На Бахмутському напрямку загинули п’ять військовослужбовців 1-й окремого механізованого батальйону “Вовки Да Вінчі”, яким до загибелі командував Дмитро Коцюбайло (“Да Вінчі”)

Про це повідомили у батальйоні “Вовки да Вінчі”.

“З болем повідомляємо, що під час виконання бойових завдань на Бахмутському напрямку, загинули наші побратими”, – йдеться у дописі військових.

У батальйоні повідомили, де можна попрощатись з із загиблими героями:

Наречена Героя України Дмитра Коцюбайла (“Да Вінчі”) Аліна Михайлова, яка є парамедикинею, пригадала той день, коли вона втратила коханого і як намагалася його врятувати.

Про це вона розповіла в інтерв’ю Front 18.

Вона розповіла, що 6 березня група “Да Вінчі” пішла у штурм у районі Богданівки, бійці були за 20 метрів від позицій росіян. Наступного дня, 7 березня, дівчина вийшла на роботу, яка розпочинається у них дуже рано. Той день, за її словами, був спокійним, допоки їй не передали по рації про важкопораненого бійця.

“Я отак беру рацію і він каже: “У нас важкий 300-сотий”. Я одразу знала, що це “Да Вінчі”. Мені ніхто не сказав цього. Це було внутрішнє відчуття. Я просто це відчула. Я так сідаю на стіл і кажу: “Зараз виїжджаємо”. Мені “Марік”, анестезіолог, каже: “Збирайся”. Я кажу йому: “Я відчула, що це “Да Вінчі”. На що він сказав: “Не видумуй”, – пригадує вона.

У Аліни була ще одна рація, але вона боялася викликати “Да Вінчі”, бо здогадувалася, що він не вийде на зв’язок. Але все ж вона це зробила, “Да Вінчі” не вийшов.

“Я впевнена, що це “Да Вінчі”. В мене був тремор. На мене виходить мій екіпаж і він мені кричить: “Аліна, Аліна, “Да Вінчі” важкий 300-сотий!”. І в мене на цьому моменті закінчилося усе моє життя. Я отак сідаю і кажу: “Я вперше не знаю, як буду працювати”. Нам вивозять його на каталці. Я це тільки бачу… Я просто… У мене, звичайно, починається істерика, я починаю бити ногами цю машину, я починаю бити “Капусту” (побратима “Да Вінчі”. – Ред.). Тому що у “Да Вінчі” просто опущені руки, він повністю непритомний”, – розповіла Аліна.

Кохана підійшла до “Да Вінчі”, привідкрила одне око і побачила його зіницю. Тоді вона схвильовано запитала його побратима: “Він загиблий?”. На що той сказав, що ні. Після цього вона попросила підключити монітор, який показав нуль. Медикиня разом зі своїм екіпажем намагалася реанімувати важко пораненого Героя України, качала мішок амбу, готувала потрібні препарати, поки анестезіолог проводив серцево-легеневу реанімацію.

“Я згадую цей день кожного дня. Я, мабуть, нікому в житті не побажала б так попрощатися зі своєю коханою людиною. Все в крові, закриваю йому очі, витираю серветками. Рятуючи його, я вперше читала молитву “Отче наш” і прошу єдиного – лишити цю людину інвалідом, але щоб він був живий. Але цього не сталося”, – пригадала Аліна зі сльозами на очах.

У Краматорську ще 40 хв лікарі його рятували. Вони дійсно робили все, що могли, розповіла кохана “Да Вінчі”.

Фото записки, як пише Politeka.net, опублікувала наречена «Да Вінчі» Аліна Михайлова.

«Дякую всім, хто відвідує Да Вінчі на Аскольдовій Могилі», – прокоментувала дівчина.

Записка, яку залишили на могилі, підписано червоними чорнилами: «Навіки присутній».

Нагадаємо, попрощатися з легендарним Героєм прийшли тисячі українців, а також президент України Володимир Зеленський, Валерій Залужний, Кирило Буданов, Олексій Резніков.

Дмитра Коцюбайла поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Чин погребення очолив владика Йосиф Мілян.

Аскольдова Могила — одна з найвідоміших історичних місцевостей та урочище у Києві, де колись також містився престижний некрополь, знищений за радянських часів. У наш час — парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва. Розташована між Дніпровським узвозом, вулицею Івана Мазепи і Маріїнським парком, охоплюючи частину Дніпровських схилів.

У березні 1918 року тут поховали українських юнаків, що загинули під Крутами, обороняючи Київ від більшовицьких військ.

Також повідомлялось, що на могилі “Да Вінчі” помітили відому українську актрису.

Крім того, повідомлялось, що нареченаа Дмитра важко переживає його загибель.

Тисячі людей в Києві прощаються з Героєм України Дмитром Коцюбайлом на псевдо “Да Вінчі”. Легенда української війни прийшов на фронт у 18 років, легко освоював будь-яку зброю, без спеціальної військової освіти доріс до комбата. Його підрозділ “Вовки Да Вінчі” на війні завжди вважався одним із найбоєздатніших. Аби віддати шану патріоту, цілий день люди несли квіти спочатку до Михайлівського собору, потім на Майдан Незалежності, йдеться в ТСН.

У своєму першому в житті інтерв’ю на війні, у свої 18 років, “Да Вінчі” говорив, що не боїться. “Загинути за Україну я не боюся”, – заявив він тоді.

Це доводив не на словах – від перших днів на фронті був у найгарячіших точках. У Пісках отримав перше важке поранення. Ще була шахта Бутівка, а Авдіївка взагалі на довгі роки стала базою “Вовків Да Вінчі” – так він називав своїх бійців.

Він став спочатку народним героєм, а потім і Героєм України. Його батальйон прийняв на себе й оборону Бахмута. “Він міг там і не бути, але Да Вінчі день перед тим на штурмі був, він такий комбат, він все зі своїми бійцями, якщо ви не в курсі. За день перед цим танк загорівся, він його водою загасив, вискочив на танк, що не мав би робити, всі там у шоці були. Він на руках у мене загинув. Хоча довезли його до госпіталя, надали, але лікарі, на жаль, не врятували його просто, бо поранення було дуже важке”, – розповідає побратим “Нью-Йорк”.

“Я поки не уявляю, як ми без нього будемо. Прийшла думка: у росіян навіть немає такої людини, якій було б адекватно помститися, у них немає ні одного, кому помститися”, – розмірковує побратим “Бугай”.

“Це людина, яка не була ніде заплямована, ні в чому, тобто ні в політичних, ні в якихось конфліктах між групами, тобто це така рівна людина, воїн, людина війни і людина в першу чергу”, – зазначає побратим Сергій.

Бойовий шлях “Да Вінчі” розпочався на Майдані Незалежності, тоді йому було 18 років. І от сьогодні Герой України Дмитро Коцюбайло знову зібрав повний Майдан людей, які прийшли з ним попрощатися.

На головній площі з “Да Вінчі” прощається командувач Валерій Залужний, з яким вони дружили. А ще міністр оборони Резніков і начальник розвідки Буданов. Сюди прийшли і приїхали всі, хто мав хоча б найменшу змогу. Герої України за життя, від генералів і до солдатів, волонтери, журналісти, просто люди, які ніколи не знали бійця особисто, але хотіли віддати честь, бо розуміли, наскільки велику справу він зробив для України і продовжує робити. “Напевно, це єдиний доброволець, про якого не чув взагалі жодного міркування проти того, щоб його дійсно нагородили цим почесним званням. Це втрата не як командира, тим більше бійця. “Да Вінчі” за ці 9 років війни став символом добровольчого руху і боротьби в цілому”, – зазначає побратим Ян.

На Прикарпатті сьогодні прощаються з легендарним командиром українського війська Дмитром Коцюбайлом на псевдо “Да Вінчі”. На фронт він пішов одразу з Майдану – 18 річним хлопцем, і створив один з найбоєздатніших підрозділів ЗСУ. Першим з добровольців отримав найвищу державну нагороду – звання Героя України із врученням “Золотої Зірки”. Загинув 7 березня у боях за Бахмут, йдеться в ТСН.

З героєм люди прощались навколішки тисячі людей, які їхали навіть з віддалених міст та селищ, аби віддати герою останню шану. Люди йшли, без перебільшення, нескінченним потоком. Прийшли не лише рідні, кохана, друзі та побратими Дмитра – таке враження, що з’їхалося усе Прикарпаття. Настільки йому вдячні за те, що він зробив для України.

Прощаються з Героєм у Бовшеві, де він ходив до школи, а його рідне, невелике село Задністрянське, поруч. Там досі живуть його мама, вона зараз тяжко хворіє, бабуся, брат та 3 сестри. Востаннє, кажуть односельці, з Дмитром Коцюбайлом бачився на Різдво. Багато хто дивується, як з хлопчика, що мав творчу натуру та мріяв стати художником – звідси і його позивний “Да Вінчі” – виріс бойовий командир-легенда, який опанував майже всі види зброї та створив один з найбоєздатніших українських підрозділів “Вовки да Вінчі”. Далися взнаки гени – прадід Дмитра Коцюбайла воював в УПА. “Тут ми всі націоналісти. Бо нас так виховували батьки, прадіди”, – кажуть знайомі командира.

Побратими “Да Вінчі” небагатослівні, ворогу за смерть командира обіцяють відповісти на полі бою. “Він був митець війни. Це була його справа. Він розумів, що має бути тим лідером, який вів не тільки наш підрозділ уперед, який надавав наснаги всім підрозділам, які були навколо нас”, – каже побратим.

“Вовки будуть мстити. Для того в них наш командир дав ікла, щоб вони могли воювати, скільки зможуть. До перемоги”. – кажуть бійці.

Після церемонії прощання та панахиди у цепкві тіло “Да Вінчі” повезли до Києва, де завтра його поховають.

На війні проти окупантів загинув легендарний боєць, герой України Дмитро Коцюбайло з позивним “Да Вінчі”.

Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

“Сьогодні в бою загинув “Да Вінчі”, герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, – Дмитро Коцюбайло. Боєць 67-ї окремої механізованої бригади, комбат. Загинув в бою під Бахмутом, у бою за Україну”, – сказав глава держави.

Зеленський нагадав, що Дмитро – один із наймолодших героїв України.

“Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість навіки стали історією, характером і сміливістю України. Україна завжди пам’ятатиме своїх героїв. Наша памʼять про них не згине. Згине цей ворог, що прийшов в Україну”, – додав президент.

Коцюбайло командував батальйоном у складі 67-ї бригади. Йому було 27 років. “Да Вінчі” воював від 2014 року. На фронт він пішов у 18 років.