Але коли дочка вийшла заміж, буквально на наступний день чоловік сказав, що тепер він вважає себе вільним, що свій борг він виконав. Про донечку є, кому тепер піклуватися, а переді мною у нього зобов’язань немає, тому що він мене стільки років утримував. А тепер ось нехай я самостійно поживу.

Він затіяв розмін квартири, скрупульозно ділив майно, і все це виглядало так некрасиво і дріб’язково, що я була просто в шoці від того, з чим зіткнулася. Начебто він ніколи не був жадібним або скупим, ніколи не докоряв мене тим, що я якийсь час не працювала. Так все було зазвичай, як у людей!

Правда, я знаходила час від часу у нього заначки, а він пояснював, що це чужі гроші, мовляв, попросили друзі заховати від дружин. Тоді я ще дивувалася і обурювалася, що є ж чоловіки, які приховують гроші від дружин і дітей. А тепер я зрозуміла, що думка звільнитися від сім’ї у нього зріла давно, і готувався він до вільного життя теж давно і навіть збирав гроші заздалегідь.

Куди дівається любов – це начебто добре скрізь пояснюється, ну, про гормони, про звички, про замінники пристрaсті у вигляді відповідальності, поваги, загальних інтересів. Тільки що ж така несправедлива доля до жінки? Ось подивіться, в сорок-п’ятдесят років чоловік ще «живчик». Якщо він успішний, то запросто знайде собі жінку 25-30 років, і суспільство сприйме це нормально.

А жінка в п’ятдесят років – майже руїна, і фізично, і морально. А вже кинута жінка – поки вибереться зі стрeсу, то сили що залишилися витратить. Напевно, це розплата і за неправильне харчування, і за важкі пoлoги з ускладненнями, і за наслідки лікування в наших медичних установах, і за те, що доводилося працювати з повною викладкою на роботі, а потім ще зміну у власному будинку, за безсонні ночі з хворими дітьми, і витрачені нерви на їх виховання, і переживання за майбутнє.

І ось, на схилі років, за це ще й платиш самотністю, тому що сил побудувати щось нове просто немає, і можливостей, чесно кажучи, теж. Тому що в цьому віці чоловіки шукають молодих і красивих, або ж успішно і міцно одружені, а ті, хто до сих пір «безхазяйний» в більшості своїй навряд чи в будь-якому сенсі представляють цінність для нормальної жінки.

При розлученні у нас в країні жінка беззахисна, незважаючи на те, що згідно із законом їй належить половина всього нажитого. Та й взагалі, домашня праця, виховання дітей вважається само собою зрозумілим і не цінується ні в родині, ні державою. Ось і виходить, що, віддавши всі сили, ти опиняєшся за бортом життя в тому віці, коли, як в частівки «заміж пізно, здoхнyти рано».