїхали – вона не зраділа батькам, не обняла нас”, – зітхає Наталя Дем’яненко.

За словами жінки, лікyючий лікaр настільки здивована українською пацiєнткою, що зізналася: таких важких хвoрих у них в Центрі ще не було.

“Вони нічого не обіцяють і не прогнозують. Зараз про одужання мови не йде, вирішується питання – буде вона жити чи ні. Вражені повністю всі оргaни – шлyнок, підшлyнкова зaлозa, кишeчник, головний мoзoк. Минуло лише два тижні лікувaння і складно говорити про динаміку”, – передає слова лікaрів Наталя Павлівна.

Зараз на то, щоб врятувaти єдину дочку сім’я Дем’яненко витрачає 5 000 гривень в день. Якщо стан Каті стабілізують, в такому темпі доведеться витрачатися близько півроку – саме стільки знадобиться харків’янці, щоб повернутися в нормальний стан.

“Ми взяли кредит на 3 000 доларів. Віддавати доведеться 6 000, тому що у нас низький дохід, в банку кредит не дають, тому взяли приватно під шалений відсоток. А що нам залишається робити, іншого виходу я не бачу. Не сьогодні-завтра гроші на рахунку клiнiки закінчаться і дочку випишуть, але додому я її не довезу. А півроку лікувaння – це 36 000 доларів – просто нереальна сума”, – журиться Наталія Дем’яненко.

У Харкові оголосили збір коштів для порятунку Каті. Всі небайдужі, хто може допомогти зневіреній матері поставити доньку на ноги, можуть внести свій посильний вклад. Номер карти Приватбанку 5168 7573 3950 6067 (мама дівчини, Дем’яненко Наталія Павлівна).

Як тільки Чехова скинула зайві кілограми, серед підписників її Instagram стали з’являтися недоброзичливці, які відкритим текстом заявляють, що разом з схудненням телеведуча втратила індивідуальність. Деякі фоловери навіть поставили Анфісі діагноз по фото, запідозривши анорексію.

11 червня Чехова вибухнула великим постом, давши відсіч недоброзичливцям:

Отже, друзі, що продовжують мені писати про те, що я стала анорексичкою, втратила індивідуальність, стала як всі… Авторитетно заявляю, дівчина з ростом 163 і вагою 63-65 (він варіюється протягом місяця) і розміром 44-46 НЕ може вважатися анорексичкою! За нинішніми канонами, я навіть продовжую вважатися plus size. І ще раз повторю, я не худла спеціально!

Телеведуча підкреслила, що не сидить на дієтах, але стежить за своїм харчуванням. Практичними порадами з підписниками Чехова ділитися не стала, однак пообіцяла, що одного разу розповість про те, що допомогло їй схуднути.

На думку поліції, Катерина Лактіонова померла від цього стану, і в воду її кинула матір, повідомляють італійські ЗМІ.

Тіло в валізі, загорнуте у чорний пластиковий мішок, знайшов рибалка 25 березня.

Гульнара Лактіонова зізналася про свій вчинок другу, повідомляють ЗМІ.

Під час розтину свідчень насильницької смерті не знайшли.

Газета Corriere Romagna повідомила, що друг родини був занепокоєний тим, що від 10 березня нічого не чув від матері та доньки, а потім дізнався про жахливу знахідку.

Він кілька разів дзвонив матері, і врешті-решт вона розказала, що тіло Катерини принаймні тиждень пролежало у будинку, а потім вона поклала його у валізу і кинула в воду.

За повідомленнями, незадовго до того, як тіло знайшли, 48-річна Гульнара Лактіонова повернулася до Росії.

Вона сказала адвокатам, що “втратила розум” і що “світ розпався на шматки”, передає новинна агенція ANSA.

У 2015 році Катерина Лактіонова ненадовго потрапила у лікарню в Італії. Також вона хотіла отримати посвідку на проживання, щоб продовжити лікування від анорексії, повідомляє ANSA.

Російський канал NTV цитує слова Гульнари Лактіонової: “Я нічого не знаю. Нічого не пам’ятаю”.
Італійські правоохоронці продовжують розслідування.

So yesterday I did a bopo wardrobe blitz. I got rid of everything that no longer fits because of this beautiful bit of extra chub I’m rocking lately. I didn’t vow to diet myself back into the clothes like I used to. My peace of mind is way more important than any piece of fabric! During the clear out I found these – my old Spanx. I used to squeeze myself into them every single time I wore a dress, because I bought into the idea that if my stomach wasn’t flat, I wasn’t worthy of being seen. I’d go hungry all day, sweat my life away, and take a million trips to the bathroom just to roll them back up. I wish I could have realised that it was okay to just wear the damn dress and let my stomach be free! I didn’t need to look as toned as possible to deserve going out. I didn’t need to live in fear of being caught at the wrong angle and someone seeing that *GASP* MOST TUMMIES ARE NOT COMPLETELY FLAT. And I seriously could have saved myself from so much dehydration. So the Spanx were the final thing on the clear out pile. And if you’re still holding onto items of clothing that only serve to make you uncomfortable and look smaller than you are, take this as your permission to get rid of them. Sure, if they bring you joy, keep them, but if they don’t, let them go. And let those glorious tummies be free! 💜💙💚🌈🌞 Undercrackers by @curvykate ✨

Допис, поширений Megan Jayne Crabbe 🐼 (@bodyposipanda) Лют 20, 2017 о 12:52 PST

Меган Джейн Кребб захворіла на анорексію в 14-річному віці. Зараз їй 23, вона жива, здорова та веде “бодіпозитивний” блог.

Нещодавно Меган розбурхала мережу, запостивши в своєму Instagram колаж, своє фото “до” та “після”. Про це пише The Huffington Post.

On the left is me 2 1/2 years ago, just before I found body positivity, and on the right is me today. You’ll probably notice the most obvious thing I’ve gained between these two pictures: weight. But there are so many other things I’ve gained as well. I’ve gained mental freedom. I’ve gained self love. I’ve gained my life back after so many years of believing that I wasn’t worthy of living it because of how my body looked. I know the world wants you to believe that the less you weigh the happier you’ll be. I know I’m supposed to feel ashamed of this transformation. I’m supposed to vow to lose the weight, I’m supposed to spend my life chasing the body on the left and buying into the idea that I’ll be more valuable once I get there. But I’m not going to do that. Instead I’m going to tell you what I learnt from all those wasted years chasing washboard abs and dropping numbers on the scale: happiness is not a size. Weight loss does not cure self hatred. Mental health matters more than a dress size does. And we are all so worthy of self love exactly as we are. It’s time we took a stand and refused to keep hurting ourselves in the pursuit of a ‘perfect’ body that doesn’t even exist. It’s time for us to realise that we’re already good enough. It’s time for us to take our power back. 💜💙💚🌈🌞

Допис, поширений Megan Jayne Crabbe 🐼 (@bodyposipanda) Січ 29, 2017 о 12:11 PST

“Ліворуч я 2 з половиною роки тому, незабаром після того, як віднайшла позитивне ставлення до власного тіла, а праворуч я сьогодні. Ви, певно, помітили найочевиднішу річ, якої я набула в проміжку між цими фото: вагу. Але також я набула ще багатьох речей. Набула ментальної свободи. Набула любові до себе. Отримала назад своє життя, після років віри в те, що я негідна жити через те, як виглядало моє тіло”, – написала Кребб.

“Я знаю, світ хоче, щоби ви вірили в те, що чим менше важитимете, тим щасливішими ви будете. Знаю, що від мене очікують, що я соромитимуся цієї трансформації. Що заприсягнуся скинути вагу, що проведу моє життя в гонитві за тілом на лівій фотографії та куплюся на ідею, що стану ціннішою, як його здобуду. Але я цього не робитиму”, – запевнила дівчина.

Зі слів Меган, за роки, змарновані у боротьбі за “кубики” та зменшення цифр на вагах, вона усвідомила дуже важливу річ: щастя – це не розмір.

“Втрата ваги не вилікує ненависті до себе. Психічне здоров’я важливіше за розмір сукні. І всі ми варті того, щоби любити себе такими, якими ми є. Настав час нам відстояти свою думку та відмовитися продовжувати кривдити себе у гонитві за “досконалим” тілом, якого навіть не існує. Час усвідомити, що ми й так достатньо хороші. Час повернути собі силу”, – закликала блогерка.

Lately there are a lot of people who come here and tell me that I’m doing it wrong. That there’s nothing bad about dieting or wanting to lose weight. That I shouldn’t be celebrating the body types I do. That I’ve gone ‘too far’ or that I’m promoting the wrong things. But here’s the reality: there are so many spaces you can go to and be congratulated on weight loss. There are millions of diet plans, endless articles on getting the ‘perfect’ body, and countless images of the body type our culture teaches us we should all strive for. Those are the spaces I grew up around, and boy did I learn the lesson well. I learned how to lose weight, I learned how to hate my body, I learned that chasing thinness was the only way to be beautiful, and the only way to be happy. It’s taken me a LONG time to unlearn those lessons. And I plan on showing as many people as I can that they can unlearn them too. Because honestly? We all deserve so much better than how we’ve been taught to see ourselves. The body positive community is our safe space. It’s the one corner of the internet you can go to where no matter how you look, you’re good enough. It won’t pressure you into believing that you can only be happy once you’re smaller. It won’t shame you for how many calories you eat or how many miles you can run. It won’t tell you that your value lies in whatever number comes up on the scale. It’s the space that I needed so badly all those years ago. So you can think that I’m doing this wrong all you like, I’ll keep going. I’ll keep creating a safe space where that girl on the left can’t be hurt anymore. And for all of you out there who’ve never been told before that you’re good enough already. You will ALWAYS be good enough here. 💜💙💚🌈 ✨P.S. YOU DO NOT HAVE TO LOOK LIKE THE PICTURE ON THE LEFT FOR YOUR STRUGGLES TO BE VALID! EATING DISORDERS COME IN ALL SHAPES AND SIZES, THIS IS ONLY ONE REPRESENTATION. EDs ARE MENTAL ILLNESSES, NOT WEIGHTS. WHATEVER SIZE, YOU ARE WORTHY OF RECOGNITION AND SUPPORT. SENDING SO MUCH LOVE TO ALL MY ED WARRIORS ✨

Допис, поширений Megan Jayne Crabbe 🐼 (@bodyposipanda) Січ 9, 2017 о 11:09 PST

Одначе далеко не всі інтернет-користувачі погодилися з Меган. Її пост став “вірусним” у Instagram, та в деяких коментарях дівчині докоряли тим, що “ліва” вона значно гарніша, та питали, нащо вона себе занапастила. Дівчина вирішила відповісти на ці закиди.

“Зажди, тож ти просто вирішила занапастити своє тіло?” Ха, я просто покинула катувати себе щодня за те, що не вписувалася в образ, яким ніколи й не мала бути”, – відказала Кребб.

“Ти могла лишитися такою ж та любити своє тіло, ти не мусила ставати жирною.” Я могла лишитися такою ж та скотитися по спіралі до розладу харчової поведінки, який мало не вбив мене в 15 років. Я могла продовжити морити себе голодом та щодня по кілька годин одержимо тренуватися, але це ніколи не привело б мене до любові до себе. Не мало зачення, скільки ваги я скидала, завжди було, що ненавидіти. І, звісно, людям не потрібно набирати вагу, щоби почати себе любити, просто це те, чого потребувало моє тіло, щоби відповідати моїй ментальній свободі. Це моє щасливе тіло”, – пояснила вона.

“Але ж ти точно не можеш бути щасливою, виглядаючи так, як зараз, я б ніколи не змогла бути щасливою в такому тілі.” Я теж не думала, що буду, але виявилося, що щастя – це не розмір. А я змарнувала надто багато років, вірячи в протилежне”, – зазначила Меган.

І саме тому, додала дівчина, вона не облишить переконувати людей у тім, що вони заслуговують на щастя такими, які є, не “через 10 фунтів”, а вже зараз. А що стосується злих коментарів – то вони лише зміцнюють бажання Меган іти вперед.

Нагадаємо, американський педіатр дала поради батькам, як говорити з дітьми та вразливими підлітками про вагу, не культивуючи в них почуття провини за потяг до “поганої” їжі.