Служба безпеки Україна в Чернівецькій області викрила групу осіб, які за 3 тисячі доларів допомагала чоловікам призовного віку втекти за кордон, уникнувши мобілізації.

Про це повідомили у пресслужбі Управління СБУ в Чернівецькій області.

“Механізм полягав у тому, що зловмисники вносили дані клієнтів, які нібито є водіями-членами благодійних та громадських організацій, у спеціальні списки. Далі ця інформація потрапляла в автоматичну систему видачі дозволів для безперешкодного перетину державного кордону “Шлях”. Така послуга вартувала до 3 тисяч доларів США”, – йдеться у повідомленні.

Оперативники спецслужби встановили 11 фактів таких протиправних дій.

Одного з учасників злочинної схеми правоохоронці затримали у центрі Чернівців під час отримання від одного з “клієнтів” частини обумовленої суми у 20 тис грн.

Фігуранту повідомлено про підозру за ч.3 ст.332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) Кримінального кодексу України. Триває слідство для встановлення усіх обставин злочину та причетних до протиправного бізнесу осіб.

Через два роки італійський суд визнав винним її чоловіка, але арештувати його не вдалося, тому що Олександр Загарюк утік з Італії. Його оголосили в міжнародний розшук.

Кореспондентка “МБ” поспілкувалася із сестрою загиблої Лілією ВАКАРЮК та дізналася усі деталі цієї жахливої історії.

– Злата й Олександр познайомилися в 2007 році влітку. Тоді ми з дівчатами відпочивали на річці Прут, а поруч сиділа компанія Саші. Коли ми грали у м’яча, зав’язалося спілкування. Тоді майбутній чоловік Злати проявив до неї симпатію та взяв її номер телефону. Пізніше вони почали зустрічатися. Зустрічалися приблизно два роки, одружилися. Саша запропонував після весілля переїхати жити в Італію, оскільки він тривалий час жив там разом зі своєю мамою, а також мав роботу: працював на заводах, виноградниках тощо. Моя сестра закінчила університет і після цього поїхала разом із своїм чоловіком до Італії. Там через рік у них народився син. Його назвали Максимом, йому зараз 12 років, – уточнює пані Лілія.

– Моя Злата була дуже працьовита, тому просто сидіти вдома вона не могла. Коли дитині ще й року не було, вона вперше віддала його в садочок на кілька годин, щоби мати можливість ходити на роботу. Приділяла багато часу догляду за будинком та вихованню сина. Встигала також бігати на роботу. Моя сестра доглядала літніх жінок, прибирала, готувала їсти, робила покупки. Саша продовжував працювати на виноградниках, був у бригаді зі своєю мамою, – розповідає Лілія Вакарюк.

Ретельно приховувала побої

– Те, що Саша починає на неї піднімати руку, Злата дуже ретельно приховувала. Моя мама в Італії від неї жила далеко і до народження Максимка приїжджала до них раз на місяць, а після народження дитини кожні два тижні. Привозила малому молочко, підгузки. При цьому почала помічати: у Злати – то синяк, то зуба немає, то на обличчі волоссям прикривала якісь синці і подряпини. Та в Злати були постійні відмовки: “Ой, вдарилася. Ой, нічого страшного. Ой, у мене зуб відпав”. Тоді ми з мамою почали здогадуватися, що Саша піднімає на неї руку, коли сусіди Злати сказали, що неодноразово чули в будинку крики. Із цих криків ставало зрозуміло, що між подружжям є непорозуміння: галас чоловіка, плач дитини та Злати. Сусіди розповіли, що моя сестра серед ночі могла взяти на руки малого та йшла з дому. Потім ще з’ясувалося, що Саша є ігроманом. Він ставив ставки на футбольні матчі. Відповідно, програвав дуже великі гроші, і у нього з’явилося багато боргів… Потрібно було платити за оренду квартири, купувати їжу, одягатися, платити за садочок, грошей не вистачало. Злата була вимушена працювати на трьох роботах, щоби їх не вигнали з квартири. У результаті вони змінили дуже багато квартир через те, що їх виганяли через борги. На Златі були всі комунальні та їжа, а Саша мав би виплачувати оренду. Але через ігроманію його душили борги, тому були вимушені переїжджати з однієї квартири на іншу, – згадує Лілія.

Побачила на шиї сліди

– Пізніше разом із своїм сином Злата приїхала в Україну до мене в гості на цілий місяць. Я одразу побачила на ній побої. У неї на шиї був дуже глибокий рубець, який вона приховувала за волоссям. Це був такий рубець, начебто вішали на якомусь ланцюжку. Бо рубець, коли трохи загоївся, то на шиї були так ніби ямки, від золота. Ми з мамою тоді все зрозуміли… Він забирав золото та інші цінні прикраси та здавав їх у ломбард. Але Злата продовжувала це приховувати та все заперечувати. Коли мама приїжджала до них, то помічала, що він ніколи не сідає з ними обідати, його ніколи вдома нема. Мама залишала моїй сестрі якісь гроші, а Злата була змушена ці гроші ховати, щоби було чим заплатити дитині за садочок, а пізніше за школу, – каже Лілія Вакарюк.

– Із кожним роком, з кожною новою поїздкою ми бачили, що щось не добре. Мама запитувала Сашу прямо, чи він піднімає на дружину руку, запитувала Злату. Проте вони обоє це заперечували. Мамі Злата нічого не казала, але через деякий час почала ділитися своєю бідою із українськими подругами у телефонній розмові. Бо дівчата також бачили по відеозв’язку її синці. Коли я запитувала Сашу, чи він б’є мою сестру, він віднікувався. Казав, що в неї така чутлива шкіра, а вона рухлива і постійно б’ється об стільці, кутики тощо. В останні роки свого життя Злата розповіла подругам, що Саша їй погрожував: “Розлучатися ми не будемо, дитина повинна рости з татом. Якщо, не дай Боже, я сяду, то коли вийду – поріжу вас всіх: тебе, твою маму, сестру”. Вона терпіла довгих десять років. Вже не витримувала. Мама запропонувала переїхати Златі до неї та знайти іншу роботу. Вона сумнівалася, але десь розуміла, що це єдиний вихід. Вона в однієї із своїх господинь заховала речі першої необхідності для себе та дитини, документи та гроші на перший час. Очевидно, мала намір розлучатися у Мілані, бо запитувала подругу, як це правильно зробити, але, на жаль, не встигла це зробити… – згадує Лілія.

Убив на річницю вінчання

– У день річниці, коли вони повінчалися, Злата померла. У заключенні судмедекспертиз вказано, що смерть настала внаслідок удару тупим предметом у задню частину голови, але удар такий, що травми були з двох сторін. Судмедексперти розповіли, що в голові у Злати були такі гематоми, які не розсмокталися протягом десяти років. Експерти розписали про травми на кожній кісточці, що це були регулярні побої. У нас є свідки, їх є 50 чоловік. Це сусіди, бабуся з дідусем, які жили навпроти Злати. Вони записували на телефон скандали, фотографували на телефон, як вона кричала вночі, коли Саша приходив із роботи, які фотографували її в синцях. Це також батьки, чиї діти ходили із сином Злати в школу, подруги – усі в поліції розповідали, що моя сестра була ідеальною господинею, хорошою мамою. У перервах між трьома роботами, вона возила Максима в інший кінець міста на футбол, він був воротарем. Саша цього не робив, хоча у нього був свій автомобіль. Злата була виснажена… І ці удари для неї стали фатальними, – каже сестра загиблої.

– Наш захист вмикав аудіозапис, де Саша зізнавався друзям, що він не хотів її вбити, але дав два ляпаси. Потім знайшли аудіозапис Злати, яка начитувала голосове повідомлення своїй господині про те, що в них цього дня річниця, як вони повінчалися. Саша попросив її посмажити котлети і зварити суп. Вона вдосвіта посмажила котлети та зварила суп і пішла на роботу, а Саші сказала: “Коли поснідаєш, то постав у холодильник, бо зіпсується”. Він цього не зробив, коли вона ввечері прийшла додому котлети були зіпсовані, суп так само. Він передзвонив їй, що їде додому і хоче котлет і супу. Вона сказала, що все зіпсувалося. Чоловік прийшов, був дуже злий. Удаварив її однією рукою у вухо. У Злати тріснула барабанна перетинка, і вона перестала чути. Він пішов на вулицю. Злата начитувала голосове повідомлення господині з проханням не розповідати нікому. Також вона уточнила, що вже не чує на одне вухо і що її дуже сильно болить голова, а також розповіла, що спускається у магазин і купить фаршу на котлети, бо він зараз прийде і знову захоче їсти. Вона пішла по той фарш. Тоді Злата оглухла повністю. У результатах експертизи написано, що тріснули обидві перетинки. Злата, начитуючи голосове повідомлення, себе вже не чула, – каже Лілія Вакарюк.

Померла від крововиливу в мозок

– Померла Злата від крововиливу в мозок сама в ліжку. Тоді Саша був у другій кімнаті. Якби він був поруч, то, може, відреагував би на її прохання викликати швидку, можливо ми б її врятували… Очевидно, вона помирала одна. Про це свідчили фото, коли її знайшли мертвою. Вона через усе ліжко простирадло скручувала, напевно, від болю… Обличчям вона лежала в подушку. Через те, що стався крововилив у мозок, личко Злати було все синє… У показах обвинуваченого і дитини Злати, є слова, що вона вирвала жовтою рідиною і дуже скаржилася на головні болі. Саме ці фактори свідчили про те, що у моєї сестри була травма голови. Коли ми її ховали, то експерти з похоронного бюро розповідали, що займаються ритуальною справою вже 20 років, але такого понівеченого тіла ще не бачили ніколи. Саша, замість того, щоби викликати швидку, поліцію, узяв дитину та відвіз до школи. Коли приїхав додому, то подзвонив у похоронне бюро і сказав, що треба похоронити дружину. Працівники бюро спочатку думали, що це природна смерть, але коли побачили, в якому стані Злата, а у ванні до того ж побачили закривавлені рушники, то негайно викликали поліцію. Поліцейські забрали тіло та повідомили мою маму. Спочатку Саша виступав як свідок, а пізніше його перекваліфікували на підозрюваного. І саме в цей час співмешканець Сашиної мами допоміг йому організувати втечу, – каже Лілія Вакарюк.

– На момент, коли його визнали підозрюваним і надали ордер на арешт, його в Італії вже не було. У листопаді 2019 року, через те, що Саша не з’являвся на допит, його Інтерпол оголосив у міжнародний розшук.
22 жовтня 2021 року в місті Форлі в суді відбулося третє слухання цієї справи. Суддя визнав винним Олександра Загарюка та присудив йому 16 років тюрми, а також компенсацію у вигляді ста тисяч євро дитині, яку він покинув, і шістдесяти тисяч євро моїй мамі як потерпілій стороні.

Відповідно до італійського законодавства, такий злочин карається 24 роками позбавлення волі або ж пожиттєвим ув’язненням. Італійська прокуратура разом із нашим захистом клопотала про пожиттєвий термін або 24 роки. Захист зловмисника звернувся до суду з проханням через те, що Саша визнає свою вину, судити його заочно, але скоротити його покарання. Тому і такий вирок – 16 років. Суддя відмінусував ці роки, бо обвинувачений визнав свою провину. Його на суді не було, родичів також. Наразі невідомо, чи подали вони на апеляцію, чи ні. Протягом 30 днів Італія має підготувати вирок до набуття чинності. Сторона злочинця має право на апеляцію, але чи подадуть вони її, наразі невідомо, – додає Лілія.

“Я ніколи так не раділа, коли з мене сміялися! Вперше в житті виконувала кумедні пісні. Тепер Володимиру Зеленському “заглядаємо до рота”: уважно спостерігаємо за тим, як він грає. Перед нами, вокальним квартетом Жіночого Кварталу, постало складне завдання – потрібно і співати гарно, і робити це смішно, і трохи танцювати, і при цьому не забути текст – не можна ж фрази змінювати. Але я обожнюю цю роботу!”, – розповіла артистка.

20 конкурсантів із різних областей України приїхали, аби позмагатися за звання кращої медичної сестри України. Конкурс “Ескулап – професіонал” проходить вже 12 рік поспіль.

Конкурс проходив у два етапи: і за теорію, і за практичні навички Марія набрала найвищі бали.

Буковинка стала найкращою медсестрою України і поїде в подорож до Монако

У нагороду найкраща медсестра України отримала диплом, цінні призи та путівку до князівства Монако.

Завдяки перемозі Марії Дущак Всеукраїнський конкурс медсестер наступного року відбуватиметься у Чернівцях.