“Ще 48 годин, і світ стане трохи іншим. Те, що станеться протягом наступних двох днів, ймовірно, буде мати наслідки. Для глобальних ринків – і, отже, для наших грошей. Для німецької політики, яка, можливо, зіткнулася з безпрецедентним викликом. Європа може змінити своє обличчя, а світова держава ризикує стати банкрутом “, – пишуть вони.

Наводимо текст статті повністю:

Починається Brexit. Про Brexit говорять з червня 2016 року, але в дійсності його поки не існує. Є тільки воля народу, висловлена ​​на референдумі: британці мають намір покинути Європейський Союз. Офіційна заявка на вихід країни з ЄС, згідно зі статтею 50, до цього часу не подана. Але тепер ситуація стає серйозною. Процес починається. Вчора британський парламент прийняв закон по Brexit, згідно з яким уряд може починати вихід з Європейського Союзу. Коли королева Великобританії Єлизавета II схвалить закон, прем’єр-міністр Тереза ​​Мей може подати запит на вихід до Ради ЄС. Більшість експертів прогнозують, що Мей почне офіційні переговори про вихід не перед виборами в Нідерландах, а тільки в кінці березня.

“Зараз буде важкий етап”, – говорить Джеймс Мак-Кормак (James McCormack) з рейтингового агентства Fitch. Британці опинилися в складній ситуації. “Вони не контролюють ні предмет переговорів, ні їх порядок”. Невідомо також, який рахунок Європа виставить британцям за вихід.

Уже сьогодні борги стали проблемою для острова. Держава і приватні домогосподарства живуть за межами своїх можливостей. Співвідношення державного боргу становить близько 90% економічного виробництва. Приватні господарства також мають величезні заборгованості. В результаті в поточному балансі країни утворився розрив – приблизно 5% економічного виробництва. Його необхідно заповнити за допомогою іноземного капіталу. Якщо інвестори втратять довіру, виникне загроза фінансової кризи, як в 1970-і роки, коли було потрібно втручання Міжнародного валютного фонду. Тому багато чого буде залежати від того, як інвестори відреагують на Brexit. Deutsche Bank, наприклад, очікує, що після подачі заявки на вихід вартість фунта може знизитися приблизно на 6%.

Нестабільні Нідерланди. Голосування в Нідерландах – це початок європейського року виборів. Результат визначить тон на найближчі тижні і місяці. Нещодавно чинний прем’єр-міністр Марк Рютте (Mark Rutte) був трохи попереду, але тепер правий популіст Герт Вілдерс (Geert Wilders) зі своєю партією Партією свободи (PVV) отримує користь з відкритого конфлікту з Туреччиною.

І навіть якщо переможець виборів Вілдерс в кінцевому рахунку, як очікується, не отримає більшості в уряді, в ЄС побоюються ефекту доміно. Якщо популіст отримає найбільшу кількість голосів в країні, яка є одним із засновників ЄС, то він допустить до влади правих. Тоді ідея президентства Марін Ле Пен у Франції буде лякати людей ще менше.

Політична ситуація в Нідерландах нестабільна і без Вілдерса. Згідно з недавніми опитуваннями, три провідні партії всі разом отримають тільки 40%, а на виборах чотири роки тому вони могли розраховувати на 60%. Тому для нового уряду знадобляться щонайменше чотири партії. Протягом багатьох років Нідерланди вважалися гарантом стабільності, тепер все змінилося. Це показує так званий індекс Nexit аналітичної компанії Sentix. Згідно з ним, інвестори оцінюють вірогідність виходу Нідерландів із зони євро в 3,6%. Це значно вище багаторічного середнього показника, який складав менше 1%.

Прокляття ФРС. У середу ввечері, о 19 годині за німецьким часом, Джанет Йеллен (Janet Yellen) зробить щось, що може не сподобатися світу: вона підвищить процентні ставки. Тому що допоміжний матеріал світової економіки – це дешеві гроші. Якщо найважливіший центральний банк в світі підніме ціну найважливішою валюти в світі, не виключені побічні ефекти.

Фінансові ринки називають це прокляттям ФРС, маючи на увазі, що перед кожним крахом на фондовому ринку відбувалося підвищення процентних ставок. 1974, 1987, 2000 або 2008 рік – кожного разу, коли Федеральна резервна система підвищувала ставки, рано чи пізно відбувався інтенсивний розпродаж. Сьогодні ризики особливо високі. Перш за все, ринок США після фінансової кризи стикався тільки з ростом цін.

Інвестори заспокоюють себе марними ілюзіями. Індекс страху Vix наближається до свого багаторічного мінімуму. Але це може скоро привести до розчарування, особливо в разі, коли центральний банк США сигналізує про більш ніж три наступні підвищення в цьому році.

Це також може зірвати політичні плани президента Дональда Трампа, на яких в значній мірі ґрунтується біржовий бум. Програма по стимулюванню економіки на трильйони доларів, яка повинна фінансуватися в основному в кредит, може бути реалізована тільки за допомогою дешевих грошей.

Заборона боргів в Америці Насправді, з четверга Трамп більше не зможе брати в борг ні цента. У середу закінчується важливий термін. Потім в силу вступить офіційна боргова межа, яка в даний час складає більше 18 трильйонів доларів. При цьому в даний час дефіцит становить майже 20 трильйонів. Проте введення боргового обмеження було відкладено в жовтні 2015 року -до вищезгаданого 15 березня 2017.

З четверга казначейство США не зможе більше продавати нові облігації, тобто уряду доведеться обходитися грошима від поточних доходів. Це буде не в перший раз, коли межу піднімають невчасно. Боргова межа і її підвищення – це завжди політичне питання. У минулому навіть доводилося закривати уряд, тому що він не міг заплатити співробітникам.

Хоча ще ніколи не доходило до того, щоб американці не змогли виплатити свої борги вчасно, тобто збанкрутували. Проте суперечка через боргові межі влітку 2011 року загострився настільки, що рейтингове агентство S & P переглянуло вищу оцінку для американців. Конгрес підвищив межу боргу в серпні – за два дні до того, як у міністерства фінансів закінчилися гроші на виконання зобов’язань.

У справі за позовом групи активістів суд постановив, що Brexit можливий лише за згодою англійського парламенту.

Як це стало можливим?

Річ у тім, що процедура виходу з ЄС регулюється статтею 50 Лісабонського договору 2007 року, яка передбачає, що будь-яка держава-учасниця ЄС може ухвалити рішення про вихід із Союзу “відповідно до своїх конституційних вимог”.

Оскільки раніше з ЄС ніхто не виходив, а в Британії взагалі немає конституції, було незрозуміло, що конкретно це означає в даному випадку.

Уряд Британії хотів піти простим шляхом і почати процедуру виходу самостійно.

Це допомогло б зробити процес набагато більш швидким і передбачуваним. План полягав у тому, щоб формально повідомити про вихід навесні 2017 року і в прискореному “жорсткому” режимі завершити процес до кінця 2019 року.

Але тут на сцені з’явилася Джина Міллер, інвестиційний консультант з Британської Гайани. Вона зібрала групу активістів і подала позов проти уряду, стверджуючи, що заява про вихід з ЄС потребує згоди парламенту.

4 листопада 2016 року Давид переміг Голіафа: Високий суд (High Court) виніс рішення на користь пані Міллер.

Саме по собі рішення незвичне і навіть дещо романтичне: наприклад, суд посилається на так звану “справу про прокламації” XIV століття.

Склад суду теж ніби з голлівудського фільму: в суді першої інстанції засідали лорд Томас, голова Верховного суду Великої Британії; сер Теренс Етертон, голова Апеляційного суду, колишній учасник Олімпійських ігор і перший відкритий гей у вищих судах Англії; сер Філіп Сейлс, суддя апеляційного суду, який у 35 років став наймолодшим головним радником уряду в судах, Treasury Devil.

Аргументація суду полягала в тому, що саме парламент ухвалював рішення про входження до складу ЄС, тож уряд не може прийняти рішення про вихід.

В іншому випадку акт уряду скасує акти парламенту, а це суперечить базовим принципам англійського конституційного права.

Звісно, уряд одразу оголосив, що рішення Високого суду буде оскаржено.

Питання це настільки термінове, що уряд проситиме розглядати скаргу одразу у Верховному суді, минаючи апеляцію. Верховний суд своєю чергою ще до оголошення рішення забронював для слухання цієї скарги два дні в грудні цього року.

Якщо рішення Високого суду встоїть, що цілком імовірно, враховуючи склад суду першої інстанції, питання Brexit повинен буде розглядати парламент, в якому сильна опозиція Brexit.

Палата лордів взагалі вважається в більшості антибрекзитівською і може як мінімум затягнути розгляд закону на кілька місяців.

Тепер парламент матиме всі можливості для того, щоб принаймні встановити уряду рамки для переговорів з Брюсселем. Досі англійська прем’єрка особливо не розкривала публіці деталі своєї стратегії переговорів про вихід.

Зокрема, парламент може доручити уряду відмовитися від найодіозніших параметрів “жорсткого виходу”, приміром, від припинення дії зони вільної торгівлі.

А якщо парламент взагалі не зможе прийняти необхідне рішення? Патова ситуація в парламенті означатиме перевибори у 2017 році.

З урахуванням усіх наслідків, які вже відчула Англія з часу референдуму (варто лише згадати падіння фунта), вибори можуть розглядатися противниками Brexit як шанс на порятунок.

Нарешті, значна частина норм права ЄС вже включена в англійське законодавство. Лунають пропозиції спочатку виключити ці норми, усунути право ЄС з англійського правового поля, а тільки потім виходити.

Зрозуміло, що така реформа забере роки погоджень і означатиме де-факто відмову від Brexit.

Можливо, колись за цією історією знімуть фільм: з героїчними активістами, принциповими суддями, інтригою до останнього моменту і благополучним фіналом.

Хотілося б тільки, щоб подібні фільми можна було знімати і про українські суди.

У Великобританії 23 червня почався референдум з питання виходу країни з Європейського Союзу. До 7 години за місцевим часом (9:00 за Києвом) відкрилися виборчі дільниці, де жителям Великобританії належить вирішити, чи залишиться Сполучене Королівство у складі ЄС чи ні.

Голосування вже отримало назву Brexit, тобто “британський вихід”. Його результати стануть історичним моментом у будь-якому разі, досі жодна країна не виходила зі складу ЄС.

Питання на референдумі звучить так: “Чи повинно Сполучене Королівство залишитися в складі Європейського Союзу або вийти з Європейського Союзу?” Варіанти відповіді: “залишитися членом ЄС” і “вийти з ЄС”.

Рішення про проведення плебісциту фактично було прийнято в січні 2013 року, коли прем’єр-міністр Девід Кемерон пообіцяв поставити на голосування питання про членство Великобританії в ЄС до 2017 року, якщо його партії вдасться здобути перемогу на парламентських виборах у 2015 році. Консервативна партія перемогла і рішення про проведення голосування було підтверджено. Паралельно Британія та ЄС вели переговори щодо нових умов членства Лондона в Союзі. У лютому 2016 року Кемерон заявив, що є домовленість про “особливий статус”для країни, тоді ж було оголошено, що референдум відбудеться влітку. Сам британський прем’єр виступає за збереження країни в складі ЄС, але наполягає на значному його реформуванні.

Що думає королева з приводу референдуму? У березні 2016 року Букінгемський палац у відповідь на публікацію таблоїду The Sun про те, що Єлизавета II підтримує ідею виходу країни з ЄС, заявив, що королева витримує політичний нейтралітет у даному питанні, а на референдумі приймати рішення буде британський народ.

Що кажуть опитування? Зараз розрив між двома таборами мінімальний, проте раніше опитування показували, що за те, щоб покинути ЄС, проголосує більше громадян.

Нещодавно дослідницька компанія YouGov опублікувала опитування, згідно з яким, 43% британців мають намір голосувати за вихід Великобританії з Євросоюзу. За збереження країни в ЄС висловилися 42% респондентів, не визначилися з відповіддю 11%. За даними онлайн-опитування, проведеного компанією Opinium, за вихід з Євросоюзу виступають 43% британців, 39% – за те, щоб залишитися в ЄС, — 39%. 18% виборців сказали, що ще не визначилися і 1% відмовився відповідати на питання.

Зараз ситуація змінилися і частка противників виходу з ЄС зросла. Такий поворот пов’язують із вбивством 16 червня депутата британського парламенту Джо Кокс, яка виступала за збереження Великобританії у складі Європейського Союзу.

“Brexit може стати початком кінця не тільки для ЄС, але й для всієї політичної цивілізації Заходу”, – заявив Туск.

На його думку, для самої вихід Великобританії з ЄС несе геополітичні та економічні ризики.