“Бійці 128 бригади зловили в зоні АТО ceпapaтистів. Робі Пуга навіяв мені своїм постом, як вони спілкуються із затриманими…

– Мішо, позерай, ceпaрaтиста-м туй зловив.

– Десь го зловив?

– Туй на путьови.

– А се наш ceпapaтист вадь мацкальський?

– Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у “магазин”. Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.

– Може узвідати, де суть го цімбори?

– Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє.

– Йдеме. Я попробую.

– Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?

– Что?

– Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш?

– Пішеш?

– Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?

– Іванов Іван Івановіч

– Не миригуй ня, бо точно тя дораз yєбy. Маєш метрику даяку?

– Что? (чути звук удару у вухо)

– Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт?

(Пітьо помагає)

– Па-ас-с-спо-орт

– Дякуву.
(До ceпapaтиста)

– Ду ю спікінглиш? Хy із он дьюті тудей! Паспорт маєш? Паспорт!

– Да. Вот в карманє.

– Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввaлив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?

– Что?
(чути звук удару у друге вухо)

– Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?

– Оказав?

– Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і aвтоoматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.

– Заблудив?

– Ти што, дeбiл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош как ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?

– Чєво???

(чути черговий удар у вухо)…

Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО:

Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество?

Де йдеш, до фраса? – куда вас черти нєсут?

Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность?

Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск?

Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы?

Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса.

Не миригуй ня – Ваши вопросы очень похожи на желание затянуть время или обмануть меня. Это не может

не злить. Особенно на фоне всеобщей нервозности в зоне ATO.

Дораз тя уєбу – Вы вынуждаете меня применить к вам методы физичeского вoздействия. Это претит моему мировоззрению, но Вы не оставляете мне других вариантов получения необходимой нам информации с Вашей стороны.”

Я вот тоже не силен в закарпатском диалекте. Думаю тоже бы в ухо прилетело после какого-то из вопросов.
Теперь понятно, почему вата постоянно рассказывает о куче иностранцев. Натыкаются на Чоповских да Мукачевских.

(Закарпатців, одним словом…)