Про це повідомив Олег Сенцов у Facebook.

Що відомо про старшого сина Олега Сенцова
“Сьогодні стало відомо, що Влад зміг вступити в університет Карпенко-Карого на бюджет. Син з такої нагоди жарить дома відбивні”, – написав Сенцов.

Відомо, що Владу було три роки, коли йому поставили діагноз аутизм, тоді сім’я ще жила у Криму. Зараз хлопцю – 19 років.

“Важко прийняти, що твоя дитина не така як інші, але ще важче боротися з хворобою від якої немає ліків. Влад не розмовляв до шести років, не вмів грати іграшками, а просто кидав їх та ходив безцільно по колу. Ми теж ходили по безкінцевому колу лікарів, пробуючи усі методики, які тільки існували”, – пише Сенцов.

Влада вигнали з двох звичайних дитсадків і він опинився в спеціалізованому. Тоді його стан вдалося стабілізувати.

“Він заговорив, мало та погано, але заговорив. Почались щоденні зайняття, переважно вдома, де годинами йому доводилося втовкмачувати елементарні знання. Потім була спецшкола, він пішов на рік пізніше, тому що затримка розвитку була очевидна. Школа дала більше ніж лікарні, і ми поступово зменшували прийом ліків. Влад став кращим учнем, почав ходити в театральний кружок, який було сформовано для таких, особливих діток”, – поділився спогадами Олег.

При цьому він додав, що навіть у спецшколах є булінг.

“Я ніколи не забуду той ранок, коли Влад сказав, що не хоче йти туди, бо інші хлопці називають його “дурачком”, – пише Сенцов.

Політичне ув’язнення розлучило батька з сином на 5 років
Після цього відбулася окупація Криму й Олег став політичним в’язнем в РФ, через свої погляди. Тюрма розлучила його з сином на п’ять років.

“Після мого звільнення забрати його в Київ було справою нелегкою, але ми зробили це. Тут він пішов в звичайну школу, де йому не робили потурань, тому знов було важко. Він майже не знав українську, але вивчив її та вирішив поступати на художника театру ляльок”, – повідомив Олег.

Він додав, що з дитинства Влад любив дві речи: казки та малювати.

“Йому 19 років і він продовжує любити те саме, тому що досі живе як дитина. Можливо він залишиться таким назавжди, але головне, щоб він залишався такою ж світлою дитиною”, – написав Сенцов.

Чим особливі люди з аутизмом
Аутизм (розлади аутистичного спектра (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

Більшість людей з аутизмом мислять візуально, картинками, алгоритмами чи схемами. Інші ж люди вчаться комунікувати завдяки словам і словесним конструкціям, тому наші думки будуються навколо речень і слів.

Через таке мислення, люди аутистичного спектра фокусують увагу на іншому. Вони спершу сприймають деталі, а потім бачать загальну картинку. Саме завдяки такій увазі до деталей, серед людей з аутизмом є багато талановитих людей, зокрема художників.

У Києві під час ярмарку українських брендів “Всі. Свої” охоронець вивів дитину з аутизмом за межі будівлі, в якій відбувалася подія.

Про інцидент повідомила психологиня Світлана Абалова, яка є матір’ю дитини з аутизмом.

За словами жінки, вона разом з дітьми підійшла на терасу, щоб купити смаколиків “для підзарядки”.

“Діти чекали: донька розмовляла, Марк ходив туди-сюди під музику на терасі, поки я на відстані кілька метрів робила замовлення. Обертаюсь, а Марка немає, ми подумали, що він пішов до вбиральні і чекали на нього. Аж поки не стало дивно, що його немає”, – згадує Світлана.

Вона наголошує, що знайшла свого сина за межами маркету на вулиці Десятинній.

“Його вивели і не впускали, бо цитую: “Він ходить і засмучує людей цим”, – розповідає мати.

Згодом охоронець також не пускав жінку з сином назад до маркету та залякував її. При тому, що донька Світлани лишилась всередині. Жінка наголошує, що подібні дії є порушеннями базових прав людини.

“Усвідомлюючи, що син має особливості розвитку, його вивели силоміць з будівлі, чим насправді піддали його ризику. Пощастило, що він добре розуміє правила поведінки на вулиці та не пішов собі кудись, при цьому ніхто не намагався знайти мене для пояснень. І це порушує безбар‘єрність”, – каже Світлана.

Після вчинку охоронця, розповідає Світлана, син був засмучений і, на щастя, просто сів під дерево.

Згодом бренд перепросив перед Світланою. Представники маркету “Всі. Свої” зазначили, що ця ситуація неприпустима.

“Один з охоронців, з яким ми співпрацювали в межах івенту, жахливо повівся із сином пані Світлани, вивівши його з маркету неправомірно та безпідставно, тим самим потенційно наразивши на небезпеку. Нам неймовірно прикро, соромно та болісно, що це не просто трапилося на локації наших маркетів, а що така поведінка для когось досі допустима”, – написали представники маркету.

У бренді “Всі. Свої” розповіли, що припинили роботу з цим підрядником та готові сприяти роботі правоохоронців, якщо Світлана Абалова подасть заяву до поліції.

“Наша команда намагається сконтактувати з пані Світланою, аби перепросити особисто. Розуміємо, що в такій ситуації наших вибачень замало, втім, якщо пані Світлана дозволить, спробуємо загладити провину”, – додали в маркеті.

Про це повідомляється в сюжеті Магнолії-ТВ.

Як все почалося
Друга дитина у Вікторії народився 9 років тому і вона була дуже бажаною. Її щастю не було меж, але потім малюк став поступово змінюватися.

“У три роки йому поставили діагноз. Ми почали шукати заклади, Дошкільні, які б могли йому забезпечити розвиток елементарний. Ми досі не знайшли в Україні таких установ. Всі навіть спеціалізовані садки вважають, що Захар занадто складний для них”, – розповіла мама Захара.

Справа ще й у тому, що син Вікторії – гіперактивний. Його не хотіли брати в садочки і спеціалізовані установи в такому стані, а час все йшов.

Сили закінчилися
Коли Захару виповнилося 7 років – жінка наважилася на серйозний крок і в розпачі віддала сина в інтернат. У Києві жоден з інтернатів не погодився взяти дитину, відповіли згодою тільки за 350 кілометрів від столиці.

Через рік в інтернаті мати не впізнала свого сина, він схуд, був виснаженим і постійно просив їсти і пити. Також дитина практично не реагувала ні на що. Мати забрала його звідти й зараз він з нею. Вікторія зізнається, що у неї немає сил і можливостей справлятися з сином вдома, адже їй потрібно працювати, а допомоги від держави немає.

В Україні просто не передбачені установи, де б така дитина могла перебувати вдень.

Точні причини аутизму досі не встановлені. Сучасні дослідження доводять, що аутизм – це генетичне захворювання. Однак розвиток аутизму відбувається на фоні соціальних чинників, поганого стану екології, впливу медикаментів, тощо. Тож вилікувати аутизм нереально, але можна значно полегшити перебіг захворювання. Отже основні (не генетичні) причини, які можуть сприяти виникненню аутизму: порушення харчування й обміну речовин; потрапляння в організм важких металів, нейротоксинів, схожий вплив можуть мати ліки, які приймають вагітні під час загрози переривання вагітності; біохімічні чинники (неправильний обмін ферментів, тощо); порушення мозкової діяльності; порушення кісткового і загального моторного розвитку; сучасний темп життя: стреси, нервозність, перевтома.
Науковці вважають, що найімовірніше аутизм виникає при поєднанні генетичних факторів і несприятливого зовнішнього впливу (від поганої екології до медикаментів під час вагітності).

Варто зауважити, що стосунки у родині (між членами родини і з дитиною зокрема) не мають впливу на виникнення аутизму. Також не підтвердженим є міф про зв’язок аутизму і вакцинації.

Аутизм проявляється вже з перших місяців життя немовлятка. Помітити його можна за розвитком мови, поведінки дитини. Однак поставити діагноз може лише кваліфікований лікар – дитячий психіатр. Тож батькам не варто панікувати завчасно, треба пам’ятати, що діти розвиваються по різному. Однак, якщо у батьків є певні підозри, варто перевіритися. Адже раннє втручання медиків, програми розвитку збільшують шанс на кращу адаптацію у суспільстві.

Симптоми аутизму проявляються здебільшого до 3 років. Найчастіше, дитина майже не говорить і поводиться не так, як її однолітки. Бувають випадки, коли дитина таки говорить. Але з часом ці навички втрачаються.

Дітки, хворі на аутизм, під час ігор часто монотонно повторюють одну і ту ж дію. Вони бавляться одні, їм не цікаві ігри з однолітками чи дорослими. Батькам варто звернути увагу на типові похитування, надмірну любов до гойдалок, особливу увагу до кількох предметів.

Малюки, які страждають розладом аутизму, не відкликаються на своє ім’я. З ними важко або неможливо встановити зоровий контакт. Вони часто мало жестикулюють, люблять приймати певні пози та фіксувати один вираз обличчя.

Статистика хворих на аутизм сильно змінювалася разом з дослідженнями захворювання. Загальна статистика говорить про 1 хвору дитина на 1 000. Однак, ці дані можуть змінюватися у великих межах. Зауважимо, хлопчики страждають на аутизм у 3-4 рази частіше за дівчаток.

Існує підвищений ризик захворюваності, якщо один із батьків сам страждає від аутизму чи були хворі у родині. Якщо перша дитина у пари хворіє на аутизм, то є ризик, що й друга дитина теж матиме відповідні розлади. Однак, це лише ризики, але аж ніяк не обов’язкова умова.

В Україні серед методів лікування переважає медикаментозний. Однак, часто цього не достатньо. Для ефективного лікування дітей з аутизмом потрібен комплексний підхід. З дитиною і батьками мають працювати лікарі, психологи, психотерапевти та логопеди. Також є велика кількість альтернативних методик. Проте наукових підтверджень їхньої ефективності немає.

Чим раніше хвороба виявлена, тим краще. Для цього батькам немовлят варто не пропускати планові огляди в педіатра і спеціалістів, звертати уваги на поведінку малюка.

Якщо аутизм таки виявлено, не варто впадати у паніку. З таким діагнозом можливе повноцінне, щасливе життя – за умови правильного підходу до дитини, інклюзивної освіти, втручання лікарів. Правильний підхід у ранньому віці до дітей з виявленими проблемами дозволяє їх повертати у коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.

Аутизм часто пов’язаний з певними відставаннями у розумових здібностях. Однак ця статистика не є стовідсотковою. Крім того, люди з аутизмом бувають часто дуже обдарованими і навіть геніальними в одній сфері діяльності. Вони повністю концентруються на ній і ігнорують діяльність поза їхнім колом інтересів.
Поважайте і любіть людей з аутизмом. Вони особливі і потребують особливого підходу, але це не робить їх гіршими.

Історію матері чотирьох дітей, яка живе неподалік Холта, що у Норфолку в Англії, публікує The Mirror.

“Якщо я попрошу вас уявити аутиста, більшість людей подумають про стереотипного гіка, який працює в ІТ, або якогось семирічного хлопчика. Але я не схожа на жодного з них”, – каже вона.

У дитинстві Лаура почувалася найщасливішою на однині, мало контактувала із дітьми у школі, була одержимою книгами та навчанням. Наприклад, вона читала словник від обкладинки до обкладинки.

При цьому дівчина все сприймала буквально. Тому коли читала книжки Джиллі Купер, які використовувала як навчальний посібник, думала, що всі мали поводитись як герої у її романах.

“Це призводило до непорозумінь”, – пригадує місіс Джеймс. Наприклад, у школі дівчина дивувалася, що її однокласниці щодо стосунків з хлопцями казали одне, але діяли по-іншому.

“Я ж дослухалася до серця, тому якщо мені подобався хлопець, я просто йому про це говорила”, – зізнається Лаура.

На відміну від більшості підлітків, дівчина ненавиділа ходити у клуби. Вона почувалась зле від нескінченної атаки запахів і звуків, та була надто перезбудженою.

Джеймс вважає, що школа не змогла навчити її так, як вона цього потребувала, тож після її закінчення вона працювала на дуже різних роботах та довго шукала себе.

“Я працювала у шлюбній агенції, була агентом з нерухомості та навіть особистим асистентом з покупок, де моя часто брутальна чесність не завжди допомагала”, – розповідає жінка.

При цьому вона була настільки сфокусована на роботі, що забувала одягнутись чи поїсти.

Також Лаура відхиляла запрошення на соціальні події, тому що не знала, як себе поводити і як говорити – для неї важким є зоровий контакт.

Зі своїм першим чоловіком Майклом жінка одружилась коли їй було лише 20, народила від нього двох дівчаток, однак вважає, що це було надто рано, бо хоча дуже любила своїх дітей, але шлюб розпався.

Згодом Лаура зустріла Тіма, з яким одружилася та народила йому ще двох синів.

Жінка, яка народила чотирьох дітей, та відповідно багато разів за життя була у лікарнях, каже, що їй часто ставили неправильні діагнози.

Ще у дитинстві лікарі діагностували у неї все – від синдрому тривожності до розладу харчової поведінки, тому що вона забувала поїсти.

У 2012-му Лаура захворіла і потребувала операції.

“Я завжди страждала від проблем з травленням. Я не могла перетравлювати їжу, як інші люди, і мені ставало гірше”, – пояснює вона.

Лікарі поставили їй діагноз синдром Елерса-Данлоса. Це рідкісне спадкове захворювання кишківника.

Саме тоді у жінки і виявили синдром дорослого Аспергера, який є однією із форм аутизму. Причому випадково.

У день, коли Лауру обстежували, вона мала бути голодною 24 години.

“Я справді зголодніла, і мені сказали, що для мене приготували сендвіч у кімнаті. Його там не було і я запанікувала. Медсестра підійшла заспокоїти мене, припускаючи, що я аутист, та сказала: “Не переживай, ми бачимо багато людей з аутизмом”, – розповідає Джеймс.

Після цього лікар відправив її до психіатра і після дуже довгих досліджень у липні 2015-го року їй поставили правильний діагноз.

Можливо так сталося тому, що рівень діагностики аутизму у жінок і дівчат набагато нижчий, ніж у хлопців та чоловіків.

Є багато жінок-аутистів, які настільки різні та відмінні від нейротипових, що їх вважають “нормальними”.

“Нарешті я дізналася, чому була такою…”, – каже Лаура. – “Я стала почуватись так, ніби маю відповіді. Я люблю тримати все акуратно, по галочках і коробках. Я люблю ярлики і все чітко розкладене. Я розкладаю свій одяг і мої лаки для нігтів за кольорами.

Мені подобається, що все залишається так, як було раніше. Тому я ходжу в те саме кафе, в один і той же час щоранку.

Баристи жартують, що могли б звіряти свої годинники зі мною”.

При цьому Джеймс зізнається, що терапія і написання книги про це, “Чудернацька дівчина”, допомогло їй дійти згоди з її пізнім діагнозом.

Також вона навчилась робити практичні зміни, такі як ставити будильники, які нагадуватимуть поїсти.

Озираючись назад, Лаура каже, що провела усе своє життя почуваючись іншою і намагаючись сховати свою інакшість, однак зараз зазначає, що бути аутистом дає чимало позитивів.

“Хоча я маю налагоджувати комунікації, моя здатність сфокусуватись означає, що я можу писати швидко і визначити тенденцію, перш ніж вона стане масштабною”, – пояснює жінка, яка наразі успішно працює піарницею.

Вона також вважає, що її захворювання зробило її кращою мамою, оскільки у неї спокійний і раціональний підхід до виховання дітей.

“Чи я хочу лікування для мого аутизму? Абсолютно ні. Це частина того, ким я є”, – підсумовує Лаура.

Це сталося ще у травні 2015 року. Те, що його кілька разів обізвали “тупим” та відмовили у зміні музичного супроводу, Аггарвала вкрай обурило і він вирішив не лишати це безкарним.

Кетан поскаржився керівництву тренажерного залу, однак там не відреагували, пише Bored Panda.

За допомогою бібліотечних книг та інтернет-ресурсів чоловік два роки готував позов проти Virgin Active, покликав їх до суду та виграв.

Він сам представляв себе у суді, отримав компенсацію £1390 та письмове вибачення від залу. Тренера, який так з ним повівся, – звільнили.

“Коли хтось дискримінує когось з психічними розладами, він не думає, що забирає чиїсь права. Було дивно подати позов і перемогти, але так має бути”, – пояснює 30-річний лондонець.

2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму.

“Українська правда. Життя” з нагоди цього дня також поговорила про міфи та факти про аутизм з Катериною Островською, яка працює з такими людьми.