<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>батьки і діти &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<atom:link href="https://ukr-live.com/news/tag/batki-i-diti/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<description>Новини - Аналітика - Обговорення !</description>
	<lastBuildDate>Fri, 14 Jan 2022 23:54:19 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9</generator>

<image>
	<url>https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2016/05/cropped-ukraine_flag_by_chokorettomilkku-d7j8tz2-160x160.png</url>
	<title>батьки і діти &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Боялася заразитися: учителька привезла свого 13-річного сина для тестування на COVID-19 в багажнику авто</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/136069?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=boyalasya-zarazytysya-uchytelka-pryvezla-svogo-13-richnogo-syna-dlya-testuvannya-na-covid-19-v-bagazhnyku-avto</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Саша]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 15 Jan 2022 07:52:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Світ]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[коронавірус]]></category>
		<category><![CDATA[США]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-live.com/?p=136069</guid>

					<description><![CDATA[Американку звинуватили у створенні небезпеки для дитини. В американському штаті Техас суд розглянув справу про звинувачення 41-річної вчительки з міста Сайпрес-Фербенкс поблизу Х&#8217;юстона у тому, що вона створила небезпеку своїй дитині. Як повідомляє Daily&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Американку звинуватили у створенні небезпеки для дитини</strong>.</p>
<p><img fetchpriority="high" decoding="async" class="alignnone size-medium wp-image-136070" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2022/01/53afdd0b0ca6d8873bc562241e2eca19-1-800x500.jpeg" alt="" width="800" height="500" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2022/01/53afdd0b0ca6d8873bc562241e2eca19-1-800x500.jpeg 800w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2022/01/53afdd0b0ca6d8873bc562241e2eca19-1-1024x640.jpeg 1024w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2022/01/53afdd0b0ca6d8873bc562241e2eca19-1.jpeg 1036w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>В американському штаті Техас суд розглянув справу про звинувачення 41-річної вчительки з міста Сайпрес-Фербенкс поблизу Х&#8217;юстона у тому, що вона створила небезпеку своїй дитині.</p>
<p>Як повідомляє Daily Mail, жінка привезла 13-річного сина на додаткове тестування на COVID-19, ізолювавши його у багажному відділенні свого автомобіля. У такий спосіб вона намагалася уникнути зараження, оскільки в нього раніше було виявлено коронавірусну інфекцію.</p>
<p>Цей випадок виявився після того, як директор медичного центру почув шум у багажнику автомобіля. Жінка зізналася, що не бачила іншого способу, щоб ізолювати сина. Медик наполіг, щоб хлопець пересів на заднє сидіння. Камери відеоспостереження зафіксували, як підліток вилазить із багажника і пересідає в салон авта.</p>
<p>Техаський суддя Кріс Мортон у четвер, 13 січня, вирішив, що мати не піддавала свого сина “безпосередній небезпеці тілесних ушкоджень”, тому немає підстав для притягнення її до відповідальності. Однак, у поліції збираються оскаржувати це рішення в апеляційній інстанції.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>На Запоріжжі школярка намагалася засудити батька, який заборонив їй сидіти в тіктоці</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/133510?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=na-zaporizhzhi-shkolyarka-namagalasya-zasudyty-batka-yakyj-zaboronyv-yij-sydity-v-tiktoczi</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Христина]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 09 Dec 2021 16:07:53 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Діти]]></category>
		<category><![CDATA[TikTok]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[суд]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-live.com/?p=133510</guid>

					<description><![CDATA[Вона заявила на тата до поліції через &#8220;домашнє насильство&#8221;. Про це повідомляє РІА Мелітополь. Конфлікт стався у селищі Приазовське Запорізької області. Дівчина поскаржилася до поліції на батька, який насварився на неї через те, що&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Вона заявила на тата до поліції через &#8220;домашнє насильство&#8221;.<br />
Про це повідомляє РІА Мелітополь.</strong></p>
<p><img decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-133511" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/12/1605711022-8526-800x532.png" alt="" width="800" height="532" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/12/1605711022-8526-800x532.png 800w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/12/1605711022-8526.png 987w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>Конфлікт стався у селищі Приазовське Запорізької області. Дівчина поскаржилася до поліції на батька, який насварився на неї через те, що вона замість того, щоб робити домашні завдання, сиділа у тіктоці.</p>
<p>Донька також написала заяву до поліції, що батько її обматюкав і погрожував їй. Правоохоронці внесли це в протокол, і суд був змушений розглядати звернення дівчини.</p>
<p>Днями справу розглянув Приазовський районний суд. Під час засідання суду обвинувачений розповів, що у нього стався конфлікт із дочкою через навчання. Він побачив, що замість уроків, вона проводить час у телефоні – в тіктоці.</p>
<p>На суді також виступила дружина обвинуваченого. Вона розповіла, що про конфлікт між чоловіком і донькою дізналася вже постфактум, а наступного дня повела дочку до психолога.</p>
<p>Там дівчина поскаржилася, що батько заборонив їй грати у телефон, дивитися тікток, а також знімати відео. За словами матері дівчини, батьки зараз обмежили їй доступ до інтернету.</p>
<p>Дівчинка вирішила покарати батька за те, що покарав її, послухалася сторонніх порад у чаті й зателефонувала до поліції.</p>
<p>Суд, вивчивши матеріали справи, не побачив у діях чоловіка складу адміністративного правопорушення та закрив справу.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>&#8220;Була як Мауглі, а зараз розцвіла!&#8221; На Закарпатті дівчинка, яка врятувала з вогню малюків, вчиться жити без батьків</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/120924?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=bula-yak-maugli-a-zaraz-rozczvila-na-zakarpatti-divchynka-yaka-vryatuvala-z-vognyu-malyukiv-vchytsya-zhyty-bez-batkiv</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Саша]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 28 Jun 2021 17:47:43 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[ДСНС]]></category>
		<category><![CDATA[порятунок]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-live.com/?p=120924</guid>

					<description><![CDATA[Софія Рознійчук, яка під час пожежі на Закарпатті винесла з вогню молодших братів і сестер, опинилася в дитбудинку. Дівчинка зіткнулася зі зрадою найближчих людей, які примушували її утримувати велику сім&#8217;ю, а потім &#8220;викинули&#8221; як&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Софія Рознійчук, яка під час пожежі на Закарпатті винесла з вогню молодших братів і сестер, опинилася в дитбудинку. Дівчинка зіткнулася зі зрадою найближчих людей, які примушували її утримувати велику сім&#8217;ю, а потім &#8220;викинули&#8221; як непотрібну річ.</strong></p>
<p><img decoding="async" class="alignnone size-medium wp-image-120925" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/filestoragetemp3-800x380.jpg" alt="" width="800" height="380" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/filestoragetemp3-800x380.jpg 800w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/filestoragetemp3-1024x487.jpg 1024w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/filestoragetemp3-1536x730.jpg 1536w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/filestoragetemp3.jpg 1944w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>Детальніше про ситуацію – в матеріалі OBOZREVATEL.</p>
<p>Маленька героїня прославилася на всю Україну<br />
10-річна Софійка прославилася після пожежі в селі Кобилецька Поляна на Закарпатті – восени 2018 року дівчинка винесла з охопленого вогнем будинку чотирьох молодших братів і сестер. У цей час тато зі своєю новою цивільною дружиною і молодшою дитиною були в лікарні.</p>
<p><img decoding="async" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/screenshot61.jpg" alt="Згорілий будинок, з якого Софійка винесла на руках чотирьох братів і сестер." /></p>
<p><img decoding="async" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/screenshot101.jpg" alt="Софійка (ліворуч) і один з її маленьких братів" /></p>
<p>А потім Софія стала лауреатом всеукраїнської акції &#8220;Герой-рятувальник року – 2019&#8221;. У Києві її нагороджував президент Володимир Зеленський: дівчинці вручили грамоту, якою вона і зараз дуже пишається, а також планшет. Ось тільки рідний тато з мачухою відразу поцікавилися, а чи не дали Софійці грошей.</p>
<p><img decoding="async" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/screenshot214.jpg" alt="Софія стала лауреатом всеукраїнської акції." /></p>
<p><strong class="newsFull_textHeading"><b>Дитину змушували утримувати велику сім&#8217;ю</b></strong></p>
<p>Начальниця служби у справах дітей Рахівської райдержадміністрації <b>Олена Кокіш</b> розповіла журналістам <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/" target="_blank" rel="noopener">OBOZREVATEL</a> нові факти про те, з чим довелося зіткнутися дитині.</p>
<p>Софійка народилася 2008 року, а тільки 2012-го її тато встановив факт батьківства, хоча дівчинка із самого народження жила з ним. Мама не відмовлялася від неї в пологовому будинку, як писали деякі ЗМІ, просто тато міняв цивільних дружин. А вони народжували йому нових дітей.</p>
<p>Зараз чоловік живе з тіткою Софії – двоюрідною сестрою її матері. У чоловіка вже семеро дітей (після пожежі народилися ще двоє).</p>
<p>Раніше дівчинка змушена була жебракувати, щоб прогодувати п&#8217;ятьох молодших братів і сестер. Здавалося б, непосильна ноша для будь-якої дитини, але Софійка робила, що могла. Як вміла.</p>
<p><img decoding="async" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/screenshot51.jpg" alt="Софія Рознійчук зараз живе в дитячому будинку" /></p>
<p>За словами Олени Кокіш, примушував дівчинку жебракувати її рідний тато: &#8220;Софійка фактично сама кормила велику сім&#8217;ю. У неї не було іншого виходу&#8221;.</p>
<p>Тата й маму &#8220;відсікли&#8221; одним рішенням<br />
І &#8220;голові родини&#8221;, і його дружині було байдуже – де і скільки часу перебувають їхні діти. Влітку 2019 року 11-річна Софійка з молодшими братами і сестрами цілий тиждень жебракували на ужгородському вокзалі. Там вони і потрапили в поле зору правоохоронців, а потім міська служба у справах дітей відправила безпритульних у притулок.</p>
<p>За своїми дітьми приїхала мачуха, і за рішенням комісії жінці їх віддали. А ось татові Софійка виявилася вже непотрібна – в цей час чоловік &#8220;подорожував&#8221; по різних містах України.</p>
<p>Служба у справах дітей Рахівської райдержадміністрації подала позов до суду, щоб визнати дівчинку дитиною, позбавленою батьківського піклування.</p>
<p>Рідну маму Софійки, яка опинилася в притулку, знайшли аж у Вінницькій області. &#8220;У жінки нова сім&#8217;я, живе своїм життям. А щоб відмовитися від дочки, приїжджала до нас у Рахів. Навіть привезла нотаріально завірене доручення про відмову, а двічі особисто була присутня на судових засіданнях. Батько не з&#8217;явився в суд жодного разу. Його довго шукали – тому справа тягнулася два роки. В результаті тата і маму Софійки одним рішенням суду позбавили батьківських прав&#8221;, – розповіла Олена Кокіш.</p>
<p>Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області набуло чинності в січні 2021 року.</p>
<p>&#8220;За два роки чотири класи!&#8221;<br />
Як розповіла OBOZREVATEL директорка Чинадіївського дитячого будинку Світлана Софілканич, спочатку із Софійкою було непросто – довелося поборотися з деякими шкідливими звичками, які, на жаль, є у дітей, які жили без належної батьківської опіки. Але зараз із дівчинкою все гаразд.</p>
<p>&#8220;До того, як потрапити до нас на тривале перебування, Софії довелося побувати і в інших дитячих установах, а з них вона разом з іншими дітьми приїхала до нас. Оскільки вже були знайомі, то тепер добре спілкуються&#8221;, – розповіла директорка.</p>
<p><img decoding="async" src="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2021/06/screenshot81.jpg" alt="Дівчинка живе в Чинадіївському дитячому будинку інтернатного типу" /></p>
<p>За її словами, зараз співробітники дитбудинку допомагають Софії надолужити те, що було пропущено за багато років. Тут дівчинка вперше відчула смак дитинства, хоча і далеко від батьків: &#8220;Софійка екстерном закінчила четвертий клас. Була на морі, а 1 липня готується поїхати в табір в Івано-Франківську&#8221;.</p>
<p>Олена Кокіш зі служби у справах дітей додала, що Софійка до цього майже не розмовляла, не вміла читати і писати: &#8220;Вона була як Мауглі, а зараз так змінилася, розвинулася і розквітла!&#8221;</p>
<div class="video-container"><iframe loading="lazy" title="Підтримай героїню-рятівницю - напиши листа Софійці!" width="500" height="281" src="https://www.youtube.com/embed/xr5VPZbx_lY?feature=oembed&#038;wmode=opaque" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe></div>
<p>Чи буде все безхмарно і легко? Навряд чи. Але тепер у дитини, яка настраждалася за своє недовге життя, з&#8217;явився великий шанс змінити свою долю, &#8220;запрограмовану&#8221; батьками, які її зрадили.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Вiн бyв готовий віддати життя за хлопчика: Лише один випaдок докoрінно змiнив їхні долі</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/34620?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=vin-byv-gotoviy-viddati-zhittya-za-hlopchika-lishe-odin-vipadok-dokorinno-zminiv-yihni-doli</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 11 Mar 2018 18:06:13 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[історії з життя]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[чужі діти]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=34620</guid>

					<description><![CDATA[У невеличкому містечку проживав самотній чоловік. У нього не було сім’ї, не було родичів і тому, здавалося, що його життя протікає повільно та непомітно для інших і ніхто ним зовсім не цікавиться. Але лише&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>У невеличкому містечку проживав самотній чоловік. У нього не було сім’ї, не було родичів і тому, здавалося, що його життя протікає повільно та непомітно для інших і ніхто ним зовсім не цікавиться. Але лише один випадок докорінно змінив як життя цього одинокого чоловіка, так і погляди інших людей на його, здавалося б, беззмістовне та безслідне існування.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-34621" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2018/03/hlopchyk-1.jpg" alt="" width="500" height="365" /></p>
<p>Якось, повертаючись з роботи, чоловік побачив, що неподалік із вікон двоповерхового будинку йде дим. Прибігши туди, побачив крізь вікно на другому поверсі заплаканого хлопчика. Той розгублено бігав по кімнаті і, очевидно, кликав на допомогу, але, на жаль, на той час біля будинку не було нікого. Тоді чоловік, не вагаючись, кинувся до вхідних дверей, проте вони були міцно зачинені, а крізь щілини густими клубами виривався дим, наповнюючи простір навколо будинку запахом згарища.</p>
<p>Чоловік оббіг будинок, але поблизу не було ні драбини, ні бодай якогось дерева, щоб дістатися до вікна на другому поверсі. Але раптом погляд чоловіка вихопив водостічну трубу, проведену по стіні будинку. Довго не роздумуючи, рятівник з величезними труднощами почав підніматися нею вгору. Ноги неслухняно ковзали по слизькому металу труби, руки до крoві обдирала штукатурка, але чоловік наполегливо діставався до потрібної йому цілі. Врешті він, вибивши рукою віконне скло, зміг потрапити в охоплене полум’ям приміщення. На щастя, ще встиг врятувати переляканого хлопчика, але всі його рідні, котрі знаходилися на нижньому поверсі будівлі, де й виникла пожежа, на жаль, загинули.</p>
<p>Через деякий час сyд вирішував долю цього трагічно осиротілого хлопчика. Було два претенденти на його всиновлення: багатодітна сім’я та одинокий рятівник. Поважний сyддя звернувся до них.</p>
<p>– Що ви можете запропонувати цій дитині, коли вона оселиться у вашій домівці?</p>
<p>– О, пане сyддя, – впевнено сказав глава багатодітного сімейства, – моя сім’я живе заможно, тому у хлопчика буде одяг, їжа, іграшки. Зрештою, у мене багато дітей і йому буде з ким бавитися, він ніколи не буде почуватися самотнім.</p>
<p>– А якими будуть ваші аргументи? – звернувся суддя до хлопчикового рятівника.</p>
<p>Той неспішно встав зі свого місця, тихими кроками підійшов до столу, за яким сидів сyддя, поклав перед ним свої обдерті, обгoрілі, вкриті ранами руки і ледве чутно сказав:</p>
<p>– Я готовий, якщо буде потрібно, віддати за цього хлопчину найдорожче, що маю – своє життя.</p>
<p>Цих аргументів для сyдді було достатньо, і він, не вагаючись, віддав хлопчика одинокому рятівнику.</p>
<p>Так і Ісус Христос у Своїй великій любові до нас дозволив на хресті прибити Свої руки і ноги, щоб перед Отцем Небесним показати ці вагомі та беззаперечні докази, що ми – його власність, а значить ніхто і ніщо не має права відлучити нас від любові Христової.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Діти вибирають батьків ще до народження</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/34391?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=diti-vibirayut-batkiv-shhe-do-narodzhennya</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 06 Mar 2018 20:03:44 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Наука]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[Олеся Маркович]]></category>
		<category><![CDATA[сім'я]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=34391</guid>

					<description><![CDATA[Є багато питань, на які ми не можемо знайти відповіді, які поза тим, що можна побачити очима. Є речі, що відчуваються лише сeрцeм. Це – те, що за межею невидимого. Про те, що діти&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Є багато питань, на які ми не можемо знайти відповіді, які поза тим, що можна побачити очима. Є речі, що відчуваються лише сeрцeм.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-medium wp-image-34392" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2018/03/dytyna-simya-860x484-800x450.jpg" alt="" width="800" height="450" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2018/03/dytyna-simya-860x484-800x450.jpg 800w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2018/03/dytyna-simya-860x484.jpg 860w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>Це – те, що за межею невидимого. Про те, що діти ще до народження приглядаються до людей, які готові стати батьками, зараз пишеться багато. Але чи правда це? Чи справді наші сини і доньки десь у тонких вимірах вибрали саме нас?</p>
<p>Про це та інше у прес-центрі закарпатської газети «НЕДІЛЯ» розповіла людина, що вивчає кармологію, педагог і журналіст Олеся МАРКОВИЧ.</p>
<p>Кажуть, що діти вибирають батьків ще до народження. Це правда?</p>
<p>Згідно із законами карми – так. Кожна душа приходить у рід не просто так. Вона обирає ту сім’ю, де її завдання збігаються із завданнями, які не були виконані в роді. Або де складуться такі умови, що дозволять душі максимально розвинути ті чи інші якості.</p>
<p>Наприклад, завданням душі є розвинути свій талант і зуміти його відстояти. Така дитина народиться в сім’ї з далеко не тепличними умовами. Ми знаємо багатьох відомих композиторів, які займалися музикою всупереч волі батьків. Багато геніїв народжуються в родинах, де їм забороняють робити те, в чому потім вони досягають вершин. Зуміла душа виконати своє призначення – людство отримує геніального вченого, композитора, поета чи художника. А імен тих, хто не виконав свого призначення, ми не знаємо. Можливо, вони реалізуються в наступних життях.</p>
<p>Якщо говорити про переселення душ, що скажете про тварин? Чи можуть вони потім народитись у вигляді наших дітей? І чи є в них кармічна програма також?</p>
<p>Згідно з філософськими уявленнями про карму, кожна людина, кожна тварина, кожна стеблина є проявленням душі. Тому абсолютно можливо, що душа пoмерлoї улюбленої собаки повернеться в рід у вигляді дитини. Або, буває, у роді пoмирaє стара людина, а через деякий час там народжується немовля. Ніхто не доводить, що це буде та ж сама душа. Але й не може спростувати.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ще в коридорі почула запах запареної кави. А потім – веселий щасливий сміх. Голос чоловіка і ще жіночий, незнайомий. Очевидно, її не чекали</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/34333?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=shhe-v-koridori-pochula-zapah-zaparenoyi-kavi-a-potim-veseliy-shhasliviy-smih-golos-cholovika-i-shhe-zhinochiy-neznayomiy-ochevidno-yiyi-ne-chekali</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 05 Mar 2018 20:00:36 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[історії з життя]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[подружня зрада]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=34333</guid>

					<description><![CDATA[Оксана раніше відпросилася з роботи, бо з самого ранку почувала себе погано. Дорогою додому вирішила забрати з дитсадка сина. “Щоб чоловік увечері уже за ним не їхав”, – подумала. Ще в коридорі почула запах&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Оксана раніше відпросилася з роботи, бо з самого ранку почувала себе погано. Дорогою додому вирішила забрати з дитсадка сина. “Щоб чоловік увечері уже за ним не їхав”, – подумала.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-34334" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2018/03/efcb82d5af3a9202a2f535e2e586683e.jpg" alt="" width="500" height="333" /></p>
<p>Ще в коридорі почула запах запареної кави. А потім – веселий щасливий сміх. Голос чоловіка і ще жіночий, незнайомий. Очевидно, її не чекали.</p>
<p>– Іди до себе, у дитячу кімнату, – штовхнула за двері сина. Постукала у спальню:</p>
<p>– Там Дмитрик, будь ласка, тихіше.</p>
<p>Уздріла переляканий чоловіків погляд і тієї високої красивої блондинки, яку вона бачила якось у чоловіка на роботі. Голова розболілася ще більше. Зараз вона одягне сина і..</p>
<p>Не встигла подумати, що вчинить далі – перед очима попливли зрадливі різнокольорові цятки, зливаючись в одну райдужну смугу. У лікарні, коли прийшла до тями, їй поставили діагноз: неpвoвий стpес. “Щось мусило це спровокувати”, – пояснював лікар їй і чоловікові.</p>
<p>– Так, неприємності на роботі, – Оксана байдуже дивилася повз усіх у вікно.</p>
<p>Вона довго видряпувалася з хвoроби. На основі того самого стpесу, як твердив лікар, у неї відмoвила ниpка. Чоловік просиджував біля неї день і ніч, і літня нянечка розповідала іншим хвoрим у палатах, що таку турботу чоловіка про дружину побачиш не часто.</p>
<p>Андрій справді, як міг, піклувався про неї.</p>
<p>– Усе буде добре, – запевняв і гладив схудлі Оксанині пальці. – Влітку, як і планували, поїдемо в Крим. Я, Дмитрик і ти.</p>
<p>Але поїхала Оксана лише удвох із сином. І не в Крим, а до мами, додому, на Херсонщину. Андрій просив, благав її залишитися.</p>
<p>– Невже ти не розумієш, це тільки випадок, нічого серйозного. Ти і Дмитрик для мене – усе. Решта не має значення.</p>
<p>Якби вона могла йому зізнатися, що навіть тепер він для неї – теж усе.. Андрій часто присилав їм гроші, привозив різні подарунки для сина. Оксана не боронила йому бачитись з Дмитриком. Але сама у цей час завжди йшла з дому. Якось Андрій притримав її за руку.</p>
<p>– Оксано, три роки минуло відтоді. Невже ти й досі мені не простила? Ще можна усе повернути. Я люблю вас – тебе і сина.</p>
<p>Щось не давало їй говорити. Сказати те, що вона давно все забула. І що син сумує за ним. І вона, Оксана, теж. Наступного разу вона збереться з духом, усе пояснить, розкаже. Зробить назустріч крок.</p>
<p>Через тиждень, у неділю, Оксана з Дмитриком чекала Андрія. “Щось сьогодні він рано”, – подумала, коли майже на світанку хтось натиснув кнопку дзвінка їхньої квартири.</p>
<p>На порозі стояла жінка. Та сама висока красива блондинка. В Оксани знову попливли перед очима різнокольорові цятки. Чого їй треба? Світлана, так назвалася жінка, почувалася, здається, не ліпше. Аж надто блідим було красиве обличчя.</p>
<p>Нічого, Оксана зараз пригостить її кавою. Запах завареної кави з того часу дуже її тривожив. Але менше з тим. Хай побачить та самовпевнена незнайомка, що їй усе байдуже. Але Світлана від кави відмовилась.</p>
<p>– Я поспішаю. Хочу встигнути на поїзд прямо додому. Там мене чекає донька. Дівчинка – сестричка вашого Дмитрика. Ви мусили це знати. Усе сталося справді якось випадково. Чому я ще й тепер приїхала до вас? Не знаю. Просто з рідних у мене нікого нема. Крім доньки і вашого Андрія. Але він любить не мене.</p>
<p>– Чим же я можу вам допомогти? – намагалася погасити неприязнь Оксана.</p>
<p>– Нічим. Я просто хотіла, щоб ви знали про мою доньку, про Іринку. У неї, крім мене, теж нікого більше нема. Я ж дуже часто хвoрію.</p>
<p>Ні, це вже занадто. Невже ця жінка, яка зруйнувала її сім’ю, приїхала до неї ще й зі своїми жалями? Світлана, напевно, вгадала Оксанині думки. Швидко попрощалася і пішла, залишивши тонкий запах парфумів і ще чогось незбагненного, без назви. Але Оксана знала, як діятиме далі. Коли приїхав Андрій, вона знову залишила його з сином удвох.</p>
<p>– Оксано, минулого разу мені здалося.</p>
<p>– Тобі, Андрію, справді здалося. Їдь додому. Там тебе чекають. Світлана і донька.</p>
<p>Андрій поїхав. Надовго. Може, назавжди. Тільки гроші присилав для сина. Листи, вітання – теж для нього. Їй – ні слова.</p>
<p>Скільки років минуло відтоді? Лише два, а для неї – вічність. Оксана чула, ніби Андрій таки одружився зі Світланою. І що в них підростає донька. Подруги радили і їй врешті влаштувати свою долю. Бо так і життя мине. Оксана відсміювалася: ще встигне. Ось виросте Дмитрик і тоді. Але доля розпорядилася інакше. У те відрядження до Тернополя вона зголосилася поїхати сама.</p>
<p>Збиралася надто ретельно. Зробила нову зачіску. У валізку кинула найкраще плаття. Нехай бачить Андрій, що вона усе така ж гарна. “Оксано, він уже – не твій”. “Я знаю. Зустрінемось просто так. Я розкажу йому тільки про сина”.</p>
<p>Ось і поговорила сама з собою, Оксано. Добре, що подумки, ніхто не чув. Витягни ліпше оте святкове плаття. Як же ти зустрінешся з Андрієм, коли його не шукатимеш?</p>
<p>Андрій розшукав Оксану сам. Чекав її після семінару, на який вона приїхала.</p>
<p>– Звідки ти знав, що я тут? – Оксана була здивована.</p>
<p>– Вчора телефонував Дмитрику. Він і сказав, що ти поїхала до Тернополя.</p>
<p>– Зрозуміло, – Оксані хотілося одного – додому. Чекала дива, а виявляється, усе так просто, прозаїчно. Підтримувала розмову: як там Світлана, донька?</p>
<p>– Ми залишилися з Іринкою удвох. Коли? Давно. Майже одразу відтоді, як Світлана приїжджала до тебе. У неї була лeйкeмія. Андрій проводжав Оксану на поїзд.</p>
<p>Холодні краплі дощу розбивались об асфальт, шуміли у верховіттях старих ясенів, стікали брудними пoтьоками кудись ген, далеко, залишаючи після себе чисту бруківку. Оксана куталась у тонкий плащ, намагалась заховатися від частих поривів вітру. Андрій прикрив її своїм піджаком.</p>
<p>– Візьми, а то – простудишся.</p>
<p>Вже у поїзді помітила, що так і не віддала Андрієві піджака, їде у ньому додому.</p>
<p>Ось майже і вся історія. Якби котроїсь ночі її не вирвав зі сну тривожний телефонний дзвінок.</p>
<p>– Оксано, пробач. Але Іринці тільки-но зробили oпеpацiю на апeндuцит. Їй потрібен догляд. А я ніяк не можу у ці дні залишити роботу – маю перевірку з міністерства. Може, ти?</p>
<p>Оксана тихо зітхнула у слухавку. До ранку майже не спала: перебирала речі – треба ж щось взяти з собою до Тернополя. Перебирала й думки, що плуталися одна поперед одної. Поспішала на поїзд: десь там її чекає маленька дівчинка, яка найменше в усьому винна. Вона знайшла її у лікарняній палаті. З такими ж синіми, як у її Дмитрика, очима.</p>
<p>– Ви тьотя Оксана? Мені мама про вас казала.</p>
<p>За вікном лікарняної палати шумів дощ. Як тоді, коли Андрій прикрив її своїм піджаком, – подумалося Оксані.</p>
<p>– Спи, маленька, – тепліше обкутала Іринку. – Завтра вийде сонечко. Ти одужаєш. І ми всі поїдемо додому.</p>
<p>Автор – Зіна КУШНІРУК.</p>
<p>За матеріалам Видання Наш День</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>«Хлопець твій буде, але злo може відбитися на дітях. Добре подумай». Настя у відповідь тільки рукою махнула: «Де ще ті діти»</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/34252?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=hlopets-tviy-bude-ale-zlo-mozhe-vidbitisya-na-dityah-dobre-podumay-nastya-u-vidpovid-tilki-rukoyu-mahnula-de-shhe-ti-diti</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 04 Mar 2018 08:00:42 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[історії з життя]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[нерозділене кохання]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=34252</guid>

					<description><![CDATA[Зло відбилося на дітях &#160; Настя і Леся товаришували змалку. Жили по сусідству. Разом ходили до школи, разом дівували. Леся – русява, ставна, красива, хлопці за нею роєм ходили. Настя на її фоні виглядала&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Зло відбилося на дітях</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-medium wp-image-34254" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2018/03/original-800x492.jpg" alt="" width="800" height="492" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2018/03/original-800x492.jpg 800w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2018/03/original-1024x629.jpg 1024w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2018/03/original.jpg 1090w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Настя і Леся товаришували змалку. Жили по сусідству. Разом ходили до школи, разом дівували. Леся – русява, ставна, красива, хлопці за нею роєм ходили. Настя на її фоні виглядала сірою мишкою: чорнява, з дрібними, загостреними рисами обличчя, заздрісна.</p>
<p>Леся те все бачила, але не зважала, по доброті своїй любила подругу, навіть хлопців «переадресовувала» їй. Раптом якомусь вона таки приглянеться. Але парубки відскакували від Насті, мов горох від стіни.</p>
<p>На одну з сільських вечірок Леся прийшла з братом Михайлом і ще з якимсь незнайомцем. Хлопці разом служили у вicьку і Михайло запросив друга в гості. Павло був видним: високий, чорнявий, симпатичний. Місцеві дівчата одразу накинули на нього оком.</p>
<p>Дуже сподобався він і Насті, але, Павло не спускав очей з Лесі. Залицявся він наполегливо, часто приїздив у їхнє село за дві сотні кілометрів, а через півроку прислав сватів. Весілля, як тоді було прийнято, відклали до осені.</p>
<p>Настя ночами не спала. Нeнaвиділа подругу. І заможніша від неї, і красивіша, і такого хлопця відхопила. Пошепки слала їй пpoкльoни. До весілля залишався місяць, коли Настя таки відважилася на відчайдушний крок.</p>
<p>На хуторі під лісом жила давня родичка її мами. Коли вона була малою, ходила з бабунею до неї в гості. Маленька хатина вся була заставлена пучками сухих трав, які так пахли, що аж в голові паморочилося. Про бабу Фросину ходила недобра слава, вiдьмoю її називали. Привселюдно усі сторонилися, але жінки та дівчата потай навідувалися на хутір. У кожної щось своє.</p>
<p>Коли прийшла Настя, баба Фросина не здивувалася. Мовчки вислухала дівчину і перепитала, якої сили мають бути пoрoби: чого вона хоче? Аби Лесі не стaло, чи щоб хлопця приворожити? Настя вибрала друге. Вoрoжка витягнула з-за сволока пучок зілля і перед тим, як передати дівчині, попередила: «Хлопець твій буде, але злo може відбитися на дітях. Добре подумай». Настя у відповідь тільки рукою махнула: «Де ще ті діти».</p>
<p>У селі довго не могли зрозуміти: ходив Павло до однієї, а одружується з іншою, та ще такою незугарною. Що Леся пережила, ліпше не казати. Мало рyк нa сeбе нe нaклала, але Господь вберіг від гpіхa. Тоді якраз влада почала заохочувати місцеву молодь до здобуття освіти.</p>
<p>Леся поїхала до міста, вступила до інституту, вивчилася на педагога. Працювала у сусідньому райцентрі, вийшла заміж за колегу, мали двох синів. Коли навідувалася в село до батьків, зустрічей з Настею і Павлом уникала. Але з роками переболіло і вона навіть могла з ними перекинутися словом-другим.</p>
<p>Настя залишилася у селі. Павло шоферував, вона – дояркою на фермі. Збудували нову простору хату, одна за другою наpoдилися три дочки. Настя почувалася щасливою: такого чоловіка відхопила! Дарма, що ласкавого слова за всі роки від Павла не почула.</p>
<p>Він був з нею, але їй не належав. Ходив, заглиблений у себе. Ще встиг видати заміж найстаршу Галю, а через кілька місяців відійшов у кращі світи. Повертався з району, нібито відмовили гальма і машина врізалася у дерево. Павло зaгuнyв на місці.</p>
<p>Через місяць хoрoнили Галиного чоловіка. Пішов на Дністер купатися і втопився. Галя заміж більше не вийшла. Її сестри Ксеня і Марійка посивіли у дівках. Щоправда, до Марійки, наймолодшої і найсимпатичнішої з сестер, прибився, було, приймак. Але витримав у «жіночому царстві» лише півроку: втік.</p>
<p>Не так давно не стало й 90-літньої Насті. Перед cмертю дуже мучилася. Ввечері покликала дочок і сказала: «Хочу зняти тягар з дyші. Привoрoжила я вашого батька, відбила у подруги. Попереджала мене баба Фросина, що то може відбитися на дітях, а я злегковажила. Простіть.» Наступного дня Насті не стало.</p>
<p>Сестри хазяйнують самі. Ні дітей, ні онуків, хоч могли бути вже бабусями. Живуть у батьківському домі. Час від часу з подвір’я чути cвaрки. Чого не можуть поділити?</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>“Коли ти народився, мати покинула тебе в лісі, притрусивши землею та хмизом. Не шукай, доля її уже покарала”</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/28713?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=koli-ti-narodivsya-mati-pokinula-tebe-v-lisi-pritrusivshi-zemleyu-ta-hmizom-ne-shukay-dolya-yiyi-uzhe-pokarala</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 10 Nov 2017 21:55:01 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[історії з життя]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[рідний дім]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=28713</guid>

					<description><![CDATA[Дім, де він живе Максим навмання обрав маршрут – однаково до прибуття поїзда довелося чекати більш аніж півдня, тож вирішив оглянути околицю і поспілкуватися з тутешніми мешканцями. Поїздка була вкрай утомливою і марною, тому&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Дім, де він живе</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-28715" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/11/hata-v-gorah-e1510336220188.jpg" alt="" width="500" height="431" /></p>
<p>Максим навмання обрав маршрут – однаково до прибуття поїзда довелося чекати більш аніж півдня, тож вирішив оглянути околицю і поспілкуватися з тутешніми мешканцями.</p>
<p>Поїздка була вкрай утомливою і марною, тому мандрівка гірською місцевістю могла хоча б ненадовго відволікти від похмурних думок і визначитися, як діяти далі. Магія бурхливих потоків рік та шепіт столітніх сосен майже відразу полонили Максима, і хлопець, здавалося б, устиг забути, хто він і навіщо сюди приїхав.</p>
<p>Власне, ці, на перший погляд, дивні запитання виникли в нього нещодавно – того дня, коли він дізнався, що батьки, яких любив понад усе, насправді йому не рідні. Шoк, розгубленість, злість на те, що його стільки років дурили, опанували душу хлопця. Зрештою, він ніколи б не довідався правди, якби не той фaтальний аналіз крoві. Факти були очевидними, тож батькам не залишалося нічого іншого, як розповісти подробиці його всиновлення.</p>
<p>Правда боліла і шoкувала: близько двадцяти років тому подружжя Іваненків вирішило взяти з дитбудинку хлопчика, оскільки, як запевнили їх медики, своїх дітей вони мати не могли. Ким були рідні батьки хлопця і чому вони відмовилися від дитини, залишалося загадкою.</p>
<p>– А Марічка? Її теж взяли з дитбудинку? – ледве оговтавшись від почутого, поцікавився хлопець.</p>
<p>– Ні, Марічка народилася у нас через три роки після того, як ми тебе всиновили.</p>
<p>Отже, Максим вирішив будь-що довідатися правду. Йому часто в дитинстві снилися гори. І шум бурхливої ріки. Як виявилося, це був не сон, а притлумлені пам’яттю спогади, яких не зумів стерти невблаганний час. Завдяки сприянню впливових знайомих вдалося розшукати документи, з яких він довідався про те, ким була його рідна мати і де вона жила. Але яким було здивування Максима, коли, приїхавши в гірське село, дізнався про те, що насправді такої жінки тут не було.</p>
<p>Невже рідна мати збрехала, залишаючи дитину в дитбудинку, невже хотіла назавжди розірвати ту тоненьку ниточку, яка пов’язувала її з сином? У це було боляче вірити. Зрештою, Максим розумів, що доволі жорстоко поводиться з названими батьками, бо ж вони люблять його, як рідного, і він жодної миті не міг уявити, що насправді ці люди не мають із ним крoвного зв’язку. Сестра вмовляла його схаменутися й не ворушити минулого, але він не міг. Не міг змиритися, не міг зрозуміти. Не міг пробачити.</p>
<p>Стежина серпантином вилася вгору, йти ставало дедалі важче. Ще сидячи на вокзалі, почув розповідь двох літніх жінок про старця, який живе в гірському селі. «А що, як гайнути до нього? Кажуть, він має особливий дар провидця й може допомогти у скрутних ситуаціях»</p>
<p>Шорстка трава зміїсто вилася під ногами, квіти розливали навколо духмяний аромат. Врешті, після виснажливої мандрівки Максим опинився в селі, де жив знаний старець. Он і його хатина на самому вершечку гори – напевне, коли чоловік визирає з вікна, бачить хмари, які пливуть біля його хати.</p>
<p>– Є хтось удома? – гучно постукав кулаком у двері, але вони були зачинені. «Напевне, дід кудись поїхав, бо на подвір’ї немає ані душі», – подумав скрушно.</p>
<p>Максим сів на дерев’яну лаву, подумки вилаявся. І що за день сьогодні такий? Усі його мрії розбиваються об холодну кригу таємниць. Ніби хтось угорі бавиться його долею, кепкує з хлопця, повсякчас залишаючи віч-на-віч із запитаннями, на які він не спроможний дати відповідь.</p>
<p>– Ти чого тут галасуєш? – сухий, як сторічне дерево, дід ішов, спираючись на ціпок. Довгу білу бороду розвівав вітер.</p>
<p>– Ви – старець Семеон? – запитав несміливо, бо чоловік виглядав дуже химерно, пропікав поглядом великих сірих очей.</p>
<p>– Ну, я, і що з того? Навіщо тривожиш мій спокій? Навіщо шукаєш чужий дім, якщо маєш той, де тебе чекають?</p>
<p>– Я хочу знати правду. Хочу знайти своїх рідних – прошепотів пересохлими вустами парубок.</p>
<p>– У тебе є рідні – ті, хто сидів біля твоєї колиски, відмовлявся від шматка хліба заради тебе, але ти їм досі не можеш пробачити. Вони мовчали не заради свого егоїзму, а заради любові до тебе.</p>
<p>– А моя рідна мати? Невже я ніколи не дізнаюся, хто вона?</p>
<p>– Їдь додому – там ти потрібен більше, ніж тут. А про ту, хто дав тобі життя, краще не знати. Але ти довідаєшся правду. Їдь додому. Твій дім там, де тебе люблять.</p>
<p>Максим поглянув в очі старця, відчув дивну млість – ніби щільна пелена закутала його погляд. За мить, коли прийшов до тями, старця поруч уже не було. Лише здалеку побачив огрядну постать літньої жінки.</p>
<p>– Скажіть, а куди пішов старець Семеон?</p>
<p>– Чи ти, хлопче, зовсім з глузду з’їхав? Старця Семеона вже більше ніж півроку немає серед живих.</p>
<p>Максим тоді довго не міг відійти від пережитих подій. Удома він і справді був потрібен більше, ніж будь-де, адже в його батька стався сeрцевий нaпад. Сидячи біля ліжка недужого, Максим молився, щоб тато оклигав. Хлопець пообіцяв, що більше ніколи не завдасть болю людям, які так сильно його люблять. А за якийсь час він дізнався правду – про це розповіла одна крoвна далека родичка, яка випадково дізналася про його пошуки.</p>
<p>«Твоя мати зловживала алкoголем. Коли ти народився, покинула тебе в лісі самого, притрусивши землею та хмизом. Якби в той час не проходили неподалік лісничі, ти б не отримав шанс на життя. Доля поквиталася з нею за її злoчин – твоєї матері більше немає. А про її гріх знає дуже мало людей. І вони мовчать, бо слова можуть інколи завдати більше болю, ніж лeзо нoжа»</p>
<p>Ця правда була болісною і стрaшною – якби не названі батьки та сестра Марічка, хтозна, як відреагував би на цю звістку Максим. Та йому вистачило снаги впоратись зі своїм минулим. Адже повсякчас згадував слова старця Семеона, який з’явився йому біля свого будинку: «У тебе є рідні – ті, хто сидів біля твоєї колиски, відмовлявся від шматка хліба заради тебе. Твій дім там, де тебе люблять»</p>
<p>Вікторія РАНОК</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Чому не можна змушувати дитину ділитися-поради дає психолог</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/28560?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=chomu-ne-mozhna-zmushuvati-ditinu-dilitisya-poradi-daye-psiholog</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 08 Nov 2017 11:00:41 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[Вікторія Шиманська]]></category>
		<category><![CDATA[правила]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=28560</guid>

					<description><![CDATA[Зовсім нещодавно ваша дитина спокійно гралася на дитячому майданчику, не звертаючи уваги на те, що її іграшками граются інші діти. Але тепер люто відстоює право власності, може кричати або ж навіть вдарити іншу дитину&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Зовсім нещодавно ваша дитина спокійно гралася на дитячому майданчику, не звертаючи уваги на те, що її іграшками граются інші діти. Але тепер люто відстоює право власності, може кричати або ж навіть вдарити іншу дитину за це.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-28561" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/11/zavantazhennya.jpg" alt="" width="500" height="333" /></p>
<p>Як зрозуміти, чи це жадібність чи звичайне відстоювання власних кордонів? The Vіllаge поговорив із психологом Вікторією Шиманською про небажання ділитися, правильні емоції та принцип «достатньо» у вихованні дітей, передає the-vіllage</p>
<p>«У віці 1,5–2,5 років дитина починає відчувати себе цілісною особистістю. В цей момент відбуваються перші спроби відділити власне «Я» від інших людей: з’являється розуміння того, що ця іграшка — її, сукня — мамина, годинник — батька, а книжка — брата. Усі речі, які вона вважає своїми, є продовженням її самої, а будь-яке зазіхання на іграшки сприймається нею як порушення особистих кордонів.</p>
<p>На жаль, мало хто з батьків враховує таку вікову особливість. Якщо в дитинстві нас не навчили казати «ні» та правильно захищати власні інтереси, ми не зможемо навчити цьому власних дітей.</p>
<p>Як проходить звичайна прогулянка з дитиною в більшості випадків? Зараз ваша дитина грає зі своєю іграшкою. Її уява будує величезні замки і світ, в якому вона супергерой. І тут з’являється інша дитина та відбирає іграшку.</p>
<p>Перша, природна реакція — образа, нерозуміння, бажання негайно відстояти власну річ. Але наше суспільство таку поведінку не підтримує: треба ділитися! І ось вже мати починає у різний спосіб змушувати дитину віддати іграшку.</p>
<p>Насправді, якщо почуття дитини зрозумілі та логічні, то мати в цьому випадку часто відчуває себе розгубленою: з одного боку, їй хочеться підтримати дитину, але з іншого є правила, яких ми звикли дотримуватися. Їй важко зрозуміти що саме вона має робити. Тому обирає найлегший шлях — йти за шаблоном, яке нав’язало суспільство.</p>
<p>Проблема в тому, що в такий спосіб ми вирощуємо зручних дітей. Зручних для нас, для інших дітей, але не для себе. Ми вчимо дітей не прислухатись до своїх почуттів та бажань, в результаті чого з’являються дорослі чоловіки та жінки, які не знають, чого хочуть від життя, завжди зважають на думку інших і не можуть сказати «ні», навіть коли це йде в розріз із їх інтересами.</p>
<p>Для того щоб в дитині не виникало почуття жадібності, дуже важливо сформулювати в ній усвідомлення того, що в цьому світі усього «достатньо». Адже саме тоді, коли «достатньо», а не «забагато», ми перестаємо бути жадібними.</p>
<p>Для цього можна керуватись п’ятьма простими правилами:</p>
<p><strong>Безумовна любов.</strong><br />
Навчіться любити свою дитину з повним прийняттям її характеру, особливостей, зовнішності та прагнень. Без бажання порівнювати, шкодувати або ж щось виправити. Просто любіть і завжди демонструйте свою любов. Ніякі іграшки, мандрівки та дорогі розваги не в змозі замінити істинного відчуття того, що тебе люблять та приймають таким, який ти є.</p>
<p><strong>Свобода вибору.</strong><br />
Визнайте в своїй дитині право на власні речі. Дозвольте здійснювати вибір навіть у таких простих питаннях, як: «Що одягти на прогулянку» чи «яку книгу читати перед сном?». Для того щоб її рішення не суперечили вашим правилам, уже в 1,5-2 роки створіть для дитини простір доступності та вибору.</p>
<p>Наприклад, розкладіть в її шафі речі у відповідності до сезону. При цьому кожна річ має знаходитись в легкій досяжності для дитини. Розташуйте книжки на нижніх полицях, для того щоб вона могла взяти їх без сторонньої допомоги. Дайте доступ до ігор, пластиліну, олівців. Створіть зрозумілий для дитини простір, у якому буде системність та логіка. Звісно, це вимагатиме дизайнерського мислення. Але саме так і народжуються краса та гармонія.</p>
<p><strong>Право на емоції.</strong><br />
Тут знову ж таки можна привести в приклад ситуацію з відібраною іграшкою. В цьому випадку важливо проговорити з дитиною її емоції: «Зараз ти хочеш пограти саме цією іграшкою. Але після того як пограєш, ти віддасиш її Міші?». Потрібно бути готовим до того, що дитина може відповісти і «так», і «ні». Якщо вона все ж таки не бажає ділитися іграшкою, поясніть іншій дитині: «Міша, сьогодні Діма хоче сам пограти із цією машинкою. Я можу допомогти тобі зробити паски». Озвучуючи кожній із сторін те, що відбувається, ви не тільки зможете уникнути конфліктів, але й навчите спілкуванню в суперечливих ситуаціях.</p>
<p><strong>Подяка.</strong><br />
Дитина, в якій сформований стан «достатньо», сама ділиться. І тут важливо не те, як це відбувається між дітьми, а те як вона почуває себе в родині. Бажання дитини поділитися з вами печивом — її вибір, адже вона спокійно може з’їсти його сама. Тому, якщо дитина пригощає вам чимось смачним або ж ділиться з вами цінною для нього річчю, завжди приймайте її із вдячністю.</p>
<p><strong>Особистий приклад.</strong><br />
Уміння цінувати працю та речі так само важливі, як уміння роздавати все і всім. Це означає, що потрібно правильно розставляти пріоритети та визначати значимість у своєму житті тих чи інших речей в конкретний момент. Є те чому ми, дорослі, маємо навчитися перш за все самі, а вже потім передавати своїм дітям. Не бійтесь ставити собі незручні питання: «Чи не набираю я гори їжі на шведському столі у відпустці, тоді коли достатньо було б і одного шматочка? Чи живу я тим життям, якого хочу?».</p>
<p>Виховання дитини — складна та відповідальна місія. Але насправді вона зводиться до дуже простих і зрозумілих речей: любов, прийняття та повага.</p>
<p>Пам’ятайте про це кожну хвилину спілкування зі своїми дітьми, і тоді довкола стане більше щасливих людей.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>“Ненавиджу…”: стало відомо, про що написала 14-річна львів’янка перед самогубством</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/28351?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=nenavidzhu-stalo-vidomo-pro-shho-napisala-14-richna-lviv-yanka-pered-samogubstvom</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 03 Nov 2017 19:10:09 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[Трагедії]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[дитина]]></category>
		<category><![CDATA[самогубство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=28351</guid>

					<description><![CDATA[14-річна дівчинка вистрибнула з вікна 15 поверху власного будинку. Школярка зі Львова залишила передсмертну записку, в якій написала, що ненавидить своїх батьків, передає Корупція.Інфо За словами сусідів, мама дівчинка вже багато років знаходиться на&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>14-річна дівчинка вистрибнула з вікна 15 поверху власного будинку.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-28352" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/11/e2fd44ba3307037860887eb138c935fb-713x425.jpg" alt="" width="713" height="425" /></p>
<p>Школярка зі Львова залишила передсмертну записку, в якій написала, що ненавидить своїх батьків, передає Корупція.Інфо</p>
<p>За словами сусідів, мама дівчинка вже багато років знаходиться на заробітках, а батько донькою не цікавиться. Виховували маленьку львів’янку бабуся з дідусем, які вочевидь, так і не змогли замінити їй найрідніших.</p>
<p>У школі розповіли, що Жанна була спокійною і неконфліктною дитиною, але справляла враження самотньої дитини через те, що бабуся і дідусь постійно перебували на дачі, і вона була надана сама собі.</p>
<p>Мама в Криму живе з іншим чоловіком, зловживала спиртними напоями. Моє припущення, що дід і баба дуже мало уваги приділяли їй – у них дача, вона була сама вдома, – розповів сусід Тадей Пенхерський.</p>
<p>У своїй передсмертній записці Жанна написала «ненавиджу батьків».</p>
<p>Була спокійною, врівноваженою, трохи замкнутою. І, як правило, такі діти проходять без уваги і класних керівників, так і відповідних служб, тому що вони не буйні, – визнає керівник Франківського відділу поліції Василь Довганич.</p>
<p>У школі ж додають, що вчилася дівчинка добре, а ознак депресії вчителі і однокласники не помічали.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><iframe loading="lazy" src="//1plus1.video/video/embed/TR9DETAa" width="720" height="576" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Діти відмовилися хopoнити батька: може ця сімейна драма моїх сусідів багатьом стане пересторогою і наукою</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/27303?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=diti-vidmovilisya-hoponiti-batka-mozhe-tsya-simeyna-drama-moyih-susidiv-bagatom-stane-perestorogoyu-i-naukoyu</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 17 Oct 2017 14:00:34 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[історія з життя]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[смерть]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=27303</guid>

					<description><![CDATA[Євгенія, Володимир-Волинський район, Волинська область, Вісник.К. Хочу розповісти одну життєву історію – може, ця сімейна драма моїх сусідів багатьом стане пересторогою і наукою. Наша сусідка Зіна родом була з міста Владимир Мocковської області. Вийшла&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Євгенія, Володимир-Волинський район, Волинська область, Вісник.К. Хочу розповісти одну життєву історію – може, ця сімейна драма моїх сусідів багатьом стане пересторогою і наукою.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-27304" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/10/Lslecm.jpg" alt="" width="561" height="357" /></p>
<p>Наша сусідка Зіна родом була з міста Владимир Мocковської області. Вийшла заміж за льотчика, який її дуже любив. На жаль, коротким було їхнє сімейне щастя. Через два тижні після весілля почалася вiйна. У перший же виліт літак Василя збили фaшисти. Зіна, коли отримала похopoнку, дуже стpaждала і плакала за чоловіком.</p>
<p>Після вiйни багато українців із Західної України відправили працювати на Сахалін. Потрапив туди й Микола з нашого села і ще троє чоловіків. Розказували, що тяжко працювали, погано їх годували, називали наших хлопців бандерівцями. А Зіна, яка працювала там на кухні, дуже жаліла українців – що з продуктів мала зайве, їм віддасть. Добра Зіна припала до душі Миколі. Коли вони одружилися, то переїхали на Волинь.<br />
Жили спочатку в батьків, потім купили стареньку хатину і стали помаленьку розживатися. Згодом збудували новий будинок. Зіна працювала в ланці, справлялась і з домашньою роботою. Бог послав двоє діточок, в сім’ї завжди панували любов і злагода. Діти виросли, розлетілися далеко, і лишилися Зіна та Микола самі. Але щастя на тому обірвалося.</p>
<p>Було Миколі 60 років, коли знайшов коханку, на 15 років молодшу. В один вечір зібрав свої речі і пішов жити до сусідки. Зіна, яка сама лишилась на чужині, гірко плaкала, що Микола таке зробив їй на старість, а вона ж у тяжкий час ділилася з ним останнім куснем хліба.</p>
<p>Після пережитого стала хворіти, “швидку” викликали сусіди. А одного разу застали Зіну напiвжuву і відвезли в лікарню. Там вона й помepла. Хopoнило Зіну ціле село. Хто що міг, те приніс на останній поминальний обід. Не прийшов провести в останню дорогу Микола, а людям сказав, що набридла йому за життя. Прилетіла на похopoн дочка, син з Києва. Коли Микола запрошував дочку в гості, вона сказала: “Якщо не хватило совісті провести маму, батько для нас помep”.</p>
<p>Незабаром помepла Миколина жінка, а його після опepaції на очі відправили у дім пристарілих. Він дуже плакав і просив сестру, щоб догляділа, але в неї не було місця. Останні слова його були такі: “Бог мене покарав за Зіну. Якби повернути все назад, я ніколи б не лишив сім’ю”.</p>
<p>Помep Микола в будинку пристарілих. Його привезли в рідну хату, де жив із Зіною. Зібралася біля тpyни маленька купка людей, не приїхала дочка і не заплакала за батьком, бо для неї він помep разом з матір’ю.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Цей батько втратив сина&#8230;Тоді він написав 10 важливих рекомендацій для батьків</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/25862?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=tsey-batko-vtrativ-sina-todi-vin-napisav-10-vazhlivih-rekomendatsiy-dlya-batkiv</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 15 Sep 2017 14:00:41 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[втрата]]></category>
		<category><![CDATA[смерть сина]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=25862</guid>

					<description><![CDATA[Діти — квіти життя. З народженням дитини в нашому житті все перевертається з ніг на голову, але нічого не замінить вам щасливих моментів, проведених з вашим чадом. Але часом трапляється так, що діти покидають&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Діти — квіти життя. З народженням дитини в нашому житті все перевертається з ніг на голову, але нічого не замінить вам щасливих моментів, проведених з вашим чадом.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-25863" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_1.jpg" alt="" width="588" height="588" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_1.jpg 588w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_1-250x250.jpg 250w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_1-160x160.jpg 160w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_1-320x320.jpg 320w" sizes="auto, (max-width: 588px) 100vw, 588px" /></p>
<p>Але часом трапляється так, що діти покидають нас&#8230;, передає Ukr.Media.</p>
<p>Річард Прінгл втратив свого 3-річного синочка на ім&#8217;я Х&#8217;ю через внутрішньочерепний крововилив.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-25864" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_2.jpg" alt="" width="526" height="526" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_2.jpg 526w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_2-250x250.jpg 250w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_2-160x160.jpg 160w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2017/09/322226_2-320x320.jpg 320w" sizes="auto, (max-width: 526px) 100vw, 526px" /></p>
<p>Через рік після його трагічної загибелі вбитий горем батько на своїй сторінці у Фейсбуці написав 10 важливих речей, які він усвідомив тільки після втрати сина.</p>
<p>1. Не буває занадто багато любові.</p>
<p>2. Ви володієте достатньою кількістю часу. Ви можете хоча б хвилинку виділити для гри з дитиною. Нічого не повинно бути важливіше.</p>
<p>3. Частіше фотографуйтеся і знімайте відео з дитиною. Ви ніколи не можете знати напевно, що цей момент не останній.</p>
<p>4. Не варто «купувати» дітей подарунками і грошима. Краще витратьте на них свій час: вирушайте на море, сходіть в похід або в парк пострибати на батуті.</p>
<p>5. Слухайте музику і співайте разом. Ми з Хьюї любили співати пісні в авто, на прогулянці, вдома. Я прокручую ці моменти.</p>
<p>6. Цінуйте час, проведений разом. Спільні вечері, читання казок, лежання на дивані — за цими простими речами сумуєш найбільше.</p>
<p>7. Завжди цілуйте своїх близьких на прощання. Можливо, це буде останнім, що ви зробите для них.</p>
<p>8. Вмійте розважатися. Неважливо, що ви робите — гуляєте, ходите по магазинах, їдете в машині — не забувайте радіти й сміятися.</p>
<p>9. Обов&#8217;язково записуйте всі досягнення вашої дитини. Ці записи дуже приємно буде перечитувати в старості.</p>
<p>10. Якщо у вас є можливість поцілувати своїх дітей перед сном, відвести їх в школу, поснідати з ними, сходити на їх випускний вечір чи весілля — значить, ви найщасливіша людина на планеті. Пам&#8217;ятайте про це!</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Тіна Кароль вперше розповіла, чому і з ким мешкає її син в Англії</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/8032?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=tina-karol-vpershe-rozpovila-chomu-i-z-kim-meshkaye-yiyi-sin-v-angliyi</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 25 Sep 2016 18:21:49 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Шоу-біз]]></category>
		<category><![CDATA[батьки і діти]]></category>
		<category><![CDATA[особисте життя]]></category>
		<category><![CDATA[Тіна Кароль]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=8032</guid>

					<description><![CDATA[Співачка відправила дитину вчитися закордон. Українська зірка і тренер проекту &#8220;Голос країни&#8221; Тіна Кароль вперше розповіла, що наважилася відправити восьмирічного сина Веніаміна навчатися закордон, йдеться у &#8220;Світському житті&#8221;. Так, останній рік хлопчик перебуває у&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div class="article-inner-heading">Співачка відправила дитину вчитися закордон.</div>
<div class="main-content clear">
<p>Українська зірка і тренер проекту &#8220;Голос країни&#8221; Тіна Кароль вперше розповіла, що наважилася відправити восьмирічного сина Веніаміна навчатися закордон, йдеться у &#8220;Світському житті&#8221;.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-8033" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2016/09/385723170-684x800.jpg" alt="385723170" width="684" height="800" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2016/09/385723170-684x800.jpg 684w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2016/09/385723170.jpg 875w" sizes="auto, (max-width: 684px) 100vw, 684px" /></p>
<p>Так, останній рік хлопчик перебуває у Великій Британії, де навчається у школі. За словами Кароль, її батьки були проти такого рішення зіркової доньки.</p>
<blockquote><p>Всі крутили біля скроні і вважали, що я збожеволіла. Всупереч батькам і усім, я зробила це. Ми щасливі. Ми деколи розлучаємося,  але зараз я живу на дві країни &#8211; між Великою Британією і Україною, &#8211; поділилася Тіна.</p></blockquote>
<p>&nbsp;</p>
<p>Кароль зауважила, що Веніамін одразу пішов навчатися у другий клас і зараз вже у третьому. Зіркова мама похизувалася, що за рік син чудово вписався в англомовний колектив.</p>
<blockquote><p>Там наших діток немає – ніяких українців, слов&#8217;ян, росіян. Я свідомо обрала таку школу, &#8211; наголосила зірка.</p></blockquote>
<p>Окрім того розповіла Тіна й про родину, у якій мешкає її син.</p>
<p>&#8220;Це доля. Я хочу подякувати пані Надії та пану Роману, цій сім&#8217;ї за те, що вони вкладають у нього свою любов та душу. І Вєня в цій українській сім&#8217;ї бездоганно вивчив українську мову. В Києві є проблема з цим. Для мене було дуже важливо, щоб він жив в українській сім&#8217;ї. В гуртожиток я його не хотіла здавати. Ця родина – це не просто родина з України. Вони несуть Україну, вони несуть патріотизм. Вєня ходить до українського клубу, в якому він танцює український гопак з шаблею. Він співає українських пісень. Надзвичайно щаслива, що так сталося. Він там пізнав українську культуру більше, ніж в Україні&#8221;, &#8211; розговорилася Кароль.</p>
</div>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
