Максим був поранений під час боїв за Маріуполь. Він, як і його побратими, вийшли за наказом з Азовсталі у травні 2022 року.

І ось уже 15 місяців він знаходиться в полоні, 15 місяців страждань і невідомості для рідних військового. 16-го серпня 2022 року Максим надіслав коханій смс-повідомлення, з того часу вона жодної звістки від хлопця не отримувала.

«Кожен з вас може говорити й нагадувати усім, що є такі люди, як він, що їм потрібна свобода, бо це цвіт нашої нації, якого тримають проти його волі!

Він неймовірно добра, щира, весела людина. Надзвичайний патріот своєї країни, вірний товариш і побратим. Хто знає Макса, той знає, що він завжди прийде на допомогу. Поширюйте, говоріть, не забувайте. Вірю, що разом ми зможемо його визволити, разом ми сила», – говорить його дівчина Дана.

На Запоріжжі попрощалися із бійцем полку “Азов” – Сергієм Бобрицьким на псевдо “Запорожець”. В останню путь його змогли провести лише за рік після загибелі. Його війна почалася у 2015, а закінчилася восьмого травня 2022 – у бункері “Азовсталі”, куди окупанти скинули вакуумну бомбу, яка спопеляє все живе, йдеться в ТСН.

На прощання із 53-річним Сергієм Бобрицьким родина чекала рік, бо пів року тривав ДНК-тест. Місяць тому їм повідомили про збіг.

Сергій Бобрицькій захищав Україну від 2015 року у лавах Нацгвардії, згодом приєднався до полку «Азов». У 2021 звільнився з війська, хотів зайнятися бізнесом. Втім, із початком великої війни не вагаючись повернувся на фронт. «Це чоловік широкої душі, ніхто не міг його відмовити, це було його рішення, він вважав, що зобов’язаний перед дітьми, онуками, рідною країною”, – каже родичка загиблого Ольга.

Побратим Володимир разом із Сергієм захищали Маріуполь у роті матеріального забезпечення полку «Азов», але були в різних бункерах «Азовсталі». Останній раз він бачив побратима у торік у квітні, коли той підвозив боєприпаси та рятував поранених. «Він там вивів одного хлопця, якого поранили, снайпер стріляв і він набрався сміливості і пішов, за шиворот його витягував», – розповідає побратим.

Удар вакуумною бомбою, який окупанти завдали 8 травня 2022 року по одному з бункерів «Азовсталі», забрав життя понад пів сотні військових, каже Володимир. «Це ж спалах випалює кисень, якщо ти за одну хвилину не зміг вибратись, ти непритомнієш і згораєш там», – додає чоловік.

У Сергія залишилася дружина та двоє доньок.

Військовий Ілля Самойленко, який захищав Україну ще з 2015 року та був одним з тих, хто до останнього знаходився у Маріуполі, став обличчям українського бренду Indposhiv. Військовий, якого вдалося звільнити з російського полону, втратив на війні руку та око.

“Обличчям нашої нової кампанії для Indposhiv Bespoke став Ілля Самойленко – захисник України, військовий з полку “Азов” із позивним “Гендальф”. Він з дитинства цікавиться історією одягу та любить якісні костюми… За вісім років війни Ілля змінився. Він пережив полон. Втратив руку і око. Для нього ми створили вдосконалену конструкцію одного з рукавів для зручності та ідеальної посадки”, – зазначили в Indposhiv.

Захисник Маріуполя знявся у відео, у якому він поділився думками щодо військових. Він розповів про те, що відчувають люди, які боронять нашу землю.

На сторінці бренду також зазначається, що їхня мета – надати людям можливість жити “нормальним життям”, навіть якщо довкола трапляються “ненормальні обставини”.

Ілля Самойленко – що про нього відомо
Військовому Іллю Самойленку 28 років. Він пішов на фронт у 2015 році. Самойленко вступив до лав полку “Азов”, там він став заступником командира взводу.

У 2017 році військовий підірвався на міні. Внаслідок цього Самойленко отримав сильні поранення. Він втратив руку та око. Військовий пройшов через важку реабілітацію, йому встановили титаново-сталевий механічний протез, а втрачене око замінили скляним протезом. Самойленко перевчився стріляти та цілитися лівим оком. У 2021 році військовий поїхав за кордон та почав там працювати у міжнародній компанії. Проте у 2022 році, з початком повномасштабної війни РФ проти України, він вирушив на Батьківщину та повернувся в “Азов”.

Самойленко перебував на “Азовсталі”. Захисник Маріуполя потрапив у російський полон, у вересні 2022 року військового вдалося повернути.

Що відомо про Мар’яну Мамонову – читайте у матеріалі нижче.

Мар’яна Мамонова родом із Млинова Рівненської області та з дитинства мріяла стати лікарем. Тому вона закінчила Тернопільський медичний університет, а згодом навчалася у Київській військовій академії. Працювати її відправили до Бердянська і через три роки Мар’яна стала медичним офіцером. Весною 2022 року вона потрапила в полон у Маріуполі.

Як розповіла мама Мар’яни у коментарі “Суспільне”, доньку перші дні війни зустріла у Маріуполі. На зв’язок із рідними вона виходила, але не часто. В останній розмові вона розповіла рідним, що вагітна.

31-річна Мар’яна дізналася про свою вагітність під час служби, перебуваючи під обстрілом у підвалі “Азовсталі”.

Згодом стало відомо від сестри Мар’яни Ганни Марцинкевич, що військовий медик потрапила в полон. Про дівчину написали у російських ЗМІ.

“Ми дізналися її там, тому що вона у нас така маленька, тендітна. Вона стоїть у такому великому бушлаті, і ми зрозуміли, що це вона, на її голос. тут жінка, вона відповіла: так, тут є жінка. Вони запитали, чи все добре, і вона відповіла, що у неї все добре”, – розповіла Марцинкевич.

Також стало відомо, що Мар’яна Мамонова опинилася у колонії в Оленівці. Про це розповіли військові, які повернулися додому під час обміну наприкінці літа.

“Вони підтвердили, що справді така перебуває в полоні, вона вагітна, на сьомому місяці, що їй уже в жовтні потрібно народжувати й вона сильно переживає, що її не встигнуть обміняти”, – додала сестра Мамонової.

Батько Мар’яни також переживав з приводу пологів та свого майбутнього онука. Володимир Черепушко боявся, що коли народиться малюк, окупанти його заберуть і більше ніхто і ніколи його не побачить.

Під час обміну полоненими Мар’яна вийшла першою – з усмішкою на обличчі. До неї одразу ж кинулась лікарка.

Відомо, що у полоні росіян перебуває близько 50 жінок-військовослужбовців. Вагітних було троє – їх усіх повернули додому 21 вересня. Окрім Мар’яни Мамонової, вдома народжуватимуть своїх малюків Яна Шумовецька та Анастасія Черненька.

Старший син Дмитро, загинув у 2014 році, виходям з Іловайська. Менший Денис, загинув 20 березня на “Азовсталі”.

Тепер Галина питає себе навіщо їй тепер жити, якщо її дітей більше немає.

24 лютого Денис та його побратими були в казармі коли все почалося. Через деякий час казарма згоріла і вони перебралися на “Азовсталь”.

Денис загинув, бо не зміг полишити СПГ, яку освоїв за декілька до смерті. Мати Галина рада що син хоча б не мучився, коли помирав, бо був непритомний.

«У той момент, коли мені сказали, що мого сина немає, я думала, що це найстрашніша звістка, яка може бути. Моя дитина загинула. Потім виявилось, що це ще не найстрашніше: почали показувати відео з “Азовсталі”. Немає антибіотиків, антисептиків, обладнання… Навіть ампутації проводили без наркозу. Що ці люди терплять? І я ось думаю: а якби його врятували, припустимо, і я знала б, що він зараз помирає від зараження крові? Або від втрати крові. І, найімовірніше, помре. А я ніяк не можу допомогти, і ніхто не може. Це, напевно, ще страшніше.

Але потім я зрозуміла, що й це не так страшно. Бо коли інші військові вийшли, і їх взяли в полон, з ними немає відтоді звʼязку: ніхто не знає, хто там у якому стані, скільки їх там серед живих. Що зараз відчувають ці батьки, які не мають жодного звʼязку з дітьми? Це дуже страшно!» – розповідає пані Галина.

Зазначається, що як нейтральний посередник, МКЧХ сприяв безпечному виходу учасників бойових дій із заводу “Азовсталь” у координації зі сторонами конфлікту.

“Ми не гарантували безпеку військовополонених, які потрапили до рук ворога, тому що це не в наших силах. Ми заздалегідь прояснили це сторонам”, – мовиться у дописі.

У Комітеті додали, що сторони конфлікту зобов’язані забезпечити захист військовополонених від актів насильства, залякування та громадської цікавості, а також від наслідків військових дій.

“Лише сторони конфлікту можуть остаточно забезпечити безпеку військовополонених”, – заявили у МКЧХ.

В організації також зауважили, що, хоч їм і вдалося відвідати деяких військовополонених, які утримуються сторонами, але вони неодноразово заявляли, що все ще не мають доступу до всіх військовополонених, включно з тими, які утримуються в Оленівці.

“МКЧХ має бути дозволено відвідувати та повторно відвідувати військовополонених, зокрема тих, до яких йому ще не було надано доступу, і для виконання свого гуманітарного мандату”, – йдеться у повідомленні.

Вони запевняли українських захисників, що Україна нібито відмовляється їх обмінювати.

Про це у коментарі ТСН сказав український воїн

Він зазначив, що росіяни заявляли, нібито Україна не хоче їх повертати додому. Таким чином окупанти морально тиснули на захисників України. Також він розповів, що перед успішним обміном було дві спроби, які провалились.

“Перший обмін, число не згадаю, нас вже повантажили в автобуси з госпіталя. Ми від’їхали на 500 метрів, і сказали, що українська сторона відмовляється вас забирати”, – каже оборонець Маріуполя.

Майбутній обмін зривався двічі, але зараз частина звільнених захисників нарешті відпочивають в українській лікарні. Їх відгодовують та забезпечують усім – від одягу до телефонів, аби вони могли поговорити з рідними. Чи не усі потребують додаткового медичного нагляду. Як кажуть лікарі, за хворими в полоні росіяни доглядали лише так, щоб ті не померли.

Нагадаємо, бійці із “Азовсталі” розповіли, які умови створили росіяни в полоні.

Також Арестович розповів, що захоплення Лисичанська російським окупантам коштувало втрати 7 тисяч військових.

Тетяна Ластович відмовляється від пропозицій виїхати закордон. Живе в найближчому місті до тимчасово окупованого Маріуполя, щоб після нашої перемоги повернутися з дітьми на землі, які захищав їхній батько, щоб розказати, як тато і бабуся боронили «Азовсталь», йдеться в ТСН.

Півторамісячний Ілля ще не знає, що його тато був героєм. Олексій Ластович захищав Маріуполь і загинув на «Азовсталі» 21 квітня. Три тижні не дожив до народження малюка. Він дуже чекав хлопчика і вибрав ім’я заздалегідь.

Тетяна і Олексій виховували ще 4-річну Ганну і 2-річну Віку, а четверту дитину вони мріяли всиновити. Родина до повномасштабного вторгнення жила в Ялті під Маріуполем. Вони мали свій дім – повний дітей, котів і собак, яких Олексій витягав з біди. Щасливе життя на березі моря обірвалося 24 лютого. «Їм сказали збиратися і в Маріуполь усім», – пригадує Тетяна.

Попри вагітність, попри двоє маленьких дівчаток, навіть мови не було про те, що Тетяна могла затримати свого воїна і хоча б обмовитися, щоб він не йшов на війну. «Жінки-«Азовців» – це підтримка і опора чоловіків зі сталі», – додає дружина загиблого воїна.

Зі сталі були чи не усі члени цієї родини. Першим за захист України став брат Тетяни – Юрій Луговський пройшов Революцію Гідності. Згодом став легендарним розвідником – снайпером полку “Азов” на сході. Її брат з позивним “Баррет” загинув під Водяним у 2018 році.

«Він на передовій не був лише тоді, коли був у відпустці. Були такі тижні, коли він не їв і не спав. Він був у військовій справі від А до Я», – розповідає Тетяна.

Мама, каже Тетяна, не змогла змиритися зі смертю брата. Вона продовжила його справу – пішла служити в полк «Азов» військовим психологом. «Вони жили всі разом, у них було і щастя і горе всі разом, вони їли з одної миски і дихали одним повітрям», – переконує жінка.

Наталія Луговська загинула на «Азовсталі» 3 травня. В бункер, де вона перебувала влучила авіабомба. Звістки про смерть спочатку чоловіка, потім мами – Тетяна отримувала на останньому місяці вагітності вже на окупованій землі.

Вона розуміла, що треба ризикувати і виїжджати на українську територію, коли вони проїжджали ворожі блокпости їх обшукували, перевіряли всі речі. Коли родина була у безпеці, вони сказали водію, що він вивіз родину «Азовців». Той тільки перехрестився і зрадів, що ця спецоперація вдалася.

Вже на вільній території під виття сирен і постійні перебіжки в укриття народився Ілля. На виписку з пологового Тетяну з Іллею приїхали зустрічати «Азовці».

«То був сюрприз, я була шокована. Мене мав забирати лише командир Льоші. Він з командиром домовлявся: «В мене там в травні пологи, ви не розраховуйте на мене», – розповідає жінка.

«Азовці» і зараз не залишають родину. Вони згодом розкажуть дітям Олексія Ластовича, як їх батько боронив Україну. Кирило Яковлєв переконаний – це покоління українців зовсім інакше буде цінувати нашу незалежність.

«Як то кажуть, у вогні залізо перетворюється на сталь, у боротьбі народ перетворюється у націю, ось зараз той момент, коли ми народ, станемо повноцінною нацією», – каже військовий.

А задача Тетяни, аби діти знали як сильно тато їх любив і чекав їхнього народження.

Війна забрала у Тетяна трьох найрідніших людей – брата, маму і чоловіка. Маму і чоловіка вона поки не змогла навіть поховати з почестями, бо, де їхні тіла не відомо.

Тетяні вже безліч раз пропонували виїхати закордон, але вона вірить в нашу перемогу. Залишається з дітьми в Україні, в найближчому місті до тимчасово окупованого Маріуполя, щоб рано чи пізно повернутися на ту землю, яку боронив їхній тато.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що у російському полоні перебувають понад 2,5 тисячі захисників “Азовсталі”. Про це він сказав під час спілкування з журналістами, як цитує “РБК-Україна”.

Глава держави наголосив, що не сприймає серйозно слова росіян і бойовиків “ДНР” про подальшу долю полонених, і вважає це лише піаром.

Окрім того, Зеленський зауважив, що, на його думку, окупантам невигідно вдаватися до тортур щодо бійців з “Азовсталі”, оскільки ті стали “публічними полоненими”.

Про це повідомляє Associated Press.

За словами воєначальника та прес-секретаря полку “Азов”, десятки загиблих, витягнутих з руїн розбомбленого заводу, який зараз окуповано Росією, було доставлено до столиці України, де проводиться аналіз ДНК для ідентифікації останків. Через те, що більшість тіл сильно обгоріли, візуально ідентифікувати їх важко.

За даними AP, незрозуміло, скільки тіл ще може перебувати на заводі, який безжально обстрілювався російськими військами з землі, повітря і моря. Український уряд офіційно не повідомляв про передачу загиблих захисників “Азовсталі”, але родичі підтвердили цю інформацію.

За словами колишнього командира полку “Азов” Максима Жоріна, тіла передали минулого тижня, коли у Запорізькій області українська та російська сторона обмінялися загиблими за формулою “160 на 160”. Усі 160 українських тіл, переданих росіянами, були з руїн “Азовсталі”, і щонайменше 52 з цих тіл вважаються останками бійців полку “Азов”.

Як зазначив брат одного із зниклих безвісти бійця “Азова”, у військовий шпиталь у Києві було доставлено як мінімум дві вантажівки з тілами, частина з яких сильно обгоріла.

Тепер рідні захисників «Азовсталі» благають весь цивілізований світ допомогти, якомога швидше, повернути їх додому живими, йдеться в ТСН.

Нацгвардійці, «Азовців», морські піхотинці, прикордонники, поліцейські, тероборона – всі вони від початку квітня перебували в оточені на «Азовсталі». Щодня штурмом рашисти намагалися взяти наш форпост, але ворогу так і не вдалося це зробити. Завдяки мужності, відданості та патріотизму українських захисників.

Під обстрілами, без підкріплення, запасів їжі, без питної води, медикаментів – вони змогли нищити рашистів, а в перервах між запеклими боями – ще й співали українських пісень, а ще посміхалися, жартували і навіть одружувалися у бункері на заводі.

Сталеві, але співчутливі – українські воїни залишилися людьми до останнього. Навіть під час евакуації і виходу до ворога із «Азовсталі».

Про це свідчить відео, яке зняли пропагандистські ЗМІ Росії, де боєць полку «Азов» Дмитро Козацький з позивним «Орест» не залишив свого кота, який прибився до нього під час боїв за Маріуполь. «Коли побачила те відео, що він взяв із собою того кота… Знову розплакалась від гордості, що мій син – це людина з великої літери», – каже мама Дмитра Ірина.

Дмитру 26, він народився на Житомирщині. У 20 став нацгвардійцем, а згодом почав боронити країну у полку «Азов». Мама називає його романтиком і ботаніком, а журналісти – «очима Азовсталі». Бо це саме він зробив і показав світу фото поранених з польового шпиталю. «Я очікував побачити в очах біль, слабкість, але попри все, я побачив в їхніх очах силу, силу триматися, посміхатися, вони жартують між собою, жартують про свої поранення», – пригадував у інтерв’ю Дмитро.

Згодом Дмитро розповів, той репортаж став для нього найболючішим. «Він мені сказав: «Мама, я не хочу більше такого фотографувати, я хочу фотографувати світло, людей, красу, я більше не хочу таких знімків», – каже мама бійця.

Дмитро називав безперевні обстріли на «Азовсталі» дощем і дуже мріяв нарешті поїсти.«Іноді прокидаєшся і думаєш, що так хочеться чорного хліба, так хочеться чорного хліба…», – каже він.

Поки Дмитро з побратимами тримали оборону на заводі, його мама захищала власний фронт. Ірина Іванівна вже 30 років працює провідницею на «Укрзалізниці». І коли в Києві почалась війна, вона 25 лютого вийшла на роботу. Жінка працювала в одному із перших евакуаційних поїздів. «Мій син на фронті, а я залишуся вдома і залишу свою країну? Я сказала, діти, я можу допомогти, чим я можу, я маю бути на своїй передовій», – твердить жінка.

Робота, каже пані Ірина, хоча б трохи відволікає від думок про сина і зараз. Але триматися їй не просто, бо після виходу наших бійців з «Азовсталі», син телефонував їй лише раз. «Він зателефонував, сказав: «Мама, я живий, до дзвіночку, до зустрічі». Для мене це було… Це було пару секунд, але для мене це було…», – згадує жінка.

Пані Ірина живе думкою про Дмитра і чекає сина вдома, аби приготувати його улюблені страви і нарешті обійняти свого героя. «Нам нагороди не потрібні, нам потрібні наші живі Герої!», – твердить мама Дмитра Козацького Ірина Юрченко.

Імені пілота гелікоптера ЗСУ не назвали. Втім, операцією керувало Головне управління розвідки. Вона була секретною, а часу на з’ясування всіх нюансів було небагато для екіпажу.

Інтерв’ю пілота опублікував Генштаб ЗСУ.

“У когось була доба, у когось тиждень на підготовку, а у когось були лічені години”, – каже пілот.

За його словами, доставка вантажу здійснювалася в глиб позицій противника на території понад 100 км. Крім того, супроводжувалась дуже щільною протиповітряною обороною окупантів країни-агресорки Росії.

“Згідно з тактикою, згідно з усіма математичними розрахунками це було майже неможливо виконати. Але практика показала, що це можливо виконати, і ми виконували. Тільки в зоні посадки було три різних ракетно-зенітних комплекси, які перекривали зону посадки та зону ураження”, – розповів український військовий.

Пілот каже, що іноді вони намагалися пройти зону поразки ППО, а також не заходити до неї. Втім, виникали ситуації, в яких це неможливо було зробити. Зокрема, під час доставки вантажу та евакуації поранених з Маріуполя. Головне було знати всі природні та штучні перешкоди, щоб вони допомагали, а не заважали.

Українські льотчики розуміли, на які ризики йдуть. За його словами, у 90% випадків було усвідомлення, що екіпаж не повернеться.

Коли комадува вперше ставив завдання військовим, то сказав: “У скільки життів цивільних ви оцінюєте своє життя, екіпаж? Скільки людей має загинути, щоб ви зрозуміли, що ваше життя цього варте?”.

Втім, пілот каже: тоді всі розуміли, що насправді відбувається на “Азовсталі”: “Люди там не мали навіть ліків, не було боєприпасів. Це було вкрай необхідно зробити, саме тому всі йшли на цей ризик”.

Військовий розповів про один випадок під час ворожого обстрлу, коли екіпаж одного з гелікоптерів загинув. За його словами, на зворотньому маршруті, близько шести кілометрів, за три хвилини після зльоту у вертоліт влучила ракета, відмовив один двигун. Іншому вертольоту, який був позаду, пощастило менше: він упав, а весь екіпаж загинув.

“Після цього, як влучила ракета, був викид адреналіну. Ми тільки робили те, що мали робити. У нас був варіант підсісти на іншому майданчику, щоб не летіти, бо знали, що у нас один двигун. Але на борту було 20 поранених і я знав, що як сядемо десь в полі, то потрібен буде інший вертоліт, щоб їх евакуювати”, – розповів військовий ЗСУ.

Як повідомлялося, захисник Маріуполя Дмитро Козацький (“Орест”) 20 травня опублікував у своїх соцмережах світлини з “Азовсталі”. На світлинах видно, як російські окупанти, які обстрілювали завод із землі, неба та моря. Там майже три місяці тримали оборону Маріуполя окремий загін спеціального призначення “Азов”, 12-та бригада Національної гвардії України, 36-та окрема бригада морської піхоти, прикордонники, поліцейські, добровольці та тероборона міста.

Історію 24-річної Анни Зайцевої з Маріуполя розповіли в ТСН.

До початку військових дій чоловік Анни працював на комбінаті “Азовсталь” і після повномасштабного вторгнення Росії, вона разом з тримісячним Святославом опинилася в притулку комбінату. До війни Анна працювала викладачем французької мови в школі.

Сім’я думала, що в притулок вони проведуть кілька днів і не взяли з дому навіть тварин.

У бункері виявилося 75 осіб, Святослав був наймолодшим підземним жителем.

Спочатку було дуже важко, людям не вистачало навіть ліжок, робили лежаки з підручних засобів. Спати на таких було боляче, залишалися синці.

Їжі теж не вистачало. Спочатку харчувалися сухпайками, а потім продуктами, які приносили військові. Анна схудла на 10 кг і втратила грудне молоко через стрес. Вона дуже боялася, що синові доведеться голодувати.

У перші дні військові приносили всі продукти, а потім змогли діставати тільки молоко і цукор. Цією сумішшю Анна і годувала дитину. Всі діти в бункері недоїдали, вони весь час говорили про їжу і придумали ігри на тему їжі.

Бомбардування посилювалися
З часом обстріли стали сильнішими, а зброя важча. Люди думали, що бункер стане їх братською могилою. 25 квітня після удару важкою бомбою впала п’ятиповерхівка над бомбосховищем. Вже після евакуації Ганна дізналася, що наступну бомбу притулок би просто не витримав.

Їй разом з сином вдалося вибратися живими, вони були першими евакуйованими з Азовсталі в Запоріжжя.

Кирило Зайцев
Після довгих тижнів у підземеллі маленький Святослав побачив сонце і небо. Дитина народилася восени, і тільки в кінці квітня він зміг побачити траву.

Кирило Зайцев-боєць полку Азов з позивним “Вольт”. Він раніше був морським піхотинцем, потім залишив службу, одружився, пішов працювати на комбінат.

А після 24 лютого прийняв рішення стати на захист України разом з азовцями. Зв’язку з Кирилом зараз немає. Але Анна бачила його на одному з відео з полону. А значить, він живий і надія є.

Анна і Кирило познайомилися в Маріуполі, рік тому одружилися. Потім народився Святослав. Він продовжує хвилюватися за дружину і сина навіть у полоні.

За кілька днів до виходу Азова з Азовсталі, він зміг передати рідним невеликий лист:

“Ви найдорожче, що у мене є. У цей складний час мене заспокоює тільки думка про нашу щасливу сім’ю”.

Фільтраційний табір
Анна розуміла, що у фільтраційному таборі, їй, як дружині військового, загрожує більший ризик. Їй допомогло знання французької мови. Вона почала спілкування з представниками Червоного Хреста і пояснила, хто вона і чому їй загрожує небезпека.

Її допитували представники ФСБ. Запитували про чоловіка, про його татуювання, про політичні погляди та друзів. Але Ганні вдалося відповісти на всі питання ухильно і не видати ніякої цінної інформації окупантам.

Молодій жінці навіть погрожували, іншим жінкам обіцяли надіслати в ящику голови їхніх чоловіків. А співробітниця ФСБ поводилися як гестапівка – проводили огляди, змушували зняти з себе повністю все, навіть білизну. Шукали шрами та татуювання.

Вже із Запоріжжя Анна змогла зв’язатися з чоловіком. Він розповів, що закінчується вода, їжа та медикаменти. Він не вірив, що вдасться вийти з оточення. А Анна як могла, підтримувала чоловіка і просила не втрачати надію.

Дружина бійця з немовлям 65 днів провела у сховищі і вибралася через фільтраційні табориНайскладніше
За 65 днів у бомбосховищі Азовсталь Ганна не раз думала, що прихід туди – можливо, це був помилковий вибір. Дуже складно було розуміти, що ти нічим не можеш допомогти своїй дитині.

Вона вдячна всім, хто допоміг їй вибратися з притулку, дістатися до безпечного місця. Вона бачила на відео свій будинок в Маріуполі – він повністю зруйнований і підлягає знесенню.

Зараз вона мріє про те, щоб знову обійняти свого чоловіка. І ще про те, що коли-небудь у них народиться ще й дочка.

Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко.

“Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили…

Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею.

Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бачу ціль-не бачу перешкод-це все про неї! Вона ніколи не була керована, вона завжди є вільна і незалежна від чиєїсь думки. Катруся, я бажаю тобі чимскорішої ВОЛІ! Тримайся, дитино! Молимомь за тебе! Молимося за азовців”, – написала Оксана Ахроменко.

Про це у Facebook розповіли її донька Ірина Шматко та чоловік Олексій Гаруда. Наталія загинула від потрапляння багатотонного снаряда у бомбосховище.

Медикиня була родом з Полтави, а повномасштабне вторгнення РФ зустріла разом із чоловіком у Маріуполі. Раніше Наталія працювала діловодом та перукарем, а потім стала військовою та медиком.

“Ти була мамою не тільки мені, але й багатьом хлопцям поряд. Ти була сестрою для багатьох. Для нас ти була Берегинею. Справжньою українською Берегинею. Мамо, спочатку я думала “ну чому ж ти не слухалась так?” “Чому ти кожного разу, як тебе вивозили, поверталась?” “Чому ти не хотіла бути тут?”…Потім я почала розуміти…Ти просто мала бути там. Скільки ти життів врятувала перебуваючи там… Ти там була набагато потрібнішою, ніж тут”, – написала Ірина.

Вона додала, що розуміє свою героїчну маму та пишається нею, та наголосила, що Наталія – приклад для наслідування мільйонам жінок.

“Я знав, що таке щастя. Ніколи не забуду хто у мене тебе забрав…Неймовірно не вистачає. Ти була для мене всім та всюди. Не можу пробачити, що не зберіг”, – написав чоловік загиблої Героїні. Він опублікував кілька фото з коханою

Рідним не вдалося попрощатися з Наталією, бо її тіло досі залишається на “Азовсталі”

Про це сестра азовця Дар’я та їхня мати Ірина розповіли в ефірі програми “Сніданок з 1+1”. Дмитро повідомив, що з ним усе добре (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця сторінки).

“Коли ми дізнались, що хлопці відправляються у полон – деякий час не було ніякої інформації, було дуже важко Але слава Богу, Діма зателефонував мамі, ми почули його голос, він сказав, що живий — це найголовніше. Сказав, що їх годують, хоча ми не знаємо як, і те, що з ним все добре”, — розповіла сестра бійця.

За словами Дар’ї, під час перебування Ореста на “Азовсталі” не було доброго зв’язку й лише в останні дні перед полоном їм вдавалося поспілкуватися по відеозв’язку.

“За його словами та голосом було чути, що вони вже виснажені. Ми не знали, який краще буде вихід. Або, говорімо чесно, вмерти від того, що їх приб’є, або вмерти від голоду у 21 столітті, або піти на ризик”, — розповіла сестра стримуючи сльози.

Дмитру 27 років, він народився на Житомирщині. У 20 років став нацгвардійцем, а згодом почав боронити Україну у полку “Азов”.

Дар’я розповіла, що брат пішов до “Азова” свідомо. Перед цим читав багато інформації, щоб ухвалити правильне рішення. За її словами, цей полк – як сім’я, де кожний воїн стоїть один за одного.

“Це не братство, а справжня сім’я. Там головна мета – не вбити, не воювати, а віддати своє життя Україні”, – наголосила вона.

Дмитро є командиром пресслужби полку. Це саме він зробив вже легендарні фото поранених побратимів з польового шпиталю на Азовсталі. Його світлини облетіли весь світ.

Наразі Дар’я займається створенням футболок зі фотографіями, які зробив боєць.

“Мій брат знайшов промінь сонця у пеклі. І я хочу це транслювати у світ. Хочу, щоб це знали”, — констатувала вона.

“Структура (операції з виведення військових — ред.) складна. Домовлялись, що розблокуванням буде займатися посередники, західні партнери. Я домовлявся з Туреччиною, Швейцарією, Ізраїлем, спочатку з Францією, через стосунки лідерів з рф, коли побачили, що військовим шляхом розблокувати неможливо.

Хоча, чесно скажу, я, повірте мені, десятки, сотні разів проговорював з лідерами інших держав надати мені відповідну зброю військовим, щоб військовим шляхом ми дійшли до Маріуполя, щоб розблокувати цих людей. Люди були готові йти, вони було 90% впевнені, що не можуть повернутися. Там абсолютно велика кількість героїчних людей, які хотіли допомогти максимально”, — наголосив Зеленський

Глава держави також зазначив, що станом на сьогодні з Маріуполя й “Азовсталі” зокрема вивезені всі цивільні, медики та поранені. “На цю мить я знаю, що відбувається. Мені здається, що найближчим часом, навіть не днями, завершиться вивезення всіх”, — додав він.

Зеленський також зауважив, що на “Азовсталі” перебували не лише військові Національної гвардії, а й представники поліції та Служби безпеки України, військові медики та близько 400 прикордонників.

“Дуже велика кількість людей загинула, наших льотчиків. Знали, що складно, що долетіти до “Азовсталі” майже неможливо і привезти їм ліки, харчову продукцію, воду, забрати тіла, поранених. Це відбувалось. Дуже багато речей відбувалось, які не можна було коментувати. Тому що повітряних коридорів до “Азовсталі” не було через потужне російське ПВО”, — сказав він.

Ролик на трохи більше ніж 4,5 хвилини – цикл записів, побудованих на відеодзвінках до воїнів, які продовжують тримати оборону, перебуваючи у ворожому оточенні.

Відео було опубліковано на YouTube-каналі проекту Babylon’13.

У фільмі можна побачити, на що перетворили завод, що став останнім оплотом захисників Маріуполя, регулярні люті атаки й обстріли рашистів.

Козацький провів на “Азовсталі” 84 дні. У титрах до картини зазначається, що зняті вони були за день до полону.

Режисер з початку облоги спілкувався з бійцями полку “Азов”, розкриваючи їхні портрети, йдеться в описі до ролика.

Порятунок захисників Маріуполя з “Азовсталі”
Захисники Маріуполя тримали оборону понад 2,5 місяця. Їх подвиги, стійкість і мужність, героїзм назавжди увійдуть в історію.

Наразі частину військових евакуювали. Так, 16 травня була розпочата спецоперація з порятунку бійців. У полку “Азов” розповіли, що військове командування дало захисникам Маріуполя наказ зберегти життя і припинити оборону.

19 травня заступник командира полку “Азов” Святослав Паламар на відеозверненні розповів, що зараз на “Азовсталі” проходить спецоперація, деталі якої не розголошує. Він зазначив, що сам і все командування залишається на території заводу.

20 травня українська сторона підтвердила вихід з “Азовсталі” близько 260 бійців, які потребували медичної допомоги. У Києві зазначали, що переговорний процес з противником триває, і розголошення даних може коштувати життя захисникам Маріуполя.

Що відомо про Дмитра Козацького
Дмитро фіксував подвиги українських захисників і злочини російських військових у Маріуполі. Він з дитинства мріяв бути військовим кореспондентом і навіть не підозрював, що його мрія здійсниться і саме так.

З 24 лютого він не випускає з рук фотоапарат і працює під обстрілами вже більш як два місяці.

Вдома його чекають рідні – мама і молодша сестра.


Хто такі захисники Маріуполя та в чому їх подвиг
Захисники Маріуполя – герої нашого часу. Це окремий загін спеціального призначення “Азов”, 12-та бригада Національної гвардії України, 36-та окрема бригада морської піхоти, прикордонники, поліцейські, добровольці, тероборона Маріуполя.

Утримуючи позиції на “Азовсталі”, вони не дозволили противнику перекинути угруповання чисельністю до 17 батальйонних тактичних груп (близько 20000 військових) на інші напрямки. Тим самим завадили реалізувати план щодо швидкого захоплення Запоріжжя, здійснити вихід на адміністративний кордон Донецької та Запорізької областей і створити умови для оточення угруповання ООС.

Сковування основних сил противника навколо Маріуполя дало можливість підготувати та створити оборонні рубежі, на яких наші війська знаходяться і сьогодні та дають гідну відсіч агресору. ЗСУ отримали критично необхідний час на формування резервів, перегрупування сил, отримання допомоги від партнерів.

“Альона Кушнір родом із Хмельниччини. Росла у багатодітній родині: крім неї, батьки виховували ще двох синів та доньку — вона, на жаль, померла у 2008 році внаслідок онкологічної хвороби. В тому ж році ця страшна недуга забрала і її маму, — каже Андрій Федоров, двоюрідний брат загиблої та її кум. — Альона мала талант до малювання, захоплювалась легкою атлетикою, займалась фітнесом та бігом.

Після того, як дівчина закінчила дев’ятий клас школи в рідному Морозові, вступила до Чемеровецького медичного фахового коледжу, де отримала диплом молодшої медичної сестри. Одружилась та у 2013 році народила сина Іллю. Мешкала родина в Хмельницькому, сестра працювала у госпіталі ветеранів війни, а її чоловік був військовослужбовцем “Азову” та боронив країну на передовій.

Згодом подружжя переїхало проживати в Маріуполь. Альона стала служити бойовою медикинею у військовій частині А3057 Національної гвардії України. Для підвищення кваліфікації пройшла курси інструкторів з тактичної медицини, отримала відповідний сертифікат.

Вона неодноразово витягувала з поля бою з-під обстрілів побратимів, ризикуючи своїм життям. Її мужності та професіоналізму потрібно було ще повчитись. Недарма ж про неї казали: “Дівчина вагою 40 кілограмів, половина з яких — сталеві яйця”.

За словами брата, у Маріуполі бойова медикиня розлучилась із батьком своєї дитини. Останні два роки мешкала з іншим чоловіком — Максимом Гридчиною, він теж військовослужбовець, але служив у іншій бригаді Нацгвардії.

“Вони були дуже щасливі разом, у вільний від служби час мандрували, у травні планували побратись. Та все зруйнувала війна, — каже Андрій Федоров. — На початку російського вторгнення сестра вивезла сина на Хмельниччину, а сама разом із Максимом залишилась боронити Маріуполь”.

7 березня загинув її цивільний чоловік. “Я пам’ятаю, як боляче вона перенесла цю втрату… Вона знайшла понівечене тіло коханого. Декілька днів після цього ще ночувала в квартирі, а тоді перебралась у бункери “Азовсталі”, — пригадує брат дівчини. — Подруга просила сестру евакуюватись з нею, поки була можливість. Та вона залишилась, просила не жаліти її, бо вона захисниця та українка, яка виконує свій обов’язок — рятує побратимів та цивільних. А ще розвозила воду, їжу та інші речі мешканцям міста, які ховались від обстрілів”.

25 березня Президент нагородив Альону Кушнір орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Незадовго до смерті вона виступила з відеозверненням, у якому просила дати можливість вивезти поранених і поховати загиблих захисників міста. А 15 квітня рашисти кинули на “Азовсталь” тритонну бомбу, після чого обвалилось декілька поверхів будівлі. Медикиня загинула під завалами…

“Альона, безумовно, Героїня. І назавжди такою залишиться”, — гордо каже її брат.

В Генеральному штабі ЗСУ сказали, що командири підрозділів, які обороняють “Азовсталь”, отримали наказ від вищого військового керівництва зберегти життя особового складу, те ж підтвердив у відеозверненні командир полку “Азов”. Командир “Азова” Денис Прокопенко звітує про виконання етапів спецоперації, йдеться в ТСН.

“Цивільних вдалося евакуювати. Важко поранені отримали необхідну допомогу та їх вдалося евакуювати з подальшим обміном та доставкою на територію, підконтрольну Україні”, – зазначає він.

Дружини прикордонника та морпіха з “Азовсталі” зустрічають цю звістку у Стамбулі. Вони благають президента Туреччини стати гарантом збереження нашим військовим життя. “Зараз вони на шляху із пекла до пекла”, – каже жінка.

І зачитують отримані від рідних листи. “Ми виконали свій обов’язок до кінця і виходимо із заводу непереможеними і з гордо піднятою головою. Збереження життя наших побратимів – це пріоритет і головне наше завдання у складній ситуації, в якій ми опинилися. Впевнені у подальшій підтримці нашого контингенту урядом України та всім цивілізованим світом”, – кажуть захисники.

За даними міністерства оборони Великої Британії, з “Азовсталі” евакуювали 1700 захисників Маріуполя, українська влада цієї інформації не коментує.

В Генеральному штабі ЗСУ сказали, що командири підрозділів, які обороняють “Азовсталь”, отримали наказ від вищого військового керівництва зберегти життя особового складу, те ж підтвердив у відеозверненні командир полку “Азов”. Командир “Азова” Денис Прокопенко звітує про виконання етапів спецоперації, йдеться в ТСН.

“Цивільних вдалося евакуювати. Важко поранені отримали необхідну допомогу та їх вдалося евакуювати з подальшим обміном та доставкою на територію, підконтрольну Україні”, – зазначає він.

Дружини прикордонника та морпіха з “Азовсталі” зустрічають цю звістку у Стамбулі. Вони благають президента Туреччини стати гарантом збереження нашим військовим життя. “Зараз вони на шляху із пекла до пекла”, – каже жінка.

І зачитують отримані від рідних листи. “Ми виконали свій обов’язок до кінця і виходимо із заводу непереможеними і з гордо піднятою головою. Збереження життя наших побратимів – це пріоритет і головне наше завдання у складній ситуації, в якій ми опинилися. Впевнені у подальшій підтримці нашого контингенту урядом України та всім цивілізованим світом”, – кажуть захисники.

Ще одне відео, завдяки якому світ побачив Маріуполь із середини, оприлюднює агенція Associated Press. На ньому запис від парамедикині і паралімпійки Тайри, яка потрапила в полон ще 16 березня і відтоді про неї нічого невідомо. Флешку з відео вона віддала іноземним журналістам – останнім, які залишалися в Маріуполі за кілька днів до того.

Її евакуаційний підрозділ, Янголи Тайри, працював не покладаючи рук. На неї чекали на паралімпіаді, але не дочекалися. Болісні кадри з пораненими – дорослими, дітьми. Болісні історії про обстріли, документація військових злочинів росіян. І водночас – неймовірних за воєнного часу тепла та людяності.

Із запису свідчить, що протягом кількох напружених годин вона намагається врятувати хлопчика, батьків якого розстріляли окупанти. Це не вдається. Та незважаючи на це, Тайра надавала медичну допомогу і військовополоненим росіянам, бо вона – передовсім лікар.

“Укривайте, бо його тєліпає. Ростовська область. Що ж ти прийшов на нашу землю? Вони не будуть до нас такими добрими. Звичайно, ні”, – чути на записі.

Росіяни досі не зізнаються, де Тайра. Невідомо, й чи дотримуватимуться медичної етики щодо “азовців”, нові кадри з якими оприлюднили росіяни – вже з центру утримання. Що чекає на наших героїв – обмін, про який домовлялися з росіянами, чи суд. Їх – кожного, хто виходить з “Азовсталі”, вже чотири дні документує Червоний Хрест, записуючи ім’я, звання та дані найближчої людини, з якою тримати контакт.

Так є надія, що вони не загубляться в російській брехливій системі, як загубилася Тайра. Хоча представники Червоного Хреста не супроводжують наш військових до місць їхнього утримання, вони стверджують, що відповідно до мандата, повинні мати негайний доступ до усіх полонених та дозвіл на бесіди без свідків.

Поки що відомо: тяжкопоранених вивезли до Новоазовська – на схід від Маріуполя, на кордон з Росією. Фільмувати їх негайно кличуть російських пропагандистів, аби продемонструвати, що дотримуються домовленостей. Інших – доправляють під Донецьк до виправної колонії села Єленівка. Там вже утримують кілька тисяч маріупольчан, які не пройшли так звану фільтрацію. І ще принаймні 89 оборонців “Азовсталі” вивезли до Росії та тримають в слідчому ізоляторі Таганрога. “Щодо загиблих героїв процес триває. Та сподіваюсь, найближчим часом рідні і вся Україна зможуть з почестями поховати загиблих воїнів. Слава Україні!” – каже командир полку.

Нагадаємо, що в інтерв’ю українським журналістам президент Володимир Зеленський вперше розповів про пілотів, які намагалися до останнього допомагати захисникам Маріуполя. Вони знали, що 90% не повертаються, але продовжували доправляти на “Азовсталь” їжу і воду, ризикуючи життям.

“Загинула дуже велика кількість наших льотчиків, на жаль. Абсолютно героїчні люди, які знали, що складно, що долетіти до “Азовсталі” та привезти їм ліки, їжу, воду, забрати тіла, поранених майже неможливо. Все це відбувалося… Ніхто офіційно не міг коментувати”, – повідомив Зеленський.

Це все відбувалося за відсутності повітряних коридорів до “Азовсталі”, за роботи потужної протиповітряної оборони окупантів. Тож багато льотчиків загинули.

Про це глава держави розповів в інтерв’ю з нагоди триріччя інавгурації на посаді президента.

“Абсолютно героїчні люди (захисники Маріуполя – ред.). Не забуваючи, що там всі: і Нацгвардія, і 400 прикордонників. Багато було поранених, загинули, але 400 там знаходились. Також десантники, поліцейські, навіть працівники Служби безпеки України, медики, військові медики, звичайні люди, місцеві люди. Там велика кількість героїчних людей. Тому я зараз говорю про те, що всі ці люди абсолютно героїчні. Як це відбувалось, що тут відбувалось – це одне питання. Вони захищали Маріуполь”, – розповів Зеленський.

“Дуже велика кількість людей загинула – наших льотчиків. На жаль загинули. Також абсолютно героїчні люди, які знали, що складно. Знали, що долетіти майже неможливо. Долетіти до “Азовсталі” і привезти їм ліки, харчові продукти, воду, забрати тіла, поранених. Все це відбувалося. Багато речей відбувалося, які авжеж ніхто офіційно не міг коментувати. Чому? Тому що повітряних коридорів до “Азовсталі” не було через їхню потужну ППО”, – розповів президент.

Він наголосив, що Україна “не просто так” закликала світ допомогти закрити небо над своєю територією.

“Це ж не просто так всі ці розмови. Це ж не те, що ми боїмося літаків, хоча вони небезпечні. Але ми з вами бачили – вони (окупанти – ред.) також боялися летіти, тому що втрачали. Питання було не тільки в літаках. Питання було в їхній ППО, в їхніх ракетах, багато в чому. Тому ти не можеш просто підійти до Маріуполя. Просто не можеш. Там велику кількість тижнів льотчики на гвинтокрилах, знаючи, що 90% – вони не повертаються. Уявіть собі, що робили ці люди. Вони летіли туди. Ми втратили багато льотчиків”, – наголосив Зеленський.

Нагадаємо, 20 травня британська розвідка повідомила, що територію заводу “Азовсталь” залишили понад 1700 військовослужбовців України. Скільки ще там залишається, невідомо.

Захисник Маріуполя з ” Азова “Дмитро Козацький (Орест) опублікував драматичні фотографії з заводу” Азовсталь ” в Маріуполі. Він показує світу знімки вже не в перший раз, але ці він назвав прощальними.

Їх Орест показав на сторінці в Instagram.

“Ну ось і все. Спасибі за притулок “Азовсталь”місце моєї смерті і мого життя”, – написав він.

“Азовсталь” у Маріуполі очима українського захисника (фото: instagram.com/kztsk)

На знімках ви можете побачити повністю знищений завод” Азовсталь”, який з таким люттю бомбили і обстрілювали російські окупанти.

Захисники Маріуполя тримали оборону 82 дні і вони назавжди увійдуть в історію справжніми героями. Зараз частину військових евакуювали. Президент Володимир Зеленський повідомив, що операцію з порятунку триває.

Що відомо про автора фото
Дмитро фіксував подвиги українських захисників і злочини російських військових у Маріуполі. Він з дитинства мріяв бути військовим кореспондентом і навіть не підозрював, що його мрія здійсниться і саме так. З 24 лютого він не випускає з рук фотоапарат і працює під обстрілами вже більше двох місяців.

Вдома його чекають рідні-мама і молодша сестра. Вони чекають повернення українця додому.

Так, ввечері 16 травня стало відомо, що з Маріуполя до медичного закладу в Новоазовську (“ДНР”) було евакуйовано тяжкопоранених для надання медичної допомоги. Ще частина бійців через гуманітарний коридор була доправлена в Оленівку (“ДНР”).

Світлини, на яких видно, як відбувалася евакуація з “Азовсталі”, опублікувало видання Associated Press.

ЕВАКУАЦІЯ ЗАХИСНИКІВ МАРІУПОЛЯ З “АЗОВСТАЛІ”

Нагадаємо, 16 травня почалася евакуація українських військових із заблокованого заводу “Азовсталь” у Маріуполі до медзакладів на окупованих територіях. Про порятунок захисників повідомив президент України Володимир Зеленський. Того дня з “Азовсталі” до медзакладу в Новоазовську було евакуйовано 53 тяжкопоранених для надання медичної допомоги. Коли їхній стан покращиться, буде здійснено обмін на російських військовополонених, зазначили в Міністерстві оборони України.

Свою фотографію Козацький розмістив на сторінці в Twitter.

На фотографії зображений український захисник Маріуполя в зруйнованому війною приміщенні, який стоїть під прямим променем світла. Знімок символізує промінь світла в темряві.

У соціальних мережах цей знімок описують як сильну, глибоку і неймовірну фотографію. Яка пронизує болем і надією одночасно. А ще – вона символ надії.

Що відомо про автора фотографії
Цей знімок зробив Дмитро (Орест) Козацький, якого називають “очима” Азовсталь. Саме він є автором всіх фотографій і відео, які потрапляють у світові та українські ЗМІ. Він фотографує поранених бійців на Азовсталі.

Дмитро фіксує подвиги українських захисників і злочини російських військових у Маріуполі. Він з дитинства мріяв бути військовим кореспондентом і навіть не підозрював, що його мрія здійсниться і саме так. З 24 лютого він не випускає з рук фотоапарат і працює під обстрілами вже понад два місяці.

Вдома його чекають рідні – мама і молодша сестра. Які за нього дуже переживають і чекають його повернення додому.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Katya Osadcha (@kosadcha)

А ще Козацький відмінний співак і після перемоги KALUSH Orchestra на Євробачення 2022, Орест виконав пісню “Стефанія”. Відео облетіло всі соціальні мережі та ЗМІ.

Привітав KALUSH ORCHESTRA з перемогою на Євробаченні з самого серця Маріуполя pic.twitter.com/Wj8f4qDNaU

— Орест (@Kozatsky_D) May 15, 2022

Цю фотографію фотограф з псевдо “Орест” зробив 2 травня в Маріуполі та написав, що вона ідеально підійшла б для “останнього фото”.

“Це фото ідеально підійшло б для “останнього фото”, щоб всі пам’ятали мене таким. Фото, яке найкраще характеризує мене, навіть у найжахливішому я можу знайти щось чудове. Але я вірю, що це фото стане тільки початком. Початком нашого визволення і перемоги”, – написав Козацький.

Радник керівника Офісу президента Олексій Арестович закликав дочекатися офіційної заяви президента Володимира Зеленського.

Про це Арестович сказав в ефірі загальнонаціонального телемарафону.

“Я думаю, не варто поспішати. Ввечері президент Володимир Зеленський зробить заяву і ми почуємо з перших вуст, що відбувається. Поки без коментарів”, – сказав Арестович.

Він наголосив, що довіряти росіянам – “найбезглуздіша дія, яку може зробити людина в житті”.

Раніше Міноборони Росії заявило про евакуацію поранених українських військових із “Азовсталі” до ОРДО. Українська сторона не підтвердила цю інформацію.

Держава дуже багато робить для того, щоб звільнити захисників “Азовсталі”. Але це військова операція. Ці речі не можна говорити публічно.

Про це в етері телемарафону повідомила заступниця Міністра оборони Ганна Маляр.

“Натомість ми змогли це донести і розповісти це відверто родичам, тому що вони мають право це знати. І більшість питань, я дуже сподіваюсь, що були зняті. Тому що ті пропозиції, які дуже часто в суспільстві – а давайте зробимо це, а давайте зробимо це – насправді вже було зроблено. Просто Путін не дає згоди на те, щоб ми могли звільнити наших оборонців “Азовсталі”.

За словами Маляр, якби там можна було провести прямо зараз військову операцію і деблокаду, ЗСУ обов’язково це зробили. Натомість наразі розглядаються і розробляються різні плани, але це військові плани.

“Ми не можемо їх оголошувати. Наразі задіяні практично всі лідери світу для того, щоб говорити з Путіним. Наша держава з усіма з ними контактує. Задіяні всі можливі міжнародні організації, для того, щоб контактувати з Путіним”, – сказала вона.

Тим часом родини і дружини оборонців робили вже публічне звернення до міжнародної спільноти, щоб вони втручались і допомагали в цій ситуації.

“Ми сподіваємось на те, що ми зможемо врятувати наших оборонців “Азовсталі”, які фактично собою сьогодні заслоняють дуже багато регіонів України, оскільки оборона Маріуполя дає можливість концентрувати там велику кількість російських військ, які не можуть рухатись далі на інші регіони України”, – резюмувала Маляр.

Один з бійців полку “Азов”, котрі мужньо тримають оборону заводу “Азовсталь”, виконав пісню Stefania. Боєць заспівав приспів відомої на увесь світ пісні гурту Kalush Orchestra. Під час виконання на відео чути звуки вибухів.

Відео опублікував боєць легендарного полку “Азов” в Instagram.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Орест (@kztsky)

“Вітаємо Kalush Orchestra з перемогою на Євробаченні з самого серця Маріуполя. Дякуємо за підтримку!”, – коротко підписав відеозапис.

У Маріуполі загинув 28-річний Іван Штокало. Він був медиком з Львівщини та допомагав бійцям на “Азовсталі”. Про це повідомила у ФБ Marie Pk-Mk.

Іван народився 3 липня 1993 року. Здобув медичну спеціальність у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Іван був родом з селища Поморяни, що на Львівщині.

На «Азовсталі» загинули двоє захисників Маріуполя, які героїчно воювали проти окупантів з першого дня повномасштабного вторгнення рф в Україну. Вони цінували життя, любили Україну і були «справжніми спецами». Про смерть захисників Маріуполя з посиланням на начальника патрульної поліції Маріуполя Михайла Вершиніна повідомляє MRPL. Захисники Сергій та Денис до останнього дня боролися проти окупантів. Вони перебували в Маріуполі і не стали тікати з міста, коли ворог почав блокаду. – Ось ці двоє хлопців – це частина мого н**іга не простого життя. Останні три місяці. І ймовірно найкраща її частина. Двоє з кількох десятків, хто вирішив залишитися в місті. Саме не валити, а бути тут і битися. Один летун, другий зв’язківець. І обидва робили свою справу мегакруто. Втратили двох сміливих воїнів, які люблять свою країну. Свої сім’ї й цінують життя. Саме цінують життя. Не хапаються за соломинки, щоб врятуватися, а тонких цінителів самої можливості жити. Нам вас капець як вистачати не буде. Але доглянете за нами зверху, хлопці. Серьога і Денис. Я знаю що таке справжні специ. Волченок і Ден. Поповнення в небесному воїнстві, – розповів про загибель захисників Вершинін.

Про прекрасну і світлу історію розповів українцям політичний оглядач і волонтер Олександр Аронець.

Кохана героя погодилася і відповіла йому “так”.

“Кохання в стрічку. Воїн з Азовсталі зробив своїй дівчині пропозицію, перебуваючи в самому пеклі. Вона сказала – так. Віримо, що все у них буде добре”, – написав Аронець.

Боєць пише своїй коханій найніжніші слова, називаючи її талісманом свого життя.

“Вибач, що я не можу це зробити, як всі нормальні люди, ставши на коліна з усіма кращими пропозиціями, але я роблю це поки так. Прошу тебе стати моєю дружиною, моєю єдиною до старості і далі. Уяви, що я стою на коліні з квітами і прошу твою руку і серце. Ти будеш моєю дружиною?” – написав дівчині воїн.

У коментарях підписники висловили свої емоції.

Дай Боже поскоріше вирватися хлопцям з пекла та, щоб збулися їх найзаповітніші мрії. Навіть в такому положенні вони не здаються та не втрачають віру в майбутнє, в перемогу, в краще життя, то і ми маємо не здаватись! Тримайтеся, все буде Україна.
Господи допоможи йому і побратимам! Нехай повернуться живими і нехай він зробить усе це для коханої, як описав з квітами, романтично в мирній і вільній Україні!
Дай Бог вам відгуляти весілля, щастя, здоров’я і миру понад усе.

Богдан Кріль на прізвисько “Бодя Пірат” загинув під час оборони Маріуполя.

Про це повідомила пресслужба львівського клубу у Facebook.

Він був одним із лідерів ультрас “Карпат” та представником колективу “Pride”.

“Вічна слава Герою України! Не забудемо, не пробачимо!” – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, що в Маріуполі тривають запеклі бої. Російські окупанти продовжують обстріли “Азовсталі”, де перебувають українські захисники та цивільні.

Тому я відмовляюся вірити у те що чую і бачу, а стійко віритиму в допомогу від Всемогутнього Бога.
Я віритиму всупереч усьому. І я заявляю у духовний і фізичний світ, що вірю в те, що Бог має вихід для хлопців. Бог врятував Данила з рову з левами, він вийшов живим і неушкодженим. Вивів Седраха, Амісаха та Авденаго з вогняної печі.
Бог завжди має вихід, коли є боротьба за правду і віра в Нього.
Вони були у меншості, але були врятовані, бо відстоювали істину. І вас сьогодні менше, ніж супротивника, але на вашому боці Бог! І нехай на вас озброєні всі сили зла, брехні в особі російського світу, вони не зможуть вас здолати. Ми постимо і не торкнемося їжі, поки не дізнаємося, що ти і хлопці в безпеці, ми страждатимемо разом з вами. Дякуємо за мирне небо. Ми розраховуємо подякувати вам особисто під час зустрічі.
Мама, яка вірить і чекає!»

Захисники заблокованого Маріуполя мають чотири варіанти дій, але єдиним прийнятним – є битись. Полон означатиме для українських бійців смерть.

Про це заявив офіцер управління розвідки полку “Азов” Ілля Самойленко під час брифінгу з “Азовсталі”

“Щодо шансів, які у нас є тут, то я вам скажу те саме, що я говорю своїм товаришам, солдатам… у такій критичній ситуації, як зараз, у нас є (чотири варіанти –Ред)… Перше – можна, звісно, просто відкласти зброю і сидіти в кутку і чекати кінця. Це буде повільна смерть від голоду чи швидка смерть від бомби, просто прийняти”, – зазначив він.

За словами Самойленка, другий варіант – спробувати якось втекти, як боягуз, думати лише про власне життя, не думати про свій обов’язок, про присягу і саме це відбулося з командиром морпіхів.

“Ситуація така, що ми більше ніж за 100 кілометрів від наших основних позицій, ми не маємо належної підготовки з обох сторін, тут не можна прорватися, це неможливо, але якщо думаєш лише про своє життя, то звісно будеш хапатися за будь-яку можливість. Такий варіант – це великий сором, по-друге це може призвести й до смерті, тому що один із людей помер під час такої спроби”, – розповів він.

Третє, що можна зробити, за словами офіцера – це відкласти зброю і просто здатися. А четвертий варіант – це єдиний спосіб, який буде гарантувати життя – стояти і боротися.

“Ми весь цей час знали, що полк “Азов” не має високих шансів на виживання, якщо нас візьмуть у полон і здатися для нас – це неприйнятно. Ми не можемо зробити такий великий подарунок ворогу”, – сказав він

Самойленко наголосив, що полон для “азовців” означає смерть, оскільки ворог порушує всі правила і звичаї війни.

Відео опублікували журналісти Громадського.

Станом на 8 травня 2022 року в Маріуполі загинуло 25 тисяч чоловік, більша частина з яких діти, жінки, люди похилого віку – загалом мирне громадянське населення.

Обстріл сталеливарного заводу “Азовсталь” не припиняється ні на хвилину. За ніч із 7 на 8 травня ворог понад 25 разів обстрілював форпост українських захисників з танків, артилерії, мінометів, працювала піхота та снайпери. Російські солдати проникли на територію заводу та підібралися до воїнів майже впритул.

Щодо евакуацій цивільного населення з бомбосховищ “Азовсталі”, то вивезли ще не всіх. Під завалами зруйнованого заводу можуть залишатися ще люди. Крім того, бійці “Азова” просять евакуювати не лише цивільних, але ще поранених та загиблих побратимів.

“На території заводу є безліч загиблих як цивільних, так і військових. У Маріуполі не евакуйовано десятки тисяч громадян, які загинули внаслідок агресії військ Російської Федерації та їхніх найманців. Ми два з половиною місяці просимо весь світ, журналістів, політиків, щоб евакуювати цивільних”. І тільки зараз нам вдалося кілька сотень цивільних евакуювати. А ще безліч цивільних було евакуйовано на територію, підконтрольну Російській Федерації”, – розповів заступник командира полку “Азов” капітан Святослав Паламар, “Калина”.

Незважаючи на важку ситуацію та повне оточення, українські захисники змогли знищити 2,5 тисячі росіян та поранити ще 5 тисяч окупантів. Також знищено понад 60 танків. Це особисті підрахунки полку за період із 24 лютого по 15 квітня.

“Калина” прокоментував пропозиції росіян здатися в полон. З його слів, бійці “Азова” не можуть здатися в полон – це буде великий подарунок для російської пропаганди. Більше того, на славу Святослава Паламара, у окупантів є наказ убити всіх “азовців”, тому живими вони навряд чи покинуть Маріуполь.

“Ми весь цей час знали, що полк “Азов” не має високих шансів на виживання у разі взяття в полон. І здатися з нашого боку – це неприйнятно, бо ми не можемо подарувати такий великий подарунок ворогові. Тому що кожен полонений – це фонд для обміну, це ресурс політичного та військового тиску з боку РФ”, – заявив офіцер полку Ілля Самойленко.

Шляхів для відступу у захисників уже не лишилося. Росіяни оточили завод та цілодобово контролюють периметр. Самойленко розповів, що командир 36 бригади морської піхоти Володимир Баранюк відмовився виконувати наказ та спробував вийти з міста з невеликою групою товаришів по службі, але потрапив у полон. Він назвав вчинок Баранюка боягузтвом.

Самойленко також нагадав, що одного з бійців “Азова” з позивним “Ден” під час бою наприкінці квітня було захоплено в полон.

“Він був непритомний, група була в місті, а російські солдати потім узяли його в полон. Російська пропаганда потім зняла відео, що українські солдати нібито здаються в полон і складають зброю”, – розповів він.

Згодом мати військового одержала фото цього хлопця – його задушили окупанти.

У військових на “Азовсталі” є наказ тримати оборону, і вони мають намір його виконати. Бійці твердо вирішили “стояти стільки, скільки потрібно” і не здаватися ворогові.

“Італія вже виділила майже 500 млн євро на підтримку українських біженців у нашій країні. Я радий повідомити, що ми щойно збільшили цю суму до більше ніж 800 млн євро. Ми перерахували 110 млн на підтримку загального бюджету України та плануємо надати ще до 200 млн євро”, – сказав Маріо Драґі.

За його словами, Італія також передала 26 мільйонів доларів міжнародним організаціям, таким як Червоний Хрест, ЮНІСЕФ та УВКБ ООН.

Ще шестеро захисників Маріуполя отримали поранення.

Про це повідомляє “Українська правда” з посиланням на командування полку “Азов”.

“Вчора (6 травня – ред.) під час евакуації цивільних з території заводу поклали життя троє військовослужбовців та шестеро отримали важкі поранення. Один загинув від ПТУРа, попадання в евакуаційну машину. Двоє загинули від бомб, які скидали БПЛА”, – розповів представник полку “Азов”.

Нагадаємо, раніше 7 травня полк “Азов” спростував черговий фейк росіян про те, що нібито його бійці вийшли до окупантів з білими прапорами. Насправді ж білі прапори використовуються обома групами під час евакуації мирного населення.

Зауважимо, 6 травня з “Азовсталі” на вільні території України евакуювали 50 людей. Водночас окупанти депортували з Маріуполя понад 370 людей.

Текст Сергій Волина розмістив на своїй сторінці в Facebook.

Просто мої думки

Що я відчуваю? Неначе я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми – військові, боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а весь світ просто спостерігає цікавий сюжет!

Такі сюжети використовують у фільмах і серіалах. Різниця лише в тому, що це не фільм, а ми – не вигадані персонажі! Це реальне життя! Біль, страждання, голод, муки, сльози, страх, смерть – все справжнє!

Що мене дивує? Цинізм! Людський цинізм не має меж! Є загальноприйняті правила, вони однакові для всіх, завірені купою законів, підписів і печатками, але вони не діють! Тоді навіщо вони потрібні?

На що я сподіваюся? На диво! На те, що вищі сили (в широкому розумінні цього слова) знайдуть рішення для нашого порятунку! І це пекельне реаліті-шоу закінчиться…

Вищі сили, ми чекаємо результату ваших дій час йде, а час – це наші життя!

Морська піхота – вірні назавжди! Слава Україні!

P. S. Білі прапори, для евакуації цивільних використовуються вже вчетверте, під час кожної евакуації. Ціна останньої евакуації – троє вбитих і шестеро поранених військових.

Маріупольський гарнізон зробив все можливе для порятунку мирного населення. Просимо всіх докласти максимум зусиль для евакуації військових.

Про це повідомив керівник патрульної поліції Маріуполя Михайло Вершинін, який теж із першого дня захищає місто від російських окупантів. За його словами, правоохоронець загинув 2 травня об 11 годині дня.

Зазначається, що чоловік переїхав у Маріуполь з Донецька у 2014 році. Потім він став військовим і певний час служив в АТО. З 2019 Сафонов працював патрульним поліцейським. “Хороший світлий хлопець, робив свою роботу. Дуже любив свою дитину. Це велика трагедія для всіх. Він дуже вірив, що повернеться у свій Донецьк”, – зазначив Вершинін.

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що Росія порушила режим тиші в Маріуполі і вкотре розпочала штурм заводу “Азовсталь”. Ворог застосував усі види важкого озброєння. Є загиблі та поранені.

Джерело: полк “Азов” у Telegram

Пряма мова: “Цілу ніч по території заводу працювала ствольна ворожа артилерія, яка спричинила нові завали і руйнування. Режим тиші, який повинен був розпочатися о 06.00, розпочався лише об 11.00, і так, це правда, станом на зараз обидві сторони дотримуються режиму тиші.

З 06.00 ми чекали на приїзд евакуаційної колони, яка приїхала лише о 18.25. Станом на 19.40 ми передали в домовлене місце 20 цивільних, яких вдалося визволити з-під завалів. Це жінки та діти, ми сподіваємося, що ті люди поїдуть у домовленому напрямку, а саме Запоріжжя.

Станом на зараз проводиться спеціальна рятувальна операція силами полку “Азов”, де ми з-під завалів тросами дістаємо цивільних людей. Ми сподіваємося, що процес буде далі продовжено. Та нам вдасться евакуювати всіх цивільних.

Щодо поранених. Це люди, які потребують необхідної медичної допомоги, але нам не відомо, чому саме їх не забирають та про них зовсім не йде мова щодо їхньої евакуації на підконтрольну Україні територію.

Наголошую, що ми просимо прогарантувати виїзд не тільки цивільних, а також поранених наших військовослужбовців, яким необхідна медична допомога”.

Деталі: В ефірі одного із телеканалів український військовий розповів, що найімовірніше, 30 квітня можуть померти кілька поранених військових, адже у медиків немає ані операційної, ані обладнання, ані необхідних медикаментів.

Передісторія:

Маріуполь заблокований російською армією з 1 березня. Захисники України зібралися на заводі “Азовсталь”: полк “Азов”, частина морських піхотинців, прикордонників та нацгвардійців. Там же, у підземеллях заводу, ховаються від бомб та обстрілів армії РФ цивільні люди.
Опинившись у безвиході, захисники Маріуполя закликали світ домовитися про процедуру “екстракшн”, яку було застосовано в Дюнкерку за часів Другої світової війни. Зокрема, морпіхи просили президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана застосувати до них процедуру “екстракшн” та вивезти на територію Туреччини.
Генсек ООН Антоніу Гутерріш і в Києві, і в Москві пропонував, щоб ООН координувала зусилля щодо евакуації з Маріуполя. Координаторка ООН із гуманітарних питань в Україні Оснат Лубрані 28 квітня виїхала до Запоріжжя для підготовки до евакуації з Маріуполя.
Українська влада сподівалася 29 квітня евакуювати мирних жителів з заводу “Азовсталь”, а можливо й поранених бійців. Але в п’ятницю цього не сталося.

Про це повідомили у Telegram-каналі “Азов-Маріуполь”.

За словами військовослужбовців, усю ніч на військовий польовий шпиталь, що знаходиться на території заводу “Азовсталь” у Маріуполі, масово скидали багатотонні авіабомби. Ці снаряди здатні пробити будь-які бетонні захисні споруди. Після того, як імпровізований шпиталь був зруйнований, руїни продовжили обстрілювати з корабельної артилерії.

Серед поранених військовослужбовців, які перебували у шпиталі на момент обстрілу, є загиблі, заново поранені та контужені.

За словами бійців спецзагону Нацгвардді “Азов”, через ворожу атаку частина приміщення госпіталю обвалилася – зокрема там, де була операційна.

“Женевська конвенція гарантує захист стаціонарних та пересувних медичних закладів, на них не повинні нападати! Захистом мають користуватися поранені та хворі, незалежно від того цивільні чи військові особи (комбатанти). Пораненим повинні надавати необхідну допомогу без будь-якої дискримінації”, – нагадали бійці.

Також вони закликали міжнародні організації захисту прав людини відреагувати на те, що Росія продовжує намагатися знищити навіть тих захисників Маріуполя, які вже не можуть тримати в руках зброю.

У своєму каналі “Азов” опублікував відео, яке було знято одразу після обстрілу. На кадрах видно, як уцілілі захисники відкопують завалених військових, вилучають загиблих та надають допомогу постраждалим та пораненим.

Своєю чергою російські пропагандистські ЗМІ перестали висвітлювати бої в Маріуполі.

Про це у своєму телеграм-каналі повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

За його словами, зараз у Маріуполі тривають вуличні бої у секторі від будівлі адміністрації заводу до вулиці Українського Козацтва (парк Веселка).

“Повітряні атаки на Азовсталь не стихають. Жодної тиші, але намагання штурму раз за разом. Попри заяви. Єдине – з публічного інформаційного поля різко зникли публікації боїв. Окупанти намагаються пояснити собі, чому путін майже погодився на евакуацію, одночасно не приховуючи подальших планів щодо “Азовсталі” і наших захисників”, – написав Андрющенко.

У підземеллях заблокованої російськими військовими «Азовсталі» обладнані операційні, в яких медики рятують поранених маріупольців та українських військових. Фото з польового шпиталю під землею показав полк «Азов».

Військові кажуть, що хірурги працюють тут майже цілодобово. Серед травм − осколкові поранення, вогнепальні рани, відкриті та закриті переломи. Медики також часто виконують ампутації.

Через те, що маріупольці фактично заблоковані у підземеллях металургійного комбінату, для поранених нашвидкоруч облаштували шпиталь. Місця мало. тому люди змушені лежати фактично на голій бетонній підлозі. Пацієнтів намагаються зігрівати ковдрами

Також хворі люди майже не бачать світла. Адже електроенергію в цьому прихистку змушені заощаджувати.

Рашизм – російський фашизм хоче святкувати в Маріуполі свою перемогу над силами добра і світла. Але не може. Не бажає беZбожна Москва навіть дати пару днів перемир’я на православний Великдень. Для російського Zвіра це не свято Христового Воскресіння у перемозі над Zлом, а можливість продовження убивств і грабежу українського народу. Московський патріархат мовчить через домовленості з кремлівським м‘ясником, хоча більшість віруючих Маріуполя перед війною належали саме цьому напряму православ‘я.

Але металургійний комбінат “Азовсталь”, що є символом міста, як Калемегдан в Белграді, Башчаршія в Сараєво чи Верхнє місто у Загребі, залишається в руках української армії, що тримає 10% території Маріуполя як останній рубіж оборони, що був і у Сталінграді, звідки пішов перелом у битві з військами Гітлера.

Тому більшість населення України називає Путіна “Путлером”, і не тому, що той п’ять років служив у східній Німеччині як агент КДБ. Ця схожість найбільш виразно видна у випадку “Маріуполя”, який взяв на себе більшість страждань усього українського народу у нашій країні.

Ми не впадемо на коліна, а виженемо російських Vандалів з нашої країни, щоб вони не пішли далі у кривавий наступ далі на демократичну Європу. І тут треба відповісти одному політику, який на прес-конференції спитав хто таки відповідальний за усі смерті в Україні? Українці чи ті, хто “спонукав” їх на це?

Якщо, справді, для такоі відомої і досвідченої особи це незрозуміло, то надамо йому пряму відповідь: “За всі смерті в Україні несе відповідальність Володимир Путін. А спонукало його найближче політичне оточення – Шойгу, Патрушев, Герасимов”.

Вони всі мають відповідати перед Міжнародним трибуналом за здійснення військових Zлочинів. Чи будуть вони відповідати перед Богом, то це знає лише Бог. Адже вони беZбожники, хоча завжди йдуть поруч з Московським патріархатом, який підтримав масові вбивства в Україні. Але, якщо вони таки предстануть перед судом Всевишнього, то, напевне, закінчать у пеклі в могутньому полум’ї меткомбінату “Азовсталь”.

Як випливає зі слів людей, запис зроблено 21 квітня. У підвалі “Азовсталі” в основному жінки та діти – від немовлят до підлітків 14 років. Вони майже 2 місяці перебувають у цьому підземеллі, без можливості подихати свіжим повітрям чи елементарно нормально справити необхідні життєві потреби.

Діти дякують військовим за підтримку і їжу. Вони зізнаються, що дуже хочуть побачити сонце, обійняти рідних.
Мешканці “азовського підземелля” просять про безпечний гуманітарний коридор, щоб отримати змогу виїхати на неокуповану українську територію. Жінки наголошують, що дуже переживають за своїх дітей.

Російські окупанти завдавали ударів по “Азовсталі”, що у Маріуполі, надважкими авіабомбами. Наразі завод розбомблений та практично повністю знищений.

Це у коментарі “Радіо Свобода” повідомив заступник командира полку “Азов” Святослав “Калина” Паламар.

За його словами, окупанти скидали на “Азовсталь” надпотужні бомби. Під завали наразі перебуває “дуже багато людей”.

“Ми будемо воювати, ми будемо використовувати кожен патрон, який у нас залишився, але ми закликаємо батьківщину врятувати цивільних, поранених та забрати тіла”, – наголосив Паламар.

Нагадаємо, 18 квітня російські військові почали завдавати ударів по “Азовсталі” надважкими авіабомбами.

Там, в підземних укриттях, перебувала щонайменше тисяча мирних жителів. Переважно це жінки с дітьми та літні люди.