В Національній бібліотеці імені В. І Вернадського стався скандал. Відвідувачці двоє невідомих людей заборонили робити фото у приміщенні бібліотеки. Як вона зазначає на відео, просто прийшла подивитися на незвичну будівлю бібліотеки, зробити фото та показати їх друзям.

Аргумент заборони, який навели відвідувачці співробітники – “просто нільзя і всьо”. А ще додали, що війна йде.

Користувачка записала відео, на якому запитує у працівників: чому не можна фотографувати, на якій підставі, тут що, літають снаряди?

Працівники відповідають: так, літають, і додають, що через два-три дні поставлять таблички про те, що фотографувати в бібліотеці заборонено.

Вони так і не змогли повідомити дівчині, на якій саме підставі фотографувати інтер’єри бібліотеки імені Вернадського заборонено.

Чоловік за кадром згадує про фронт і про те, що йде війна, мовляв, ви можете передавати дані. Які саме дані, він не уточнив.

Співробітники кілька разів погрожували викликати поліцію. На що дівчина із задоволенням погоджувалася. Але судячи з усього, викликати поліцію в бібліотеці передумали.

Як розповіли сайту ТСН.ua в поліції Києва, інцидент трапився в бібліотеці Вернадського вчора, але по лінії 102 до поліції викликів не надходило.

“За фактом виявленого відео поліцейські Голосіївського управління поліції зареєстрували подію та направилися до бібліотеки. Правоохоронці опитали персонал і нині проводять перевірку”, – розповіли в поліції Києва.

Юрист: бібліотека – це не секретний або військовий об’єкт
Адвокат Олександр Заруцький каже, що бібліотека Вернадського – це публічне місце.

“Особа має право вести знімання в публічно доступних місцях. Єдине може бути зауваження, що, люди, які там перебувають, мають право на захист свого зображення і приватності. Це просто люди, які можуть бути проти, щоб їх цілеспрямовано фотографували. Правила поведінки встановлюють самі заклади, вони мають право це робити, як власники певного приміщення, наприклад, забороняти голосно слухати музику, голосно говорити. Такі правила можуть бути. В цьому разі в закладі, мені здається, перегнули палицю. Якщо не було скарг на фотографування від інших людей, то просто так забороняти робити фото немає підстав”, – пояснює сайту ТСН.ua адвокат Олександр Заруцький.

Він додає, що бібліотека – це не секретний або військовий об’єкт.

“Так, до бібліотеки існує певний режим доступу. Читачі підписують документи, за якими надається право доступу до приміщення. Заповнюючи такий документ, я допускаю, що там є пункт про згоду на правила поведінки в цьому закладі. Така згода свідчить про те, що я знаю їхні правила і з ними погоджуюся, а якщо не погоджуюся, то туди просто не приходжу. Гадаю, що співробітники мали якось нормально дівчині пояснити, чому правилами поведінки в бібліотеці це заборонено, а просто так кричати “припиніть фотографувати!”, бо мені не подобається, це не зовсім коректно. Тут більше схоже на проблему в організації комунікації із користувачами послуг, які надає бібліотека. Якщо попередження у вигляді табличок не було, то дівчині мали б показати правила бібліотеки, де в одному з пунктів написано – “фото заборонене”, інакше ми вам анулюємо читацький квиток. Інші варіанти. типу: припиніть, бо мені не подобається – некоректні”, – додає адвокат.

Коли прийшли морози, вчитель із речами змушений був переселитися. Він спить серед підручників та художньої літератури.

25-річний вчитель історії Михайло Розкошенко вже кілька тижнів живе у шкільній бібліотеці. Їжу готує на столі, де видають книжки. Каже, до таких умов уже призвичаївся. Серед книжкових полиць навіть влаштовує лазневі дні.

Михайло закінчив педуніверситет із відзнакою та аспірантуру. У Вінниці каже, вакансій для нього не знайшлось, тож погодився поїхати у село.

“Запропонували Калинівський район, Пиків. Чому б не спробувати, спробував і так тут опинився”, – розповідає Михайло.

Історик вчителює у Пиківській школі від першого вересня. Спочатку винаймав старий будинок без опалення. Коли почалися морози, директор запропонував переїхати до книгозбірні.

“Найшли йому ліжка, матраси, все що потрібно. Поки він в цих умовах”, – каже директор школи Петро Волосенко.

Це типова проблема сільських вчителів, кажуть у райвідділі освіти. З півтисячі педагогів майже половина доїжджають на роботу у інші населені пункти, бо ніде жити.

“В селі не так просто знайти житло. Забезпечення житлом вчителів – це не завдання органів влади, цю проблему вирішувати на рівні громади”, – каже начальник відділу освіти Сергій Ференець.

Сільський же голова пригадує, що хотіли облаштувати помешкання у занедбаному приміщенні колишнього рибгоспу. Але грошей на ремонт не було.

“З нового року в бюджет закладемо гроші, там зробимо ремонт, поставимо вікна, двері, пошпаклюємо”, – каже сільський голова Федір Козак.

Директор школи навіть готовий поселити вчителя в одному з класів.

“В нас немає кому читати. В сільських школах проблема стоїть, що немає вчителів. І ніхто не хоче йти на таку зарплату. Ми зробимо все, щоб він залишився в нашому селі. Дівчата жартують, кажуть, його треба женити”, – розповідає директор школи.

Історик поки ані женитись, ані звільнятись не збирається. Жартує, здобуває не лише вчительський досвід, а й незвичний побутовий.