В понеділок, 10 січня, в зоні проведення Операція об’єднаних сил на міні підірвалися двоє військових. Загинули 23-річний лейтенант Ілля Супрун та 51-річний старший солдат Петренко Валерій, родом з Дніпра.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила заступниця директора Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Юлія Дмитрова.

“Дніпро втратило двох захисників. Військовослужбовці 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади, лейтенант Ілля Супрун 23 роки та старший солдат Петренко Валерій 51 рік, сьогодні повертаються додому”, – написала посадовиця.

Вона зазначила, що дату та час прощання з Героями повідомлять пізніше.

У неділю, 14 лютого, на Донбасі в районі Новолуганського загинуло троє українських військових, підірвавшись на мінах. Жертвами стали два жителі Кременчука – 46-річний капітан Олександр Войтенко і 33-річний солдат В’ячеслав Олексієнко, а також 26-річний солдат Дмитро Мироненко з Харкова. Точні причини трагедії невідомі досі.

Детальніше про те, хто загинув, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

“Ніби й не було людини”
Наталія Войтенко, дружина загиблого капітана Олександра Войтенка, досі не може отямитися. З гіркотою розповідає про той день, коли не стало її коханого Саші, з яким разом вони були з 1998 року, коли вона ще навчалася в медучилищі.

“Напередодні, 13 лютого, ми говорили з ним по телефону близько 12 ночі. Наступного дня у мене був вихідний, і він сказав, що до 10-ї години ранку дзвонити не буде, щоб я виспалась. Був День закоханих, я прокинулася і набрала його номер приблизно о 9:43. Але він був поза зоною. Як і інші його номери. Я подумала, що, можливо, зайшов у штаб, там зв’язку немає. Минула година, друга, а зв’язку з чоловіком не було. Я нервувала, набирала його, але безуспішно. Мені залишалося тільки чекати. Згадала, що він там втратив свої окуляри, вирішила сходити і купити йому нові. Хотіла відразу відправити їх поштою, знову набрала, щоб уточнити адресу відділення. Але він продовжував бути поза зоною”, – розповідає OBOZREVATEL Наталя.

Повернувшись додому, Наталя почала готувати, коли пролунав дзвінок подруги. “Вона тільки сказала: “Наташа” – і зробила паузу, я відразу зрозуміла, що Саші немає. Виявляється, вже всі соцмережі, весь інтернет, наші місцеві ЗМІ писали про те, що Олександр Войтенко загинув, а я цього не знала, ніхто з командування так і не подзвонив мені, не повідомив і не висловив співчуття. Ніби й не було людини. Тільки трохи пізніше прийшов військком”, – каже вона.

Дружина загиблого капітана досі до пуття не знає, як і чому загинув її чоловік.

“За уривчастими даними знаємо, що вони підірвалися на протитанкових мінах десь у районі Новолуганського, і все. Достовірно відомо лише одне – Саші з нами вже немає. Досі з командування ніхто так і не вийшов на зв’язок. Мені здається, що це не по-людськи щодо нас”, – вважає Наталія.

Зайко, я їду в один бік”
Олександр і Наталія познайомилися 1 квітня 1998 року, в День сміху. Наталя згадує, що Саша у військовій формі часто приїжджав до неї в училище, на перервах привозив щось смачненьке. Всі дівчата були в захваті від парубка у формі.

“Як виявилося, наші батьки добре були знайомі, вони обидва були начальниками ДАІ у нас у Кременчуці. Але ми, діти, не були знайомі. А з’ясували все випадково на другому побаченні. Виходить, що в нашій родині багато хто був військовим, мій батько полковник, Сашин тато – підполковник, рідний брат – майор. Тільки всі вони служили в міліції. А чоловік був військовим. Він закінчив Вище командне ракетно-зенітне училище, служив у ВДВ, потім в “Альфі” СБУ. А на фронт пішов у березні 2018 року”, – згадує Наталя.

Рішення про те, щоб іти на війну, Войтенко ухвалив самостійно, а сім’ю поставив перед фактом. Хоча рідні були проти, але вдіяти було нічого не можна. Він пояснив, що хоче підтримати хлопців і друзів, які перебувають на Донбасі.

На останню свою ротацію Олександр вирушив на початку грудня: “У мене ніяких поганих передчуттів не було, а у нього були. Він мені говорив: “Зайко, я їду в один бік”.

Я сердилася, я не могла цього чути. За півтора тижня до загибелі у нього піднялася температура. У нього була проблема зі щелепою, вона опухла. Я дуже його просила весь цей час: “Сашо, ляж у госпіталь, у тебе температура, тобі погано”. Але він весь час знаходив відмовки: якусь справу потрібно закінчити, не міг кинути молодих солдатів, ніким було його замінити, нікому служити. Він уже зв’язався з лікарями з Київського госпіталю, які раніше його оперували, вони попросили надіслати знімок. Я так просила його зробити цей знімок і поїхати в госпіталь… Але він постійно повторював: “Не можу кинути пацанів. Так треба, Зайко”, – каже Наталя.

Завжди стояв за правду
Однокурсник Войтенка по навчанню у військовому училищі Єгор згадує: “Ми вчилися з ним, були в одній батареї, в одному взводі, в одному відділенні. Як то кажуть, їли з одного казанка. В училищі весь педагогічний склад був з офіцерів, які пройшли бойові точки від В’єтнаму до Афганістану. Тому з першого курсу в нас виховували поняття любов до Батьківщини. Він був дуже принциповим і завжди стояв за правду. За чотири роки, коли кожен день поруч, уся людська гниль випливе. А він був справжнім, батьки виховали в ньому гідну людину”, – говорить OBOZREVATEL його колишній однокурсник.

Після закінчення училища Олександра та Єгора розподілили у різні частини, але зв’язок вони підтримували до останнього. З початком війни між друзями сталося непорозуміння. “Я першим вирушив на війну. Подзвонив йому, щоб сказати, але зв’язок був дуже поганий. Він подумав, що я вирушив воювати на інший бік, на сторону ворогів. Він усім, із ким ми навчалися раніше, з досадою розповідав, що я, найкращий друг, – зрадник. Але ви б чули його радість, коли нарешті ми зрозуміли один одного. Він був дуже порядною людиною, таких справжніх одиниці. Я втратив вірного друга, вічна пам’ять, брате, колись зустрінемося”, – каже Єгор.

“Захищаю свій будинок і талановитих людей”
Ще одним загиблим виявився 33-річний В’ячеслав Олексієнко, теж родом із Кременчука. Приблизно півтора року тому він одружився, це був його другий шлюб. Не всі друзі навіть знали про це.

На Донбасі В’ячеслав воював уже давно. В одній зі своїх відповідей під постом на сторінці у ФБ він написав промосковському тролю, який запитав його, за що воює: “Я захищаю свій власний дім, свою державу, розумних і талановитих людей”.

Як розповів нам рідний дядько В’ячеслава, Анатолій Олексієнко, той був єдиним сином у родині, а своїх дітей у нього не було. “Мама дуже сильно переживає його загибель. Він був у неї один. Слава відслужив в армії, повернувся додому. Особливо роботи тут, у Кременчуці, не було, і він вирішив, що поїде воювати. Звичайно, рідні його відмовляли, але він сказав, що хтось повинен бути там. Перед цим він одружився і поїхав в АТО. Потім повернувся, трохи попрацював, але вирішив податися на Донбас. Уклав контракт на п’ять років, і все”, – каже дядько.

До війни В’ячеслав працював у службі безпеки магазину “Нова лінія”. “Я його знав як добру людину. Він завжди допомагав, та й свої обов’язки виконував чесно. Після “Нової лінії” він відразу пішов на війну. Для нас усіх його загибель велика втрата”, – розповів нам його колишній колега Артем.

Третій загиблий від вибуху – 26-річний Дмитро Мироненко з Харкова. Нам не вдалося зв’язатися з його рідними. Як видно з фото, Дмитро з великої родини, на своїй сторінці він написав, що в нього є ще два брати.

Протягом минулої доби, 31 грудня 2020 року, в районі проведення операції Об’єднаних сил було зафіксовано чотири порушення режиму припинення вогню.

Про це йдеться у ранковому зведенні штабу ООС на своїй сторінці у Facebook.

Усі порушення ворог здійснив у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід». Так, поблизу населеного пункту Старогнатівка, збройні формування Російської Федерації відкривали вогонь в бік українських позицій з ручного протитанкового гранатомета та стрілецької зброї, а неподалік Широкиного – з мінометів 82-го калібру та ручного протитанкового гранатомета. В районі населеного пункту Водяне, що на Приазов’ї, російсько-окупаційні війська відкривали вогонь з мінометів 120-го калібру, а поруч з Талаківкою – із підствольних гранатометів.

Про всі факти порушень режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ» спостерігалась тиша. Серед наших воїнів бойових втрат і поранень не було.

Від початку поточної доби, 1 січня 2021 року, в районі проведення операції Об’єднаних сил зафіксовано 6 порушень режиму припинення вогню.

Так, у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід», неподалік населеного пункту Авдіївка, збройні формування Російської Федерації тричі відкривали вогонь у бік українських позицій з мінометів 82-го калібру, гранатометів різних систем та стрілецької зброї. На цьому ж напрямку, в районі населеного пункту Водяне ворог відкривав вогонь із ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ» поблизу населеного пункту Золоте-4 противник вів вогонь у бік наших позицій з гранатометів різних систем та великокаліберного кулемета, а неподалік Новолуганського – зі стрілецької зброї.

На обстріли противника українські захисники надали адекватну відповідь. Бойових втрат та поранень серед особового складу Об’єднаних сил немає.

Обстановка в районі проведення операції Об’єднаних сил і надалі контрольована українськими воїнами.

“Місяць грудень повен свят, а також найсвітліших очікувань і сподівань, віри у чудеса та добро. І якщо діти ще вірять у казку то ми, дорослі знаємо, що цю казку потрібно створити самому”, – йдеться у дописі.

У понеділок 14 грудня буде відправлятись посилка на Схід з випічкою. І дуже символічно, на передодні відправлення, зберуться господині з Володимира-Волинського та сусідніх міст, та саме 13-го грудня на Андрія будуть пекти різноманітні солодощі. До того ж на 13-те грудня цього року припадає День благодійності.

“Отож усі охочі, хто не встиг долучитись минулого разу, а дуже хотів є чудова нагода поекспериментувати з рецептами, наприклад, навчитися пекти смішні різдвяні печива у вигляді чоловічків або навпаки похвалитися своїми давніми перевіреними рецептами та потішити наших військових смачненьким!”, – закликає волонтерка.

Дзвін встановили на території Міністерства.

Планують встановити веб-камеру, яка здійснюватиме трансляцію.

Завтра першим ударить у дзвін батько загиблого військового, а надалі цю церемонію здійснюватимуть військові із роти почесного караулу.

Користувачі соцмережі назвали встановлений дзвін хорошою ідеєю.

Відео зустрічі опубліковано в YouTube Erich Hartmann.

Жителі Білої Церкви вишикувалися вздовж вулиць, по яких проходили зaхисники. Вони вітали військових оплесками і словами “Слава Україні” і “Дякуємо”. Багато хто тримав у руках українські прапори та повітряні кульки жовтого і блакитних кольорів, а також квіти для військових.

Після маршу всі зібралися на площі біля міської ради, де відбувся урочистий мітинг. Варто також відзначити, що на заході були присутні дуже багато дітей.

“Ми готові до зустрічі з черговими кiлеpами. Глок – окремий персонаж цього вояжу, всі кнопки були його. Салам Україна, тримай себе в позитиві і будь впевнена, що все буде добре”, – підписав він кадр, на якому зображена Окуева і її чоловік Адам Осмаєв.

Нагадаємо, у понеділок, 30 жовтня, у селищі Глеваха під Києвом вбuли чеченського добровольця, бiйця АTО Аміну Окуєву. Окуєва заявляла, що ніколи не буде мати дітей і знала, що їй загрожує серйозна небезпека.

Як розповіла жінка в коментарі “Обозревателю”, її старший син Максим пішов до себе в намет, щоб принести їй пляшку води.

“Його довго не було, а я весь цей час стояла з онуком на руках. Вирішила піти до нього. Заходжу і бачу, що директор автовокзалу притиснув його до стіни, викручує руки і справа ледь не доходить до бійки”, – описала ситуацію жінка.

За словами матері загиблого бійця, до конфлікту підключилася головний бухгалтер і жінка, яка теж там працює.

“Вона весь час кричала:” Л * х! “. Я кажу:” Як ви можете таке говорити і робити? “. А вона відповідає:” Це ви прокляті! Ви заслужили, щоб ваші діти гинули “. Я не знаю як її звати, але вона працює на цьому автовокзалі”, – описала ситуацію жінка.

Надія Конюша пояснила, що не змогла змовчати. “Я кажу:” Як це? Ми виховали наших дітей, щоб вони служили і захищали Україну. У тому числі і вас, щоб ви потім пили з нас кров?”. А вона відповідає: “Це ваш син Максим? Я шкодую, що він ще живий”, – розповіла жінка.

Після цього директор автововокзалу на ім’я Богдан почав кричати: “Це ви вбили наших людей”, що викликало у матері загиблого воїна законне обурення.

“Я говорю:” Мій син загинув за Україну два тижні тому. І ви нам таке говорите? Так ви значить сєпар!”.

Після цього Конюша викликала поліцейських, які взяли у неї заяву, але при цьому закликали обидві сторони знайти спільну мову.

“Найцікавіше, що сьогодні цей Богдан подзвонив і просив вибачення. Попросив сина і чоловіка приїхати, щоб вирішити все мирно. Але сина поки немає, тому ми нікуди не поїхали. Хіба матері заслужили, щоб їх так принижували?!” – закінчила розповідь жінка.

Про це повідомляє прес-служба президента Петра Порошенка.

Наказ про грошове збільшенні підписаний з нагоди Дня Військово-Повітряних Сил України.

“Міністр оборони мене тільки що поінформував, що підписаний наказ, згідно з яким буде збільшено грошове утримання військовослужбовців певних спеціальностей, в яких дуже потребує сьогодні українська армія”, – повідомив президент.

За словами Порошенка, це стосується льотчиків, десантників, спецназівців, танкістів, в першу чергу механіків-водіїв, і інших напрямів.

“Крім того, прийнято рішення ще збільшити рівень грошового утримання, доплати військовослужбовцям, які виконують військові обов’язки в зоні АТО. Я доручив підняти утриманняна першій лінії до 10 тисяч гривень на місяць, і підвищити утриманняна другій лінії до 4,5 тисячі гривень”, – розповів Порошенко.

«Виходить, що якась погана людина, яка не є АТОвцем, користується моїми знижками», – зробив висновок чоловік.

Чоловіка запевнили, що картку анулюють, а йому зроблять нову найближчим часом. Боєць тим часом повідомив поліцію про шахрайство.

Люди в коментарях пишуть, що аналогічні ситуації ставалися і з ними. Запевняють, що нову картку роблять.

«Соціальна картка учасника АТО «УКРАЇНЦІ-РАЗОМ!» – це інструмент, який дозволяє кожному власнику отримувати безкоштовну правову допомогу і юридичну консультацію, безкоштовне обстеження і медичні послуги, психологічну підтримку, знижки у всеукраїнських торгових мережах, освітні, оздоровчі та розважальні програми для учасників АТО та їх сімей.

Увечері 24 липня у Дніпрі сталася жахлива стрілянина. Згодом з’ясувалося, що напали на адвоката, ветерана АТО Едмонда Саакяна, його брата та побратимів.

У підсумку два колишніх бійці АТО – Масим Іващук та Олексій Вагнер – загинули. Крім того, чотири нападники з пораненнями перебувають у лікарні під охороною.

Як розповів Едмонд Саакян у коментарі ресурсу “Дніпроград”, події передувало те, що три дні тому на його родичів “наїхали” бандити та вимагали грошей. А після того, як вони зрозуміли, що їм нічого не дістанеться, вони відкрили вогонь.

За його словами, це у нього четвертий день народження.

Додамо, наразі адвокат перебуває у відділенні хірургії. Крім того, його було переведено з реанімаційної палати до загальної.

Загалом учасник АТО зазнав чотирьох поранень, з яких серйозне – одне – наскрізне у живіт. Лікарі кажуть, що його стан є стабільним середньої тяжкості, щоправда констатують значну втрату крові.

Едмонд Саакян вже дав свідчення поліції щодо інциденту. Наразі його палата перебуває під суворою охороною, втім, самого адвоката від злочинців, у яких місцева поліція впізнала представників ОЗГ, відділяє скляна перетинка, відтак вони постійно перебувають у полі зору один одного.

Нагадаємо, раніше сайт “24”повідомляв, що у поліції за фактом інциденту відкрили кримінальне провадження. За словами начальника кримінальної поліції Дніпропетровщини, причиною стрілянини стали “економічні інтереси”.

“Ми маємо вибір, як провести вихідні, захисники − ні. Сьогодні (17 грудня − ред.) дві евакуації: хворі, травмовані, поранені. Щодня. Вчора (16 грудня − ред.) борт із Маріуполя, гострий пієлонефрит”, − йдеться в дописі.

Нагадаємо, до обласної лікарні ім. Мечникова передали сучасні апарати для штучної вентиляції легенів.

Українські військові до котів ставляться з любов’ю та повагою, бо вони їм і антидипресанти, й друзі, а інколи бувають такі ласкаві, що навіть ловлять мишей, розповідають Патріоти України з посиланням на Депо. Бійці АТО дуже люблять своїх батальйонних котів, діляться з ними їжею, дають прихист та навіть присвячують їм вірші.

Докладніше — у програмі «Ми Разом» з youtube-каналу Радіо Свобода онлайн