“Ксена” вказала на проблему того, що в суспільстві не проводиться достатньо інформаційної роботи, яка б роз’яснювала, які саме спеціальності та професії потрібні в ЗСУ.

У своєму зверненні вона наголосила, що армії потрібні не лише солдати, які готові вирушити на лінію фронту. Існує велика потреба в спеціалістах, здатних виконувати технічні та логістичні завдання, працювати з технікою, координувати адміністративну роботу. Їй часто бракує спеціалістів, які могли б забезпечити інформаційну та технічну підтримку, займаючись налаштуванням і обслуговуванням обладнання.

“Людям не пояснюють, які є спеціальності та професії в ЗСУ. Мені, наприклад, інколи не вистачає людей, які працюватимуть з технікою, ноутбуками. Це важливий фронт роботи, який теж потребує фахівців, і він не менш важливий, ніж безпосередньо бойові дії” — зазначає Рубаняк.

Щодо тих, хто не долучився до військових дій, “Ксена” проводить розмежування між тими, хто просто уникає мобілізації, і тими, хто активно підтримує армію та країну іншим чином. За її словами, є чимало людей, які, залишаючись на цивільних посадах, роблять значний внесок, забезпечуючи тил армії та допомагаючи фінансово чи волонтерською працею. Вона зазначає, що їхня роль часто не менш важлива, ніж присутність на фронті.Рубаняк висловила свою позицію, зазначивши, що служба — це не лише фронт, і військовий обов’язок можна реалізовувати багатьма способами. Вона також зауважила, що не всі військові на лінії фронту дотримуються високих стандартів, і є чимало цивільних, які зробили для країни не менше, ніж ті, хто знаходиться у лавах ЗСУ.

У такий спосіб вона наголосила на важливості різних форм участі у захисті країни та зробила акцент на недопрацюваннях у процесі мобілізації, який міг би бути більше орієнтованим на професійні якості та підготовку, а не лише на кількісний підхід.

Про те, чи варто українцям переживати через інфляцію, в ефірі національного телемарафону розповів економіст, радник президента України з економічних питань Олег Устенко.

“Я думаю, все, що стосується інфляції, то такого рівня дефіцит, який є в Україні (а це приблизно близько 30% нашого валового внутрішнього продукту) – ти не можеш його перекривати просто коштом друку коштів. І це розуміють і в Національному банку, і Національний банк ніколи б на це не пішов… Я впевнений з високою долею вірогідності, що цей механізм не буде застосовано в Україні… Це неможливо і плюс все ж таки в нас залишаються наші союзники і партнери, які багато разів заявляли з приводу підтримки по всім напрямкам, в тому числі по фінансовим. Так, це нервова така ситуація, але впевнений, що вона буде тим чи іншим чином вирішена”, – зауважив експерт.

Найбільше у Європі підприємство з видобутку солі – ДП “Артемсіль” – у квітні через бойові дії зупинило роботу і відвантажило всі запаси готової продукції.

Про це розповів в.о. директора підприємства “Артемсіль” Віктор Юрін у коментарі “Вільному Радіо”.

“Підприємство не працює, простоює, згідно з наказом, до невизначеного часу. Обстріли постійні, частково зруйнована адміністративна будівля. Були прямі влучання в рудники, матеріальний склад. Виробничий процес неможливий. Ми ж не піддамо людей небезпеці”, – каже очільник підприємства.

За його словами, більшість мешканців Соледара – співробітників ДП “Артемсіль” – вже евакуювались. Більшості працівників адміністрації, інженерно-технічних робітників також немає на місці.

Юрін повідомив, що підприємство зупинило роботу ще у квітні, бо стало неможливо вивозити залізницею готову продукцію з Соледара.

“Нашу вузлову станцію “Сіль”, куди ми підтягували вагони зі своїх під’їзних шляхів, регулярно обстрілюють. “Артемсіль” в основному орієнтована на відвантаження продукції залізничним транспортом. Автомобільним транспортом ми можемо вивозити тільки незначну частину. А якщо залізниця не працює, ми теж фактично не можемо”, — пояснив в.о. директора.

У квітні також вивезли всі запаси готової продукції у торговельні мережі.

Віктор Юрін вважає, що тепер Україні доведеться експортувати більше солі з-за кордону. За словами директора, зупинку підприємства відчують на собі й іноземні споживачі.

“Ми були найбільшим підприємством з видобутку солі у Європі. Серед наших постійних клієнтів — Угорщина, Польща, Грузія, Молдова, Азербайджан, Румунія”, — підсумував він.

Усьому виною – відтік кадрів через пандемію коронавірусу.

Ще торік, у зв’язку із запровадженням жорсткого карантину, багато українських заробітчан змушені були покинути свої напрацьовані місця у Польщі та інших європейських країнах. Повернувшись на батьківщину, вони стали шукати роботу вдома. Дехто її знайшов і поки не готовий повертатися назад у Європу. Тим часом, в Польщі кількість робочих місць, розрахованих на українських заробітчан, залишилась колишньою. Однак зараз багато цих вакансій порожні, їх немає ким заповнити. Особливо гостро брак робочих рук відчувається в агарному бізнесі, на сезонних роботах. Раніше тамтешній персонал майже повністю складався із заробітчан. Поляки не квапились там працювати: і клопітно, і важко, і зарплата не найвища. Однак усі ці позиції заповнювали українці, і бізнес цілком процвітав.

Але тепер, коли на полях працювати нікому, польські бізнесмени зажурилися: частина врожаю може пропасти на корені, тому що його не буде кому збирати. Не набагато краща картина і в готельно-ресторанній сфері. Готелі, ресторани, кафе – все це обслуговувалося руками українських заробітчан, а зараз їх катастрофічно не вистачає. Бармени, офіціанти, кухарі, бариста, покоївки – українців таких спеціальностей готові в Польщі з руками відірвати.

Уперше грибкову інфекцію помітили в Гондурасі. З того часу вона поширилася в Бразилії, на Карибських островах, Гренадинах і Пуерто-Рико. Наразі грибок знайшли ще у Флориді.

Грибкова хвороба сигатока пошкоджує листя рослин. Тому на них виросте в декілька разів менше бананів. Науковці вважають, що кількість плодів може зменшитися до 80% через інфікування грибком.

Окрім того, це може спричинити подорожчання бананів. Все через те, що попит на популярний фрукт залишається стабільним.

Щоб боротися з інфекцією використовують велику кількість протигрибкових спреїв.

“Це дуже дорого, обходиться для Коста-Рики. Близько 100 мільйонів доларів на рік, – пояснив викладач мікробної екології Ден Беббер.

Загалом з 1960-х років ризики зараження бананів цією хворобою зросли на 44,2% у районах Латинської Америки й Карибських островів. Це пов’язано зі збільшенням вологості й зміною температури, які спричинило глобальне потепління.

Так ось, розповідаючи всепоглинаючому російському глядачу, до яких жахливих наслідків призвело запровадження воєнного стану в десяти областях України, Скабєєва збрехаа як мінімум тричі поспіль.

По-перше, наплутала із часом початку дії особливого режиму: сказала, що він набрав сили о 10-й ранку, тоді як насправді це сталось о 14:00.

По-друге, сповістила про перехід у посилений режим міліціонерів, яких у нашій країні не існує вже кілька років. І, найабсурдніше, заявила, що в паніці перед воєнним станом українці розхапали в крамницях усю сіль. «Петро Порошенко сьогодні о десятій нуль нуль за місцевим часом… таки ввели воєнний стан.

Міліція офіційно переходить на посилений режим служби. В МАГАЗИНАХ ОФІЦІЙНО ЗАКІНЧИЛАСЯ СІЛЬ. Офіційні повідомлення з декількох областей, це насправді не жарти. Армія офіційно готова відбити атаку агресора», – Ольга Скабєєва цілковито спотворила новини про старт воєнного стану в Україні, спричинений її ж батьківщиною.

Згідно з офіційними даними НБУ, загальний зовнішній борг України на 1 квітня 2016 р. склав 117,3 млрд дол., що на 5,6% менше, ніж за аналогічний період минулого року, або на 14% менше, ніж за І квартал 2013 р.

Зниження зовнішнього боргу завжди сприймається як гарна новина. І державні ЗМІ це зниження загального зовнішнього боргу України підносять як великий успіх реформ уряду Яценюка і Гройсмана. Але все було б добре, якби дійсно так добре було. Загальний зовнішній борг України складається із зовнішнього державного боргу (це те, що уряд бере в борг від імені народу України). Крім того, в загальний зовнішній борг України включено зовнішній борг банківського сектора і приватного бізнесу. Це ті кредити, які наші банки і бізнес беруть у зарубіжних інвесторів. За рахунок цих кредитів фінансується економіка України. І ось тут постає головне питання: а за рахунок яких боргів зменшився у нас загальний зовнішній борг України?

Уряд України на 1 квітня 2016 р. заборгував нерезидентам суму 43,2 млрд дол. Це на 11% більше, ніж за аналогічний період минулого року, та на 37% більше, ніж за І квартал 2013 р. Тому всі ці розмови Яценюка і Гройсмана, що вони погашають зовнішні борги, які набрали “попередники”, неправда. Насправді саме зараз уряд України активно нарощує зовнішні борги, насамперед за рахунок кредитів МВФ. При цьому явно ніхто в українському уряді не ставить собі запитання, як і за рахунок чого віддавати кредити МВФ.

Дуже часто, коли наша влада бере черговий кредит МВФ, нам обіцяють, що це вони роблять для того, щоб залучити приватні інвестиції, насамперед зовнішні боргові зобов’язання. Бо самі кредити МВФ не можна використовувати для економіки України, і вони просто перебувають у золотовалютних резервах України. Тому нам завжди обіцяють, що кредити МВФ це щось на кшталт стимулу, агітатора і, взагалі, хороша ознака того, щоб потім в Україну прийшли приватні інвестиції у вигляді іноземних кредитів для банків і для українського бізнесу. На практиці ці розмови залишаються розмовами.

Згідно з офіційними даними НБУ, на 1 квітня 2016 р. загальна сума зовнішніх боргів банківського сектору України становила 11,1 млрд дол., що на 35% менше, ніж за аналогічний період минулого року, та на 49% менше, ніж за І квартал 2013 р. Валюта тікає з банківського сектора. Зменшення зовнішніх боргів це саме відтік валюти з України, бо виходить, що українські банки більше погашають зовнішніх боргів, ніж їм дають у борг.

Що стосується приватного бізнесу, то на 1 квітня 2016 р. загальна сума зовнішніх боргів приватного бізнесу України склала 54,5 млрд дол., а це на 7,4% менше, ніж за аналогічний період минулого року, або на 24% менше, ніж за І квартал 2013 р. Кредити явно не стимулюють нерезидентів давати нашим компаніям кредити. Тут все навпаки. Всі нерезиденти вимагають від нашого бізнесу погашати і погашати борги. Не довіряють.

Зараз уряд України і НБУ своїми діями з розвалу економіки України створили вкрай негативну ситуацію. Валюта з України йде, і тому НБУ в ручному режимі регулює продаж валюти на міжбанку і суттєво обмежує купівлю валюти для погашення зовнішніх кредитів. Вже зараз сформувався борг у розмірі 12,7 млрд дол. за непогашеними зовнішніми кредитами. Зрозуміло, що Гонтарева не може дозволити вільно придбати таку суму валюти на міжбанку, позаяк у цьому випадку курс гривні просто полетить за 50 грн і вище. Як результат, доводиться просто забороняти. Але це тільки відлякує навіть найбільш авантюрних інвесторів. Ніхто не знає, як відродити довіру зарубіжних інвесторів до банківського сектору та приватного сектора України. Після “реформ Гонтаревої” на валютному ринку вийшов парадокс: не можна дозволити купувати валюту для погашення зовнішніх боргів приватному бізнесу, але й не можна очікувати, що нерезиденти будуть давати в борг нашому приватному бізнесу, не отримавши гроші за старими боргами.

Та обставина, що зараз активно зростає зовнішній держборг і падає приватний зовнішній борг, це вкрай погано. Має бути все навпаки. Приватний бізнес повинен нарощувати зовнішні борги, позаяк це передбачає і нові виробничі потужності, і нові виробництва, і нові робочі місця. А зростання держборгу це просто сума золотовалютних резервів, але прийде час, і потрібно буде погашати ці зовнішні державні борги, а де взяти тоді валюту – ось це буде проблема.

Модель “кредити МВФ заохочують зростання приватних закордонних кредитів” не виправдалася. Потрібно шукати інші шляхи залучення приватних закордонних інвестицій. А для цього потрібно дійсно лібералізувати валютний ринок України на ділі, а не на словах. Валерія Гонтарева як глава НБУ це навряд чи зможе. Для неї це дуже складне завдання. Тут потрібен фахівець. Потрібно також піти від співпраці з МВФ, яка не дає результатів, і, нарешті, дійсно відродити вільні економічні зони з пільговим податковим режимом, як це зробила Туреччина, яка теж переживала важкі часи, але за рахунок цих зон змогла і залучити інвестиції, і забезпечити зростання економіки на тривалий період.