й був усього 31 рік. Друзі дівчини кажуть, що вона відрізнялася величезною працьовитістю і талантом. Світлана встигла зіграти у спектаклях “Лебедине озеро”, “Жизель”, “Собор Паризької Богоматері”, “Тисяча і одна ніч”… А мріяла про роль Джульєтти. Детальніше – у матеріалі OBOZREVATEL.

Страшна аварія на трасі

У свою останню подорож Італією Світлана Ісакова вирушила разом із чоловіком Володимиром. Вони чудово проводили відпустку.

Жінка публікувала на своїй сторінці у соцмережі фото і відео: море, пляжі, вулички і площі Піццо, церкву у печері, італійське морозиво, музеї…

Повертаючись додому, вночі 10 серпня Світлана потрапила у страшну аварію. Вона їхала на маршрутці з аеропорту “Бориспіль” у Києві до рідного Харкова. Під Полтавою мікроавтобус зіткнувся з автобусом, який виїхав на зустрічну. Удар був такої сили, що у маршрутки знесло дах, вона перекинулася. Світлана померла в лікарні від отриманих травм.

Її чоловік лишився живий, він перебуває в лікарні у Харкові, зараз вирішується питання про операцію. Ще один пасажир, 44-річний чоловік, загинув на місці, водій у важкому стані доправлений у лікарню.

“Вона як янголятко”

У Харківському національному академічному театрі опери та балету зараз готуються до прощання зі Світланою.

“Знаєте, нестерпно вірити в те, що Світланки вже немає. Коли таких людей забирають на небеса, виникає питання, чому саме таких, як вона, небеса потребують? Ця дівчинка гідна була жити тут, серед нас, довго і красиво. Мені здається, що її ім’я відбивало всю її суть. вона світилася завжди: і в житті, і на сцені. Вона світилася духовно, чисто, щиро. Навіть у своїх прикрощах вона була сповнена надій, що це всього лише мить. Світлана була дуже працьовита. І вона була нагороджена найтоншою чуттєвістю, музикальністю, артистичністю. Вона як янголятко”, – розповіла OBOZREVATEL диригент театру Вікторія Рацюк.

Педагог і подруга загиблої Інна Дорофева каже, що вперше Світлану побачила у 2014 році.

“Я якраз переїхала з Донецька, перевезла сюди дітей, мене прийняв театр. І я побачила Світлану на першій же репетиції, відразу зрозуміла, що це професійна людина. У неї було шалене бажання працювати. За п’ять років ми з нею і Олексієм Князьковим зробили великий репертуар, вона грала партії в “Лебединому озері”, “Лускунчику”. Ми з нею працювали без вихідних. У понеділок театр не працює, а ми приходили, репетирували, зустрічалися вечорами. Я весь час думала про неї, навіть тієї ночі, коли вона загинула, я в інтернеті підбирала матеріал для неї. Вона мені як дочка. Я навіть не уявляю, я прийду в театр, а її там немає, у мене просто дірка в душі”, – з болем каже Інна Дорофєєва.

Зі своїм чоловіком Володимиром Світлана познайомилася кілька років тому. За словами педагога, він довго до неї залицявся, а років зо три тому вони одружилися. Дітей у них ще не було.

“Я їй говорила, Свєто, час народжувати. А вона відповідала, що поки ви тут, я ще попрацюю. Відпустки в Італії вона так чекала, останнє відео, де вони на поїзді їдуть. Потім повідомлення, що прилетіли. І тут така трагедія”, – зазначила Інна Дорофєєва.

Не жаліла себе на роботі

“Я з нею познайомився в Америці, коли ми були в одній балетній трупі. Я вперше її побачив за роботою, вона сиділа на шпагаті, була абсолютно сама. Потім я бачив це щодня, і весь час дивувався її працьовитості. Комусь могло бути погано, хтось не може прийти, а вона завжди на класичному уроці, щодня, що б не було. І не в простому балетному взутті, а завжди у пуантах. Пам’ятаю, у мене нічого не виходило, а вона посміхнулася і поправила мене. І все”, – розповідає про неї друг, артист Віктор Мурадов.

Віктор запевняє, що Світлана в житті нікому не заподіяла зла: “Вона з тих, хто не буде сперечатися, завжди йде на поступки. Це вірний друг, з яким і в компанії буде весело, і вона завжди підтримає у важку хвилину. Я пообіцяв їй, що через пару років ми станцюємо разом, але, на жаль, тепер уже цього не станеться. І ще, Світлана вміла “робити очі” як у Шрека, це було дуже мило”.

Мріяла станцювати Джульєтту

Багато шанувальників пишуть у соцмережах про Світлану, згадуючи її як дуже талановиту артистку.

“Світланку Ісакову я знав менше року, і завжди захоплювався її талантом. Мені пощастило бачити її на сцені в кількох спектаклях, серед яких “Пер Гюнт”, “Собор Паризької Богоматері”, “Дон Кіхот”, “Попелюшка”. Зі швидкоплинних наших бесід я знаю, що вона мріяла станцювати Джульєтту, яку тепер станцює на небесах. Мені б хотілося, щоб її остання мрія втілилася на землі, і одна з вистав балету “Ромео і Джульєтта” була присвячена пам’яті цієї чудової балерини”, – написав її шанувальник Сергій Володарський.

Світлана дійсно мріяла про партію Джульєтти. Але у театрі зіграти її так і не вдалося.

Люди, які перебували в залі, повідомляли, що дівчина впала зі сцени в оркестрову яму. Їй На допомогу кинулися і працівники театру, і небайдужі глядачі.

«Дівчину винесли на спинальних носилках і з шийним коміром. «Швидка» відвезла її до обласної лікарню імені Мечникова». Дівчина була у свідомості, трималася, як боєць», – розповіла журналістам Дар’я Гречищева, прес-секретар ДСНС в Дніпропетровській області, яка стала свідком події.

Після невеликого антракту спектакль продовжився, незважаючи на подію. Актрису, яка впала замінила інша.

Старенька протягом 12 років приходить в один із супермаркетів, щоб почитати книгу. Про це на своїй сторінці в Facebook розповів Богдан Гдаль, який і помітив літню жінку.

“Ось ця жінка вже 12 років часто стоїть у відділі книг в гіпермаркеті у ТРЦ “Магелан” і читає. Вже змінилися вивіски трьох гіпермаркетів: була “Країна”, потім “Караван”, а зараз “Ашан”, а вона все є. Я б навіть назвав її символом цього гіпермаркету”, – зазначив він.

Кияни просили адміністрацію встановити їй диван для зручності. Правда, пані Анастасія як і раніше стоїть біля полиць, а диван, встановлений для неї, пустує. Як виявилося, вона колишня балерина, і сидіти вона не може через професійні хвороби

Годинами стоїть біля полиць з книгами. 77-річну Анастасію Арістархівну, як кажуть місцеві жителі, бачать читаючою книги в книжковому відділі «Ашана» на Одеській площі вже 10 років. Її навіть охрестили символом магазину, де вона буває щодня, годинами простоює біля стелажів.

Анастасія Арістархівна живе буквально в декількох будинках від ТЦ «Магеллан», де і проводить весь свій час. Сусіди знають пенсіонерку як тиху і спокійну. «Вона на останньому поверсі живе. Вранці йде в торговий центр і там гуляє. Бачу її там частенько – і в книжковому, і біля фонтанчика. Стоїть, дивиться на воду як заворожена. Зітхає», – розповідає сусідка Ольга. Люди відгукуються про неї добре. Кажуть, є проблеми в сім’ї, але Анастасія Арістархівна нікому про них особливо не розповідає. Сусіди підозрюють, що у неї дуже складні відносини з дітьми. Можливо, саме тому Анастасія Шевченко кожен день іде з дому.

Журналісти прийшли у торговий центр шукати героїню. Орієнтир – той самий диванчик, який особисто для неї встановила адміністрація. Його видно здалеку – яскраво-оранжевий, з двома декоративними подушками в формі сердечок. У книжковому відділі нелюдно. Стїоть студент, вибирає літературу з фізики. Жінка гортає дитячі казки, а під вивіскою «Художня література» – невисока пенсіонерка в зеленій куртці, спершись на стелаж. В руках у жінки «Стpaшні історії». Тільки почула, що до неї наближаються, злякавшись, здригнулася і різко поклала книгу на полицю. «Що ви читаєте?» – запитали журналісти у жінки. Відмахується рукою: «Різне. Українську літературу люблю. Марка Вовчка, Стороженко. А Леся Українка – найулюбленіша», – відповідає вона журналістам.

Роззнайомився, Анастасія Арістарховна повідала історію свого життя. Виявляється, в молодості вона була балериною. Родом Анастасія Шевченко з Черкаської області. У 15 років приїхала до Києва вчитися, вступила в хореографічне училище, а відразу після закінчення навчання її запросили працювати в Оперний театр. «Танцювала лебедя, наречених. Дві-три ролі вартісні. Решта – масовка», – зітхає жінка. Згадує Анастасія Арістархівна свою подругу – прима-балерину Оперного театру 50-х, народну артистку Аллу Гавриленко. З нею вони танцювали в «Лісовій пісні»: Алла Гавриленко – Мавку, Анастасія Шевченко була водяною Русалкою.

Старожили Оперного згадали, що балерина з ім’ям Анастасія Шевченко дійсно працювала в театрі, але сказали, що перевірити в архіві це вони зараз не зможуть. «Під час реконструкції театру ми передавали архівні записи в інші сховища. А назад їх не повернули», – сказали у літвідділі театру.

“Пуанти сняться в кошмaрах”. Потім балерина вийшла заміж. «Чоловік був гарний, але гравець і п’янuця. Не склалася у нас і сім’я», – зізнається Анастасія Арістархівна. Через балет вона пожepтвувала дітьми. Своїх наpoджувати їй заборонили в театрі, а коли вийшла на пенсію, вже було за 40, усиновили двох – хлопчика і дівчинку. Зараз їм 31 і 33 роки. «Нічого з них не вийшло» – зітхає жінка.

Запитуємо, чому вона не ходить в бібліотеку, а читає в магазині. «Бібліотек зараз, напевно, і немає. Поруч – точно не бачила. А їхати кудись у мене ні сил, ні здоров’я. Раніше будинків книг багато було. Викинули», – каже Шевченко. Поміркувавши, Анастасія Арістархівна все-таки зізналася, що її книги продали діти, а гроші пpoпили. Схоже, пенсію у матері вони теж давно відбирають, оскільки Анастасія Арістарховна не пам’ятає, коли її в останній раз отримувала, і навіть не знає, яка сума їй належить.

Усю розмову бабуся стоїть, склавши руки в «замок» на рівні талії. Напевно, балетна звичка. Цікавимося, чому не сідає на поставлений для неї диванчик. «Пpoкляті пуанти! М’язи стільки років були в напрузі, а потім я різко перестала танцювати – і почали відмиpaти cyдини. Тепер тільки стояти можу, – каже вона. – Хто після пенсії пішов викладати або в тренери, ті ще нормально себе почувають. А я після балету кaлiкою стала. Пуанти досі в кошмapах сняться». Виявляється, вона навіть не знала, що місце для сидіння встановили саме їй. «Ціни щодня змінюються, цукор по 14 грн! Ось на що увагу потрібно звертати!»- каже пенсіонерка.

Анастасія Арістархівна дуже дивується, що на старості років прославилася завдяки читанню. Але фотографуватися не хотіла, так як вважає себе поганим прикладом. Журеалісти запропонували їй вибрати будь-яку книгу в подарунок. Старенька дуже зраділа і тут же схопила «Стpaшні історії від українських письменників», які гортала до цього і вперше за всю розмову посміхнулася.

https://www.facebook.com/viterzbayraku/posts/10155968540947295

Катерина Кухар – справжня Дюймовочка. Вона тендітна, жіночна і витончена, але, як кожна жінка, має свої секрети, пише lux.fm

-Ми розповімо тобі 10 маловідомих фактів про приму-балерину.

-Закінчила училище екстерном, але з відзнакою.

-Вийшла на роботу через три місяці після пoлoгів.

-Зберігає всі листівки від друзів і шанувальників.

-Офіційно незаміжня з Олександром Стояновим, але пара обвінчалася в церкві.

-Катерина не відмовляє собі у смачненькому і може поїсти вночі.

-В її будинку кілька шаф для сценічних костюмів і балетних пачок.

-Щоранку починає зі склянки води з лимоном.

-В юності її називали “Дженніфер Лопес”, а зараз прима-балерина важить всього 42 кілограми.

-Під час подорожей, в кожній новій країні купує ялинкові прикраси.

-Кухар вміє відпочивати, але у неї є залізне правило – під час відпустки балерина вимикає телефон і присвячує час чоловікові і дітям.