В Донецьку наразі відбувається глобальний бунт рідних проти мобілізації. У зв’язку з цим із завтрашнього дня “ДНР” встановлює окремі дні для зустрічі рідних з мобілізованими.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на радника мера Маріуполя Петра Андрющенка.

“В Донецьку глобальний бунт рідних проти мобілізації. Настількі потужне незадоволення, що з завтрашнього дня “ДНР” встановлює окремі дні для зустрічі рідних з мобілізованими та ще з мегабюрократичною процедурою”, – написав Андрющенко.

Нагадаємо, упродовжу цієї доби російські військові ведуть інтенсивний обстріл Донецької області. Цієї ночі намагалися прорватися на авдіївському напрямку.

Військовослужбовці Білорусі категорично відмовляються воювати проти України. Через це на керівні посади призначаються російські офіцери, призовна кампанія військовослужбовців запасу спричинила паніку серед населення, а у самій армії виникають бунти.

Про те, що відбувається в армії РБ – у матеріалі Центру стратегічних комінукації.

Бунт серед військовослужбовців
В окремих частинах, дислокованих у районі м.Брест, відбуваються бунти – військовослужбовці, в тому числі офіцери, висловлюють своє небажання брати участь у війні проти України. Також почастішали випадки виїзду офіцерів МВС із країни разом із сім’ями.

Росіяни-командири в білоруській армії
Щоб стабілізувати ситуацію, з Росії почали прибувати офіцери нижчої та керівної ланки, які призначаються на посади в ЗС Білорусі.

Паніка мирного населення
24 лютого 2022 року Лукашенка видав указ щодо призову військовослужбовців запасу. Цивільне населення не вірить офіційній державній пропаганді, яка намагається дезавуювати істинну мету цього указу – розказує про його плановість та що поява цього рішення не пов’язана з нападом Росії на Україну і можливим втягнення у війну Білорусі.

Білоруси, які підпадають під дію зазначеного указу, планують тимчасо виїхати з Білорусі, поки не припиниться війна Росії проти України.

Про це повідомила уповноважена із прав людини Людмила Денісова на своїй сторінці.

“Близько 23:00 24 квітня ув’язнені, які утримуються в установі, почали висловлювати масове невдоволення прийняттям до СІЗО новоприбулого ув’язненого з підтвердженим діагнозом – коронавірусна хвороба COVID-19. За cлова адміністрації установи, ув’язнені висловлювали обурення, закликали до непокори та барикадувалися”, – написала вона.

На наступний день начальник СІЗО оголосив збір особового складу за тривогою, а ув’язненні з 3 камер намагалися не пустити персонал СІЗО всередину для проведення перевірки.

“Через це щодо сімох ув’язнених застосовано фізичну силу, а до одного з них – спеціальні засоби (кайданки). На знак протесту троє ув’язнених завдали собі тілесних ушкоджень, порізавши передпліччя. Один із в’язнів мав венозну кровотечу. Для надання йому допомоги було викликано карету швидкої медичної допомоги, а самого в’язня було вивезено за межі СІЗО”, – додала Денісова.

До СІЗО прибув регіональний представник омбудсмена в Чернівецькій області Леонід Мельник.

“Хворий на COVID-19 наразі перебуває в окремій камері, в ізольованому блоці, передбаченому для перебування осіб із підозрою/захворюванням на коронавірус. Стан його здоров’я задовільний”, – повідомила Денісова.

Про це повідомив Центр протидії корупції з посиланням на звернення суддів до Верховного суду України.

Так, українські суді обурились, що їм під час карантину платитимуть зарплати у розмірі 47 тисяч гривень. Вони переконані, що на такі зарплати в Україні «не можливо вижити та чесно судити». Також переконують, що в Україні не потрібно будувати доріг та аеропортів, а гроші з бюджету варто перш за все передавати їм.

Автори вважають, що обмеження суддівських окладів є антиконституційним. «Востаннє 11 березня 2020 року Конституційний суд України ухвалив рішення у справі № 1−304/2019, в якому чітко визначив, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України), а законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді».

Центр протидії корупції, висловлюючи власну позицію, коментує це звернення суддів.

«Знахабніла каста, яка живе в паралельній реальності. Вся країна затягнула паски, хто чим може допомагає медикам, а судді посміли заявити, що обмеження на час карантину зарплати до 47 тисяч грн на місяць є неприпустимим. Бо вони, бачите, „на передньому краї боротьби з інфекцією“. Хм, не лікарі, а судді? Оце так відкриття».

Так, активіст організації “Helper Запоріжжя” Данило Щербаков опублікував на сторінці у Facebook відео, в якому закликав містян принести квіти та іграшки на місце трагедії. Збір оголосили 10 березня об 11:00 (щоб подивитися відео, доскрольте новину до кінця).

До нього приєдналася керівниця благодійного проєкту Ірина Лосєва та інші користувачі. “Не дамо зам’яти цю справу!” – написали в мережі.

На місці загибелі дівчинки вже почали з’являтися м’які іграшки. Швидко відреагували на трагедію і в керівництві парку, повісивши вже після НП попередження про небезпеку дерев’яних фігур.

Хоча директор “Дубового гаю” Олег Комаренко запевнив, що оголошення висіли і раніше, місцеві ЗМІ зазначили, що аркуші паперу з написом “Не лазити по дерев’яних скульптурах” з’явилися лише після смерті дитини. До того ж у парку поспішно прибрали всі статуї, крім “риби”.

Відвідувачі також розповіли, що статуя ведмедя падала і раніше, проте її ставили назад, про що директор, попри його заперечення, знав.

Як повідомляв OBOZREVATEL, статуя впала на дівчинку 8 березня. Її непритомну відвезли в лікарню. Про смерть дитини стало відомо 9 березня.

Адміністрація парку відхрестилася від НП. Директор Олег Комаренко заявив, що статую раніше зняли і вона не була на балансі, проте якась група людей нібито знову поставила “ведмедя” на місце.

Оголошення про голодування Осовська опублікувала у Facebook 13 серпня. Вимагає звільнити з роботи директора школи 54-річного Віктора Боровця. Звинувачує його у цькуванні та жорстокому поводженні.

“Віктор Іванович працює директором майже 10 років. Виживає і цькує учителів, які йому не подобаються. Навмисно провокує конфлікти. Робить так через власну зарозумілість та амбіції” – говорить Оксана Степанівна.

“Тільки прийшов на посаду, вимагав від мене і моєї матері, яка працювала теж вчителем біології, звести наклеп на колегу. Ми відмовилися. Відтоді постійно до нас мав претензії. Думали, змінився, коли позвав на роботу мою доньку. Вона саме закінчила університет. Але цькування продовжувались. Його заступники зривали мої і доччині уроки. У січні побив мою доньку. Їй викликали “швидку”. Я так перенервувала, що теж злягла. Коли повернулась із лікарняного, мене звільнили. Ніби, за систематичне порушення дисципліни”.

Оксана Осовська з 2 квітня не працює, хоча за 29 років стажу не мала жодного зауваження в трудовій. Наприкінці квітня подала позов до суду. Хоче аби її звільнення визнали незаконним.

“Оксана Степанівна – професіонал своєї справи. Її учні завжди займали перші місця на олімпіадах. Боровець як та нишпорка, скрізь пролізе і обіллє брудом. Всі бачили синці, які він залишив доньці Оксани. Але його за це досі не покарали. Колектив його боїться. Що накаже – роблять”, – говорить 70-річна Надія Гусарук, керівник обласної громадської ради по освіті.

Віктор Боровець усі звинувачення відкидає.
“Нехай суд вирішує хто правий, а хто ні, – каже Віктор Іванович. – Оксану Степанівну звільнили цілком законно. Систематично не виконувала своїх обов’язків – не реагувала на адміністрацію, вчасно не виставила оцінки одинадцятикласникам. Каже, що я побив її доньку, але довести цього не може. У поліції скоро справу закриють”.

“У місті не вірять, що Осовська голодує. Грає на публіку, – каже вчителька школи № 2. Імені просить не вказувати. Працює педагогом 28 років. – Оксана мала все – заслуги, олімпіадників, звання, доплату до зарплати, гарний кабінет. Але їй хотілося ще більше. На суд ми ходимо добровільно, ніхто не змушує. Гроші на адвоката також здаємо з власної волі, бо бюджет школи немає такої можливості. Суд йде проти колективу”.

У 2017-му українські школярі, їхні батьки та вчителі приблизно 109 тис. разів зверталися до психологів через цькування. Таку інформацію оприлюднила гендиректор директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міносвіти України Лариса Самсонова.
Вона повідомила, що 39% звернень було від дітей, 29% – від учителів, 5% – від сторонніх людей, ще 27% – від батьків.