Для російського диктатора Володимира Путіна будують мережу бункерів. Вона є у Москві, на Уралі та Поволжі. Частина укриттів зведена за часів Радянського союзу, інша будується зараз.

Про це пише російське видання “Собеседник”.

Мережу бункерів почали зводити ще у Радянському союзі, проте частина їх будується і зараз. Зведенням укриттів для диктатора та його соратників займається Головне управління спеціальних програм при президенті Росії. Раніше будівельники займались зведенням укриттів для путінського палацу в Геленджику.

У Москві бункери будують глибиною в 200 метрів, там є спеціальні ліфти. Якось на ці уриття випадково натрапили дигери, за що їх засудили.

Багато бункерів пов’язані між собою тунелями, які розходяться на десятки кілометрів.

Де є бункери для диктатора Путіна:

тунелі в Москві, які пов’язують урядові установи із бункерами в тій самій Москві, Балашисі, Чехові та мало не в Калузі;
один із секретних входів є поблизу Мічурінського проспекту у Москві;
укриття під палацом Путіна в Геленджику;
ще один бункер розташований у горі Ямантау у засекреченому уральському містечку Міжгір’я.
Нові бункери для Путіна будують під суворою охороною, за цими об’єктами наглядають навіть з дронів. Наразі у Росії почали активніше зводити укриття та перевіряти прилади радіаційної та хімічної розвідки, які призначені для використання на бронеоб’єктах.

Бункерний Путін: що відомо
Російського диктатора Володимира Путіна ще називають “бункерним дідом”. Західна преса публікувала дані, що під час пандемії коронавірусу Путін був ізольованим в одному із своїх бункерів, що ще гірше вплинуло на його психіку.

Керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов вважає, що Путін боїться за своє життя, а тому в нього навіть є кілька двійників, які він відправляє на ті заходи, де є багато людей.

Чутки про спеціальне укриття на Уралі можуть поширюватися Кремлем навмисно. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив російський опозиційний політик Ілля Пономарьов.

“У мене є певний скепсис щодо того, що він знаходиться в бункері. З однієї простої причини: тому що бункер – це не тільки безпека, це ще й в’язниця”, – зауважив політик. “Це багаторазово полегшує можливість для палацового перевороту. У такому разі достатньо дати команду охоронцям”, – додав він.

На думку Пономарьова, знаходження в ізоляції верховного головнокомандувача погано позначається на моральному дусі підлеглих. “Якщо воєначальник не на командному містку, то це має дестабілізуючу дію на всю команду”, – зауважив опозиціонер.

Він не виключив, що підготовка подібних бункерів справді ведеться, але про переїзд туди першої особи поки що не йдеться.

У цьому контексті політик нагадав про те, що Путін має в своєму розпорядженні досить надійні резиденції безпосередньо в Москві. Наприклад, резиденцією у Ново-Огаревому.

Пономарьов припустив, що чутки про бункер є складовою шантажу Путіна. Зокрема, у контексті застосування ним ядерної зброї.

Як писав OBOZREVATEL, колишній керівник розвідки Британії MI6 Крістофер Стіл спрогнозував, що вже найближчим часом Путіна можуть усунути з посади або вбити. Таким чином, до мирного договору з Україною диктатор не доживе.

Російська влада втрачає одну з основ свого існування — телевізійну пропаганду. У зв’язку з цим у Кремлі розпочалася серйозна паніка.

Про це “Телеграфу” повідомило джерело у ФСБ Росії, яке виступило проти війни з Україною через проблеми, які бойові дії та агресія приносять РФ.

За його словами, антивоєнна акція журналістки Марини Овсяннікової в ефірі “Першого каналу” РФ – не випадковість. Як не випадковість і звільнення низки співробітників пропагандистських ЗМІ, які скоро можуть стати масовими.

“До військових поразок і санкцій у влади РФ додалася ще одна проблема – дедалі менше людей хочуть робити пропаганду на користь Кремля”, — сказав співрозмовник.

Причин цьому багато, наголосив він. Це санкції, через які пропагандисти втрачають закордонне майно і не можуть навіть виїхати на Захід, який насправді люблять (нагадаємо, під санкції потрапили не лише одіозні пропагандисти на кшталт Володимира Соловйова, а й гендиректор “Першого каналу” Костянтин Ернст). Це страх, що на ТБ через санкції даватимуть менше грошей. Це також страх перед міжнародними судами, які можуть визнати військовими злочинцями як представників влади РФ, а й їхніх пропагандистів.

“І цей страх – найбільший. У зв’язку з цим у Кремлі починається страшна паніка. Усі розуміють, що як тільки пропаганда закінчиться, у середнього росіянина залишаться лише бідність, скорочення доходів, дефіцит продуктів і труни, що йдуть з України. А якщо пропаганда закінчиться, всі ці труни народ побачить “на повний зріст”. І, повірте, зрозуміє, хто винен”, — вважає фсбшник.

“У зв’язку з цим, Володимир Путін може вже й не вийти зі свого бункера, де він ховається від незадоволених зі свого оточення. Усі розуміють, що якщо пропагандисти переконали народ в історії про “розіп’ятого хлопчика” і в тому, що війна – не війна, а “спецоперація”, то й повісити всіх собак на Путіна прямо на якомусь “Першому каналі” їм буде нескладно. Все може статися дуже швидко, спостерігаємо”, — резюмував співрозмовник “Телеграфу”.

Раніше повідомлялося, що Путін вкотре збрехав росіянам про те, що захоплення українських територій нібито продовжується за планом. Поки в Україні російські військові вмирають тисячами, Путін у своїй промові похвалив їх за “мужність та сміливість”.

Наше джерело у розвідці повідомляє, що проти Путіна ополчилася частина ФСБ.

Шизофренік підозрює, що його можуть убити. І одним із тих, хто зрадить, вважає Лукашенка.

Ми розуміємо Путіна.

За нашою інформацією, до кінця 2022 року він помре не власною смертю.

Зараз лише незрозуміло, його отруять, зупиниться серце, застрелять чи розчленують.

Як пoвідoмляє Yavp.pl з пoсиланням на сайт місцевої рятувальної служби, інцидент стався 4 травня близько 18:30 на території Форту II, який був знищений під час Другої світової війни. Вхід туристів туди на сьогодні заборонений через існуючу небезпеку для життя та здоров’я людей.

Однак громадянин України проігнорував заборону, через що й поплатився. Чоловік після падіння з близько триметрової висоти залишався притомним, однак отримав травми.

Була підозра на ушкодження голови та хребта. З бункеру діставали його рятувальники, які й надали першу медичну допомогу. Акція порятунку тривала майже 2 години.

Після цього громадянина України забрали з місця гелікоптером та госпіталізували. Про ступінь важкості травм, яких знав постраждалий, не повідомляється. Так само поки невідомо, як дійшло до падіння чоловіка в бункер.

<

“Якщо настане кінець світу чи виникнуть інші проблеми, знайти контактні лінзи або окуляри буде проблемою, а без них мені капець”, — каже він.
Він менше зосереджений на конкретній загрозі — землетрусі, пандемії чи брудній бомбі. Його більше турбують наслідки: тимчасовий розпад уряду та державних структур. “У мене є кілька мотоциклів, купа зброї, боєприпасів та продуктів. Я вважаю, що з цим я зможу протриматися у моєму будинку протягом деякого часу”.
Survivalism (виживання) — практика підготовки до розпаду цивілізації, яка зазвичай зображує певну картину: дикі люди в шапочках з фольги для захисту мозку від шкідливих випромінювань і впливів, істерія щодо їжі, релігійні віщуни кінця світу.
Проте в останні роки ці ідеї дісталися і до багатіїв Кремнієвої долини та Нью-Йорка, знайшовши шанувальників серед керівників технологічних компаній, менеджерів хедж-фондів та інших представників світу фінансів.
Навесні 2016 року, коли президентська кампанія оголила розділення у США, що продовжує наростати, сорокарічний колишній менеджер Facebook Антоніо Гарсіа Мартінес, який живе в Сан-Франциско, купив два гектара землі на острові в Тихому Океані, генератори, сонячні панелі і тисячі патронів.
“Коли суспільство втрачає здорові засади, воно занурюється в хаос”, — каже він.
Чоловік розповів колегам про свій “маленький проект”, і вони стали ділитися деталями своїх приготувань. “Люди, які розуміють процеси керування суспільством, розуміють, що ми ходимо по тонкій культурній кризі”, — додає він.
У приватних групах в Facebook багатії обмінюються порадами щодо протигазів, бункерів та місць, захищених від наслідків зміни клімату.
Один з членів такої групи, глава інвестиційної компанії, розказав, що в нього є заправлений гелікоптер та підземний бункер з системою фільтрації повітря. “Багато моїх друзів мають зброю, мотоцикли та золоті монети. Це вже не поодинокі випадки”, — розповідає він.
За словами глави фонду Mayfield Fund Тіма Ченга, таких людей багато в “долині”.
“Ми зустрічаємося та обговорюємо “план Б”. Скажу відверто: я скуповую нерухомість не тільки для отримання пасивного доходу, а й щоби мати притулок на крайній випадок. Якщо розпочнуться громадянська війна або великий землетрус, ми хочемо бути готовими”, — говорить він.
Для деяких людей це лише розвага, гра в наукову фантастику. Для інших, як для Хаффмана, це наслідок багаторічної занепокоєності. Хаффмана турбують основи американської політичної стабільності та ризики масштабних заворушень. За його словами, сучасний стиль життя підтримується крихким консенсусом.
“Ми прийняли на віру, що наша країна функціональна за визначенням, що наша валюта ціниться, що мирне передавання влади — це норма, що всі ці речі, які ми цінуємо, працюють. Хоча я думаю, що всі ці речі досить стійкі, і ми багато чого вже подолали, нам доведеться вирішувати ще багато проблем”, — переконаний він.
Скільки багатих американців готуються до катастрофи? Важко сказати. Багато людей не люблять про це говорити. На думку Хоффмана — понад 50%.
На протилежному боці країни подібні незручні розмови теж нуртують у фінансових колах. Роберт Х. Даггер, колишній партнер у глобальному хедж-фонді Tudor Investment Corporation, вважає, що кожен, хто є частиною цих кіл, знає людей, яких турбує “рух Америки до чогось на кшталт російської революції”.
Роберт А. Джонсон, керівник хедж-фонду Soros Fund Management, бачить у розмовах про катастрофу серед своїх колег глибшу кризу. Ще у січні 2015 року Джонсон забив на сполох: напруга, викликана гострою нерівністю доходів, стає настільки сильною, що деякі багатії світу починають думати, як захистити себе.
На Всесвітньому економічному форумі в Давосі Джонсон сказав аудиторії: “Я знаю менеджерів хедж-фондів в усьому світі, які купують злітні смуги та ферми в таких місцях, як Нова Зеландія. Вони вважають, що їм доведеться рятуватися”.
Поки державні інституції занепадають, тривога серед еліт зростає. “Що це насправді говорить нам про нашу систему?” — запитує Джонсон.
Чому страхи щодо дистопії з’являються у певні моменти історії? Кінець світу як пророцтво, літературний жанр або бізнес-можливості ніколи не буває статичним, він змінюється відповідно до наших тривог. З точки зору історії захоплення кінцем світу виникало в часи політичної нестабільності та швидких технологічних змін.
В часи, коли Північна Корея випробовує ядерну зброю, можна очікувати сплеску запиту на бункери та сховища. Проте, на думку глави проекту бункерів для виживання Ларрі Холла, є більш глибокі причини такого попиту. “70% населення країни не подобається напрямок, у якому все рухається”, — каже він.
Один з менеджерів американського хедж-фонду, який побажав залишитися анонімним, заявив, що вже не йдеться про жменю “божевільних”, які переймаються апокаліпсисом. “Якщо я тільки не один з них”, — додав він.
З 1947 року бюлетень вчених-атомників, журнал, заснований членами Мангеттенського проекту (кодова назва програми розробки ядерної зброї, здійснення якої почалося у вересні 1942 року в США), оновлює “Годинник судного дня” — символічний пристрій, який показує ризик знищення цивілізації.
У 1991 році, коли холодна війна закінчувалася, годинник було встановлено в найбільш безпечне положення у свої історії — на сімнадцять хвилин до опівночі.
Однак відтоді ситуація значно погіршилася. У січні 2016 року, після збільшення військової напруженості між Росією і НАТО, годинник було встановлено за три хвилини до опівночі — на тому ж рівні він перебував у розпал холодної війни.
Після обрання Трампа панель науковців, які визначають рівень загрози, знову була скликана для обговорення. Якщо буде ухвалене рішення перемістити годинник вперед на одну хвилину, це позначить рівень загрози, якого не бачили з 1953 року, після першого випробування американської водневої бомби.