“Впаде велика армія”. Такий текст прочитали науковці на глиняних табличках, які були знайдені в Іраку понад 100 років тому. Видається, що в тексті, якому понад 4 тисячі років, було зашифровано пророцтво для світу.

Про те, що вдалося прочитати науковцям на стародавньому артефакті, розповіла Вікторія Гнатюк в ексклюзивному огляді на YouTube-каналі TSN.UA.

Що знайшли археологи

Цьому тексту уже 4000 років та досі ніхто не міг зрозуміти, що там написано. Він розміщений на чотирьох глиняних табличках, які знайшли в Іраку понад 100 років тому, текст написаний клинописом – мовою писемності, що використовувалася на стародавньому Близькому Сході.

За словами експертів, текст пророцтв пов’язує падіння держав і царів з рухом Місяця і місячними затемненнями.

Крім цього, як пише видання Mirror, у ньому розкриваються прикмети смерті та руйнувань.

Дослідження, опубліковане в Journal of Cuneiform studies, показує, що таблички, які є частиною колекції Британського музею, демонструють “найстаріші приклади збірників прикмет про місячні затемнення, які коли-небудь були виявлені”.

Які пророцтва були в тексті
Ось що розшифрували в одній із прикмет: “Затемнення затьмарюється від свого центру одночасно [і] прояснюється одночасно: помре цар, знищення Еламу”. Це стосується цивілізації, яка існувала на території сучасного Ірану.

Інше пророцтво говорило, що “на землю нападе рій сарани”, а також “загине худоба” і “впаде велика армія”. В іншій прикметі йшлося, що регіони Субарту і Аккад зіткнуться з руйнуванням, якщо “затемнення почнеться на півдні, а потім проясниться”. Мор, смертельна хвороба, що містить бубонну чуму, спричинить хаос, якщо буде “затемнення у вечірню варту”.

“Витоки деяких прикмет, можливо, криються в реальному досвіді – спостереженні передвісника, за яким слідувала катастрофа. Більшість прикмет, ймовірно, були визначені за допомогою теоретичної системи, яка пов’язувала характеристики затемнення з різними прикметами”, – говорять дослідники.

Припускають, що таблички, ймовірно, були написані за часів Вавилонської імперії, яка існувала приблизно від 1890 року до н.е. до 224 року н.е. Експерти Джордж і Танігучі кажуть, що люди того часу вірили, що “події в небі були закодованими знаками, розміщеними там богами як попередження про майбутні перспективи тих, хто живе на землі”.

“Ті, хто радив цареві, спостерігали за нічним небом і звіряли свої спостереження з академічним корпусом текстів про небесні явища”, – говорять дослідники.

Як уникали “небесної кари”
Подальша перевірка прикмет здійснювалася за допомогою процесу, відомого як “екстиспіція”. За словами Джорджа і Танігучі, він містить огляд нутрощів тварин, щоб “визначити, чи загрожує королю реальна небезпека”.

Згодом люди могли спробувати виконати ритуали, щоб уникнути поганої прикмети, що насувалася.

Стародавні цивілізації були вправними у передбаченні затемнень і подбали про те, щоб “призначити запасних царів, які б прийняли на себе основний тягар божого гніву”. Справжній цар залишався неушкодженим, а безперервність державної політики гарантувалася. Бідолаху, якого призначили замість царя, вбивали. Таким чином, прикмета завжди була правильною.

Найдавніший календар
У серпні 2024 року археологи заявили, що у поселенні Ґьобеклі-Тепе у Туреччині виявили найдавніший календар у світі, якому вже понад 12 тисяч років.

Як пише Daily Star, група дослідників з Единбурзького університету вже вивчила 365 символів “V”, які вигравірували на кам’яному стовпі на місці давнього храму. Вони стверджують, що він міг діяти як сонячний календар із символами, що становлять один день. Він також містив 12 місячних місяців та 11 додаткових днів.

Відкриття свідчить про те, що у стародавніх людей були точні способи вимірювання часу за 10 000 років до того, як запис дат було вперше задокументовано у Стародавній Греції 150 р. до н. е.

Свідчення про руйнівну комету
Дослідники вважають, що тут збереглися свідчення про зіткнення рою фрагментів комети із Землею майже 13 000 років тому. Вважається, що удар комети спричинив мінільодовиковий період, який знищив багато видів великих тварин.

Також вважається, що удар міг спровокувати зміни у способі життя тогочасних людей та призвести до виникнення землеробства та стати поштовхом до зародження цивілізації у Західній Азії. Експерти вважають, що спустошення, спричинене кометою, змусило давніх людей перейти до створення постійних поселень.

“Схоже, мешканці Ґьобеклі-Тепе були уважними спостерігачами за небом, чого й слід було очікувати з огляду на те, що їхній світ був спустошений ударом комети. Ця подія могла послужити поштовхом до виникнення цивілізації, започаткувавши нову релігію та мотивуючи розвиток сільського господарства для боротьби з холодним кліматом. Можливо, їхні спроби записати побачене стали першими кроками до розвитку писемності”, – говорить доктор Мартін Світман зі Школи інженерії Единбурзького університету, який керував дослідженням.

На території Києво-Могилянської академії археологи проведуть розкопки на місці залишків Богоявленського собору та спробують знайти могилу гетьмана Петра Сагайдачного.

Про це повідомила директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова.

За однією з гіпотез, під час спорудження мурованого Богоявленського собору поховання гетьмана Петра Сагайдачного було перенесене.

За словами Марини Соловйової, археологічне вивчення залишків собору зможе допомогти визначити розташування могили славетного гетьмана.

Богоявленський собор — головний храм Києво-Братського монастиря, збудований на місці ранішої дерев’яної церкви. Його побудували за меценатської допомоги гетьмана Івана Мазепи протягом 1690—1693 років. У 1935 році його знищили більшовики. Вважається, що гетьмана Петра Сагайдачного поховали в соборі біля його південної стіни.

У 2022 році Богоявленський собор внесли до переліку об’єктів культурної спадщини міста Києва, а у 2023 році — до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Про це йдеться на сторінці археологічної пам’ятки “Мамай-гора” у Facebook.

Археологи зазначають, що поховальний комплекс складався з двох могил, одну з яких давно розграбували. Але друге поховання залишилось неушкодженим, та містить багато унікальних знахідок.

У могилі археологи знайшли кістки юнака 18-20 років, ймовірно, зброєносця видатної людини, похованої у центральній могилі.

“Він був вершником, майстром як ближнього, так і дального бою. Про це свідчить інвентар, що супроводжував його до потойбіччя”, – йдеться у повідомленні.

Крім того, у похованні виявили рідкісну для скіфів сіроглиняну амфору, яка матиме визначну роль у датуванні комплексу. У могилі були також уламки кістяних псаліїв і застібки для кінської вузди. Із зброї – залізна бойова сокира, бронзові та кістяні стріли, і окраса всього комплексу – скіфський короткий меч акінак із золотими обкладками, листами руків’я, перехрестям та ковпачком для вістря.

У похованні також знайшли прикраси – намисто зі склопасти, підвіски з зубів благородного оленя, золоту сережку та золоту підвіску із крейдяною вставкою.

Крім унікальних знахідок, комплекс має додаткову цінність, оскільки поглиблює час зародження скіфського могильника на Мамай-Горі до VI ст. до н.е., тоді як більшість знайдених пам’яток скіфської доби тут датуються IV-III ст. до н. е.

Знайдений могильник складається з чотирьох стін, які стоять вертикально, і двох перекриттів. Гробниця, збудована з каміння великого розміру. Вони створені з добре обробленого пісковика.

На думку дослідників з Національного центру з охорони культурної спадщини Грузії, будова гробниця може відноситься до типу колективних поховань, поширених в ранні Середні віки.

Всередині могильника експерти виявили кістки чотирьох осіб – трьох дорослих і одного підлітка. Всі вони були поховані за християнським звичаєм. У поховання проникали грунтові води, через що останки погано збереглися. У зв’язку з цим дослідникам не вдалося вийняти кістки і скелети. Вчені змогли очистити гробницю і зробити знімки. Після цього могильник закрили, залишивши останки знайдених людей всередині.

При подальшому огляді території археологи поруч із гробницею знайшли ще одну. Вона була повністю зруйнована трактором під час обробки землі.

Вчені відзначили, що подібні знахідки не можна назвати рідкістю, але інформація про них рідко оголошується.

Ісая жив у 8 ст. до н.е. Він напророчив царю Єрусалима Єзекії перемогу і той не здав місто під час сyтuчки з ассірійцями.

«Ангел Господній» вберіг місто і народ від зaгuбeлі. Однак деякі історики кажуть, що Єзекія просто заплатив велику данину вoрoгам.

Тож, археологи вважають, що напис на виявленій знахідці «Ісая пророк» (Yesha’yah [і] NVY) свідчить про правдивість історії.

Ім’я Ісая перекладається з давньогрецької як «Господь pятує». А друга частина відбитка виразно позначає «пророк». Це слово може писатися як з символом «Алеф», так і без.

Канцелярія була місцем роботи для чиновники часів п’ятої династії Стародавнього Єгипту. У ній зберігалися скарби.

Комплекс є найдавнішим фактом існування цивілізації в Бехдеті.

Раніше на території міста відкопали житлові будинків, комору і адміністративні приміщення. Вони були побудовані за фараона Джедкара Ісесі, який правив у 2414-2375 роках до нашої ери.

У канцелярії обліковували скарби і зразки порід, які фараон захоплював у військових походах. Там знайшли артефакти з Синаю, узбережжя Червоного моря, Близького Сходу і Африки.

У Луксорі, Єгипет археологи відкрили 2 гробниці.  Їм обом 3,5 тис. років. Одна з гробниць має 5 входів. У ній виявили мумію. Припускають, що вона належить чиновнику епохи Нового царства Джехуті Місу.

Сенсацією завершилися цьогорічні археологічні розкопки на всесвітньо відомому Більському городищі, що у Котелевському районі. Там харківські науковці знайшли унікальне для лівобережжя України скіфське золото.

Місто Гелон почали вивчати науковці сто десять років тому. За цей час тут працювало чимало різних експедицій, але нікому ще не вдалося знайти таку кількість золотих прикрас. Коштовності просто сипалися з одного майже непримітного, невиразного кургану на некрополі Скоробір. Це сталося в останній день роботи експедиції – розповіла журналісту полтавської філії НТКУ «Лтава» керівник експедиції Ірина Шрамко:

            – Мы ехали сюда на курган, а по телефону Станислав Анатольевич сказал что нашел золотую бляшку с изображением козлика. Я подумала что он шутит.

  – Я никогда столько не находил золота я один раз нашел бляшку размером сантиметр на сантиметр а здесь их несколько десятков, – розповідає Станіслав        Задніков старший науковий співробітник  музею археології Харківського національного університету ім. Каразіна.

Витривалі археологи настільки втомилися, що визбирували золоті прикраси лежачи. Як і більшість курганів,  цей  був пограбований ще за скіфських часів.

        –   Не пройшло пару днів, коли обласні депутати на сесії відновили реальну підтримку археології на Полтавщині, як відразу «дух археології» віддячив! Поховання другої              половини 7 століття до нашої ери. і близько 30 золотих виробів, в скіфському звіриному стилі. На Лівобережній Україні такого ще не було!, — розповів заступник     голови     Полтавської обласної ради Анатолій Ханко.

Поблизу славнозвісного городища у Більську Котелевського району планують створити археологічний музей. Артефактів для нього достатньо, але вчені сподіваються, що найцікавіші знахідки ще вдасться віднайти. Величезний археологічний комплекс досліджують уже понад сто років. Але більшість цікавих знахідок ще не розвідані, вважають науковці.

Різноманітні знахідки, виявлені під час розкопок, засвідчують, що городище виникло на зламі двох епох, коли відбувався перехід від бронзового до залізного віку. Освоєння заліза спричинило бурхливий розвиток продуктивних сил і, звичайно, викликало великі зміни в житті населення Східної Європи. У ранньому залізному віці у лісостепу існувала і розвивалася своєрідна культура осідлих землеробів, культура складна і мінлива. Саме Більське городище було великим поселенням міського типу до IV-III ст. до н.е.

Під час археологічних досліджень нашарувань Більського городища виявлено багато решток житлових, господарських і культових споруд різних типів. Фахівці тзазначають, що городище було великим торговельним і ремісничим центром раннього залізного віку.

джерело https://tribuna.pl.ua

Російські археологи виявили на березі озера Байкал парне поховання чоловіка і жінки. У похованні також було знайдено артефакти з рідкісного білого нефриту. Вчені оцінюють вік останків в 4000-5000 років, повідомляє Depo.Полтава з посиланням на N+1.

Археологи припускають, що останки належать літньому чоловікові і його дружині або наложниці.

В очній ямці чоловічого скелета вчені знайшли кільце, зроблене з білого нефриту. Ще три кільця лежали у нього на грудях. На думку археологів, вони могли бути пов’язані з уявленнями давніх людей про потойбічне життя. В колінах скелета знайшли шкіряний мішечок з металевими інструментами невідомого призначення.

На черепі і на ногах чоловіки були підвіски із зубів мускусного і благородного оленів. Мабуть, підвіски прикрашали головний убір і взуття. Поруч з жіночим скелетом лежав нефритовий ніж близько 13 сантиметрів в довжину і семи сантиметрів завширшки.

Мис з видом на Байкал, де було знайдено поховання, служив місцем для поховань і релігійних ритуалів ще з часів неоліту. “У могилі ми знайшли скелети чоловіка та жінки, вони лежали на спині головою на захід, тримаючись за руки”, – каже керівник розкопок Дмитро Кичигин з Іркутського Національного Дослідницького Технічного університету. Щоб визначити точний вік померлих, археологи відправили зразки кісток в Канаду на радіовуглецевий аналіз.

Орієнтовна площа всієї замкової території — 1,5 га, розвідкові роботи археологи провели на ділянці розміром 70х70 м. Знайшли потужні відклади культурних нашарувань і рештки мурованих будівель, які попередньо відносять до ХVІІ — ХVІІІ ст.

Територія є досить перспективною для проведення археологічних досліджень рівненського замку, зазначають археологи.

Серед археологічних знахідок переважають матеріали ХVІІІ — початку ХІХ ст., зібрано досить виразну колекцію глиняного посуду ХVІ — ХVІІ ст. Проте були знахідки і первісної доби — уламки ліпних посудин і вироби із кременю мідного віку 4 тис. до н. е. Знайшли також уламки посудин пізнього римського часу (ІІІ — V ст.).